Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №752/394/20 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/394/20

Провадження № 2/752/89/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.10.2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Данілової Т.М.

з участю секретаря Веселовської А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, визнання дій протиправними, скасування запису про право власності, визнання договору дарування недійсним, витребування майна у добросовісного набувача, визнання права власності та поділ житлового будинку в натурі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, уточненим у редакції заяви від 14 грудня 2020 року. Позов обґрунтовано тим, що він є власником частки житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору міни від 18 квітня 1994 року, а також частки земельної ділянки під ним. Власником іншої частки був ОСОБА_4 .

За декларацією про готовність об`єкта до експлуатації від 11 жовтня 2013 року № КВ181132840311 на замовлення ОСОБА_4 введено в експлуатацію житловий будинок літ. «А2» площею 47,4 кв.м, тамбур літ. «а4», гараж-сарай літ. «и» та господарську будівлю літ. «І». На підставі цієї декларації та довідки ТОВ «Міськспецексперт» № 48 від 29 жовтня 2013 року про розрахунок ідеальних часток за фактичним користуванням (66/100 - ОСОБА_4 , 34/100 - ОСОБА_1 ) Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві видала ОСОБА_4 свідоцтво від 30 жовтня 2013 року (серія та номер НОМЕР_1 ) на 34/100 часток та свідоцтво від 31 жовтня 2013 року (серія та номер НОМЕР_2 ) на 66/100 часток житлового будинку загальною площею 101,3 кв.м, а державний реєстратор Бродюк І.Ю. зареєструвала за ним право власності (індексний номер 7381985).

Позивач стверджує, що жодних заяв про розрахунок часток, розподіл часток у реконструйованому будинку чи порядок користування не підписував, тому реєстрація відбулася з порушенням статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пункту 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703. Надалі ОСОБА_4 за договором дарування від 17 грудня 2013 року (реєстровий № 1121) подарував 66/100 часток доньці ОСОБА_2 , яка за договором дарування від 20 грудня 2013 року (реєстровий № 1156) подарувала їх сину ОСОБА_3 .

У редакції уточненої позовної заяви від 14 грудня 2020 року позивач просить:

визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на 66/100 часток житлового будинку, видане ОСОБА_4 31 жовтня 2013 року (серія та номер 11956481);

визнати протиправними дії державного реєстратора Бродюк І.Ю. щодо державної реєстрації прав на 66/100 часток за ОСОБА_4 ;

визнати протиправним та скасувати запис про право власності № 3139226 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта 197140680000);

визнати недійсним договір дарування від 17 грудня 2013 року; витребувати від ОСОБА_3 16/100 часток житлового будинку;

визнати за ним право власності на частку житлового будинку;

провести поділ житлового будинку в натурі, виділивши йому приміщення квартири АДРЕСА_2 з надвірними спорудами, а ОСОБА_3 - приміщення квартири АДРЕСА_3 з надвірними спорудами. Позивач зазначає, що запропонований варіант поділу відповідає фактичному користуванню приміщеннями і не порушує прав жодної зі сторін.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20 січня 2020 року відкрито загальне позовне провадження у даній справі.

У відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Він зазначив, що розрахунок ідеальних часток проведено за письмовими заявами обох співвласників відповідно до пункту 3.1 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55. Площі, які за розрахунком віднесено до позивача, повністю збігаються з тими, виділити які він просить у позові. Право власності на 34/100 часток за ОСОБА_4 не зареєстроване: рішенням державного реєстратора від 31 жовтня 2013 року № 7436916 до запису внесено зміни і частку визначено як 66/100. Реконструкцію будинку ОСОБА_4 здійснив із згоди позивача, викладеної у заявах, нотаріально засвідчених 11 липня 2013 року та 29 травня 2014 року, про те, що він не заперечує проти будівництва, введення його в експлуатацію та отримання правовстановлюючих документів. Відповідач вважає, що частки перерозподілені законно, а позивач зловживає своїми правами.

У додаткових поясненнях до відзиву від 27 липня 2021 року представник відповідачів - адвокат Цвєтков Г.О. заявив про сплив позовної давності, оскільки всі оскаржувані дії та документи датовані 2013 роком, позивач знав про них, а до суду звернувся 23 грудня 2019 року. Також він вказав на обрання неналежного способу захисту (одночасне заявлення вимог про визнання договору недійсним і про витребування майна) та на несумісність вимог про визнання права на частку і про поділ. На підтвердження своїх доводів відповідачі надали висновок судової будівельно-технічної експертизи від 21 липня 2021 року № 07/02-2021, складений судовим експертом Галієвою О.М. на замовлення ОСОБА_3 .

У додаткових поясненнях від 09 листопада 2021 року представник відповідачів зазначив, що між сторонами історично склався і не оспорювався порядок фактичного користування приміщеннями, кожна зі сторін користується своєю частиною домоволодіння, а предмет спору відсутній. Він вказав, що позивач спочатку заперечував, а потім визнав свій підпис на нотаріально засвідчених заявах 2013 та 2014 років про згоду на будівництво, що висновок експерта ОСОБА_5 складено без натурного огляду всіх приміщень домоволодіння та без обмірів, а позивач ухилився від проведення призначеної судом за клопотанням відповідача будівельно-технічної експертизи, не надавши експерту доступу до приміщень, якими користується. Відповідач також посилаються на принцип заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) та повторно заявляв про сплив позовної давності.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 03 червня 2020 року зобов`язано посадових осіб Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві надати суду належним чином засвідчену копію матеріалів реєстраційної справи № 197140680000, сформованої щодо житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 101,3 кв.м, житловою площею 61,9 кв.м.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2020 року зобов`язано посадових осіб ТОВ «Міськспецексперт» надати суду належним чином засвідченні копії нижчезазначених документів :

- належним чином засвідчені копії письмових заяв співвласників житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , які стали підставою для проведення Товариством з обмеженою відповідальністю «Міськспецексперт» розрахунку ідеальних часток по фактичному користуванні домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами чого Товариством з обмеженою відповідальністю «Міськспецексперт» видано довідку № 48 від 29.10.2013р.,

- належним чином засвідчену копію заяви ОСОБА_1 , згідно до якої він користується: І/5,4 кв.м. верандою, 2-1/4,8 кв.м. коридором, 2-2/10,0 кв.м. кухнею, 2-3/10,0 кв.м. житловою, 2-4/2,6 кв.м. санвузлом, 2-5/20 кв.м. житловою, а також відносно того, що у його користуванні знаходяться такі надвірні будівлі та споруди: вбиральня літ. «Д», господарча будівля зблокована літ. «І», гараж-сарай літ. «и», споруд №1-№10, № І-№ІІ;

- копії всіх документів, на підставі яких Товариством з обмеженою відповідальністю «Міськспецексперт» 29.10.2013р. було видано довідку № 48 за результатами проведення розрахунку ідеальних часток по фактичному користуванні домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15.02.2021 року зобов`язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Корсак А.Ю. надати суду копію договору дарування частки житлового будинку, зареєстрованого за реєстровим № 1121, укладеного 17 грудня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 18 серпня 2021 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2021 року зобов`язано посадових осіб ТОВ «Міськспецексперт» надати суду оригінал письмової заяви від 29.10.2013 року співвласника житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , яка зберігається в інвентаризаційній справі № 289 та стала підставою для проведення ТОВ «Міськспецексперт» розрахунку ідеальних часток по фактичному користуванню домоволодіння за вказаною адресою: АДРЕСА_1 , за результатами чого ТОВ «Міськспецексперт» видано довідку № 48 від 29.10.2013р.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 09.11.2021 року , залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року, зупинено провадження у даній справі у зв`язку з призначенням судово-почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 02 березня 2023 року поновлено провадження у даній справі.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 17 травня 2023 року зупинено провадження у даній справі у зв`язку з призначенням судово-почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 06.11.2024 року поновлено провадження у даній справі.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 06.11.2024 року зупинено провадження у даній справі у зв`язку з призначенням додаткової судово-почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 23 січня 2025 року поновлено провадження у даній справі.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 13 березня 2025 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання незаконними та скасування свідоцтв про право власності. визнання дій протиправними, скасування рішень, визнання договору дарування недійсним, витребування майна у добросовісного набувача, визнання права власності та поділ житлового будинку в натурі.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 13 березня 2025 року зупинено провадження у даній справі у зв`язку з призначенням додаткової судово-почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 17 червня 2026 року поновлено провадження у даній справі.

Увалою Голосіївського районного суду м. Києва від 09 вересня 2026 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2026 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_4 .

У судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали, просили задовольнити позов.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні не визнав позовні вимоги та заперечував проти задоволення позову.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що до жовтня 2013 року житловий будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності, по частці кожному.

У 2013 році ОСОБА_4 здійснив будівництво та реконструкцію, в результаті яких за декларацією від 11 жовтня 2013 року введено в експлуатацію житловий будинок літ. «А2» площею 47,4 кв.м та інші об`єкти.

Заявами від 11 липня 2013 року (зареєстрована приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорною Л.В. за № 2116) та від 29 травня 2014 року, справжність підпису на яких засвідчена нотаріально, ОСОБА_1 повідомив, що не заперечує проти здійснення ОСОБА_4 будівництва житлового будинку, введення його в експлуатацію та отримання правовстановлюючих документів. Виконання цих заяв позивач не спростував.

Належність йому підписів на цих нотаріально засвідчених заявах позивач у ході розгляду справи не заперечував.

За довідкою ТОВ «Міськспецексперт» № 48 від 29 жовтня 2013 року вартість частини домоволодіння, якою фактично користується ОСОБА_4 , становить 541 157 грн, що відповідає 66/100 часток, а частини, якою користується ОСОБА_1 , - 281 007 грн, що відповідає 34/100 часток. Приміщення та споруди, віднесені цією довідкою до користування позивача, збігаються з тими, виділити які у власність позивач просить у цій справі.

Належність підпису на заяві від 29 жовтня 2013 року, адресованій директору ТОВ «Міськспецексперт», досліджувалась у порядку судової почеркознавчої експертизи.

У висновку експертів КНДІСЕ від 16 лютого 2023 року № 22699/22700/22-32 встановлено, що рукописний текст цієї заяви виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою. Вирішити питання про виконавця підпису експерти не змогли через неспівставність за транскрипцією з наданими зразками.

За результатами додаткової судової почеркознавчої експертизи, проведеної з додатковими вільними, умовно-вільними та експериментальними зразками підпису та почерку позивача, експерт КНДІСЕ у висновку від 19 травня 2026 року № 3969/25-32 дійшла висновку, що встановити, чи виконаний підпис на заяві від 29 жовтня 2013 року ОСОБА_1 чи іншою особою, не виявилось можливим. Експерт встановила як розбіжності, так і збіги досліджуваного підпису зі зразками позивача. Вона вказала, що оцінити походження розбіжностей (чи з`явилися вони внаслідок виконання підпису іншою особою, чи є варіантами підпису ОСОБА_1 ) неможливо через малий обсяг графічної інформації та простоту будови підпису.

Суд оцінює висновок від 19 травня 2026 року як належний і допустимий доказ: експертизу призначено ухвалою суду, експерт має необхідну кваліфікацію, попереджена про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України, а дослідження проведено за затвердженими методиками на повному обсязі порівняльного матеріалу, при цьому клопотання експерта про надання додаткових зразків виконане в повному обсязі. Висновок є мотивованим, а причини неможливості вирішити питання викладені у дослідницькій частині.

Висновок про те, що рукописний текст заяви виконаний іншою особою, сам по собі не свідчить про відсутність волевиявлення позивача, оскільки закон не вимагає, щоб заява була написана власноручно. Волевиявлення підтверджується підписом особи, а факту виконання підпису на заяві від 29 жовтня 2013 року не ОСОБА_1 жодна з проведених експертиз не встановила. Інших доказів на підтвердження того, що цей підпис йому не належить, позивач не надав.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно рішенням державного реєстратора від 31 жовтня 2013 року № 7436916 до запису про право власності ОСОБА_4 внесено зміни і його частку визначено як 66/100. За інформацією з реєстру від 03 лютого 2020 року № 198743564 право власності на 34/100 часток за ОСОБА_4 не зареєстроване і жодних речових прав на будинок він наразі не має. Власником 66/100 часток житлового будинку з 20 грудня 2013 року є ОСОБА_3 .

За висновком судової будівельно-технічної експертизи від 23 листопада 2020 року № 2-12/2020, складеним судовим експертом Комашком Р.В. (свідоцтво ЦЕКК Міністерства юстиції України № 1407 від 30 січня 2019 року, спеціальність 10.6 «Дослідження об`єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів»), житловий будинок літ. «А» з прибудовами, загальною площею 101,3 кв.м, житловою площею 61,9 кв.м, складається з двох квартир: квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 48,5 кв.м (житлова - 31,9 кв.м) та квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 52,8 кв.м (житлова - 30,0 кв.м).

За висновком судової будівельно-технічної експертизи від 21 липня 2021 року № 07/02-2021, складеним на замовлення відповідача ОСОБА_3 судовим експертом Галієвою О.М. (свідоцтво ЦЕКК Міністерства юстиції України № 1738 від 31 липня 2015 року), за технічними паспортами станом на 28 лютого 2019 року загальна площа приміщень домоволодіння становить 281,5 кв.м, з яких лише 90,4 кв.м не є самовільними. У квартирі АДРЕСА_2 , якою користується позивач, загальна площа становить 119,5 кв.м, зокрема самовільно збудовані приміщення №№ 6-12, II другого поверху (коридори, кухні, санвузли, житлова кімната, тамбур); у квартирі АДРЕСА_3 також є самовільні приміщення. Фактичні арифметичні частки співвласників за площею експерт визначила як 52/100 (квартира АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 ) та 48/100 (квартира АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 ) без урахування самовільних перебудов та як 42/100 і 58/100 відповідно з їх урахуванням. Таким чином, фактичне користування житловим будинком не відповідає ідеальним часткам співвласників, зареєстрованим у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (34/100 та 66/100).

Висновок експерта ОСОБА_5 складений за документами, наданими позивачем, зокрема технічним паспортом станом на 09 серпня 2013 року, і виходить із загальної площі будинку 101,3 кв.м. Обстеження проводилося за участі лише позивача, а за доводами відповідачів - без огляду та обмірів усіх приміщень домоволодіння. Він не враховує самовільних перебудов, встановлених за технічними паспортами 2019 року, і не містить розрахунку відповідності запропонованого варіанту поділу часткам співвласників. Тому суд не може взяти його до уваги як достатній доказ можливості поділу будинку в його фактичному стані.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 110 ЦПК України висновок експерта оцінюється судом разом із іншими доказами.

Щодо вимог про визнання незаконним та скасування свідоцтва на 66/100 часток, визнання протиправними дій державного реєстратора та скасування запису про право власності суд зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 357 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) співвласник, який своїм коштом за згодою всіх співвласників поліпшив спільне майно, має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності.

Згода позивача на будівництво, введення в експлуатацію та отримання ОСОБА_4 правовстановлюючих документів висловлена в нотаріально засвідчених заявах від 11 липня 2013 року та 29 травня 2014 року; заява від 11 липня 2013 року згідно з уточненою позовною заявою увійшла до пакета документів, поданих державному реєстратору. Належність позивачу підпису на заяві від 29 жовтня 2013 року, на підставі якої проведено розрахунок часток, не спростована: за висновком додаткової почеркознавчої експертизи встановити виконавця підпису неможливо, а інших доказів позивач не надав. Розподіл приміщень у довідці № 48 відповідає фактичному користуванню, яке позивач сам підтверджує у вимозі про поділ. Надавши згоду на будівництво та оформлення ОСОБА_4 правовстановлюючих документів, позивач через шість років оспорює наслідки цих дій, що суперечить засаді добросовісності (пункт 6 статті 3 ЦК України) та забороні суперечливої поведінки (venire contra factum proprium), на яку посилається Верховний Суд, зокрема в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17.

За таких обставин позивач не довів, що частки співвласників змінено без його волевиявлення, а державна реєстрація права власності ОСОБА_4 на 66/100 часток відбулася за відсутності заяви співвласників про розподіл часток, як вимагав пункт 46 Порядку № 703. Тому вимоги про визнання незаконним та скасування свідоцтва від 31 жовтня 2013 року, визнання протиправними дій державного реєстратора та скасування запису про право власності № 3139226 задоволенню не підлягають.

Крім того, державний орган, уповноважений на проведення державної реєстрації, не є належним відповідачем у спорі про право на нерухоме майно. Належним відповідачем у такому спорі є особа, право якої на нерухоме майно зареєстроване (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16). Тому вимоги до Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції задоволенню не підлягають також з цієї підстави.

Вимоги позивача про визнання договору дарування недійсним та витребування майна ґрунтуються на твердженні позивача про незаконність свідоцтва на 66/100 часток, яке не знайшло підтвердження. Позивач не є стороною договору дарування від 17 грудня 2013 року і не довів, що дарувальник не мав права відчужувати свою частку. Підстав для визнання договору недійсним за статтями 203, 215 ЦК України немає. Оскільки частка 16/100 не належить позивачу, відсутні також підстави для її витребування від ОСОБА_3 за статтями 387, 388 ЦК України.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник може пред`явити позов про визнання свого права, якщо воно оспорюється або не визнається. Після реконструкції будинку, здійсненої за згодою позивача, його частка відповідно до частини третьої статті 357 ЦК України становить 34/100, тому підстав для визнання за ним права на частку немає. Право позивача на 34/100 часток відповідачі не оспорюють.

Щодо вимоги про поділ будинку в натурі.

Згідно з частиною першою статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене між співвласниками, у разі поділу право спільної часткової власності припиняється (частини перша, друга статті 367 ЦК України). Поділ житлового будинку в натурі можливий, якщо кожному співвласнику можна виділити ізольовану частину будинку з окремим входом, що відповідає його частці.

За змістом статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво, не набуває права власності на нього. Самочинне будівництво не є об`єктом права власності і не може бути об`єктом поділу між співвласниками. Поділу підлягає лише зареєстроване нерухоме майно в тих параметрах, у яких на нього виникло право спільної часткової власності.

За висновком експерта від 21 липня 2021 року № 07/02-2021 фактична загальна площа домоволодіння (281,5 кв.м) більш ніж удвічі перевищує зареєстровану (101,3 кв.м), а обидві квартири, зокрема квартира АДРЕСА_2 , виділити яку просить позивач, містять самовільно збудовані приміщення. Доказів їх узаконення в установленому порядку позивач не надав. Виділення в натурі приміщень за технічним паспортом 2013 року не відповідатиме фактичному стану будинку, а рішення суду буде невиконуваним та не вирішить спору між сторонами.

Крім того, суд виділяє співвласнику частину будинку, що відповідає його частці, а в разі невідповідності вирішує питання про грошову компенсацію (частина третя статті 364, стаття 367 ЦК України). Зареєстрована частка позивача становить 34/100, тоді як за висновком експерта від 21 липня 2021 року квартира АДРЕСА_2 за площею відповідає 52/100 (без самовільних перебудов) або 42/100 (з їх урахуванням). Варіант поділу, запропонований позивачем, не відповідає часткам співвласників, а вимог про зміну часток чи виплату компенсації позивач не заявляв. Вимога про поділ заявлена позивачем як власником частки, право на яку не доведене.

Також суд враховує, що позивач не надав експерту, залученому відповідачем, доступу до внутрішніх приміщень, якими він користується, а сам клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи для встановлення фактичного стану будинку та можливих варіантів його поділу не заявляв. Відповідно до частини четвертої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України позивач несе ризик наслідків невчинення процесуальних дій, спрямованих на доведення того, що приміщення, виділити які він просить, відповідають зареєстрованому об`єкту та його частці. Таких доказів позивач не надав.

За таких обставин вимога про поділ житлового будинку в натурі задоволенню не підлягає. Це не позбавляє співвласників права після вирішення питання щодо самочинно збудованих приміщень звернутися до суду з позовом про поділ чи визначення порядку користування житловим будинком.

Позовна давність застосовується лише тоді, коли суд встановив порушення права позивача. Якщо позов є необґрунтованим, суд відмовляє в ньому за безпідставністю, а не через сплив позовної давності. Оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог по суті, підстав для застосування позовної давності немає.

Позивач звільнений від сплати судового збору як особа, віднесена до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (пункт 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»), тому питання про розподіл судового збору не вирішується.

Проте звільнення від сплати судового збору не звільняє позивача від відшкодування інших судових витрат відповідачам.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи. За пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22 вказала, що під час розподілу витрат на експертизу суд враховує, чи пов`язані ці витрати безпосередньо з розглядом справи. Висновок експерта від 21 липня 2021 року № 07/02-2021 підготовлений на замовлення відповідача для подання до суду у цій справі (стаття 106 ЦПК України) та врахований судом як доказ під час вирішення вимоги про поділ, тому витрати на його підготовку безпосередньо пов`язані з розглядом справи. Розмір цих витрат - 20 000,00 грн - підтверджується договором № 07/02-2021, актом здавання-приймання виконаних робіт від 21 липня 2021 року та додатковими угодами.

Клопотання про зменшення цих витрат позивач не заявляв, і їх розмір співмірний зі складністю та обсягом виконаної експертом роботи. Тому з позивача на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню витрати на проведення експертизи в розмірі 20 000,00 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 106, 110, 133, 137, 139, 141, 246, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, статтями 203, 215, 355-358, 364, 367, 387, 388, 392 ЦК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, визнання дій протиправними, скасування запису про право власності, визнання договору дарування недійсним, витребування майна у добросовісного набувача, визнання права власності та поділ житлового будинку в натурі - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) витрати, пов`язані із залученням експерта та проведенням судової будівельно-технічної експертизи, у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, цей строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 13 жовтня 2026 року.

Суддя