Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №638/14566/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/7671/26

Справа №638/14566/25

РІШЕННЯ

Іменем України

13 жовтня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І., за участю секретаря судового засідання Гуцул Д.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами за відсутності учасників справу, які подали заяву про розгляд справи без їх участі) цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову 89 250,00 грн, та ухвалив таке рішення:

Стислий виклад позицій сторін

30.07.2025 представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" (надалі - Позивач), адвокат Адвокатського об`єднання "Апологет" Усенко Михайло Ігорович, подав позовну заяву до ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором про споживчий кредит № 3636839 від 12.06.2021 у загальному розмірі 89 250,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 12.06.2021 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" (Первісний кредитор) та Відповідачем було укладено Договір про споживчий кредит № 3636839, за умовами якого Відповідач отримав кредит у розмірі 20 000,00 грн. 29.09.2021 між Первісним кредитором та Позивачем укладено Договір відступлення прав вимоги № 76-МЛ, відповідно до якого Позивач набув права вимоги до Відповідача за вказаним кредитним договором. Відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 89 250,00 грн, що складається з: 20 000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 67 250,00 грн - прострочена заборгованість за процентами; 2 000,00 грн - прострочена заборгованість за комісією за надання кредиту.

Також Позивач просить покласти на Відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

14.11.2025 представник Відповідача, адвокат Константинов Олексій Геннадійович, подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що Відповідач позовні вимоги визнає частково у розмірі 27 500,00 грн, з яких: 20 000,00 грн - заборгованість за сумою тіла кредиту та 7 500,00 грн - проценти за користування кредитом за погоджений у договорі 30-денний строк кредитування (з 12.06.2021 по 12.07.2021). В іншій частині позовних вимог представник Відповідача просив відмовити за безпідставністю.

Заперечуючи проти решти позовних вимог, представник Відповідача у відзиві вказав, що сума процентів у розмірі 59 750,00 грн була нарахована за період з 13.07.2021 по 10.09.2021, тобто після закінчення погодженого сторонами строку кредитування. Докази ініціювання Відповідачем пролонгації кредитного договору в матеріалах справи відсутні. Посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, представник Відповідача зазначив, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, а подальші відносини між сторонами трансформуються в охоронні.

Крім того, представник Відповідача у відзиві заперечував проти стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 2 000,00 грн, вважаючи відповідні умови договору про її нарахування нікчемними та такими, що обмежують права споживача відповідно до Закону України "Про споживче кредитування".

Представник Відповідача повідомив, що Відповідач є особою з інвалідністю II групи (посвідчення серії НОМЕР_1 ), у зв`язку з чим на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, а отже судовий збір стягненню з Відповідача не підлягає. Витрати Позивача на професійну правничу допомогу представник Відповідача просив зменшити з урахуванням незначної складності справи та пропорційності розміру задоволених вимог.

КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 08.08.2025 цивільну справу за позовом ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 передано за територіальною підсудністю до Деснянського районного суду м. Києва, оскільки було встановлено, що Відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться в адміністративно-територіальних межах Деснянського району м. Києва.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 22.09.2025 суд прийняв справу до провадження, відкрив провадження у справі та ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

14.11.2025 представник Відповідача, адвокат Константинов Олексій Генадійович, подав вдзив на позовну заяву, в якому позов визнав частково: в частині стягнення 27 500,00 гривень, з яких: 20 000,00 грн - основна сума тіла кредиту, 7 500,00 грн - відсотки. Також Відповідач визнав вимоги щодо судових витрат у сумі 2156,70 грн за надання професійної правничої допомоги.

У судовому засіданні, 19.11.2025 представник Відповідача заявив клопотання про передачу справи за підсудністю до Залізничного районного суду м. Львів, оскільки Відповідач є ВПО та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Суд встановив, що відповідач зареєстрований як ВПО за адресою: АДРЕСА_2 (відповідь № 2024491 від 19.11.2025 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери), тому ухвалою від 19.11.2025 справу було направлено за підсудністю до Залізничного районного суду м. Львова.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 02.02.2026 матеріали цивільної справи повернено на розгляд до Деснянського районного суду м. Києва як помилково направлені. Відповідач не оскаржував цю ухвалу.

03.04.2026 справу передано на розгляд судді Коваленко І.І.

Спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана (стаття 32 ЦПК України).

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 03.04.2026 суд прийняв цивільну справу до свого провадження, повторно розпочав розгляд справи по суті та призначив судове засідання на 13.05.2026.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, представник Відповідача у відзиві просив розглядати справу за його відсутності, Позивач у позовній заяві також клопотав про розгляд справи за відсутності його представника.

Справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України)

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина пята статті 268 ЦПК України).

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який встановлює, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 11 частини першої статті 1).

12.06.2021 між ТОВ "МІЛОАН" (Первісний кредитор) та Відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 3636839 у формі електронного документа з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про електронну комерцію".

Договір про споживчий кредит укладено в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи Кредитодавця (вебсайт miloan.ua).

Перед укладенням Договору Первісний кредитор здійснив ідентифікацію та верифікацію Відповідача. Відповідач підписав Договір електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, а саме буквено-цифровою послідовністю J24366, що була надіслана в SMS-повідомленні на його підтверджений номер мобільного телефону НОМЕР_2 (дата та час відправки ідентифікатора - 12.06.2021 о 20:48).

Згідно з умовами договору (пункти 1.2, 1.3, 1.4, 1.5.1, 1.5.2, 1.6 та Графіком розрахунків) сторони домовилися про надання кредиту в розмірі 20 000,00 грн строком на 30 днів (з 12.06.2021), з кінцевою датою повернення кредиту - 12.07.2021. За користування кредитом встановлено фіксовану процентну ставку в розмірі 1,25% на день від фактичного залишку кредиту (1,25% за п. 1.5.2), стандартну базову ставку 5,00% на день за п. 1.6, а також комісію за надання кредиту в розмірі 2 000,00 грн (10,00% від суми кредиту одноразово).

Первісний кредитор виконав свої зобов`язання та надав Відповідачу кредит у розмірі 20 000,00 грн у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на його платіжну картку MASTERCARD № НОМЕР_3 згідно з платіжним дорученням № 48617077 від 13.06.2021.

Суд, оцінюючи ці докази у сукупності, ураховуючи визнання позову Відповідачем у цій частині, визнав доведеним факт реального перерахування кредитних коштів.

Отже, Первісний кредитор свої зобов`язання виконав, натомість Відповідач умови договору порушив та кошти у визначений договором строк (до 12.07.2021) у повному обсязі не повернул.

Відповідно до розрахунку заборгованості сума невиконаного основного зобов`язання за тілом кредиту становить 20 000,00 грн.

Відповідач визнав обставини укладання кредитного договору, отримання коштів та позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 20 000,00 грн.

Щодо стягнення процентів

Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість за процентами у розмірі 67 250,00 грн, що були нараховані за період з 13.06.2021 по 10.09.2021.

Суд установив, що погоджений сторонами строк кредитування за Договором становив 30 днів (з 12.06.2021 по 12.07.2021). За цей 30-денний строк користування кредитом за ставкою 1,25% на день сума нарахованих процентів становить 7 500,00 грн (20 000,00 грн х 1,25% х 30 днів), що прямо визначено у пункті 1.5.2 Договору та у Графіку розрахунків (Додаток № 1 до Договору). Решта нарахованих Позивачем (та Первісним кредитором) процентів у сумі 59 750,00 грн стосується періоду після спливу строків кредитування (після 12.07.2021).

Пунктом 1.5.2 Договору передбачено: проценти за користування кредитом: 7 500,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Відповідно до пункту 1.6 Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Згідно з пунктом 1.7 Договору тип процентної ставки за цим Договором: фіксована; особливості нарахування процентів визначені пунктами 2.2, 2.3 цього Договору

Згідно з пунктом 2.2.3 Договору сторони погодили, що проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п.1.3, запропонована Позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору.

Якщо визначена в п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною.

Якщо розмір зобов`язань Позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах Позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 Договору.

Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди Позичальника.

Суд встановив, що строк кредитування за Договором становив 30 днів та сплив 12.07.2021.

Пролонгація строку кредитування не може вважатися такою, що відбулася автоматично лише у зв`язку з неповерненням відповідачем кредитних коштів після настання кінцевого строку їх повернення. За змістом п.п.2.3.1, 2.3.2 кредитного договору, позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на пролонгацію строку користування/повернення кредиту на тих самих умовах, на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 правил, зокрема: сплатити комісію за продовження кредиту; сплатити певну визначену частку заборгованості за кредитом.

Натомість матеріали справи не містять доказів того, що Відповідач вчиняв будь-які дії, спрямовані на пролонгацію договору, у тому числі здійснював хоча б часткову добровільну сплату заборгованості чи звертався до кредитодавця із заявою про продовження строку кредитування. Саме по собі невиконання боржником обовязку з повернення кредиту є порушенням зобовязання і не може одночасно розцінюватися як правомірна поведінка, що тягне продовження строку кредитування, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 27.07.2021 у справі № 910/18943/20, відповідно до якої поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16).

Велика Палата Верховного Суду, уточнюючи у пункті 128 постанови від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 свій правовий висновок щодо нарахування процентів після закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Ураховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази здійснення пролонгації строку кредитування у порядку, визначеному розділом 2.3 Договору, погоджений сторонами строк правомірного користування кредитними коштами сплив 12.07.2021.

При оцінці правомірності нарахування процентів після вказаної дати Суд застосовує принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав). З огляду на це, сумнівні та двозначні умови Договору щодо продовження нарахування процентів за базовою ставкою за період прострочення не можуть тлумачитися на користь Позивача, який розробив цей типовий Договір.

Крім того, у пункті 2.2.3 цього Договору Позивачем прямо зафіксовано умову про те, що після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється.

Водночас Суд бере до уваги також те, що особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина четверта статті 14 ЦК України).

Зокрема, відповідно до пункту 6 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язання за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором.

Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набрав чинності 24 грудня 2023 року, тому пункту 6 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" стосують договорів, які були укладені до 23 січня 2024 року.

Суд установив, що Договір про споживчий кредит № 3636839 укладено між ТОВ "МІЛОАН" та Відповідачем 12.06.2021, тобто до 23.01.2024. Термін повернення кредиту за Договором настав 12.07.2021, а прострочення виконання зобов`язання Відповідачем розпочалося з 13.07.2021.

При цьому, з згідно з пунктом 4.2 Договору про споживчий кредит сторони погодили, що незважаючи на інші умови Договору, якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом після спливу терміну (дати) повернення кредиту, проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою пунктом 1.6 Договору, в період прострочення Позичальника нараховуються за вибором Позикодавця в якості процентів за користування кредитом або в якості процентів, передбачених статтею 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні частини другої статті 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої пунктом 1.6 Договору.

Отже, ураховуючи те, що весь спірний період їх нарахування (з 13.07.2021 по 10.09.2021) повністю припадає на період дії пільгового режиму, встановленого пунктом 6 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування", Відповідач в силу Закону звільняється від сплати процентів за базовою ставкою, нарахованих як відповідальність за прострочення ("інших платежів") після 12.07.2021.

Отже, нарахування протягом 60 днів прострочення процентів у сумі 59 750,00 грн не відповідають правовому характеру процентів як плати за правомірне користування кредитом у межах встановленого договором строку. Натомість підстави для здійснення нарахувань відповідно частини другої статті 625 ЦК України відсутні.

Установивши зазначене, Суд дійшов висновку, що вказані нарахування суперечать правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог у частині стягнення процентів, що нараховані після спливу строку кредитування, у розмірі 59 750,00 грн слід відмовити.

Вимоги про стягнення процентів підлягають частковому задоволенню в розмірі 7 500,00 грн, нарахованих у межах погодженого 30-денного строку користування кредитом.

Щодо стягнення комісії за надання кредиту

Пунктом 1.5.1 Договору та Графіком розрахунків передбачено обов`язок позичальника сплатити комісію за надання кредиту в розмірі 2 000,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00% від суми кредиту одноразово.

У справі № 582/202/22 Верховний Суд у постанові від 09.10.2024, розглядаючи справу, де предметом спору була недійсність окремих пунктів договору споживчого кредиту від 12.12.2021, укладеного з ТОВ "Мілоан", зокрема щодо умов про комісію за надання кредиту, за управління та обслуговування кредиту (в тому числі й пункт 1.5.1 договору), зробив висновок, що такі умови договору є нікчемними, оскільки не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позивачу та за які банком встановлена комісія, а тому ТОВ "Мілоан" не надало доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваних кредитних договорів. Положення договорів про споживчий кредит щодо обов`язку позичальника сплачувати комісії за надання кредиту є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

З огляду на викладене, ураховуючи висновок Верховного Суду у постанові від 09.10.2024 у справі № 582/202/22, у задоволенні вимоги щодо стягнення 2 000,00 грн комісії за надання кредиту за договором про споживчий кредит від 12.06.2021 слід відмовити з підстав нікчемності відповідних умов договору.

Щодо права вимоги Позивача

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Позивач набув права вимоги за Договором про споживчий кредит № 3636839 від 12.06.2021 на підставі Договору відступлення прав вимоги № 76-МЛ від 29.09.2021, укладеного між ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ", що підтверджується Актом приймання-передачі Реєстру боржників від 29.09.2021, Витягом з Реєстру боржників та платіжною інструкцією № 41765 від 29.09.2021 про оплату за відступлені права вимоги.

Презумпція чинності цього договору відступлення не спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (стаття 204 ЦК України). У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010).

Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували презумпцію правомірності переходу права вимоги. Отже, суд доходить висновку, що набуття Позивачем ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" статусу нового кредитора та права вимоги до Відповідача за Договором про споживчий кредит підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИПРАТ

Щодо судового збору

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 2 422,40 грн.

Позовні вимоги задоволено частково: стягнуто 27 500,00 грн (20 000,00 грн тіла кредиту та 7 500,00 грн процентів) із заявлених 89 250,00 грн, що становить 30,81232% від ціни позову.

Водночас суд установив, що Відповідач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю II групи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 14.11.2025.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).

У разі якщо сторону, проти якої ухвалено судове рішення, звільнено від сплати судового збору, судовий збір, сплачений позивачем при поданні позову, не підлягає стягненню з відповідача, а компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.07.2026 у справі № 759/8087/24 (провадження № 61-6835св25)).

Зважаючи на те, що Відповідач є особою з інвалідністю ІІ групи, тому він звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях на підставі пункта 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

З огляду на викладене, сплачений Позивачем при поданні позовної заяви судовий збір підлягає компенсації Позивачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та не підлягає стягненню з Відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження складу та вартості наданих послуг Позивач надав копії Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0605 від 06.05.2025, укладеного між ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" та АО "АПОЛОГЕТ", Акта наданих послуг № 1877 від 23.06.2025 та Детального опису наданих послуг від 23.06.2025 до Акта № 1877.

Згідно з Детальним описом наданих послуг від 23.06.2025 до Акта № 1877 до переліку виконаних робіт увійшли: 1) усна консультація Клієнта (0 год 30 хв); 2) ознайомлення з матеріалами кредитної справи (2 год 00 хв); 3) погодження правової позиції Клієнта (0 год 30 хв); 4) складення позовної заяви з урахуванням правової позиції (3 год 30 хв); 5) подання заяви до суду (1 шт). Загальний обсяг витраченого часу становить 6 годин 30 хвилин, а вартість послуг за Договором визначена у вигляді фіксованої суми 7 000,00 грн.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд ураховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, згідно з якими при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21). Крім того, керуючись критеріями, визначеними частиною третьою статті 141 ЦПК України, суд за наявності заперечень сторони або з власної ініціативи може не присуджувати стороні всі її витрати на професійну правову допомогу, якщо вони не є необхідними чи співмірними зі складністю справи (пункт 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23).

Спір у справі є малозначним, виник із стандартних кредитно-факторингових правовідносин. Позивач є професійною фінансовою установою, яка систематично здійснює діяльність із примусового стягнення заборгованості, а подана позовна заява має масовий та шаблонний характер у серії однотипних спорів із споживачами. Укладення стандартного договору про надання правової допомоги із залученим адвокатським об`єднанням для супроводу портфеля безспірних вимог не потребувало проведення окремої усної консультації, вивчення матеріалів та погодження позиції стосовно кожного окремого боржника.

Дослідивши наявні матеріали та клопотання представника Відповідача про зменшення витрат, Суд доходить висновку, що витрати на надання усної консультації (0 год 30 хв), ознайомлення з матеріалами кредитної справи (2 год 00 хв), погодження правової позиції (0 год 30 хв) та подання заяви до суду не є необхідними за обставинами цієї справи та підлягають виключенню з розрахунку.

З огляду на викладене, Суд визнає необхідною, обґрунтованою та підтвердженою лише послугу зі складення позовної заяви тривалістю 3 години 30 хвилин.

Визначаючи вартість цієї послуги від загальної фіксованої ціни Договору (7 000,00 грн за 6 годин 30 хвилин роботи), Суд виходить із пропорційного співвідношення визнаного обсягу часу (3,5 години) до загального зафіксованого в акті часу (6,5 годин). Відповідно, розмір обґрунтованих витрат на правничу допомогу за послугу зі складення позовної заяви становить 3 769,23 грн (7 000,00 грн x 3,5 / 6,5).

Ураховуючи часткове задоволення позовних вимог Позивача на суму 27 500,00 грн, що становить 30,81232% від ціни позову, відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України відшкодуванню за рахунок Відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 161,38 грн (3 769,23 грн x 27 500,00 / 89 250,00). У відшкодуванні решти витрат на правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись статтями 4, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" заборгованість за Договором про споживчий кредит № 3636839 від 12.06.2021 у загальній сумі 27 500,00 грн, що включає: 20 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту); 7 500,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 161,38 грн. Загальна сума, що підлягає стягненню, становить 28 661,38 грн (двадцять вісім тисяч шістсот шістдесят одна гривня 38 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Коменсувати ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (платіжна інструкція № 13075 від 26.06.2025).

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" (79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, б. 1, корп. 28; код ЄДРПОУ 35234236; рахунок IBAN № НОМЕР_4 в АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", МФО 300614).

Відповідач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ; паспорт НОМЕР_6 ; адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 ; адреса фактичного проживання ВПО: АДРЕСА_4 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частини четверта та п`ята статті 268 ЦПК України) - 13.10.2026.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО