Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №752/14163/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/14163/25

Провадження №: 2/752/2349/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючої судді Митрофанової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, неустойки та вартості пошкоджень автомобіля,

У С Т А Н О В И В :

У червні 2025 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) через свого представника ОСОБА_4 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, неустойки та вартості пошкоджень автомобіля у загальному розмірі 351023,31 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що йому на праві власності належить автомобіль марки «Toyota», модель «Corolla», 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі - НОМЕР_2 . 17.10.2023 між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір оренди (найму) автомобіля №16/10/23 (далі - договір оренди), відповідно до умов якого позивач, як орендодавець, надав відповідачу ОСОБА_2 , як орендарю, в платне користування вказаний легковий автомобіль строком на 36 місяців та сплатою вартості оренди розміром 65 дол.США на тиждень. При цьому, зазначений договір оренди був укладений за згодою дружини ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , про що зазначено у пункті 10.3 самого договору, а отже в інтересах сім`ї останніх.

Вказував, що відповідачі здійснювали оплату за користування автомобілем з 16.10.2023 по 07.02.2024 включно, а 13.02.2024 не здійснили черговий платіж та орендований автомобіль відповідно до умов договору не повернули. У зв`язку із порушенням умов договору оренди позивач у квітні та травні 2024 звертався до Голосіївського районного суду міста Києва з відповідними позовами про розірвання договору оренди та стягнення виниклої за ним заборгованості за період з 07.02.2024 по 30.04.2024. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 09 серпня 2024 року по справі №752/8595/24 вказаний вище договір оренди (найму) №16/10/23 від 17.10.2023 було розірвано та зобов`язано відповідача повернути автомобіль, а рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 23 вересня 2024 року по справі №752/9793/24 з відповідача було стягнуто заборгованість за період з 07.02.2024 по 30.04.2024.

Проте, попри ухвалені судом судові рішення відповідачі належний позивачу автомобіль 30.04.2024 не повернули, продовжили ним користуватися і відповідно не здійснювали оплату вартості оренди за його користування, у зв`язку із чим за вказаним вище договором оренди до дня його розірвання виникла заборгованість за період з 01.05.2024 по 09.08.2024 у сукупному розмірі 975 дол.США, що еквівалентно 40365 грн. Окрім того, на підставі пунктів 6.5 та 8.8 договору оренду відповідачі за порушення строків сплати вартості оренди зобов`язані сплатити позивачеві нараховану за період з 01.05.2024 по 09.08.2024 пеню у розмірі 1050 дол.США, що еквівалентно 43470 грн.

У своїй позовній заяві ФОП ОСОБА_1 також зазначав, що умовами пункту 8.7 договору оренди була передбачена відповідальність орендаря у вигляді сплати неустойки в розмірі подвійної вартості оренди автомобіля за порушення обов`язку з повернення автомобіля після припинення договору. Оскільки відповідачем не повертався орендований автомобіль, у тому числі на виконання судового рішення, позивач змушений був звертатися до правоохоронних органів для його розшуку та вилучення. Поліцією було виявлено покинутий 28.05.2024 відповідачем автомобіль позивача на Гостомельському шосе на в`їзді до м.Києва без повідомлення позивача. Автомобіль мав пошкодження, двигун автівки не запускався, знадобився евакуатор для його переміщення на майданчик тимчасового зберігання, звідки автомобіль на підставі прийнятої дізнавачем Дарницького УП ГУНП у м.Києві постанови від 20.03.2024 фактично був отриманий позивачем лише 26.05.2024 після звернення про повернення автомобіля з майданчика тимчасового тримання від 26.03.2025. Таким чином, через невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення орендованого автомобіля після розірвання договору оренди в судовому порядку, він з вини відповідача фактично не був повернутий позивачеві в період з 10.08.2024 по 26.03.2025. А відтак, відповідач за умовами пункту 8.7 договору оренди зобов`язаний сплатити позивачу неустойку за згаданий період у розмірі 4160 дол.США, що еквівалентно 172224 грн.

Разом з тим, оскільки спірний автомобіль надавався відповідачу в оренду у відмінному стані, а повернувся до позивача з ушкодженням і був доведений до стану, в якому авто не могло здійснювати рух, то позивач задля його переміщення з місця виявлення змушений був користуватися послугами евакуатора, вартість якого склала 2800 грн. Крім того, кузов автомобіля був у численних пошкодженнях, потребував рихтування та фарбування, у автомобілі були відсутні акумулятор, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі, адже відповідачі їх так і не повернули. У зв`язку із цим ФОП ОСОБА_1 додатково поніс витрати на придбання нового акумулятора вартістю 2312 грн, на залучення спеціалістів для відкриття та зміни замків і ключів в автомобілі в сукупному розмірі 11000 грн, а також поніс витрати в розмірі 981 грн на отримання нового свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Також, оскільки неповернутий відповідачем автомобіль було виявлено залишеним на дорозі у пошкодженому стані, задля оцінки вартості завданих збитків пошкодженням належного позивачу транспортного засобу, він змушений був замовити незалежну експертизу пошкоджень автомобіля у ТОВ «Клевер Експерт», згідно висновку якого розмір матеріального збитку склав 70941,31 грн, а сама вартість експертизи позивачеві коштувала 6000 грн.

Водночас, позивач у своїй позовній заяві посилався на те, що у період знаходження автомобіля у відповідача, ним було п`ять разів порушено Правила дорожнього руху України (чотири рази порушено швидкісний режим, а один раз порушено правила паркування), у зв`язку із цим позивачу, як власнику автомобіля, у систему «Дія» приходили постанови у справах про адміністративні правопорушення, ним було сплачено п`ять штрафів на загальну суму 1020 грн.

Таким чином, посилаючись на несвоєчасне та неналежне виконання відповідачами умов договору оренди, а також неповернення отриманого в оренду транспортного засобу, зокрема на виконання судового рішення, та завданими у зв`язку із такими діями матеріальних збитків, ФОП ОСОБА_1 змушений був звертатися до суду із вказаним позовом, відповідно до умов якого просив суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку: заборгованість за користування автомобілем по договору оренди №16/10/23 від 17.10.2023 за період з 01.05.2024 по 09.08.2024 у розмірі 975 дол.США, у гривневому еквіваленті на момент їх сплати; пеню у розмірі 1050 дол.США, у гривневому еквіваленті на момент їх сплати; неустойку у розмірі подвійної орендної плати за період з 10.08.2024 по 26.03.2025 у сумі 4160 дол.США, у гривневому еквіваленті на момент їх сплати; матеріальний збиток за пошкодження автомобіля у розмірі 70941,31 грн; вартість експертизи автомобіля в сумі 6000 грн; витрати на оплату евакуатора в розмірі 2800 грн; вартість акумулятора в сумі 2312 грн; вартість аварійного відкриття автомобіля, заміни та прошивки ключів, замків у розмірі 11000 грн; вартість видачі нового свідоцтва в розмірі 891 грн. А також просив суд стягнути в окремому порядку з ОСОБА_2 понесені позивачем витрати з оплати п`яти штрафів за порушення останнім Правил дорожнього руху на загальну суму 1020 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2025 для розгляду цивільної справи №752/14163/25 визначено суддю Голосіївського районного суду міста Києва Митрофанову А.О.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 16 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачам у 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали суду подати суду відзиви на позов.

Відзивів на позовну заяву чи інших письмових пояснень щодо суті спору, а також заяви про проведення розгляду справи з повідомленням учасників справи, або ж повідомлення про адресу іншого місця проживання, від відповідачів на адресу суду не надходило.

Відповідачі належним чином повідомлялися про розгляд справи, шляхом направлення копій ухвали суду про відкриття провадження разом із копіями позовної заяви з додатками на адреси їхнього зареєстрованого місця проживання, проте поштові відправлення повернулися на адресу суду, як неотримані з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до положень пункту 4 частини восьмої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на те, що на поштовомих повідомленнях проставлено відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою», тобто за зареєстрованим місцем проживання відповідачів, в силу положень пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається, що поштові відправлення вручено відповідачам та вони є повідомленими про розгляд справи.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-б).

Згідно постанов Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі №465/6147/18, від 30 листопада 2022 року у справі №759/14068/19, від 30 листопада 2022 року у справі №725/486/22, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Згідно вимог частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до вимог частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідачами у встановлений судом строк не подано до суду відзивів на позовну заяву, тому суд на підставі частини восьмої статті 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Положеннями статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому,що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Відповідно до приписів статті 12 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судом, 17.10.2023 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір №16/10/23 оренди (найму) автомобіля (далі - договір оренди), відповідно до умов якого ОСОБА_2 прийняв від ФОП ОСОБА_1 в платне користування легковий автомобіль марки «Toyota» модель «Corolla», 2008 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , колір синій, тип загальний легковий седан, державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , видане ТСЦ 8048 від 24.02.2023 в м.Києві, автомобіль у відмінному стані, без пошкоджень. Строк оренди - 36 місяців до 16.10.2026, ціна оренди - 65 дол.США в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день здійснення оплати - за тиждень, та 3390,00 дол.США в гривневому еквіваленті - на рік (пункти 1.1-1.3, 2.1). Вказаний договір був посвідчений 17.10.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М. (а.с.12-17).

Умовами пункту 6.1 договору оренди було передбачено, що оренда плата здійснюється один раз на тиждень у розмірі 65 дол.США в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день здійснення оплати. День оплати оренди - кожного понеділка до 12.00 години кожного тижня протягом 30 місяців.

Згідно з пунктом 1.3 договору оренди його сторонами було погоджено, що загальна орендна вартість автомобіля за 36 місяців складає 10170,00 дол.США. Відповідно до пунктів 3.2, 3.4 у випадку бажання орендаря викупити орендований автомобіль, викупна вартість становить 10170,00 дол.США; після закінчення строку оренди (36 місяців, тобто 3 роки) і виплати орендарем орендної суми у розмірі 10170,00 дол.США, ця сума рахується як сума вартості автомобіля.

З умов пунктів 4.1.7 та 4.1.8 договору оренди убачається, що орендар, зокрема, зобов`язався вчасно та в повному обсязі сплачувати оренду плату, а також усувати за свій рахунок наслідки аварій і пошкоджень автомобіля, що виникли під час його експлуатації (оренди) або в повній мірі компенсувати вартість ремонту автомобіля орендодавцю.

Крім того, пунктом 4.1.10 договору оренди було встановлено, що орендар зобов`язаний на першу вимогу орендодавця надати автомобіль на перевірку.

Положеннями пункту 5.1.1 договору оренди передбачалося, що у випадках несплати повної суми оренди автомобіль повинен бути повернутий орендодавцю в день, коли була закінчена оплата за оренду у повній комплектності та в тому технічному стані, в якому він був отриманий з урахуванням нормального зносу, що виник в період експлуатації.

Розділом 7 договору оренди його сторонами було врегульовано підстави та порядок дострокового розірвання договору, зокрема, передбачалося, що у разі, якщо орендар більше ніж на один день затримує виплату орендної плати, договір оренди підлягає достроковому розірванню за вимогою орендодавця.

В разі порушення орендарем будь-якого з положень договору, орендодавець має право в однобічному порядку без попереднього повідомлення розірвати договір з можливим подальшим вилученням автомобіля незалежно від його місцезнаходження.

Згідно наявної у матеріалах справи копії акту прийому-передачі легкого автомобіля від 17.10.2023 ОСОБА_2 прийняв вищевказаний автомобіль, ключі від нього та свідоцтво про реєстрацію автомобіля серії НОМЕР_3 , видане ТСЦ 8048 від 24.02.2023. Автомобіль отримано у відмінному стані та без пошкоджень, про що також було вказано і у розписці від 17 жовтня 2023 року (а.с.18, 39).

Разом з тим, як убачається з нотаріально завіреної заяви ОСОБА_3 від 17.10.2023, вона вказала, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого 14.02.2022, та дала згоду своєму чоловікові на взяття в оренду, підписання та укладення договору оренди (найму) вказаного вище автомобіля, а також підписання договорів про внесення змін на умовах та за ціну на його розсуд у разі необхідності уклади договір про розірвання вищевказаного договору. Зазначила у заяві, що вищевказаний договір оренди (найму) автомобіля укладається її чоловіком в інтересах їх сім`ї, на умовах, які ними попередньо було обговорено, укладання цього договору відповідає спільному волевиявленню (а.с.48, 49).

ФОП ОСОБА_1 у своїй позовній заяві посилався на те, що на виконання умов 16.10.2023 по 07.02.2024 включно, а черговий договору відповідачі сплачували вартість оренди за користування спірним автомобілем з платіж 13.02.2024 не здійснили, автомобіль не повернули та не сплачували кошти за його користування. У зв`язку із порушенням відповідачами умов договору оренди позивач звертався до них із досудовою вимогою, а у подальшому до суду задля розірвання договору, повернення переданого в оренду автомобіля та стягнення заборгованості по сплаті вартості оренди.

Так, з наданої суду копії рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 серпня 2024 року у справі №752/8595/24 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про розірвання договору оренди (найму), витребування автомобіля, було частково задоволено позовні вимоги позивача та розірвано договір оренди (найму) автомобіля №16/10/23 від 17.10.2023, що укладений між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зобов`язано останнього повернути ФОП ОСОБА_1 у технічному стані, в якому був отриманий, з урахуванням нормального зносу, автомобіль марки «Toyota» модель «Corolla», 2008 року випуску, номер шасі (кузова) НОМЕР_2 , колір - синій, тип - загальний легковий седан, державний номерний знак НОМЕР_1 . У задоволенні іншої частини позовних вимог, у тому числі пред`явлених до ОСОБА_3 , - відмовлено (а.с.52-59).

Разом з тим, рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 23 вересня 2024 року у справі №752/9793/24 було частково задоволено позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором оренди (найму) автомобіля. А саме, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 63843,20 грн за порушення зобов`язань за договором оренди (найму) автомобіля №16/10/23 від 17.10.2023 (а.с.60-69). В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Частиною четвертою статті 82 ЦПК України передбачено, що встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Суб`єктивними межами є те, що в двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі.

При цьому, оскільки обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники, то в інших випадках - ці обставини встановлюються на загальних підставах.

Положеннями частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

За офіційними даними Єдиного державного реєстру судових рішень рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 серпня 2024 року у справі №752/8595/24 у апеляційному порядку не переглядалося та набрало законної сили 10.09.2024, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 вересня 2024 року у справі №752/9793/24 набрало законної сили 24.10.2024.

Таким чином, оскільки зазначені вище судові рішення були ухвалені судом у справах між тими самими сторонами, вони набрали законної сили у встановленому законом порядку, то у розумінні положень частини четвертої статті 82 ЦПК України вони мають преюдиційний характер відносно даної справи, що розглядається.

Зі змісту зазначених судових рішень убачається, що предметом спору у цивільних справах №752/8595/24 та №752/9793/24 виступали виниклі між сторонами у цій справі правовідносини, які випливають зі спірного договору оренди (найму) автомобіля №16/10/23 від 17.10.2023.

Згідно описової та мотивувальної частини рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 серпня 2024 року у справі №752/8595/24 судом було встановлено той факт, що останній орендний платіж відповідач ОСОБА_2 здійснив 07.02.2024, що підтверджується банківськими виписками АТ «Універсал Банк», відповідно до яких платником є ОСОБА_2 та ОСОБА_6 . Отже, починаючи з 13.02.2024 орендар має заборгованість з орендної плати за транспортний засіб. 19.02.2024 позивач направляв ОСОБА_7 , ОСОБА_3 досудову вимогу повернути орендований автомобіль.

Тому, з огляду на те, що у відповідача виникла заборгованість з орендної плати, він порушив істотні умови договору оренди, то суд убачав доведеними та обґрунтованими вимоги ФОП ОСОБА_1 в частині розірвання укладеного між ними договору оренди (найму) автомобіля №16/10/23 від 17.10.2023 та відповідно зобов`язання останнього повернути взятий в оренду транспортний засіб.

Як убачається зі змісту описової та мотивувальної частини рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 вересня 2024 року у справі №752/9793/24, ФОП ОСОБА_1 були пред`явлені позовні вимоги до відповідачів про стягнення заборгованості, яка виникла за користування отриманим в оренду автомобілем за спірним договором. При цьому, така заборгованість була нарахована позивачем за час фактичного користування відповідачами переданим в оренду автомобілем за 12 тижнів, починаючи з 07.02.2024 та по 30.04.2024, і така заборгованість склала 780 дол.США, що було еквівалентно 30942 грн. Також, в межах вказаної цивільної справи судом вирішувалися позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 про стягнення з відповідачів нарахованих на підставі пунктів 6.5 та 8.8 договору оренди пені за прострочення сплати орендної плати в розмірі 32901,20 грн та за неповернення автомобіля у сумі 334858,44 грн.

Отже, вказаними судовими рішеннями було встановлено неналежне виконання орендарем взятих на себе зобов`язань за спірним договором оренди (найму) автомобіля №16/10/23 від 17.10.2023, у зв`язку із чим його було розірвано у судовому порядку на вимогу орендодавця та стягнуто з орендаря ОСОБА_2 виниклу заборгованість та неустойку за вказаний вище період.

Звертаючись до суду із позовом у справі, що розглядається, позивач вказував на те, що відповідачі ані 30.04.2024, ані на виконання судового рішення взятий в оренду автомобіль не повернули, продовжували ним користуватися, у зв`язку із чим до моменту ухвалення судом рішення про розірвання договору оренди за ним виникла фактична заборгованість по орендній платі за 15 тижнів у період з 01.05.2024 по 09.08.2024, що становить 975 дол.США, що станом на 09.06.2025 еквівалентно 40365 грн. Окрім того, через порушення відповідачем строків сплати орендної плати за цей період, позивач на підставі пункту 6.5 договору оренди нарахував неустойку у вигляді пені в сумі 1050 дол.США, що станом на 09.06.2025 еквівалентно 43470 грн.

Також, на підставі пункту 8.7 договору оренди позивач заявив вимоги і про стягнення з відповідачів неустойки за невиконання обов`язку з повернення орендованого автомобіля у розмірі подвійної плати за користування автомобілем за час прострочення, яка фактично склала 4160 дол.США, що станом на 05.06.2025 еквівалентно 172224 грн. Вказані вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідачі не виконали свого обов`язку з повернення взятого в оренду автомобіля, у зв`язку із чим позивач змушений був звертатися до правоохоронних органів задля його розшуку, в результаті чого пізніше автомобіль був виявлений на автодорозі, де 28.05.2024 був покинутий відповідачем та з наявними пошкодженнями. Заявлений розмір неустойки за неналежне виконання обов`язку з повернення орендованого автомобіля позивачем нараховано за період з дня розірвання у судовому порядку договору оренди та до дня фактичного повернення автомобіля та його отримання з майданчика тимчасового зберігання, тобто з 10.08.2024 по 26.03.2025.

Так, положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог статті ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Частиною першою статті 798 ЦК України передбачено, що предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Відповідно до статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до вимог статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Умовами укладеного між ФОП ОСОБА_8 та відповідачем ОСОБА_2 договору оренди, а саме його пунктами 1.2 та 2.1 було погоджено, що спірний автомобіль передавався останньому в оренду строком на 36 місяців (до 16.10.2026) з ціною оренди - 65 дол.США в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день здійснення оплати - за тиждень, та 3390 дол. США в гривневому еквіваленті - на рік.

Згідно з пунктами 1.4, 6.1 та 6.2 договору оренди його сторонами було визначено, що розрахунок мав здійснюватися орендатором відповідно до офіційного курсу дол.США до гривні за даними НБУ на день сплати щотижневого платежу (кожного понеділка до 12-00 год.). День оплати оренди - кожного понеділка до 12-00 години кожного тижня, протягом 30 місяців.

Відповідно до умов пункту 4.1.7 договори оренди відповідач ОСОБА_2 взяв на себе обов`язок вчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату та страхові платежі.

Отже, за умовами вказаного договору орендар взяв на себе зобов`язання потижнево сплачувати вартість оренди автомобіля.

Положеннями пункту 7.1.3 договору оренди було передбачено, що договір оренди підлягає достроковому розірванні за вимогою орендодавця, якщо орендар більше ніж на один день затримує виплату орендної плати.

Згідно з вимогами пункту 5.2 договору оренди повернення автомобіля проводиться за актом прийому-передачі, з підписанням двох сторін.

Як було зазначено вище, рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 09 серпня 2024 року у справі №752/8595/24 розірвано договір оренди (найму) автомобіля №16/10/23 від 17.10.2023, що укладений між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зобов`язано останнього повернути ФОП ОСОБА_1 у технічному стані, в якому був отриманий, з урахуванням нормального зносу.

Вказане судове рішення набрало законної сили 10.09.2024, а відтак підлягало обов`язковому виконанню.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 19.02.2024 звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, у зв`язку із чим Дарницьким УП ГУНП у м.Києві 20.02.2.024 на виконання ухвали слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва від 08 лютого 2024 року були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та зареєстровано кримінальне провадження №12024105020000331 із правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за статтею 356 Кримінального кодексу України (а.с.81).

Згідно наданої суду копії довідки дізнавача відділу дізнання Дарницького УП ГУНП у м.Києві від 20.11.2024 за №48/02/127 ОСОБА_1 дійсно звертався до Дарницького УП ГУН у м.Києві із заявою про самоправні дії із його майном, а саме автомобілем марки «Toyota», моделі «Corolla», 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , синього кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , та свідоцтвом про реєстрацію вказаного транспортного засобу. На підставі заяви ОСОБА_1 відділом дізнання Дарницького УП ГУНП у м.Києві відкрито кримінальне провадження №12024105020000331 від 20.02.2024 із правовою кваліфікацією кримінального проступку, передбаченого статтею 356 КК України. В ході судового розслідування встановлено місцезнаходження автомобіля марки «Toyota», моделі «Corolla», 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , синього кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , який вилучено та поміщено до спецмайданчику ГУНП у м.Києві за адресою: м.Київ, вул.Г.Хоткевича, 20-Б. Місцезнаходження свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного на даний час не встановлено, зі слів ОСОБА_1 останнє було втрачено, внаслідок вчинених самоправних дій відносно нього, про що останній повідомив під час допиту у якості потерпілого (а.с.87).

Відповідно до наданої у матеріали справи копії протоколу огляду місця події від 28.05.2024, складеного дізнавачем відділу дізнання Дарницького УП ГУНП у м.Києві на узбіччі траси М07 (Гостомельське шосе) було виявлено вказаний вище автомобіль, який був припаркований на узбіччі дороги та мав механічні ушкодження, що детально описані у цьому протоколі. Згідно постанови дізнавача вказаний автомобіль було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12024105020000331 від 20.02.2024 та постановою від 17.05.2024 постановлено в розшук. В ході огляду місця події автомобіль вилучено та поставлено на зберігання до спецмайданчика (а.с.82-85).

Постановою дізнавача відділу дізнання Дарницького УП ГУНП у м.києві від 20.03.2025, прийнятої в рамках кримінального провадження №12024105020000331 від 20.02.2024, ОСОБА_1 було повернуто транспортний засіб марки «Toyota», моделі «Corolla», 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , синього кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , який перебував на спецмайданчику ГУНП у м.Києві за адресою: м.Київ, вул.Г.Хоткевича, 20-Б (а.с.88).

Вказаний автомобіль фактично був повернутий позивачу 26.03.2025, що підтверджується наданою в матеріали справи копією звернення та розписки від 26.03.2025 (а.с.90).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується той факт, що відповідач ОСОБА_2 , як орендар, у порушення умов договору оренди №16/10/23 від 17.10.2023 не передав у встановленому порядку позивачеві, як орендодавцю, вказаний автомобіль, продовжував ним користуватися, а 28.05.2024 транспортний засіб був виявлений правоохоронними органами покинутим на автодорозі, після чого фактично повернутий його власнику 26.03.2025.

В ході розгляду справи судом ОСОБА_2 не надано будь-яких доказів на підтвердження факту повернення ним спірного автомобіля позивачеві у порядку та на умовах укладеного із ним договору оренди або ж на виконання судового рішення.

Відсутні в матеріалах справи з боку відповідача і будь-які інші докази, які б могли підтвердити можливі обставини вибуття з його володіння та з незалежних від нього обставин орендованого транспорту, у тому числі через протиправні дії інших осіб.

Так, за правилами частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Умовами договору оренди №16/10/23 від 17.10.2023 його сторонами була погоджена потижнева оплату орендарем вартості оренди спірного автомобіля.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 23 вересня 2024 року по справі №752/9793/24 було встановлено той факт, що останній орендний платіж відповідач ОСОБА_2 здійснив 07.02.2024, всього було перераховано 43790 грн, що також підтверджується наданими у матеріали даної справи банківськими виписками АТ «Універсал Банк», відповідно до яких платником є ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .

Також, вказаним судовим рішенням було встановлено, що починаючи з 13.02.2024 орендар за спірним договором має заборгованість з орендної плати за транспортний засіб, а саме у розмірі 780 дол.США, що еквівалентно 30942 грн, та за період з 07.02.2024 по 30.04.2024.

В той же час, судовим розглядом установлено факт несвоєчасного повернення ОСОБА_2 позивачеві орендованого транспортного засобу.

Доказів здійснення відповідачем оплати оренди за період користування транспортним засобом у спірний період в матеріали справи надано не було.

Відтак, з огляду на порушення відповідачем умов договору оренди із своєчасного внесення орендної плати та продовження користування отриманим в оренду автомобілем до ухвалення судом рішення про розірвання укладеного між сторонами договору оренди, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з нього, як орендаря, на користь позивача заборгованості за договором оренди за період з 01.05.2024 по 09.08.2024 є обґрунтованими, а заборгованість, яка підлягає стягненню, становить 975 дол.США в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на момент сплати.

Щодо вимог позову про стягнення з відповідача пені за прострочення орендної оплати та неустойки за неповернення автомобіля, то суд дійшов таких висновків.

Зі змісту позовної заяви ФОП ОСОБА_1 убачається, що обґрунтовуючи свої вимоги в частині стягнення з орендаря неустойки за порушення строків сплати орендної плати в сумі 1050 дол.США та за невиконання обов`язку з повернення отриманого в оренду автомобіля у сумі 4160 дол.США, позивач посилався на умови пунктів 6.5, 8.7 та 8.8 договору оренди.

Так, частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до частини першої та другої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша, друга статті 614 ЦК України).

Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною другою статті 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Положеннями пункту 6.5 договору оренди його сторони передбачили, що у випадку порушення строків виконання орендарем зобов`язань по договору без попередньої домовленості, орендодавець має право нарахувати, а орендар зобов`язується сплатити (штраф) пеню у розмірі 10 дол.США за кожен день прострочки.

Пунктом 8.7 договору оренди було визначено, що у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний негайно повернути автомобіль у стані, в якому він був одержаний, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення автомобіля, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування автомобілем за час прострочення.

Згідно з пунктом 8.8 договору оренди за порушення виконання зобов`язань орендарем по договору, орендар сплачує пеню в розмірі 1% від вартості автомобіля за час прострочення.

Водночас, суд зауважує, що за своїм змістом положення пункту 8.8 договору оренди, на які посилався позивач, фактично дублюють інші вищевказані положення умов договору щодо встановлення відповідальності орендаря у вигляді неустойки за порушення виконання своїх зобов`язань, та у їх розрізі окремо не конкретизують за які саме порушення встановлена така відповідальність у вигляді пені в розмірі 1% від вартості автомобіля за час прострочення.

У позовній заяві позивач зазначав, що прострочення за користування автомобілем за період з 01.05.2024 по 09.08.2024 становить 105 днів, то відповідно неустойка за невиконання зобов`язання по сплаті оренди становить 1050 дол.США, що за офіційним курсом НБУ станом на 09.06.2025 еквівалентно 43470 грн.

За вказаних обставин, оскільки нарахування позивачем вказаної пені за прострочення орендної плати за користування автомобілем є обґрунтованим та відповідають умовам пункту 6.5 підписаного між сторонами договору оренди, суд дійшов висновку про задоволення позову у цій частині вимог.

Що стосується вимог позову про стягнення з орендаря неустойки за невиконання обов`язку з повернення отриманого в оренду автомобіля у сумі 4160 дол.США, то суд зазначає таке.

Аналіз частини першої статті 759 та частини першої статті 785 ЦК України дозволяє дійти висновку, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Невиконання наймачем обов`язку щодо повернення речі зумовлює право наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини другої статті 785 ЦК України.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки, як контрагента за договором оренди, та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Тобто, неустойка на підставі частини другої статті 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Такий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 квітня 2021 року в справі №910/11131/19.

Вище вже зазначалося, що за змістом статтей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з частиною другою статті 785 ЦК України. Законодавцем у частині першій статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Судом при вирішенні даного спору враховується вказані обставини і встановлено та не спростовано відповідачем те, що згідно статті 653 ЦК України і з набранням законної сили рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 09 серпня 2024 року у справі №752/8595/24 у нього виник обов`язок повернути позивачу орендований автомобіль, однак у визначеному договором порядку та на виконання судового рішення він не повернув отриманий в оренду автомобіль за актом приймання-передачі.

Тобто, саме з вини відповідача отриманий в оренду автомобіль після розірвання договору не було повернуто позивачеві, він тривалий час продовжував ним користуватися, в результаті чого позивач, як власник майна, змушений був звертатися до правоохоронних органів для розшуку його автомобіля, що був залишений у пошкодженому вигляді на автодорозі, та вживати інші дії, направлені на фактичне повернення такого майна у його володіння.

У зв`язку із такими діями відповідача, що полягають у неповерненні орендованого майна позивач вправі очікувати застосування до нього, як орендаря, наслідків, передбачених пунктом 8.7 договору оренди, що відповідає частині другій статті 785 ЦК України.

При цьому, обраховуючи розмір неустойки за невиконання обов`язку з повернення орендованого майна, позивач заявляв, що розмір такої неустойки складає 4160 дол.США та обрахований за період з 10.08.2024 по 26.03.2025.

Однак, перевіривши правильність обрахування позивачем такої неустойки, суд убачає наявними правові підстави для її стягнення починаючи саме з дати набрання рішенням Голосіївським районним судом міста Києва від 09 серпня 2024 року у справі №752/8595/24 законної сили, а саме з 10.09.2024 та по 26.03.2025 (28 повних тижнів). Адже, згідно приписів статті 653 ЦК України лише з набранням судовим рішенням законної сили про розірвання у судовому порядку договору оренди правовідносини між сторонами за ними уважаються припиненими та відповідач, як орендар, втратив право користування орендованим майном на умовах укладеного договору та відповідно у нього виникає прямий обов`язок з повернення отриманого в оренду майна.

Тому, перерахувавши розмір такої неустойки суд дійшов до висновку про її стягнення у меншому розмірі, а саме в сумі 3640 дол.США, в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на момент сплати (65 дол.США х 2 х 28 тижнів).

Разом з тим, звертаючись до суду із позовними вимогами про стягнення заборгованості за договором оренди та неустойки, позивач також заявляв такі вимоги й до ОСОБА_3 , як дружини основного орендаря, яка надавала згоду на укладання договору оренди (найму), пославшись на положення статтей 60 і 65 Сімейного кодексу України (далі - СК України) та її солідарний обов`язок нести відповідальність за невиконання умов договору оренди автомобіля №16/10/23 від 17.10.2023.

Так, відповідно до частини першої статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Частинами другою, четвертою статті 65 СК України встановлено, при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

За матеріалами справи, відповідач ОСОБА_3 у нотаріально завіреній заяві від 17.10.2023, надаючи згоду своєму чоловікові ОСОБА_2 на взяття у оренду автомобіля, вказувала, що договір оренди автомобіля укладається її чоловіком в інтересах їх сім`ї, на умовах, які ними попередньо було обговорено, укладання цього договору відповідає спільному волевиявленню.

Втім, хоча за змістом заяви відповідача ОСОБА_3 , як одного з подружжя, спірний договір оренди автомобіля укладався в інтересах сім`ї, проте, стороною позивача не доведено належними та достатніми доказами, що орендований автомобіль використаний і використовувався у заявлений період заборгованості в інтересах сім`ї, що є обов`язковою умовою для виникнення обов`язків для другого із подружжя, відповідно до положень частини четвертої статті 65 СК України.

А відтак, суд не убачає наявними та достатніми підстави для покладення солідарного обов`язку із сплати заборгованості по орендній платі за період з 01.05.2024 по 09.08.2024 та неустойки на відповідача ОСОБА_3 .

Що стосується вимог позову ФОП ОСОБА_1 про стягнення з відповідачів матеріальних збитків за пошкодження автомобіля, вартості проведення експертизи завданих збитків та решти понесених позивачем похідних витрат через неповернення транспортного засобу, то суд дійшов таких висновків.

Судовим розглядом було встановлено, що ОСОБА_2 ані на виконання умов договору, ані на виконання судового рішення не повернув позивачу за відповідним актом отриманий в оренду спірний транспортний засіб разом із свідоцтвом про його реєстрацію. У зв`язку із невиконанням умов договору та судового рішення, а також протиправним утриманням чужого майна позивач змушений був звертатися до правоохоронних органів задля розшуку та повернення автомобіля, який у подальшому був виявлений покинутим на автодорозі із наявними на ньому механічними пошкодженнями.

Зокрема, відповідно до загаданого вище протоколу огляду місця події від 28.05.2024, складеного дізнавачем відділу дізнання Дарницького УП ГУНП у м.Києві на узбіччі траси М07 (Гостомельське шосе) було виявлено вказаний вище автомобіль, який був припаркований на узбіччі дороги та мав такі механічні ушкодження: пошкодження лакофарбового покриття лівих задніх пасажирських дверей та пошкодження металу у вигляді вм`ятини; пошкодження заднього лівого крила в районі колісної арки у вигляді вм`ятини та пошкодження лакофарбового покриття; пошкодження лакофарбового покриття заднього бамперу та пошкодження пластику у вигляді вм`ятин; пошкодження задньої правої фари (габариту) у вигляді тріщин, які заліплені клейкою стрічкою. На момент огляду автомобіль мав всі двері зачиненими, окрім правих пасажирських, які на момент огляду перебували у відчиненому стані.

При цьому, згідно акту прийому-передачі легкового автомобіля від 17.10.2023 підписами сторін було засвідчено факт передання ОСОБА_2 в оренду автомобіля марки «Toyota», моделі «Corolla», 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , синього кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , у відмінному стані та без пошкоджень. Також, засвідчено факт передання орендарю свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , ключ від автомобіля та встановлену сигналізацію.

Відповідно до умов пунктів 4.1.9 та 8.7 договору оренди, відповідачем ОСОБА_2 було взято на себе обов`язок у випадку повернення автомобіля орендодавцю, повернути у тому технічному стані, в якому він був отриманий, з урахуванням нормального зносу.

Згідно з пунктами 4.1.3, 4.1.8 договору оренди відповідач взяв на себе обов`язок здійснювати за свій рахунок і своєчасно технічне обслуговування, поточний ремонт автомобіля, вчасно міняти масло, а також усувати за свій рахунок наслідки аварій і пошкоджень автомобіля, що виникли під час його експлуатації (оренди) або в повній мірі компенсувати вартість ремонту автомобіля орендодавцю.

Пунктом 8.3 договору оренди також було визначено, що орендар несе повну матеріальну відповідальність за збереження орендованого автомобіля і у випадку пошкодження чи втрати авто зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду чи надати рівноцінний автомобіль на протязі 5 діб після його пошкодження чи втрати.

З метою встановлення розміру матеріального збитку, спричиненого транспортному засобу та його власнику, позивачем 21.03.2025 замовлено оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ, автомобіля «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.147).

Згідно висновку щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №123/03-25 від 31.03.2025 оцінювача ТОВ «Клевер Експерт» в особі оцінювача ОСОБА_9 : - вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_1 , становить 70941,31 грн, що становить вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу запасних частин і втрати товарної вартості; вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, марки «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_1 , без урахування коефіцієнту фізичного зносу вузлів і деталей, на момент проведення дослідження становить 84304,14 грн. Ринкова вартість вказаного автомобіля до моменту ДТП становить 264181,50 грн (а.с.149-169).

Зі змісту вступної і дослідницької частини вказаного висновку убачається, що оцінка розміру матеріального збитку, завданого власнику вказаного транспортного засобу, була здійснена станом на 27.03.2025.

Відповідно до наданих суду копії договору про проведення оцінки №123/03-25 від 21.03.2025, укладеного між ТОВ «Клевер Експерт» та ОСОБА_1 , а також квитанції №1.110322831.1 від 26.03.2025, останній за проведення експертного дослідження сплатив грошові кошти в сумі 6000 грн (а.с.147, 148).

Разом з тим, як зазначав позивач у своїй позовній заяві, через неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків по поверненню взятого в оренду транспортного засобу та його залишення на автодорозі, ФОП ОСОБА_1 поніс і інші витрати, які полягали у переміщенні автомобіля за допомогою евакуатора через те, що транспортний засіб не запускався, у ньому був відсутній акумулятор. Крім того, ОСОБА_2 не повернув позивачеві у встановленому порядку отримані ключі від автомобіля та оригінал свідоцтва про його реєстрацію. У зв`язку із такими діями відповідача ФОП ОСОБА_1 змушений був нести витрати на оплату послуг з відкриття та заміни замків (ключів) та оформлення нового свідоцтва.

На підтвердження понесених витрат позивач надав у матеріали справи копії: чеку від 27.03.2025 про оплату послуг евакуатора на суму 2800 грн; чеку від 31.03.2025 про придбання акумулятора на суму 2312 грн; акту виконаних робіт від 31.03.2025 про надання ФОП « ОСОБА_10 » послуг з відкриття та заміни замків у автомобілі «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_1 , на суму 11000 грн; чеку від 31.03.2025 про оплату наданих послуг з відкриття та заміни замків на суму 11000 грн; квитанцій від 22.11.2024 про оплату послуг ТСЦ МВС №8045 з перереєстрації транспортного засобу з видачою нового свідоцтва без зміни номерних знаків на суму 891 грн (а.с.174-181).

Так, відповідно до вимог статті 779 ЦК України наймач зобов`язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. Наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.

У статті 801 ЦК України зазначено, що наймач зобов`язаний підтримувати транспортний засіб у належному технічному стані. Витрати, пов`язані з використанням транспортного засобу, в тому числі зі сплатою податків та інших платежів, несе наймач.

Згідно зі статтею 803 ЦК України наймач зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані у зв`язку із втратою або пошкодженням транспортного засобу, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до приписів статті 804 ЦК України наймач зобов`язаний відшкодувати шкоду, завдану іншій особі у зв`язку з використанням транспортного засобу, відповідно до глави 82 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою - третьою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частинами першою та другою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі №214/7462/20 (провадження №61-21130сво21)).

Для відшкодування майнової шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення. Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювана шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

Відповідно до вимог частин першої-третьої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі №914/2350/18 (914/608/20) (провадження №12-83гс21).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша, четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно вимог частин першої-третьої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В ході судового розгляду відповідач не надав будь-яких доказів, які б свідчили обставини повернення позивачеві орендованого автомобіля у належному стані, як це було передбачено умовами укладеного між ними договору, або ж не надав інших доказів, які б могли свідчити про вибуття орендованого автомобіля з його фактичного володіння через протиправні дії інших осіб. Відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що відповідач ОСОБА_2 повідомляв правоохоронні органи або страхові компанії щодо обставин пошкодження транспортного засобу або щодо інших форс-мажорних обставин за яких виникли обставини, які призвели до пошкодження майна позивача.

Таким чином, з огляду на надані позивачем докази та встановлені з них обставини, відповідачем ОСОБА_2 не доведено виконання свого обов`язку щодо повернення орендованого автомобіля у належному стані та щодо відшкодування збитків, що у свою чергу і свідчить про ухилення від виконання своїх зобов`язань по відшкодування шкоди, які були передбачені умовами договору та встановлені окремими нормами цивільного законодавства.

Так, 31.03.2025 на замовлення позивача ТОВ «Клевер Експерт» у особі оцінювача ОСОБА_9 було складено звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №123/03-25 за висновками якого вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_1 , становить 70941,31 грн, що становить вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу запасних частин і втрати товарної вартості. Огляд транспортного засобу здійснювався оцінювачем особисто, оцінка розміру матеріального збитку, завданого власнику вказаного транспортного засобу, була здійснена станом на 27.03.2025.

Пошкодження викладені у звіті відповідають пошкодженням, зафіксованим працівниками поліції у протоколі огляду місця події від 28.05.2024, а також вказаним переліком пошкоджень у висновку судового експерта від 24.04.2025, який надавався в рамках кримінального провадження №12024105020000331 від 20.02.2024 та в ході виготовлення якого судовий експерт оглядав пошкоджений автомобіль позивача безпосередньо на території спеціального майданчику ГУНП у м.Києві, куди він був поміщений на зберігання після його виявлення. Копія вказаного висновку судового експерту була також надана позивачем у матеріали справи.

З огляду на викладене вище, вимоги ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення з завданої матеріальної шкоди в сумі 70941,31 грн є обґрунтованими, та підтверджуються наданими стороною позивача доказами.

Крім того, у зв`язку з проведенням оцінки вартості завданих збитків, позивач поніс витрати в сумі 6000 грн, які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 .

Разом з тим, суд убачає доведеними і вимоги позивача про стягнення з відповідача також й інших супутніх матеріальних збитків, які пов`язані із неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_2 умов договору оренди автомобіля, що у свою чергу полягло у неповерненні в установленому порядку орендодавцю автомобіля у стані та комплектації, в якій той був переданий відповідачу. А саме, наявні підстави для стягнення з останнього на користь позивача вартості послуг евакуатора в розмірі 2800 грн, аварійного відкриття автомобіля, заміни та прошивки ключів замків у сумі 11000 грн, вартості акумулятора в сумі 2312 грн та понесених витрат на оплату послуг з видачі нового свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу в розмірі 891 грн.

При цьому, суд не убачає підстав для задоволення позову в частині стягнення вказаних матеріальних збитків у солідарному порядку і з відповідача ОСОБА_3 , з огляду на викладені вище висновки суду щодо недоведення обставин використання орендованого автомобіля в інтересах сім`ї, та відповідно завдання вказаних збитків позивачеві спільними діями відповідачів, як подружжя.

Що стосується решти позовних вимог ФОП ОСОБА_1 , а саме про стягнення з ОСОБА_2 сплачених позивачем п`яти штрафів за порушення останнім Правил дорожнього руху України на загальну суму 1020 грн, то суд зазначає наступне.

Обґрунтування вимог позову у цій частині позивач вказував, що йому, як власнику спірного автомобіля, у систему «Дія» надходили постанови у справах про адміністративні правопорушення, за якими на нього було накладено п`ять штрафів, з яких чотири за порушення швидкісного режиму, а один за порушення правил паркування автомобіля. На підтвердження цих обставин надав копії постанови виконавчого комітету Мукачівської міської ради АЖ №2403806 від 16.04.2024, роздруківки скріншотів з додатку «Дія» про накладені штрафи за перевищення встановлених обмежень швидкості руху при керування транспортним засобом «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_1 у період з 18.04.2024 по 13.05.2024, а також копії квитанцій про сплату штрафів (а.с.182-199).

Так, положеннями частини першої статті 14 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.

Втім, частиною другою вказаної норми чітко регламентовано, що за наявності обставин, які свідчать про вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, іншою особою, власник (співвласник) транспортного засобу може протягом десяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу повідомити про відповідні обставини (транспортний засіб знаходився у володінні чи користуванні іншої особи, вибув з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб тощо) орган (посадову особу), що виніс постанову про накладення адміністративного стягнення. На період з`ясування та перевірки цих обставин виконання постанови про накладення адміністративного стягнення зупиняється до моменту встановлення особи, яка вчинила це правопорушення.

Тобто, у даному випадку, у період перебування орендованого автомобіля у відповідача ОСОБА_2 позивача, як власник, не мав обов`язку сплачувати штрафи за порушення останнім Правил дорожнього руху, які були зафіксовані в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису. Тож, позивач не був позбавлений можливості у порядку частини другої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення звернутися до органів (посадових осіб), які винесли вказані постанови про накладення адміністративних стягнень із відповідним повідомленням про дійсну особу, яка вчинила адміністративне правопорушення.

Натомість, позивач добровільно сплатив накладені на нього штрафи, визнавши їх, а понесені ним витрати зі сплати таких штрафі не можна уважати збитками в порядку статті 22 ЦК України, у зв`язку із чим суд не убачає правових підстав для задоволення позову в цій частині позовних вимог.

Отже, підсумовуючи все вище викладене та беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, неустойки та вартості пошкоджень автомобіля, а саме в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача: заборгованості за користування автомобілем по договору оренди (найму) автомобіля №16/10/23 від 17.10.2023 за період в 15 тижнів з 01.05.2024 по 09.08.2024 у розмірі 975 дол.США в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на момент сплати; пені за період з 01.05.2024 по 09.08.2024 у розмірі 1050 дол.США в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на момент сплати; неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період з 10.09.2024 та по 26.03.2025 у розмірі 3640 дол.США в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на момент сплати; матеріального збитку за пошкодження автомобіля у сумі 70941,31 грн; понесених витрат на проведення оцінки завданих збитків у розмірі 6000 грн; понесених витрат на оплату послуг евакуатора в розмірі 2800 грн; понесених витрат на придбання акумулятора в сумі 2312 грн; понесених витрат на оплату послуг аварійного відкриття автомобіля, заміни та прошивки ключів, замків у розмірі 11000 грн; понесених витрат на оплату вартості видачі нового свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу в сумі 891 грн.

Згідно вимог статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язанні з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки за результатами розгляду суд ухвалює рішення про часткове задоволення позову у цій справі, то відповідно з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені на сплату судового збору в розмірі 3292,14 грн, тобто пропорційно до загального розміру задоволених позовних вимог (93,58%).

Керуючись статтями 2, 4, 7, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, неустойки та вартості пошкоджень автомобіля задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість за користування автомобілем по договору оренди (найму) автомобіля №16/10/23 від 17.10.2023 у розмірі 975 дол.США в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на момент сплати, пеню у розмірі 1050 дол.США в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на момент сплати, неустойку у розмірі 3640 дол.США в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на момент сплати, матеріальні збитки за пошкодження автомобіля у сумі 70941,31 грн, витрати на проведення оцінки завданих збитків у розмірі 6000 грн, витрати на оплату послуг евакуатора в розмірі 2800 грн, витрати на придбання акумулятора в сумі 2312 грн, витрати на оплату послуг аварійного відкриття автомобіля, заміни та прошивки ключів, замків у розмірі 11000 грн та витрат на оплату вартості видачі нового свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу в сумі 891 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені у справі судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3292,14 грн.

У задоволенні інших вимог позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

1. Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 ;

2. Відповідач - ОСОБА_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_6 .

3. Відповідач - ОСОБА_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_7 .

Повне рішення складено 13.10.2026.

Суддя А.О. Митрофанова