Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №754/9835/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/10571/26

Справа №754/9835/26

РІШЕННЯ

Іменем України

13 жовтня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами) цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову 27 200,00 грн, та ухвалив таке рішення:

Стислий виклад позицій сторін

У червні 2026 року через підсистему "Електронний суд" представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" (надалі - Позивач), адвокат Адвокатського об`єднання "Апологет" Усенко Михайло Ігорович, подав до Деснянського районного суду м. Києва позовну заяву до ОСОБА_1 (надалі - Відповідачка) про стягнення заборгованості за Договором про споживчий кредит № 1913739 від 26.12.2019 у загальному розмірі 27 200,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 26.12.2019 між ТОВ "МІЛОАН" (Первісний кредитор) та Відповідачкою було укладено Договір про споживчий кредит № 1913739, за умовами якого Відповідачка отримала кредит у розмірі 8 000,00 грн. 27.03.2020 між Первісним кредитором та Позивачем укладено Договір відступлення прав вимоги № 49-МЛ, відповідно до якого Позивач набув права вимоги до Відповідачки за вказаним кредитним договором. Відповідачка зобов`язання за договором належним чином не виконала, унаслідок чого станом на 14.04.2026 утворилася заборгованість у сумі 27 200,00 грн, що складається з: 8 000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 14 400,00 грн - прострочена заборгованість за процентами; 800,00 грн - прострочена заборгованість за комісією за надання кредиту; 4 000,00 грн - заборгованість за штрафом/пенею.

Також Позивач просить покласти на Відповідачку понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Відповідачка відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подала.

КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 16.06.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у цивільній справі № 754/9835/26 (провадження № 2/754/10571/26). Ураховуючи, що ціна позову становить 27 200,00 грн і не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд визнав справу малозначною відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19, пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України.

Згідно з ухвалою розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи (у порядку письмового провадження) відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України.

Відповідач зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (частина одинадцята статті 128 ЦПК України).

18.06.2026 року на офіційному веб-сайті судової влади України опубліковано оголошення, в якому Відповідачку було повідомлено, щоб розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами справи без повідомлення сторін (письмове провадження). Судове засідання не буде проводитися, крім випадків, коли сторони подадуть клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням, і для цього будуть наявні відповідні підстави, передбачені частинами п`ятою - сьомою статті 279 ЦПК України. Розгляд справи розпочинається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, а саме: 08.09.2026 о 09:15. Суд розглядатиме справу у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

З метою належного інформування про розгляд справи Відповідачки, Суд ужив додаткових заходів та застосував альтернативні способи комунікації, направивши повідомлення щодо дати початку розгляду справи по суті на номер телефону ( НОМЕР_1 ), вказаний у позовній заяві та кредитному договорі.

Отже, Відповідачка була належним чином повідомлена про розгляд справи.

Відповідно до частини другої статті 279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

З урахуванням дати постановлення ухвали про відкриття провадження, необхідності забезпечення учасникам справи гарантованих процесуальних строків на подання заяв по суті справи й часу для поштового перебігу документообігу, суд вирішив розпочати розгляд справи по суті 08.09.2026.

Відповідачка у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подала, жодних заперечень проти позову чи клопотань про надання додаткового часу для подання відзиву не заявила. У зв`язку з ненаданням Відповідачкою відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ОЦІНКА СУДУ

26.12.2019 між ТОВ "МІЛОАН" (Первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 1913739 у формі електронного документа з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про електронну комерцію".

Договір про споживчий кредит укладено в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи Кредитодавця (вебсайт miloan.ua).

Перед укладенням Договору Первісний кредитор здійснив ідентифікацію та верифікацію Відповідачки. Відповідачка підписала Договір електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, а саме буквено-цифровою послідовністю N93533, що була надіслана в SMS-повідомленні на її підтверджений номер мобільного телефону НОМЕР_1 (дата та час відправки ідентифікатора - 26.12.2019 о 12:55:20).

Введенням унікального SMS-коду Відповідачка підтвердила прийняття пропозиції (акцепт оферти), що за своїми правовими наслідками є аналогом власноручного підпису та прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі (частини перша та друга статті 205, стаття 207 ЦК України, статті 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно з умовами договору (пункти 1.2, 1.3, 1.4, 1.5.1, 1.5.2, 1.6 та Графіком розрахунків) сторони домовилися про надання кредиту в розмірі 8 000,00 грн строком на 30 днів (з 26.12.2019), з кінцевою датою повернення кредиту - 25.01.2020. За користування кредитом встановлено фіксовану процентну ставку в розмірі 1,00% на день від фактичного залишку кредиту (1,00% за п. 1.5.2), стандартну базову ставку 2,50% на день за п. 1.6, а також комісію за надання кредиту в розмірі 800,00 грн (10,00% від суми кредиту одноразово).

Первісний кредитор виконав свої зобов`язання та надав Відповідачці кредит у розмірі 8 000,00 грн у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на її платіжну картку MASTERCARD № НОМЕР_5 згідно з платіжним дорученням № 12980950 від 26.12.2019.

Суд, оцінюючи ці докази у сукупності, ураховуючи принцип змагальності, а також те, що Відповідачка не надала жодних заперечень на спростування позову, визнав доведеним факт реального перерахування кредитних коштів.

Отже, Первісний кредитор свої зобов`язання виконав, натомість Відповідачка умови договору порушила та кошти у визначений договором строк (до 25.01.2020) у повному обсязі не повернула.

Відповідно до розрахунку заборгованості сума невиконаного основного зобов`язання за тілом кредиту становить 8 000,00 грн. Ця сума основного боргу є доведеною і підлягає стягненню.

Щодо стягнення процентів

Позивач просить стягнути з Відповідачки заборгованість за процентами у розмірі 14 400,00 грн, що були нараховані за період з 26.12.2019 по 25.03.2020.

Суд установив, що погоджений сторонами строк кредитування за Договором становив 30 днів (з 26.12.2019 по 25.01.2020). За цей 30-денний строк користування кредитом за ставкою 1,00% на день сума нарахованих процентів становить 2 400,00 грн (8 000,00 грн х 1,00% х 30 днів), що прямо визначено у пункті 1.5.2 Договору та у Графіку розрахунків (Додаток № 1 до Договору). Решта нарахованих Позивачем (та Первісним кредитором) процентів у сумі 12 000,00 грн стосується періоду після спливу строків кредитування (після 25.01.2020).

Пунктом 1.5.2 Договору передбачено: проценти за користування кредитом 2400.00 грн, які нараховуються за ставкою 1.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована.

Відповідно до пункту 1.6 Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Особливості нарахування процентів визначені пунктом 2.2.3 цього Договору.

Згідно з пунктом 2.2.3 Договору сторони погодили: проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена пунктом 1.6 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом Позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним пунктом 1.4, якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в пункті 1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку встановлену пунктом 1.6 Договору.

Якщо визначена в пункті 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання Позичальником умов цього Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним пунктом 1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно пункту 1.6 Договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено Товариством в односторонньому порядку.

Суд встановив, що визначена у пункті 1.5.2 процентна ставка (1,00% на день) є нижчою від стандартної (базової) ставки (2,50% на день), визначеної у пункті 1.6 Договору. У зв`язку з цим за умовами пункту 2.2.3 Договору у звязку з невиконанням Позичальницею зобов`язань щодо своєчасного повернення кредиту проценти за користування кредитом з 26.01.2020 нараховувалися за базовою ставкою 2,50% на день протягом 60 днів.

Водночас, оцінюючи правомірність таких нарахувань поза межами строку кредитування, Суд виходить із того, що первісний строк кредитування за Договором становив 30 днів та сплив 25.01.2020.

Пролонгація строку кредитування не може вважатися такою, що відбулася автоматично лише у зв`язку з неповерненням відповідачем кредитних коштів після настання кінцевого строку їх повернення. За змістом п.п.2.3.1, 2.3.2 кредитного договору, позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на пролонгацію строку користування/повернення кредиту на тих самих умовах, на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 правил, зокрема: сплатити комісію за продовження кредиту; сплатити певну визначену частку заборгованості за кредитом.

Натомість матеріали справи не містять доказів того, що Відповідачка вчиняла будь-які дії, спрямовані на пролонгацію договору, у тому числі здійснював хоча б часткову добровільну сплату заборгованості чи звертався до кредитодавця із заявою про продовження строку кредитування. Саме по собі невиконання боржником обов`язку з повернення кредиту є порушенням зобов`язання і не може одночасно розцінюватися як правомірна поведінка, що тягне продовження строку кредитування, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 27 липня 2021 року у справі № 910/18943/20, відповідно до якої поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16).

Велика Палата Верховного Суду, уточнюючи у пункті 128 постанови від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 свій правовий висновок щодо нарахування процентів після закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Ураховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази здійснення пролонгації строку кредитування у порядку, визначеному розділом 2.3 Договору, погоджений сторонами строк правомірного користування кредитними коштами сплив 25.01.2020.

При оцінці правомірності нарахування процентів після вказаної дати Суд застосовує принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав). З огляду на це, сумнівні та двозначні умови Договору щодо продовження нарахування процентів за базовою ставкою за період прострочення не можуть тлумачитися на користь Позивача, який розробив цей типовий Договір.

Крім того, Позивач у позовній заяві заявляв вимогу виключно про стягнення процентів за користування кредитом та не заявляв вимоги щодо стягнення нарахувань згідно з частиною другою статті 625 ЦК України як особливої міри цивільно-правової відповідальності.

Отже, нарахування протягом 60 днів прострочення процентів у сумі 12 000,00 грн не відповідають правовому характеру процентів як плати за правомірне користування кредитом у межах встановленого договором строку.

Установивши зазначене, Суд дійшов висновку, що вказані нарахування суперечать правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог у частині стягнення процентів, що нараховані після спливу строку кредитування, у розмірі 12 000,00 грн слід відмовити.

Щодо стягнення комісії за надання кредиту

Пунктом 1.5.1 Договору та Графіком розрахунків передбачено обов`язок позичальника сплатити комісію за надання кредиту в розмірі 800,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00% від суми кредиту одноразово.

Закон України від 20.09.2019 № 122-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг", яким розширено поняття загальних витрат за кредитом у ст. 1 та ст. 8 Закону "Про споживче кредитування", був введений в дію 19 січня 2020 року.

На момент укладення договору Закон № 122-IX ще не набрав чинності (не був введений в дію), тому до спірних правовідносин застосовується редакція Закону України "Про споживче кредитування", що діяла до 19 січня 2020 року.

Зокрема, пунктом 4 частини першої статті 1, частиною другою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" (у редакції, чинній на дату укладення договору 26.12.2019) було встановлено, що загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем.

У справі № 582/202/22 Верховний Суд, розглядаючи справу, де предметом спору була недійність окремих пунктів договору споживчого кредиту, укладеного з ТОВ "Мілоан", зокрема, щодо умов про комісію за надання кредиту, за управління та обслуговування кредиту (в тому числі й пункт 1.5.1 договору, який встанолював "комісія за надання кредиту: 1450,00 грн, яка нараховується за ставкою 29,00 відсотків від суми кредиту одноразово"), зробив висновок, що такі умова договору є нікчемними, оскільки не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, а тому ТОВ "Мілоан"не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваних кредитних договорів, а тому положення договорів про споживчий кредит щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати комісії за надання кредиту, є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

З огляду на викладене, ураховуючи висновок Верховного Суду у постанові від 09.10.2024 № 582/202/22, у задоволенні вимоги щодо стягнення 800,00 грн комісії за надання кредиту за договором про споживчий кредит від 26.12.2019 слід відмовити з підстав нікчемності відповідних умов договору.

Щодо стягнення штрафу (пені)

Позивач просить стягнути з Відповідачки заборгованість за штрафом/пенею в розмірі 4 000,00 грн, що розрахована за період прострочення зобов`язання.

Згідно з пунктом 4.1 Договору у разі прострочення Позичальником зобов`язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору, Позичальник починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в п. 1.4 цього Договору з урахуванням угод про продовження строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків, що складаються у зв`язку з укладенням цих угод, зобов`язаний сплатити на користь Товариства пеню у розмірі 2,00 відсотків від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного Позичальником за цим Договором. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина четверта статті 14 ЦК України).

Зокрема, відповідно до пункту 6 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язання за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором.

Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набрав чинності 24 грудня 2023 року, тому пункту 6 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" стосують договорів, які були укладені до 23 січня 2024 року.

Суд установив, що договір про споживчий кредит № 1913739 укладено між ТОВ "МІЛОАН" та Відповідачкою 26.12.2019, тобто до 23.01.2024. Термін повернення кредиту за Договором настав 25.01.2020, а прострочення виконання зобов`язання Відповідачкою розпочалося з 26.01.2020.

Суд установив, що обумовлене пунктом 4.1 Договору обмеження розміру пені (не більше 50 відсотків від суми отриманого кредиту, що становить 4 000,00 грн) було повністю досягнуто за рахунок щоденного нарахування пені в розмірі 2,00% за період прострочення з 26.01.2020, тобто ще до 01.03.2020.

З огляду на те, що нарахування пені в межах граничного 50-відсоткового ліміту відбулося до 01.03.2020, передбачений пунктом 6 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" пільговий режим звільнення споживача від сплати неустойки (який розповсюджується на прострочення у період з 01.03.2020) на спірний період нарахування пені до 01.03.2020 не поширюється.

Отже, ураховуючи доведеність факту невиконання зобов`язання Відповідачкою у період до 01.03.2020 та відсутність підстав для звільнення від відповідальності у цей період, позовна вимога про стягнення заборгованості за штрафом/пенею у розмірі 4 000,00 грн є правомірною та підлягає задоволенню.

Щодо права вимоги Позивача

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав інший особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Позивач набув права вимоги за Договором про споживчий кредит № 1913739 від 26.12.2019 на підставі Договору відступлення прав вимоги № 49-МЛ від 27.03.2020, укладеного між ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ", що підтверджується Актом приймання-передачі Реєстру боржників від 27.03.2020, Витягом з Реєстру боржників та платіжною інструкцією № 17922 від 27.03.2020 про оплату за відступлені права вимоги.

Презумпція чинності цього договору відступлення не спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (стаття 204 ЦК України). У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010).

Відповідачка не надала суду доказів, які б спростовували презумпцію правомірності переходу права вимоги. Отже, Суд доходить висновку, що набуття Позивачем ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" статусу нового кредитора та права вимоги до Відповідачки за Договором про споживчий кредит підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИПРАТ

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги задоволено частково: стягнуто 14 400,00 грн (8 000,00 грн тіла кредиту, 2 400,00 грн процентів та 4 000,00 грн штрафу/пені) із заявлених 27 200,00 грн, що становить 52,94118% від ціни позову. Відповідно, з Відповідачки на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 1 409,51 грн (2 662,40 грн x 14 400,00 / 27 200,00).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження складу та вартості наданих послуг Позивач надав копії Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладеного між ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" та АО "АПОЛОГЕТ", Акта наданих послуг № Д/23753 від 14.04.2026 та Детального опису наданих послуг від 14.04.2026 до Акта № Д/23753.

Згідно з Детальним описом наданих послуг від 14.04.2026 до Акта № Д/23753 до переліку виконаних робіт увійшли: 1) усна консультація Клієнта (0 год 30 хв); 2) ознайомлення з матеріалами кредитної справи (2 год 00 хв); 3) погодження правової позиції Клієнта (0 год 30 хв); 4) складення позовної заяви з урахуванням правової позиції (3 год 30 хв); 5) подання заяви до суду (1 шт). Загальний обсяг витраченого часу становить 6 годин 30 хвилин, а вартість послуг за Договором визначена у вигляді фіксованої суми 8 000,00 грн.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд ураховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, згідно з якими при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21). Крім того, керуючись критеріями, визначеними частиною третьою статті 141 ЦПК України, суд за наявності заперечень сторони або з власної ініціативи може не присуджувати стороні всі її витрати на професійну правову допомогу, якщо вони не є необхідними чи співмірними зі складністю справи (пункт 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23).

Спір у справі є малозначним, виник із стандартних кредитно-факторингових правовідносин та розглядався у порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами справи без виклику сторін. Позивач є професійною фінансовою установою, яка систематично здійснює діяльність із примусового стягнення заборгованості, а подана позовна заява має масовий та шаблонний характер у серії однотипних спорів із споживачами. Укладення стандартного договору про надання правової допомоги із залученим адвокатським об`єднанням для супроводу портфеля безспірних вимог не потребувало проведення окремої усної консультації, вивчення матеріалів та погодження позиції стосовно кожного окремого боржника.

Дослідивши наявні матеріали, Суд доходить висновку, що витрати на надання усної консультації (0 год 30 хв), ознайомлення з матеріалами кредитної справи (2 год 00 хв), погодження правової позиції (0 год 30 хв) та подання заяви до суду не є необхідними за обставинами цієї справи та підлягають виключенню з розрахунку.

З огляду на це Суд визнає необхідною, обґрунтованою та підтвердженою лише послугу зі складення позовної заяви тривалістю 3 години 30 хвилин.

Визначаючи вартість цієї послуги від загальної фіксованої ціни Договору (8 000,00 грн за 6 годин 30 хвилин роботи), Суд виходить із пропорційного співвідношення визнаного обсягу часу (3,5 години) до загального зафіксованого в акті часу (6,5 годин). Відповідно, розмір обґрунтованих витрат на правничу допомогу за послугу зі складення позовної заяви становить 4 307,69 грн (8 000,00 грн x 3,5 / 6,5).

Ураховуючи часткове задоволення позовних вимог Позивача на суму 14 400,00 грн, що становить 52,94118% від ціни позову, відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України відшкодуванню за рахунок Відповідачки підлягають витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 280,54 грн (4 307,69 грн x 14 400,00/27 200,00). У відшкодуванні решти витрат на правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись статтями 4, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" заборгованість за Договором про споживчий кредит № 1913739 від 26.12.2019 у загальній сумі 14 400,00 грн, що включає: 8 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту); 2 400,00 грн - заборгованість за процентами; 4 000,00 грн - заборгованість за штрафом/пенею, а також судовий збір у розмірі 1 409,51 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 280,54 грн. Загальна сума, що підлягає стягненню, становить 18 090,05 грн (вісімнадцять тисяч дев`яносто гривень 05 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" (79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, б. 1, корп. 28; код ЄДРПОУ 35234236; рахунок IBAN № НОМЕР_2 в АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", МФО 300614).

Відповідачка ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; паспорт НОМЕР_4 ; остаання відома адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частини четверта та п`ята статті 268 ЦПК України) - 13.10.2026.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО