Вирок від 11 жовтня 2026 р. у справі №755/15210/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/15210/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" жовтня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026100040001995 від 21.08.2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з повною середньою спеціальною освітою, офіційно непрацюючого, військовозобов`язаного, неодруженого, без постійного місця реєстрації та проживання на території України, раніше судимого:

- 21.10.2013 Дніпровським районним судом м. Києва, за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки;

- 18.04.2018 Дніпровським районним судом м. Києва, за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту строком на 3 місяці;

- 21.05.2021 Дніпровським районним судом м. Києва, за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту строком на 4 місяці;

- 02.11.2021 Дніпровським районним судом м. Києва, за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки;

- 06.12.2021 Дніпровським районним судом м. Києва, за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки;

- 02.02.2022 Деснянським районним судом м. Києва, за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців; 13.02.2026 року звільнений по відбуттю строку покарання;

- 08.10.2026 Дніпровським районним судом м. Києва за ч.4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч.2 ст. 263 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора: ОСОБА_4 ,

захисника: ОСОБА_5 (дистанційно),

обвинуваченого: ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , в період часу з 03 год. 00 хв. 21.08.2026 по 07 год. 00 хв. 21.08.2026 перебував у дворі житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у якому на першому поверсі розміщена квартира АДРЕСА_2 .

В цей час у ОСОБА_3 виник злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у житло, вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, обравши об`єктом свого злочинного посягання майно, що перебувало в квартирі АДРЕСА_3 .

Так реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднаного з проникненням у житло, вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, ОСОБА_3 , силоміць подолав перешкоду у виді москітної сітки, знявши її з віконної рами вікна квартири АДРЕСА_2 .

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднаного з проникненням у житло, вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, ОСОБА_3 , спершись ногами на виступи зовнішньої стіни будинку, проник до спальної кімнати приміщення квартири АДРЕСА_2 , де в цей час на ліжку, що розміщене неподалік від вікна, спочивав ОСОБА_6 .

Перебуваючи у спальній кімнаті, ОСОБА_3 , на опорі ліжка виявив належний ОСОБА_6 мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S23 Ultra 12/256 GB» НОМЕР_3, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , вартістю 26 997 гривень 50 копійок.

Завершуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у житло, вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, користуючись сприятливими умовами для доведення свого злочинного умислу до кінця, усвідомлюючи, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, а мешканці квартири перебувають у глибокому сні та його дії залишаються таємними для них, ОСОБА_3 , взяв мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S23 Ultra 12/256 GB», НОМЕР_3 та утримуючи його при собі, через вікно покинув приміщення квартири АДРЕСА_2 .

Після чого, ОСОБА_3 , покинув територію житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ,та зник у невідомому напрямку, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_6 , матеріального збитку у розмірі 26 997 гривень, 50 копійок.

Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднану з проникненням у житло, вчинену повторно, в умовах воєнного стану.

Крім того, в невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 16 годин 00 хвилин 21.08.2026 року, а саме до часу фактичного затримання працівниками поліції в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, ОСОБА_3 придбав металевий кастет, що відноситься до контактної не клинкової холодної зброї ударно-дробильної дії, виготовлений за допомогою металообробного устаткування.

Здійснивши придбання холодної зброї, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на носіння холодної зброї, без передбаченого законом дозволу.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 в період часу з моменту придбання та до часу фактичного затримання працівниками поліції, почав носити при собі холодну зброю, чим вчинив правопорушення, яке виразилось у носінні холодної зброї, без передбаченого чинним законодавством України дозволу.

Так 21.08.2026 року, в період часу з 18 год. 13 хв. до 18 год. 24 хв., в ході проведення особистого обшуку затриманої особи в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, в сумці, що перебувала при ОСОБА_3 виявлено металевий предмет ззовні схожий на кастет, який згідно висновку експерта відноситься до контактної не клинкової холодної зброї ударно-дробильної дії, виготовлений за допомогою металообробного устаткування.

Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 263 КК України, тобто носіння кастету без передбаченого законом дозволу.

Будучи допитаним в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) визнав повністю, дав покази, підтвердив вищевикладені обставини його скоєння, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення, щиро розкаявся у вчиненому.

Вказав, що дійсно, 21.08.2026 року вночі він був у дворі будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , де помітив квартиру на першому поверсі з відчиненим вікном, через яке і проник у вказану квартиру. Знаходячись в квартирі він помітив на ліжку мобільний телефон «Samsung Galaxy», який він забрав та покинув квартиру через вікно. Наступного дня його затримали працівники поліції, яким він добровільно видав викрадений ним мобільний телефон. Крім того, він добровільно видав працівникам поліції кастет, який також зберігав при собі. ОСОБА_3 вину у вчинених кримінальних правопорушеннях визнав в повному обсязі, щиро розкаявся у вчинено та просив його суворо не карати.

Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення даного злочину, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.

Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого. Суд, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме - у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаній з проникненням у житло, вчиненій повторно, в умовах воєнного стану, а також у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, а саме - у носінні кастету без передбаченого законом дозволу.

При цьому, з урахуванням, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відображеного у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 березня 2018 року у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження, у порядку ст. 349 КПК України.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях "Рінгвольд проти Норвегії" від 11 лютого 2003 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, "Абу Зубайда проти Литви" від 31.05.2018 року, а також "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" від 08.07.2004 року, Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочину.

Також, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше неодноразово судимий, має задовільний стан здоров`я, не є інвалідом І чи ІІ групи, спосіб життя, позицію сторони обвинувачення, сторони захисту щодо необхідної міри покарання; позицію потерпілого, викладену під час підготовчого судового засідання про відсутність претензій до обвинуваченого; відношення обвинуваченого до вчиненого; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкцій ч.4 ст. 185 та ч. 2 ст. 263 КК України, у виді позбавлення волі, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України.

Крім того, суд призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , вважає за необхідне застосувати положення ч. 4 ст. 70 КК України із урахуванням вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 08.10.2026 року, призначивши покарання за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі, оскільки суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень) як ним самим так і іншими особами.

Дане остаточне покарання (позбавлення волі), визначене ОСОБА_3 на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29 листопада 2007 р.).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його фактичного затримання, а саме з 21.08.2026 року, зарахувавши на підставі ч. 5 ст. 72 КК України його попереднє ув`язнення в строк відбуття покарання, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою залишити без змін, продовживши тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені, вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.

Питання заходів забезпечення кримінального провадження вирішено, згідно положень ст. 174 КПК України.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 263 КК України та призначити покарання за:

- ч. 4 ст. 185 КК України - у виді 5 (п`яти) років 3(трьох) місяців позбавлення волі;

- ч. 2 ст. 263 КК України - у виді 1 (одного) року позбавлення волі;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді 5 (п`яти) років 3(трьох) місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 08.10.2026 року за ч.4 ст. 185 КК України, більш суворим за даним вироком, остаточно визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покарання у виді 5 (п`яти) років 3(трьох) місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту його фактичного затримання, а саме з 21.08.2026 року, зарахувавши попереднє ув`язнення в строк відбуття покарання, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою залишити без змін, продовживши тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Цивільний позов не заявлявся.

-Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати за проведення експертиз в сумі 3369 гривень 52 коп., а саме:

-- за проведення судової експертизи № СЕ-19/111-26/45685-ТВ від 25.08.2026 року в сумі 1925 грн. 44 копійок;

-- за проведення судової експертизи № СЕ-19/111-26/47470-ХЗ від 03.09.2026 року в сумі 1444 грн.08 копійок.

Арешт, накладений ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27.08.2026 року на майно, а саме на: Мобільний телефон марки «Samsung» НОМЕР_3 (IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 ) - скасувати.

Речові докази у кримінальному провадженні:

-- змив із внутрішньої рами вікна, який поміщено до паперового конверту та скріплений наліпкою NPU-10155413; 2 дактилокартки із зовнішньої рами вікна, яка поміщена до паперового конверту та скріплений наліпкою NPU- 10155412; 2 дактилокартки із внутрішньої рами вікна, яка поміщена до паперового конверту та скріплений наліпкою NPU-10155411, що передані на зберігання в камеру схову Дніпровського УП ГУНП в м. Києві, згідно квитанції №026586 - знищити;

-кастет, що відноситься до контактної не клинкової холодної зброї ударно-дробильної дії, виготовлений за допомогою металообробного устаткування, та поміщений до спец-пакету експертної установи 3907865 разом з первинним упакуванням, що переданий на зберігання в камеру схову Дніпровського УП ГУНП в м. Києві, згідно квитанції №026587- знищити;

-особисті речі ОСОБА_3 , вилучені в ході проведення особистого обшуку, та які поміщено до спец-пакету QHY0141119, що передані на зберігання в камеру схову Дніпровського УП ГУНП в м. Києві, згідно квитанції №026588- повернути обвинуваченому;

-мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S23 Ultra 12/256 GB» НОМЕР_3, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , який переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_6 - залишити у володінні власника.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а засудженим який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, захиснику.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Учасникам кримінального провадження роз`яснюється право ознайомитись із журналом судового засідання.

Суддя