Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №754/11616/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 3/754/2379/26

Справа №754/11616/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 жовтня 2026 року місто Київ

Суддя Деснянського районного суду м. Києва Салайчук Т.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, громадянки України, зареєстрованої та такої, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 08.06.2026 серії ВАД № 884476 ОСОБА_1 08.06.2026 о 18 год. 30 хв. за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , учинила стосовно своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , домашнє насильство психологічного характеру, а саме голосно кричала, ображала нецензурною лайкою, шарпала руками, унаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров`ю дитини, чим, за висновком органу, який склав протокол, вчинила правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 на неодноразові виклики до суду не з`явилася. Про місце і час розгляду справи її повідомлено судовими повістками, які надсилалися за місцем її проживання. З метою належного повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи на номер телефону ОСОБА_1 надсилалися повідомлення, які програмним забезпеченням месенджерів визначені як «доставлені» до абонента. Також оголошення про виклик у судове засідання розміщувалося на офіційному вебпорталі «Судова влада України». Протокол про адміністративне правопорушення складено у присутності ОСОБА_1 , і про розгляд справи Деснянським районним судом міста Києва її також повідомлено.

Згідно з ч. 2 ст. 268 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 173-2 КУпАП, не належать до категорії справ, розгляд яких потребує обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Смірнової проти України» від 08.11.2005 визначено, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи з огляду на її складність, поведінку сторін і предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 цієї Конвенції. У своїх рішеннях, зокрема у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» від 07.07.1989, Європейський суд з прав людини також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися наданими їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З метою забезпечення розумних строків розгляду суд вважає за можливе провести судовий розгляд за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки судом вжито всіх заходів щодо забезпечення ОСОБА_1 можливості брати участь у судовому засіданні, однак вона цим правом не скористалася і про причини своєї неявки суд не повідомила.

Представники Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, Деснянської окружної прокуратури міста Києва та потерпіла в судове засідання не прибули. Про день, час та місце розгляду справи їх повідомлено належним чином, причини неприбуття суду невідомі, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Під час вирішення справи суд виходить із достатності наявних матеріалів для розгляду у визначеному порядку протоколу про адміністративне правопорушення, встановлення наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, вини особи в його вчиненні та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та ухвалення обґрунтованого і законного рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд робить такий висновок.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою статті 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто за умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Частиною другою статті 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи. Отже, склад правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, утворюють усі ознаки складу, визначені частиною першою цієї статті, і додаткова ознака потерпілого, а саме його малолітній чи неповнолітній вік.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони життя, здоров`я, честі та гідності особи в сім`ї. Об`єктивна сторона полягає в умисному вчиненні діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого завдано шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого (матеріальний склад). Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони є наслідок - шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а також причинний зв`язок між діянням і цим наслідком. Суб`єктом є фізична осудна особа, яка досягла шістнадцятирічного віку і перебуває з постраждалою особою у відносинах, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Суб`єктивна сторона характеризується умисною формою вини.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Насильство характеризується такими ознаками: дії кривдника мають умисний характер, вони спричиняють фізичну або психологічну шкоду потерпілій особі, є порушенням прав та свобод людини і громадянина, а також наявна асиметрія сил, тобто значна перевага сил кривдника (фізичних, психологічних, владних, економічних тощо) щодо постраждалої особи. Якщо в діях немає хоча б однієї з чотирьох наведених ознак, такі дії не є домашнім насильством. Також насильство протікає за циклом і має постійну повторюваність.

В обґрунтування вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення долучено рапорт старшого інспектора СЮП Деснянського УП ГУНП у м. Києві Хелпи Я. від 08.06.2026, а також письмові пояснення ОСОБА_1 та неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 08.06.2026, згідно з якими вони повідомили, що між ними виник конфлікт через утримання домашніх тварин, який переріс у сімейний скандал.

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, матеріали справи не містять.

Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження завданої шкоди психічному здоров`ю неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що свідчить про недоведеність факту завдання психічної шкоди, зазначеної в протоколі. Не містять матеріали справи і доказів щодо систематичності протиправних дії ОСОБА_1 щодо неповнолітньої ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення без його належного правового аналізу не може бути визнаний належним доказом у цій справі в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніву в суду. Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін, і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

На підставі наведеного суд робить висновок, що відсутні докази, які б підтверджували вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Суд ураховує також, що сам лише факт наявності між учасниками справи сварки, конфлікту не може свідчити про вчинення домашнього насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на те, що під час розгляду справи в діях ОСОБА_1 не встановлено ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, провадження у справі про притягнення її до адміністративної відповідальності підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 247, 283, 284, 285 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Тарас САЛАЙЧУК