Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №203/1594/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/8918/26

Справа №203/1594/26

РІШЕННЯ

Іменем України

12 жовтня 2026 року м.Київ

Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Скрипки О.І.

при секретарі Моторенко К.О.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ТОВ «Алекскредит» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 21.01.2021 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 4431886, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором. Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «Алекскредит» надало відповідачу у власність грошові кошти (позику) в сумі 5000,00 грн.

Як зазначає позивач, відповідач свої зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 31.10.2025 сума заборгованості останньої становить 26 942,00 грн., з яких: 4000,00 грн. - сума кредиту; 22 942,00 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою Центрального районного суду м.Дніпра від 25.02.2026 року дану справу направлено до Деснянського районного суду м.Києва для розгляду за підсудністю.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 29.04.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

02.06.2026 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 на позовну заяву. У даному відзиві відповідач заперечує проти позовних вимог, стверджуючи, що вона не укладала і не підписувала договір, копію якого долучив позивач, і докази підписання нею цього договору відсутні, що свідчить про неукладеність договору. Відповідач також заперечила проти нарахування процентів поза межами строку кредитування, відсутність доказів пролонгації кредиту, а заявлений розмір процентів є надмірно нарахованим. Крім того, відповідач вказала на відсутність доказів перерахування коштів (тіла кредиту).

Посилаючись на викладене, відповідач вважає, що позивач не довів укладення договору позики (кредиту) на умовах, що вказані в наданій копії договору позики (кредиту), не довів перерахування їй тіла кредиту, не довів розмір фактично наданих у кредит коштів та розмір відсотків, які він просить стягнути за період користування кредитними коштами, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

08.06.2026 року до суду надійшла відповідь представника позивача Попова Є.В. на відзив. У даній відповіді представник позивача вказує на наявність доказів та правових підстав для задоволення позовних вимог.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 22.06.2026 року витребувано від АТ «Універсал Банк» інформацію, що становить банківську таємницю.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у прохальній частині позову просив розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про день та час слухання справи була повідомлений своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України.

Враховуючи обставини справи, наявність відзиву та відповіді на відзив, достатність часу для реалізації сторонами своїх прав на захист, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, 21.01.2021 року між сторонами за допомогою веб сайту https://alexcredit.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Алекскредит», було укладено Договір про надання кредиту № 4431886, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідача "PS4431886".

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «Алекскредит» надало відповідачу у власність грошові кошти (кредит) в сумі 5000,00 грн. зі строком кредитування за загальними умовами - 209 днів, у тому числі базовий період - 29 днів, спеціальний період - 180 днів.

Згідно п.1.7 кредитного договору та графіку платежів, який є додатком № 1 до кредитного договору, сторони погодили, що за базовий період 29 календарних днів відповідач має сплатити 4999,00 грн., процентна ставка становить 1,45 % в день, що в грошовому виразі становить 2102,50 грн. за період з 21.01.2021 року по 19.02.2021 року. У спеціальний період за період з 20.02.2021 року по 18.08.2021 року відповідач мала сплатити тіло кредиту в розмірі 1,00 грн. та проценти в розмірі 5,40 грн. за процентною ставкою 3 % в день. Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування складає 7107,90 грн.

Згідно п.1.4 кредитного договору, кредит надається в безготівковій формі шляхом перерахування суми кредиту на картковий рахунок позичальника.

Згідно довідки ТОВ «ФК «Елаєнс» від 05.11.2024 року та виписки АТ «Універсал Банк» з карткового рахунку відповідача, наданої на виконання ухвали про витребування доказів вбачається, що 21.01.2021 року на картковий рахунок № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 надійшло зарахування коштів в сумі 5000,00 грн.

Таким чином судом встановлено, що ТОВ «Алекскредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. У свою чергу, позичальник зобов`язалась своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені кредитним договором терміни, а також виконати інші свої зобов`язання відповідно цього договору.

Відповідно до наданого Товариством розрахунку, на 31.10.2025 сума заборгованості відповідача складає 26 942,00 грн., з яких: 4000,00 грн. - сума кредиту; 22 942,00 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Із вказаного розрахунку також вбачається, що відповідачем 25.01.2021 року здійснено часткове погашення заборгованості, а саме сплачено1000,00 грн. на погашення тіла кредиту та 412,50 грн. на погашення процентів, тобто вчинено конклюдентні дії.

Посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості.

Відповідач проти даних вимог заперечувала, посилаючись на те, що такий кредитний договір вона не підписувала і належні докази на обґрунтування позовних вимог відсутні, а здійснені позивачем нарахування процентів не відповідають чинному законодавству.

Вирішуючи спір по суті з врахуванням доводів сторін, суд зазначає наступне.

За змістом статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Указаний висновок відповідає правовій позиції висловленій Верховним Судом у постановах від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року № 127/33824/19.

В силу частини першої статті 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожний правочин укладений в електронній формі вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, у пропозиції укласти кредитний договір зазначено, що позичальник ознайомився та погодився з кредитним договором, Умовами надання та обслуговування кредитів та Правилами про порядок надання коштів у позику, в тому числі, на умовах фінансового кредиту, що розміщені на офіційному сайті позивача (https://alexcredit.ua/umovi).

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

З наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору слідує, що без ознайомлення з Умовами надання та обслуговування кредитів та Правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим.

Отже, підписуючи заявку про укладення кредитного договору, позичальник підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

З огляду на викладене, суд вважає, що договір про надання споживчого кредиту підписаний ОСОБА_3 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто позивачем належними та допустимими доказами підтверджено укладання з відповідачем 21.01.2021 року правочину.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19 (провадження № 61-16243св20).

Таким чином, суд приходить до висновку, що між сторонами погоджено усі умови договору № 4431886, який був викладений та підписаний в електронному вигляді, зокрема, в частині розміру відсотків за користування кредитом (п.п.1.7 Договору).

При цьому судом відхиляються заперечення відповідача проти позову з посиланням на те, що вона не підписувала і не укладала кредитний договір, оскільки наданими банківськими документами підтверджується як факт отримання відповідачем кредиту в розмірі 5000,00 грн., так і факт часткового виконання нею своїх зобов`язань, що виразились у погашенні частини тіла кредиту та процентів.

Крім того, стороною відповідача не надано суду допустимих доказів, які б підтверджували ту обставину, що відповідач не укладала з ТОВ «Алекскредит» вказаного вище кредитного договору. Зокрема, доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки на яку первісним кредитором здійснювалось перерахування позичених грошових коштів, номер телефону), використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, нею до суду не надано. Також слід звернути увагу на те, що відповідач до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій не зверталась, як і не оскаржувала дійсність чи правомірність укладеного договору.

Вищенаведені обставини свідчать про укладання кредитного договору саме відповідачем, її обізнаність з його умовами, в тому числі і в частині відсотків, а також часткове виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Також суд звертає увагу на ту обставину, що Договір та його умови в судовому порядку не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін.

Відтак, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4000,00 грн.

Що ж стосується вимог позивача про стягнення процентів, то суд дійшов наступних висновків.

Так, як вже зазначалось вище, згідно п.1.7 кредитного договору та графіку платежів, який є додатком № 1 до кредитного договору, сторони погодили, що за базовий період 29 календарних днів відповідач має сплатити 4999,00 грн., процентна ставка становить 1,45 % в день, що в грошовому виразі становить 2102,50 грн. за період з 21.01.2021 року по 19.02.2021 року. У спеціальний період за період з 20.02.2021 року по 18.08.2021 року відповідач мала сплатити тіло кредиту в розмірі 1,00 грн. та проценти в розмірі 5,40 грн. за процентною ставкою 3 % в день. Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування складає 7107,90 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18, вказала, що поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

З урахуванням погоджених сторонами умов договору, строк його дії закінчився щодо суми боргу в розмірі 4999,00 грн. закінчився 19.02.2021 року, щодо суми боргу в розмірі 1 грн. закінчився 18.08.2021 року, а тому нарахування відсотків після вказаної дати є неправомірним, а загальний розмір процентів відповідача згідно умов договору за цей період мав складати загалом 2107,90 грн.

Таким чином, виходячи із вказаної погодженої сторонами суми процентів за визначений договором строк кредитування, з урахуванням часткового погашення відповідачем суми процентів в розмірі 412,50 грн., розмір заборгованості відповідача перед позивачем за процентами становить 1 695,40 грн.

Саме цю суму суд вважає обґрунтованою, а тому задовольняє позовні вимоги в цій частині. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки судом встановлено неправомірність нарахування відсотків поза межами строку кредитування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Відповідно до положень Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Коробов проти України» (заява № 39598/03 від 21 липня 2011 року) суд вказав, що при оцінці доказів, суд, як правило - застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.

Європейський суд з прав людини також вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 5695,40 грн., що складається з: 4000,00 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 1 695,40 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом. В задоволенні іншої частини позовних вимог належить відмовити. Інші доводи сторін на висновки суду не впливають та підстав для задоволення позовних вимог повністю або відмови не дають.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню порядку витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог в розмірі 562,82 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-18, 76, 77-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» заборгованість за кредитним договором № 4431886 від 21.01.2021 року в розмірі 5695,40 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 562,82 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», код ЄДРПОУ 41346335, адреса: м. Київ, пр-т Леоінда Каденюка, 23.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: