Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №754/6548/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/8438/26

Справа №754/6548/26

РІШЕННЯ

Іменем України

06 жовтня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді Коваленко І.І.,

за участю секретаря судового засідання Гуцул Д.Г.,

за участю позивача ОСОБА_1 , представниці позивача Люблінської В.М. ,

відповідача ОСОБА_3 ,

третьої особи ОСОБА_4 ,

прокурора Литвиненка Д.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Вінницької міської ради, ОСОБА_4 , про позбавлення батьківських прав,

СУТЬ СПОРУ

Сторонами спору є неповнолітній син та його біологічний батько. Син, який вже досяг чотирнадцяти років, звернувся до суду з позовом про позбавлення батька батьківських прав. Позивач стверджував, що Відповідач протягом 15 років ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не бере участі у його вихованні та утриманні, не спілкується з ним та має заборгованість зі сплати аліментів.

Батько визнав, що за 15 років не підтримував особистого зв`язку з сином: не телефонував, не надсилав повідомлень, не вітав із днем народження, не відвідував ліцей та востаннє бачив дитину, коли йому було приблизно 3 місяці, не цікавився навчанням, станом здоров`я, розвитком та точним місцем проживання сина, не вживав жодних правових заходів (не звертався до суду, органів опіки чи поліції) для визначення порядку участі у вихованні сина чи усунення перешкод у спілкуванні. Пояснив, що причиною його відсторонення у перші роки після розлучення був гострий конфлікт та складні взаємини з матір`ю дитини та її батьками, відстань (проживання в різних місцях), молодий вік на момент розлучення (20 років), недосвідченість.

Батько визнав наявність заборгованості за аліментами, однак заперечив розрахований ДВС розмір у сумі 548 222,83 грн, зазначивши, що реальний борг становить близько 60 000,00 грн, оскільки він регулярно здійснював аліментні платежі через банківські установи, "Укрпошту" та шляхом утримання із заробітної плати

Батько визнав, що втратив можливість стати для сина батьком у класичному розумінні виховання змалку, але прагне зберегти юридичний статус батька для поступового відновлення контакту та надання підтримки дорослому синові, тому категорично заперечує проти позбавлення батьківських прав.

Суд розглядає питання щодо наявності винної поведінки Відповідача, можливості зміни його поведінки на краще, пропорційності позбавлення батьківських прав як крайнього заходу впливу та необхідності попередження Відповідача про зміну ставлення до виховання сина з урахуванням прав обох сторін за статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА

У квітні 2026 року неповнолітній Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через свою представницю - адвоката Люблінську Вікторію Миколаївну, звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав відносно його неповнолітнього сина.

Позові вимоги обґрунтовано тим, що батьки Позивача перебували у зареєстрованому шлюбі з 05.05.2009. Шлюб між батьками розірвано рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 25.02.2011 у справі № 2-558/11. Після розірвання шлюбу Відповідач повністю усунувся від виконання батьківських обов`язків. Протягом 15 років Відповідач жодного разу не відвідав дитину, не цікавився станом її здоров`я, успіхами у навчанні у ліцеї чи матеріальними потребами, не надавав фінансової підтримки, не робив подарунків та не виявляв батьківської турботи.

Востаннє Позивач бачив біологічного батька у віці трьох місяців, з огляду на що між ними повністю відсутній емоційний чи духовний зв`язок. Під час першої зустрічі в приміщенні суду Позивач сприйняв Відповідача як повністю сторонню людину. За Відповідачем у межах виконавчого провадження № НОМЕР_4 з виконання виконавчого листа № 2-1356-2011, виданого Ленінським районним судом м. Вінниці, згідно з довідкою Деснянського ВДВС у м. Києві від 27.04.2026 обліковується заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 548 222,83 грн.

Позивач понад 10 років займається карате у складі Федерації Зендокай Карате-до України та навчається у ліцеї. Для участі в міжнародних змаганнях і навчанні за кордоном Позивач потребує виїзду за межі України, однак відсутність зв`язку з батьком створює перешкоди для отримання нотаріальної згоди.

Неповнолітній Позивач у судовому засіданні на питання суду про те, як позбавлення батьківських прав вплине на його життя, відповів, що прагне внутрішньої стабільності та усунення психологічного тиску: "Я стану вільніше, спокійніше, не буде ніякого трансу... хочеться бути спокійним, собі жити. Хай живе своїм життям, а я - своїм". Також Позивач повідомляв Суду про відсутність емоційного контакту з батьком "Я не відчуваю ні емоцій, ні допомоги, ні батьківського плеча. Цього не було цих 16 років. Батько був, коли я був маленький, а вже виріс...".

Представниця Позивача у судовому засіданні та в судових дебатах позовні вимоги підтримала повністю і зазначила, що після оголошеної судом перерви Відповідач не вчинив жодних дієвих кроків для відновлення довіри сина, не ініціював спілкування чи допомоги, а його заперечення є лише спробою уникнути юридичних наслідків.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач ОСОБА_3 письмовий відзив на позовну заяву не подав, у судовому засіданні та в судових дебатах проти задоволення позовних вимог заперечував повністю, мотивуючи свої заперечення так.

Відповідач повністю визнав факт своєї відсутності у житті сина протягом 15 років, висловивши щире каяття за припущені у 20-річному віці помилки, які були зумовлені його тогочасною незрілістю та недосвідченістю. Основними причинами припинення контакту з дитиною Відповідач назвав гострий конфлікт та складні взаємини з матір`ю дитини та її батьками після розлучення, які унеможливлювали спілкування з сином без їхньої участі.

Відповідач заперечив обставини повного ухилення від утримання дитини, пояснивши, що протягом багатьох років здійснював сплату аліментів через банківські установи, карткові рахунки, а згодом поштовими переказами через "Укрпошта" та на рахунок виконавчої служби. Відповідач вказав, що розрахунок заборгованості ДВС у розмірі 548 222,83 грн є некоректним, оскільки виконавець розрахував борг за середньою заробітною платою по м. Києву без урахування його офіційного працевлаштування та наданих квитанцій. За його підрахунками реальний борг становить близько 60 000,00 грн, щодо чого ним подано чеки виконавцю для перерахунку.

Відповідач категорично заперечував проти позбавлення його батьківських прав, запевнив суд у своєму бажанні змінити поведінку, підтримувати сина, надавати йому батьківську допомогу та поступово відновити стосунки та спілкування із сином, надавати йому матеріальну підтримку та підставити батьківське плече в майбутньому.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ

Третя особа ОСОБА_4 (мати дитини) у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю та пояснила, що самостійно виховувала сина з 3-місячного віку після розриву стосунків з Відповідачем, причиною чого стала гостра сварка через те, що батько не придбав необхідні ліки для хворої немовляти, виявивши байдужість, після чого Третя особа попросила його залишити її помешкання. Третя особа наголосила, що ініціатива звернення до суду належить самому неповнолітньому ОСОБА_5 . Третя особа підтвердила, що за 15 років Відповідач жодного разу не відвідав сина, не вітав зі святами, не цікавився його здоров`ям чи успіхами у Вінницькому ліцеї № 15. Під час першої зустрічі у приміщенні суду син сприйняв біологічного батька як повністю чужу людину.

Третя особа підкреслила, що після того, як суд оголосив перерву у засіданні для надання сторонам можливості відновити контакт, Відповідач не вчинив жодної дієвої дії: не запропонував спільну прогулянку, не поцікавився потребами сина та не спробував підставити "батьківське плече".

При цьому, Третя особа заперечила слова Відповідача про те, що вона чи її батьки (дідусь і бабуся Позивача) чинили йому чи створювали будь-які перешкоди у спілкуванні з дитиною.

Третя особа також пояснила, що син понад 10 років активно займається карате (є членом Федерації Зендокай Карате-до України) та навчається в ліцеї, досягнувши високих результатів. Для участі в міжнародних змаганнях та навчальних програмах за кордоном виникає постійна потреба в отриманні нотаріальних дозволів батька, отримання яких ускладнене через відсутність зв`язку з ним (попередні дозволи давалися лише на 3 місяці, що було недостатньо).

Вона вказує, що ситуація тривалого ігнорування з боку біологічного батька завдавала синові моральних страждань під час зростання, а позбавлення прав дозволить синові почуватися вільно, спокійно та реалізовувати свої плани без штучних адміністративних обмежень.

Водночас щодо заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_4 підтвердила факт отримання від Відповідача аліментних платежів за попередні роки та визнала, що наданий ДВС розрахунок заборгованості у розмірі 548 222,83 грн не відображає всіх реальних оплат, здійснених Відповідачем через банківські та поштові відділення.

Зміст висновку органу опіки та висновку прокурора

Третя особа Служба у справах дітей Вінницької міської ради подала письмовий висновок органу опіки та піклування Вінницької міської ради від 25.06.2026 № 01/00/011/36853 про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також заяву про розгляд справи за відсутності її представника.

Прокурор Литвиненко Дмитро Володимирович у судових дебатах зазначив, що з урахуванням висновку органу опіки та піклування Вінницької міської ради та наданих у судовому засіданні пояснень орган прокуратури не заперечує щодо задоволення позову про позбавлення Відповідача батьківських прав.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Батьками неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (якому наразі 16 років), є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 22.07.2010 відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області.

Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 25.02.2011 у справі № 2-558/11.

Після розірвання шлюбу батьків малолітній ОСОБА_1 залишився проживати разом із матір`ю у м. Вінниці, яка одноосібно опікується його вихованням та забезпеченням .Згідно з актом обстеження від 13.05.2026, проведеного працівниками служби у справах дітей Вінницької міської ради за адресою проживання матері та сина ( АДРЕСА_1 ), для дитини створені всі належні умови для проживання, навчання та повноцінного розвитку.

Згідно з актом обстеження від 13.05.2026, проведеного працівниками служби у справах дітей Вінницької міської ради за адресою проживання матері та сина ( АДРЕСА_1 ), для дитини створені всі належні умови для проживання, навчання та повноцінного розвитку.

Відповідач проживає у м. Києві. З часу розірвання шлюбу Відповідач тривалий час не підтримував особистого контакту з сином та востаннє бачив дитину, коли йому було приблизно 3 місяці.

У Деснянському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_4 з виконання виконавчого листа № 2-1356-2011, виданого Ленінським районним судом м. Вінниці про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 . Довідкою Деснянського ВДВС у м. Києві розраховано заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 548 222,83 грн.

Заборгованість зі сплати аліментів дійсно існує, однак Суд встановив, що наведений у довідці ДВС розрахунок є суперечливим і не відображає реального стану розрахунків за весь період. Відповідач надав детальні пояснення про здійснення ним регулярних аліментних платежів через банківські установи, поштові перекази "Укрпошта" та безпосередньо на розрахунковий рахунок ДВС. Наведену обставину підтвердила у судовому засіданні Третя особа (мати дитини) ОСОБА_4 , яка визнала факт отримання від Відповідача аліментних коштів та зазначила, що довідка виконавчої служби не враховує всіх фактично здійснених Відповідачем платежів.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (частина перша статті 79 ЦПК України). З огляду на те, що довідка виконавчої служби від 27.04.2026 розрахована виходячи із середньої заробітної плати по м. Києву без урахування реальних оплат, проведених Відповідачем, така довідка не є достовірним доказом у розумінні статті 79 ЦПК України для встановлення дійсного розміру заборгованості та не підтверджує факт злісного чи умисного ухилення Відповідача від матеріального утримання сина.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Вінницької міської ради від 25.06.2026 № 01/00/011/36853 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити Відповідача батьківських прав, мотивуючи це тривалим ухиленням батька від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання дитини, відсутністю особистого спілкування, турботи й підтримки.

Указаний висновок підготовлено за результатами розгляду питання на засіданнях комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Вінницької міської ради 19.05.2026, 09.06.2026 та 23.06.2026, на підставі акта обстеження умов проживання від 13.05.2026 за адресою проживання дитини у м. Вінниці, а також довідки КЗ "Вінницький ліцей № 15" від 02.04.2026 № 02-29/102, згідно з якою Відповідач успіхами та навчанням сина не цікавився.

На засіданні комісії 19.05.2026 за участю матері було заслухано думку 15-річного ОСОБА_5 , який зазначив, що повністю підтримує позови про позбавлення біологічного батька батьківських прав. Повідомив, що батька ніколи не бачив, жодних спогадів про нього не має, батько ніколи не дарував йому подарунків, не спілкувався з ним та не брав участі у його житті. Вказав, що не знає точної адреси та контактного номера телефону батька (знає лише, що той орієнтовно мешкає у м. Києві).

Висновок органу опіки та піклування Вінницької міської ради від 25.06.2026 № 01/00/011/36853 про доцільність позбавлення Відповідача батьківських прав, складавався за відсутності Відповідача та без урахування його пояснень, оскільки Відповідач проживає у м. Києві, про час та місце засідань він повідомлявся рекомендованими листами від 24.04.2026 № 31/00/005/23504 та від 21.05.2026 № 31/00/005/29255, які повернулися без вручення за закінченням терміну зберігання / відсутністю адресата). Відповідач на жодне із засідань комісії у м. Вінниці не з`явився і не висловлював свою думку на засіданнях комісії з питань захисту прав дитини у м. Вінниці.

ОЦІНКА СУДУ

Застосовані норми права та правові висновки Верховного Суду та ЄСПЛ

Спірні правовідносини між сторонами стосуються реалізації права неповнолітнього Позивача, який досяг чотирнадцяти років, на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав біологічного батька у зв`язку з неналежним виконанням останнім батьківських обов`язків (частина перша статті 165 СК України).

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частини першої статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави для позбавлення батьківських прав визначені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Установлюючи правову кваліфікацію ухилення від виконання батьківських обов`язків, суд враховує висновок Верховного Суду про те, що "ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками" (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 травня 2026 року у справі № 742/7046/23 (провадження № 61-8358св25); постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23)).

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Щодо виняткового характеру заходу впливу Суд ураховує висновок про те, що "позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків" (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 березня 2026 року у справі № 638/5135/23 (провадження № 61-7622св25); постанови Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19, від 24 жовтня 2024 року у справі № 199/3287/23 та від 30 вересня 2026 року у справі № 621/2162/24).

Суд наголошує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (постанови Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 26 квітня 2023 року у справі № 931/709/21, від 30 вересня 2026 року у справі № 621/2162/24).

У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо (постанова Верховного Суду від 04 грудня 2024 року у справі № 133/747/23).

Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, провадження № 61-9216св24).

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення його батьківських прав, покладено на позивача (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року у справі № 2-5679/11, провадження № 61-9746св24).

Ураховуючи міжнародно-правові стандарти захисту прав дитини та права на повагу до сімейного життя, Суд застосовує загальні принципи статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) безпосередньо до обставин цієї справи.

За практикою ЄСПЛ взаємне спілкування батьків та дитини є фундаментальним елементом "сімейного життя" у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, навіть якщо стосунки між батьками розірвано (рішення у справі "Ілля Ляпін проти Росії", заява № 70879/11, § 44, 30 червня 2020 року).

У справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року ЄСПЛ наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (§ 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (§ 58).

Наразі існує широкий консенсус, зокрема в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, їхні найкращі інтереси повинні бути першорядними (рішення у справах "Нойлінгер та Шурук проти Швейцарії" [ВП], заява № 41615/07, § 135, 06 липня 2010 року, та "X проти Латвії" [ВП], заява № 27853/09, § 96, ЄСПЛ 2013).

Інтереси дитини вимагають, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною, і це може зашкодити здоров`ю та розвитку дитини (рішення у справі "К.Б. та інші проти Хорватії", заява № 36216/13, § 143, 14 березня 2017 року; рішення у справі "Van Slooten v. The Netherlands", заява № 45644/18, § 68).

Розрив таких зв`язків означає відірвання дитини від її коріння, що може бути зроблено лише за виняткових обставин (рішення у справі "Гергюлю проти Німеччини", заява № 74969/01, § 48, 26 лютого 2004 року; рішення у справі "Савіни проти України", заява № 39948/06, § 49, 18 грудня 2028 року); потрібно зробити все можливе для збереження особистих стосунків і, якщо та коли це доречно, для "відновлення" сім`ї (рішення у справі "Кацпер Новаковський проти Польщі", заява № 32407/13, § 75, 10 січня 2017 року).

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод покладає на кожну державу зобов`язання прагнути до возз`єднання біологічного батька або матері з його або її дитиною (рішення у справах "К. і Т. проти Фінляндії" [ВП], заява № 25702/94, § 178, та "Гергюлю проти Німеччини", наведене вище, § 45). Це включає право батьків вживати заходів з метою возз`єднання з дитиною та зобов`язання національних органів вживати таких заходів.

Щодо врахування думки дитини, яка за обставин цієї справи є також Позивачем у справі, ЄСПЛ наголошує, що, хоча його практика вимагає врахування думки дітей, ця думка не обов`язково є незмінною, і їхні заперечення, яким слід приділяти належну увагу, не обов`язково є достатніми для того, щоб переважити інтереси батьків, особливо щодо регулярного контакту зі своєю дитиною. Право дитини висловлювати власну думку не слід тлумачити як фактичне надання дітям безумовного права вето без врахування будь-яких інших факторів та проведення аналізу для визначення їхніх найкращих інтересів; такі інтереси зазвичай диктують необхідність збереження зв`язків дитини з її сім`єю, за винятком випадків, коли це завдасть шкоди здоров`ю та розвитку дитини (рішення у справах "К.Б. та інші проти Хорватії", заява № 36216/13, § 143, 14 березня 2017 року, та "Суур проти Естонії", заява № 41736/18, § 79, 20 жовтня 2020 року).

Застосування норм до фактів справи (Оцінка аргументів учасників справи)

Оцінюючи конкретні обставини справи у світлі наведених норм та правових висновків, Суд встановив, що зв`язки між Відповідачем та його сином є дійсно слабкими, оскільки батько востаннє бачив дитину, коли хлопчику було лише 3 місяці.

Разом із тим, Відповідач повністю визнав свої помилки, надав суду щирі та докладні пояснення щодо причин своєї тривалої відсутності у минулому, виявив глибоке каяття та беззаперечну готовність змінити свій підхід до виконання батьківських обов`язків. Відповідач категорично заперечує проти позбавлення батьківських прав, демонструє наполегливе бажання залишатися в статусі батька, брати участь у житті сина, надавати йому матеріальну та моральну підтримку, запрошує познайомитися з молодшою сестрою та

Оцінюючи поведінку Відповідача під час оголошеної в судовому засіданні перерви для надання можливості спілкуватися, Суд ураховує, що часовий проміжок цієї перерви був об`єктивно недостатнім для повного подолання відчуження у стосунках, яке формувалося протягом п`ятнадцяти років, та відновлення повноцінної довіри між батьком і сином.

Водночас Суд встановив, що після судового засідання Відповідач вчинив перші реальні кроки для налагодження контакту із сином, зокрема намагався розпочати спілкування через соціальну мережу "Instagram". Попри те, що такі спроби не дали миттєвого результату через наявність заперечень у Позивача, вони свідчать про прагнення Відповідача змінити своє ставлення до виховання дитини.

Крім того, Суд враховує, що Позивач має сестру (інша дитина Відповідача), і збереження та розвиток родинного спілкування із нею є важливим чинником для Позивача, його психоемоційного розвитку та повноцінного самоусвідомлення. Отже, ураховуючи те, що збереження юридичного статусу батька створює належне підґрунтя для поступового відновлення контакту не лише з біологічним батьком, а й для зміцнення сімейних зв`язків Позивача із сестрою, Суд доходить висновку, що збереження таких родинних зв`язків повністю відповідає найвищим інтересам дитини у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд бере до уваги, що в житті неповнолітнього відсутній вітчим, який міг би замінити йому батька. За таких умов збереження юридичного та родинного зв`язку з біологічним батьком набуває виняткового значення для формування особистості дитини, її психоемоційного розвитку та відчуття наявності батьківської опори. Інтереси дитини вимагають, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною і це може заподіяти шкоди здоров`ю та розвитку дитини. Розрив таких зв`язків означає відрив дитини від її коріння, що може бути допустимим лише за виняткових обставин.

Суд не встановив обставин, які б свідчили, що Відповідач становить загрозу для життя, здоров`я чи розвитку сина, чинить на нього негативний або аморальний вплив. Сам по собі факт відсутності активного спілкування протягом тривалого часу, зумовлений давнім конфліктом між батьками, не є свідченням того, що змінити поведінку батька на краще неможливо.

Оцінюючи категоричну позицію Позивача - неповнолітнього ОСОБА_1 , який наполягав на задоволенні позову та позбавлення батьківських прав, Суд враховує його вік (16 років), твердження про відсутність емоційного зв`язку та прагнення усунути бюрократичні перешкоди для виїзду за кордон.

Суд встановив, що Відповідач жодного разу не чинив перешкод у виїзді сина за межі України та не відмовляв у наданні згоди на такий виїзд. Крім того, з огляду на приписи чинного законодавства Позивач наразі має право на виїзд за межі України без нотаріально посвідченої згоди батька. Отже, прагнення дитини спростити адміністративні процедури не є тими винятковими та надзвичайними обставинами, які у розумінні статті 164 СК України виправдовують остаточний розрив кровного зв`язку та позбавлення батька батьківських прав.

Щодо обставини емоційного відсторонення від батька, Суд враховує, що Відповідач дійсно був відсутній у житті сина протягом тривалого часу, і це безперечно вплинуло на формування його ставлення та виникнення емоційної відчуженості. Водночас суд встановив відсутність будь-яких доказів чи ознак того, що така відсутність батька завдала непоправної шкоди здоров`ю, психоемоційному чи фізичному розвитку неповнолітньої дитини. Крім того, ураховуючи обставини справи, Суд зазначає, що можливість збереження сімейних відносин та їх поступового відновлення наразі не є втраченою. З огляду на прагнення Відповідача змінити своє ставлення до виховання сина, його щире каяття та відсутність будь-якої загрози для дитини, застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав є передчасним і суперечитиме найкращим інтересам неповнолітнього.

Стосовно висновку органу опіки та піклування Вінницької міської ради від 25.06.2026 № 01/00/011/36853 про доцільність позбавлення Відповідача батьківських прав та позиції прокурора, суд зазначає, що відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Верховний Суд у постанові від 12.10.2022 у справі № 559/1215/19-ц виснував, що висновок органу опіки та піклування є документом, який подається для прийняття відповідного рішення судом, тобто він є доказом у цивільній справі, який підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Письмовий висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору виконує допоміжну функцію при вирішенні спорів, які стосуються прав та інтересів дітей, та спрямований передусім на отримання максимальної інформації щодо обставин, які мають значення для вирішення конкретного спору, оскільки орган опіки та піклування має повноваження встановлювати відомості, одержані у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні тощо.

Суд, оцінюючи висновок органу опіки та піклування Вінницької міської ради від 25.06.2026 № 01/00/011/36853, ураховує, що він має рекомендаційний характер. Вказаний висновок складено за відсутності Відповідача, який мешкає у м. Києві, та без урахування його пояснень, оскільки він не висловлював свою думку на засіданнях комісії з питань захисту прав дитини у м. Вінниці. Також висновок складено без аналізу можливості зміни поведінки батька на краще та за відсутності з боку соціальних служб будь-яких заходів, спрямованих на сприяння відновленню контакту між батьком та сином. З огляду на зазначене Суд відхиляє цей висновок та позицію прокурора як такі, що за обставини цієї справи є передчасними та такими, що не відповідають найкращим інтересам дитини.

Висновки суду

Ураховуючи викладене, Суд доходить висновку, що в задоволенні позову про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав слід відмовити, оскільки застосування цього крайнього заходу буде непропорційним втручанням у права Відповідача в аспекті статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та суперечитиме інтересам дитини.

Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2026 року у справі № 621/2162/24 (провадження № 61-10874св26) погодився з висновком апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції про задоволення позову у подібних правовідносинах, та зазначив, що "відповідача слід попередити про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, а також про те, що у подальшому він може бути позбавлений батьківських прав, у разі неналежного виконання ним батьківських обов`язків".

Отже, Суд вважає за необхідне попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків, активно залучатися до виховання сина, налагодити з ним постійний контакт та надавати матеріальну підтримку, а також покласти контроль за виконанням батьківських обов`язків на орган опіки та піклування Вінницької міської ради.

Судові витрати

Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 141 ЦПК України. Згідно з пунктом 14 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" та статтею 141 ЦПК України Позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом у справах щодо захисту прав та інтересів дітей. З огляду на відмову в задоволенні позовної заяви судовий збір відноситься за рахунок держави.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, Суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав - відмовити повністю.

Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків, налагодити контакт із сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , приймати активну участь у його вихованні, навчанні та розвитку.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що у разі неналежного виконання ним батьківських обов`язків у подальшому він може бути позбавлений батьківських прав за повторним позовом.

Контроль за виконанням ОСОБА_3 своїх батьківських обов`язків відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_1 покласти на орган опіки та піклування - виконавчий комітет Вінницької міської ради, Службу у справах дітей Вінницької міської ради.

Судовий збір віднести за рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 )

Відповідач ОСОБА_3 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 )

Повне судове рішення складено та підписано 13 жовтня 2026 року.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО