Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №754/11620/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1241/26

Справа №754/11620/25

РІШЕННЯ

Іменем України

08 жовтня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І.

за участю секретаря судового засідання Гуцул Д.Г.

за участю представника Позивачки Сайко Ю.В.

за участю представниці Відповідачки Дзявун Ю.С. ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики, ціна позову 4 757 045,88 грн.

Стислий виклад позицій сторін

21.07.2025 Позивачка ОСОБА_3 , інтереси якої представляє адвокат Сайко Ю.В., звернулася до суду з позовною заявою до Відповідачки ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики. Позивачка просить стягнути з Відповідачки на користь Позивачки заборгованість за договором позики від 30.05.2019 у загальному розмірі 4 757 045,88 грн, з яких: 3 000 000,00 грн - основний борг; 1 056 183,90 грн - проценти за користування позикою за період з 31.05.2019 по 23.02.2022; 46 855,18 грн - 3 % річних на суму несплачених процентів за користування позикою за період з 31.05.2020 по 23.02.2022; 654 006,80 грн - індекс інфляції на суму неповернутої позики та процентів за користування нею за період з 31.05.2020 по 23.02.2022; а також судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.05.2019 між сторонами укладено договір позики, за яким Позивачка передала Відповідачці у власність грошові кошти у сумі 3 000 000,00 грн, що підтверджується власноруч складеною розпискою Відповідачки. Відповідно до умов розписки Відповідачка зобов`язалася повернути позичені кошти в термін до 30.05.2020 та щомісячно сплачувати проценти у розмірі 2,5 % від суми позики. Відповідачка порушила свої зобов`язання, кошти у визначений строк не повернула та проценти за користування позикою не сплатила.

02.10.2025 представниця Відповідачки, адвокатка Дзявун Ю.С., подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову повністю. Відзив обґрунтований тим, що між сторонами виникли не відносини позики, а відносини спільної діяльності щодо управління та надання в оренду нерухомого майна, а розписка видавалася як засіб забезпечення зобов`язань у спільному бізнесі. Крім того, Відповідачка заперечувала проти нарахувань за статтею 625 ЦК України за період дії карантину та стверджувала про неправомірність нарахування 3 % річних на несплачені проценти.

22.10.2025 Позивачка подала відповідь на відзив, у якій зазначила, що жодних договорів про спільну діяльність сторони не укладали та спільну діяльність не здійснювали. Надана розписка містить усі істотні умови договору позики, а нарахування за статтею 625 ЦК України мають компенсаційний характер і підлягають застосуванню, з огляду на що Позивачка наполягала на повному задоволенні позовних вимог.

КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 28.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 16.09.2025.

16.09.2025 від представниці Відповідачки, адвокатки Дзявун Юлії Сергіївни, надійшло клопотання про відкладення підготовчого судового засідання для ознайомлення з матеріалами справи та надання доступу до них у підсистемі "Електронний суд", яке судом задоволено та відкладено підготовче судове засідання. 02.10.2025 через підсистему "Електронний суд" від представниці Відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, у якому викладено клопотання про поновлення строку на подання відзиву, про витребування у Позивачки оригіналу боргової розписки від 30.05.2019, а також про виклик і допит у якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 08.10.2025 Позивачка подала відповідь на відзив, у якій заперечила проти поновлення строку на подання відзиву та спростувала доводи Відповідачки.

22.10.2025 від представниці Відповідачки надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи нових доказів. У підготовчому судовому засіданні 22.10.2025 судом розглянуто заявлені клопотання та постановлено ухвали: 1) клопотання представниці Відповідачки про поновлення строку на подання відзиву задоволено та прийнято відзив до розгляду; 2) клопотання представниці Відповідачки про долучення доказів ухвалою суду залишено без розгляду на підставі частини третьої статті 83 ЦПК України у зв`язку з недоведенням поважності причин їх неподання у встановлений законом строк; 3) у задоволенні клопотання представниці Відповідачки про витребування оригіналу розписки у підготовчому засіданні відмовлено, водночас зобов`язано Позивачку надати оригінал боргового документа для огляду та дослідження у судовому засіданні під час розгляду справи по суті; 4) у задоволенні клопотання представниці Відповідачки про виклик свідків відмовлено у зв`язку з тим, що обставини, які вони можуть підтвердити, не входять до предмета доказування у справі; 5) клопотання представниці Відповідачки про відкладення підготовчого судового засідання відхилено.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 22.10.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.11.2025.

23.11.2025 від представниці Відповідачки надійшло клопотання про призначення комплексної судової технічної та судової криміналістичної почеркознавчої експертизи документа і витребування оригіналу розписки, а також про повернення до стадії підготовчого провадження.

Призначене на 24.11.2025 судове засідання не відбулося через відсутність електропостачання.

У судовому засіданні 16.12.2025 оголошено перерву та визнано обов`язковою явку Відповідачки ОСОБА_4 . У судовому засіданні 29.12.2025 Відповідачка, оглянувши оригінал розписки, заперечила факт її написання та власний підпис, після чого її представниця підтримала клопотання про призначення експертизи, проти чого заперечувала представниця Позивачки.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 30.12.2025 клопотання представниці Відповідачки задоволено частково: призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України, витребувано матеріали справи та зразки почерку, а провадження у справі зупинено. 25.03.2026 судовим експертом направлено клопотання про надання додаткових матеріалів, яке листом Деснянського районного суду м. Києва від 28.05.2026 задоволено частково, і 09.06.2026 матеріали справи повторно направлено до експертної установи.

31.08.2026 ДНДЕКЦ МВС України склав висновок експерта № СЕ-19-26/32963-ПЧ за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, який разом із матеріалами справи повернуто до суду, у зв`язку з чим провадження у справі було відновлено.

30.09.2026 розглянув справу по суті, оголосивши дату проголошення рішення 08.10.2026.

Докази та додаткові пояснення, що були подані представником Повивачки 05.10.2026 залишаються без розгляду і не беруться до уваги, оскільки подані після закінчення розгляду справи по суті.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 07.10.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника Позивачки про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

08.10.2026 від представника Позивачки та від представниці Відповідачки надійшли клопотання про розгляд справи та проголошення рішення за їх відсутності.

УСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ЇХ ОЦІНКА

30.05.2019 між Позивачкою (Позикодавець) та Відповідачкою (Позичальник) укладено договір позики, на підтвердження якого Відповідачка видала власноруч написану розписку. Оригінал цієї розписки суд оглянув у судовому засіданні та долучив до матеріалів справи.

За цим договором сума позики становить 3 000 000,00 грн. Позика надана Позивачкою шляхом передачі грошових коштів Відповідачці, факт отримання яких у повному обсязі підтверджується текстом розписки від 30.05.2019. Також у розписці визначено обов`язок Відповідачки щомісячно сплачувати проценти за користування позикою у розмірі 2,5 % від суми позики. Строк повернення позики встановлено до 30.05.2020.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (частина перша статті 1046 ЦК України). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частина друга статті 1046 ЦК України).

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (частина перша статті 1047 ЦК України). На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (частина друга статті 1047 ЦК України).

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 135/1068/16-ц).

За своїми правовими характеристиками договір позики є реальною угодою, на підтвердження якої може бути надана в оригіналі розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Суд дослідив оригінал розписки від 30.05.2019 та встановив, що вона містить усі істотні умови договору позики: зазначення осіб Позивачки та Відповідачки, відомості про передання та отримання в борг грошових коштів у сумі 3 000 000,00 грн, зобов`язання повернення коштів у строк до 30.05.2020 та умову про виплату процентів у розмірі 2,5 % щомісячно.

Оцінюючи заперечення Відповідачки про те, що між сторонами існували відносини спільної діяльності, а розписка видавалася як засіб забезпечення зобов`язань у спільному бізнесі, Суд ураховує, що зміст наданої Позивачкою розписки від 30.05.2019 підтверджує виникнення між сторонами саме позикових правовідносин, оскільки в ній вказано про отримання коштів у борг та зобов`язання їх повернення у конкретно визначений строк. Розписка не містить посилання на будь-які відносини між сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Відповідачка не надала суду жодного письмового договору про спільну діяльність, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також доказів формування спільного майна чи покриття спільних витрат.

Окрім цього, оцінюючи процесуальну поведінку Відповідачки, суд застосовує доктрину venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), яка базується на загальноправовому принципі добросовісності (пункт 6 статті 3 ЦК України). Поведінкою, яка суперечить добросовісності, є поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 жовтня 2026 року у справі № 285/3288/25).

Суд встановив, що у відзиві на позовну заяву від 02.10.2025 та під час підготовчих засідань Відповідачка через свою представницю не заперечувала факт складення та підписання розписки від 30.05.2019, а лише заперечувала позиковий характер грошових коштів, стверджуючи, що розписка видавалася у межах спільної бізнес-діяльності. Натомість у судовому засіданні 29.12.2025 Відповідачка змінила свою позицію та заперечила факт написання розписки і власний підпис. Отже, поведінка Відповідачки є недобросовісною, оскільки її наступні заяви щодо правовідносин між сторонами суперечать попереднім за відсутності будь-яких поважних причин зміни позиції (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 жовтня 2026 року у справі № 285/3288/25).

Відповідно до висновку експерта ДНДЕКЦ МВС України від 31.08.2026 № СЕ-19-26/32963-ПЧ: Рукописний текст у розписці про отримання коштів від 30.05.2019 в розмірі 3 000 000,00 грн від імені ОСОБА_4 виконаний, ймовірно, ОСОБА_4 . Вирішити питання, чи виконано підпис від імені ОСОБА_4 у розписці самою ОСОБА_4 чи іншою особою, не виявляється можливим у зв`язку з відсутністю однозначності в оцінці виявлених розбіжних ознак підписів. Рукописний текст у розписці виконаний під дією якихось збиваючих факторів, ймовірніше за все природного характеру (хворобливий стан, вікові зміни тощо).

Згідно зі статтею 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Зокрема, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Досліджуючи матеріали справи та обставини проведення експертизи, Суд встановив, що під час виконання судової почеркознавчої експертизи судовим експертом направлялося клопотання від 25.03.2026 № СЕ-19-26/12914-ПЧ про надання додаткових матеріалів, а саме більшої кількості достовірних вільних зразків підпису та почерку ОСОБА_4 на оригіналах документів (не менше 10-15 документів). Однак Відповідачка не надала суду додаткових достовірних вільних зразків підпису та почерку (надані додаткові зразки на а.с. 15-33 т. 2 не мали підтвердженої нотаріальної достовірності), у зв`язку з чим суд листом від 28.05.2026 повідомив експерта про відсутність можливості надати більшу кількість достовірних вільних зразків та зобов`язав провести дослідження за наявними матеріалами.

Таким чином, неможливість надання експертом категоричного висновку щодо підпису та надання ймовірного висновку щодо рукописного тексту зумовлена саме ненаданням Відповідачкою необхідної кількості та якості достовірних зразків власного підпису і почерку для дослідження.

Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Ненадання Відповідачкою належних зразків підпису, що унеможливило отримання категоричного висновку експертизи, є наслідком процесуальної поведінки самої Відповідачки.

Крім того, оцінюючи зазначений висновок експерта, Суд враховує, що заперечення позичальника про те, що грошові кошти насправді не були ним одержані від позикодавця, відбувається у формі обґрунтованого заперечення (в порядку ексцепції) відповідно до статті 1051 ЦК України (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.04.2026 у справі № 368/1257/21 (провадження № 61-16707сво24)).

При цьому за наявності оригіналу розписки у позикодавця (позивача) простого заперечення позичальником (відповідачем) недостатньо (заперечення факту), якщо останній заперечує справжність підпису та факт отримання грошей, це заперечення потребує доведення цих обставин і тягар їх доведення лежить на відповідачеві (позичальникові) (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.04.2026 у справі № 368/1257/21 (провадження № 61-16707сво24)).

Висновок експерта про ймовірність виконання підпису на власноручній розписці про отримання позики позичальником не підтверджує те, що кошти насправді не були отримані позичальником від позикодавця, як і не спростовує його (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.04.2026 у справі № 368/1257/21 (провадження № 61-16707сво24)).

Якщо позичальник не надав категоричних доказів підробки підпису або безпідставності вимог кредитора, презумпція укладення договору позики залишається неспростованою, а наявність оригіналу розписки у позивача є достатнім підтвердженням існування боргового зобов`язання (стаття 204 ЦК України; постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.04.2026 у справі № 368/1257/21 (провадження № 61-16707сво24); постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частина перша, шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19); пункт 15.15 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2024 у справі № 191/4364/21). Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від стандарту "достатність доказів", підкреслює необхідність зіставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Отже, на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (пункт 15.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2024 у справі № 191/4364/21).

Суд, оцінивши докази у сукупності та зіставляючи докази, надані Позивачкою (оригінал розписки від 30.05.2019 із чітким визначенням суми позики, строків повернення та процентів; висновок експерта про ймовірність виконання рукописного тексту Відповідачкою), із запереченнями Відповідачки (суперечливі заяви про спільний бізнес, ненадання достовірних зразків для експертизи), Суд вважає, що версія Позивачки про реальне укладення договору позики та передачу коштів у сумі 3 000 000,00 грн є значно вірогіднішою, ніж протилежні твердження Відповідачки.

Оскільки Відповідачка не надала суду доказів на підтвердження того, що розписка від 30.05.2019 виконана не нею або що грошові кошти в сумі 3 000 000,00 грн не були нею отримані, Суд вважає факт укладення договору позики та передачі грошових коштів підтвердженим належними та допустимими доказами.

Відповідачка не надала суду докази, які б підтверджували виконання зобов`язання щодо повернення позики у строк, встановлений договором.

Отже, вимоги Позивачки про стягнення суми основного боргу за договором позики у розмірі 3 000 000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (частина перша статті 1048 ЦК України).

Як встановлено з тексту розписки від 30.05.2019, Відповідачка зобов`язалася щомісячно сплачувати проценти у розмірі 2,5 % від суми позики. Сума договірних процентів за період з 31.05.2019 по 30.05.2020 становить 900 000,00 грн (3 000 000,00 грн х 2,5 % х 12 місяців).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

Після спливу визначеного договором строку повернення позики підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як компенсація за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Сума 3 % річних від суми позики за період прострочення з 31.05.2020 по 23.02.2022 становить 156 183,90 грн.

Загальна сума процентів за користування позикою за період з 31.05.2019 по 23.02.2022 складає 1 056 183,90 грн (900 000,00 грн + 156 183,90 грн), яка підлягає стягненню з Відповідачки на користь Позивачки.

У контексті статей 509, 524, 533 ЦК України зобов`язання зі сплати процентів за користування позикою є грошовим зобов`язанням.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

З огляду на те, що зобов`язання зі сплати процентів за користування позикою є грошовим зобов`язанням, на суму несплачених процентів за період прострочення також підлягають нарахуванню 3 % річних та інфляційні втрати.

Оцінюючи доводи Відповідачки про неможливість застосування нарахувань за статтею 625 ЦК України у період дії карантину, Суд зазначає, що відповідно до пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальник звільняється лише від обов`язку сплати неустойки, штрафу, пені, однак ця норма не звільняє боржника від компенсаційних нарахувань (інфляційних втрат та 3 % річних), передбачених статтею 625 ЦК України.

Крім того, заявлені Позивачкою нарахування здійснені за період по 23.02.2022, тобто до набрання чинності пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Суд, перевіривши розрахунок, встановив, що 3 % річних на суму несплачених процентів (900 000,00 грн) за період з 31.05.2020 по 23.02.2022 становить 46 855,18 грн, а інфляційних втрат за період з 31.05.2020 по 23.02.2022 становить 654 006,80 грн, з яких: 503 082,15 грн - інфляційні втрати на суму основного боргу (3 000 000,00 грн), та 150 924,65 грн - інфляційні втрати на суму несплачених процентів (900 000,00 грн).

Отже, позовні вимоги ОСОБА_3 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі на загальну суму 4 757 045,88 грн.

Розподіл судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Позов задоволено повністю, з Відповідачки на користь Позивачки підлягає стягненню сплачений Позивачкою судовий збір у розмірі 12 112,00 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, Суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики від 30 травня 2019 року в загальному розмірі 4 757 045,88 грн (чотири мільйони сімсот п`ятдесят сім тисяч сорок п`ять гривень 88 копійок), з яких: 3 000 000,00 грн основного боргу, 1 056 183,90 грн процентів за користування позикою, 46 855,18 грн 3 % річних на суму несплачених процентів, 654 006,80 грн інфляційних втрат.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 12 112,00 грн (дванадцять тисяч сто дванадцять гривень 00 копійок) витрат на сплату судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка (Стягувач): ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідачка (Боржник): ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повне рішення суду підписано 13.10.2026.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО