Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №752/28632/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/28632/25

Провадження №: 2/752/1862/26

РІШЕННЯ

Іменем України

12.10.2026 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Кирильчук І.А.

при секретарі судового засідання - Сінчук І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у залі судового засідання в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, про встановлення порядку користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Голосіївського районного суду міста Києва з цивільним позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація про встановлення порядку користування житловим приміщенням.

Позовні вимоги позивачі обґрунтовують тим, що у вересні 2023 року на підставі ордера №015845 серії Б, за розпорядженням Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 11 вересня 2023 року №561, на склад сім`ї з п`яти чоловік: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 - донька, ОСОБА_1 - донька, ОСОБА_2 - онука, ОСОБА_4 - онук, було отримано двокімнатну квартиру в АДРЕСА_1 .

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На даний час спірною квартирою користуються ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та її син ОСОБА_4 .

Відповідно до технічного паспорту, спірна квартира загальною площею 75,2 кв.м., розташована на першому поверсі, складається із двох ізольованих кімнат житловою площею 35,2 кв.м., а саме: площею 17,5 кв.м. та 17,7 кв.м., а також має кухню площею 12,2 кв.м., ванну кімнату площею 3,8 кв.м., санвузол площею 2,9 кв.м., коридор площею 15,6 кв.м., лоджію - 5,5 кв.м.(відноситься до кімнати жилою площею 17,7 кв.м.).

На даний час позивачі користуються житловою кімнатою площею 17,5 кв.м., а відповідачі - житловою кімнатою площею 17,7 кв.м.

Позивачі зазначають, що внаслідок конфліктних відносин, які склалися між мешканцями спірної квартири, не є можливим у позасудовому (добровільному) порядку визначити порядок користування спірною квартирою.

Посилаючись на викладене та на порушення своїх житлових прав позивачі просили суд встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_2 , виділивши у спільне користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кімнату площею 17,5 кв.м. цієї квартири, виділивши у спільне користування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кімнату площею 17,7 кв.м. цієї квартири, місця загального користування цієї квартири залишити у спільне користування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також покласти на відповідачів судові витрати по справі.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 01 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін), учасникам процесу роз`яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.

30 грудня 2025 року до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвоката Кравченко Ксенії Миколаївни надійшов відзив на позовну заяву, в якому не погоджується із заявленими позовними вимогами, вважає їх безпідставними та необґрунтованими.

Відзив мотивує тим, що позивачі і відповідачі мають бажання приватизувати спірне житлове приміщення, однак у 1997 році позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 вже приймала участь у приватизації квартири АДРЕСА_3 і використали своє право в обсязі 11,42 кв.м. при нормі 23,0 кв.м. кожний. При цьому відповідач ОСОБА_4 не приймав участь у приватизації та не використав своє право на приватизацію.

З огляду на викладене, вважає, що у разі задоволення позовних вимог і виділення кімнати 17,5 кв.м. позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які вже скористались своїм правом на приватизацію іншого житла гарантоване Конституцією України та Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», відповідач ОСОБА_4 буде позбавлений гарантій щодо забезпечення рівних умов та розмірів передачі житла з державного житлового фонду у власність.

Окрім того, позивачі просять виділити у спільне користування відповідачів житлову кімнату площею 17,7 кв.м. (з лоджією), однак при цьому вони будуть мати право користуватися усіма приміщеннями загального користування, в тому числі і лоджією. Тобто кімната площею 17,7 кв. м. буде прохідною.

Також зазначає, що в ордері №015845 серія Б, виданому 14 вересня 2013 року Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією зазначена жила площа квартири - 35,4 кв.м., а в технічному паспорті на квартиру зазначена житлова площа 35,2 кв.м. (17,5 кв.м. та 17,7 кв.м.), тобто наявні розбіжності розміру житлової площі в ордері та в технічному паспорті.

Враховуючи викладене, вважає позовні вимоги такими, що порушують права відповідача, які гарантовані Законами України, в тому у задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Разом із відзивом на позовну заяву представником відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвокатом Кравченко Ксенії Миколаївни подано клопотання про витребування доказів, яке ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 09 березня 2026 року задоволено, витребувано у Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (02225, м. Київ, пр-т Червоної Калини, 29 E-mail: rda.golosiivska@kyivcity.gov.ua) інформацію: чи брали участь у приватизації квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , громадянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ? Якщо брали участь, то вказати, чи повністю використали своє право на безкоштовну приватизацію державного житлового фонду, та яка кількість житлових чеків була ними використана.

21 січня 2026 року вх. № 4173 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивачі заперечили проти клопотання про витребування доказів, зазначивши, що питання приватизації спірної квартири не є предметом доказування у цій справі. Позивачі, обґрунтовуючи підстави позову, не посилаються на норми, які мають відношення до питань приватизації спірної квартири.

01 лютого 2026 року через систему «Електронний суд» до суду надійшли заперечення від представника відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвоката Кравченко Ксенії Миколаївни на відповідь на відзив, у яких представник зазначила, що позивачі вказують, що питання приватизації не є предметом розгляду даної справи. І так з цим можно було і погодитись, як щоб саме встановлення порядку користування за кожною стороною конкретних приміщень не мали наслідком обмеження прав на приватизацію саме відповідача ОСОБА_4 . Позивачі замовчують той факт, що своїм правом вони таки скористались, і таке право як наслідок у них виникло тільки коли вони отримали від держави у користування попередню квартиру АДРЕСА_3 згідно відповідного Ордеру. Розгляд справи про встановлення порядку користування кімнатами, має причинно-наслідковий зв`язок для реалізації права позивачів на приватизацію спірної квартири, тому витребування доказів є необхідним для повного і всебічного розгляду справи по суті.

26 червня 2026 року вх №42405 на виконання ухвали суду від 09 березня 2026 року від Деснянської в місті Києві державної адміністрації до суду надійшла витребовувана інформація.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 04 серпня 2026 року залучено Деснянську районну в місті Києві державну адміністрацію (код ЄДРПОУ 37415088), місцезнаходження: просп. Червоної Калини, 29, м. Київ, номер засобу зв`язку: тел. (044) 515 77 75, (044)515 66 66, e-mail: rda.desnianska@kyivciti.gov.ua, у процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення порядку користування житловим приміщенням. Одночасно зобов`язано позивачів направити Деснянській районній в місті Києві державній адміністрації позовну заяву разом з долученими до позову документами та відповідь на відзив з відповідними додатками; зобов`язати відповідачів надіслати Деснянській районній в місті Києві державній адміністрації відзив та додані до нього документи та заперечення на відповідь на відзив та додатками до них, з урахуванням вимог статті 178 ЦПК України.

12 серпня 2026 року вх. №58123 від представника позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Миненка Олександра Анатолійовича до суду надійшла заява на виконання ухвали суду від 04 серпня 2026 року із доказами направлення на адресу третьої особи Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації позовної заяви разом з долученими до позову документами та відповіді на відзив з відповідними додатками.

14 вересня 2026 року через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява від Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про розгляд даної справи за відсутності її представника.

Інших клопотань та письмових пояснень третьої особи до суду не надходило.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що на підставі розпорядження Деснянської районної державної адміністрації від 11 вересня 2023 року №561 ОСОБА_5 на склад сім`ї: дочка ОСОБА_3 , дочка ОСОБА_1 , онука ОСОБА_2 , онук ОСОБА_4 , був виданий ордер № 015845 від 14 вересня 2023 року на право зайняття двокімнатної ізольованої квартири за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 35,40 кв.м.

Відповідно до ордеру право на проживання у квартирі також отримали: ОСОБА_3 - дочка та ОСОБА_4 - онук.

Відтак, можливість проживання цих осіб у спірній квартирі була встановлена ще у 2023 році.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 29 липня 2025 року Деснянським відділом реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади Київської територіальної громади №2025/016817302 та №2025/016816735 від 12 листопада 2025 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 25 грудня 2023 року зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з інформацією про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи №140995734, №140995769 від 24 листопада 2025 року відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 25 вересня 2023 року по теперішній час зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_2 , остання складається з 2 ізольованих кімнат житловою площею 35,2 кв.м., у тому числі: №4 - 17,5 кв. м., № 5 - 17,7 кв.м.; коридору 15,6 кв.м., санвузла 2,9 кв.м., ванної кімнати площею 3,8 кв.м., кухні площею 12,2 кв.м., лоджії 5,5 кв.м. Загальна площа квартири 75,2 кв.м.

За змістом статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Частинами четвертою, п`ятою статті 9 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських об`єднань.

Відповідно до статті 61 ЖК України користування жилими приміщеннями у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму житлового приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Згідно зі статтею 63 ЖК України предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.

Не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі (частина перша статті 48), частина кімнати або кімната, зв`язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення (кухня, коридор, комора тощо).

Відповідно до частини першої статті 48 ЖК України жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України.

Статтею 47 ЖК України встановлена норма жилої площі 13,65 кв. м на одну особу.

Судом встановлено, що правовою підставою для користування сторонами спірною квартирою є ордер №015845 серія Б від 14 вересня 2023 року, згідно з яким основним квартиронаймачем є ОСОБА_5 , склад її сім`ї: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Відтак, можливість проживання цих осіб у спірній квартирі житловою площею 35,40 кв. м була встановлена ще у 2023 році.

За змістом статті 62 ЖК України до відносин, що випливають з договору найму жилого приміщення, у відповідних випадках застосовуються також норми Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини четвертої статті 816 ЦК України, порядок володіння та користування житлом наймачем та особами, які постійно проживають разом з ним, визначається за домовленістю між ними, а у разі спору - встановлюється за рішенням суду.

Судом встановлено наявність між наймачами спору щодо користування наданою їм у встановленому законом порядку у найм квартирою, відсутність можливості у сторін досягти домовленості щодо порядку користування спільним житлом.

На думку суду, саме по собі звернення позивача до суду з відповідним позовом про визначення порядку користування квартирою, факт заперечень відповідача щодо задоволення позову, свідчать про відсутність домовленості між ними щодо користування квартирою, що спростовує доводи відповідачів в частині не доведення позивачем своїх позовних вимог.

При цьому, суд зауважує, що свого варіанту визначення порядку користування квартирою відповідачі протягом розгляду справи не запропонували.

Також заперечуючи проти позову відповідачі посилаються на те, що встановлення порядку користування за кожною стороною конкретних приміщень матиме наслідком обмеження прав на приватизацію відповідача ОСОБА_4 .

Суд відхиляє вказані доводи, оскільки суд не визначає частки сторін у спірному житлі та не здійснює поділ жилого приміщення, а тільки визначає порядок користування ним.

З урахуванням встановлених обставин спільна власність відсутня і, відповідно, цей спір не є спором про поділ квартири, а приписи статті 816 ЦК України не передбачають будь-яких обмежень реалізації права наймача та осіб, які постійно проживають разом з ним, на визначення порядку користування жилим приміщенням та не пов`язують з площею наданого у найм житлового приміщення (див. висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 753/95/21 (провадження № 61-3800сво23)).

Окрім цього, право наймача та осіб, які постійно проживають разом з ним, на визначення порядку користування жилим приміщенням в будинках державного і громадського житлового фонду передбачено у частині четвертій статті 816 ЦК України, яка не містить будь-яких обмежень реалізації цього права, і більше того, не пов`язує із певними межами.

Тлумачення частини четвертої статті 816 ЦК України дає підстави для висновку, що первинне значення у врегулюванні відносин щодо порядку користування жилим приміщенням має домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування жилим приміщенням, такий порядок користування може встановити суд.

У пункті 99 постанови Верховного Суду від 19 лютого2024 року № 753/95/21 викладено висновок, відповідно до якого «положення статті 816 ЦК України не передбачають будь-яких обмежень реалізації права наймача та осіб, які постійно проживають разом з ним, на визначення порядку користування жилим приміщенням в будинках державного і громадського житлового фонду, не пов`язують з площею наданого у найм житлового приміщення.»

Підставою для звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до суду з позовом стало саме створення відповідачами перешкод у користуванні наданою їм у найм квартирою та намір захистити своє право шляхом визначення порядку користування квартирою, а тому вирішення цього спору не пов`язується з площею наданого у найм житлового приміщення.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Судом встановлено наявність порушення прав позивачів щодо користування спірним житловим приміщенням, а тому вони мають право на визначення порядку користування квартирою.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають у кімнаті 17,7 кв. м.

Враховуючи, що запропонований позивачами порядок користування жилою площею в частині виділення їм кімнати площею 17,5 кв.м., не порушує вимог закону та прав сторін, свого варіанту визначення порядку користування квартирою відповідачі не запропонували, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, а саме задовольнити виділення у користування позивачам кімнати 17,5 кв.м. та в частині спільного користування нежитловими приміщеннями.

На підставі всебічно з`ясованих обставин справи, встановивши достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Так, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Відповідно до статті 141 ЦПК України, також необхідно стягнути з відповідачів на користь позивачів судові витрати - сплачений судовий збір в рівних частинах.

На підставі викладеного, відповідно до статей 2,10,12,13,14,33,141,258,263,264,265,273,354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація про встановлення порядку користування житловим приміщенням, - задовольнити.

Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_2 , виділивши у спільне користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кімнату площею 17,5 кв.м. цієї квартири, виділивши у спільне користування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кімнату площею 17,7 кв.м. цієї квартири, місця загального користування цієї квартири: коридор 15,6 кв.м., санвузол 2,9 кв.м., ванну кімнату площею 3,8 кв.м., кухню площею 12,2 кв.м., лоджію 5,5 кв.м., залишити у спільне користування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір в рівних частинах у розмірі по 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп з кожного.

Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір в рівних частинах у розмірі по 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_5 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_5 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_5 .

Повне рішення суду виготовлено 12 жовтня 2026 року.

Суддя І.А. Кирильчук