Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №478/1097/26 — Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа №478/1097/26 пров. №2/478/712/2026

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2026 року Казанківський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючої судді Сябренко І.П.

за участю: секретаря Поліщук С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду с-ще Казанка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В с т а н о в и в:

17 серпня 2026 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява обґрунтована тим, що 08 травня 2019 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір №949903123 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Згідно з умовами Договору позичальник отримала від товариства у тимчасове платне користування грошові кошти у розмірі 3500 грн, зі сплатою відсотків встановлених договором. В подальшому сторонами було укладено Додаткову угоду, в якій сторони обумовили збільшення розміру кредиту на суму до 7000 грн. ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» виконало свою частину умов кредитного договору у повному обсязі, а саме перерахувало грошові кошти у зазначеному розмірі на банківську карту відповідача ОСОБА_1 НОМЕР_2 Проте, користуючись кредитними коштами відповідач ОСОБА_1 платежі на повернення кредиту здійснювала частково, у зв`язку з чим заборгованість за кредитним договором склала 17432 грн 50 коп., з яких: 7000 грн - заборгованість по тілу кредиту; 10432 грн 50 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладений Договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого неодноразово продовжувався шляхом укладення додаткових угод. Згідно з витягом з реєстру прав вимоги №39 від 13 серпня 2019 року до зазначеного договору факторингу ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором №949903123 від 08 травня 2019 року у розмірі 17432 грн 50 коп. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» додатково нарахувало відповідачу ОСОБА_1 заборгованість за відсотками за період з 13 серпня 2019 року до 05 серпня 2020 року.

05 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладений Договір факторингу №05/0820-01. Згідно з витягом з реєстру прав вимоги №9 від 30 травня 2023 року до вказаного Договору факторингу ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором №949903123 від 08 травня 2019 року у розмірі 18577 грн. ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» додатково нарахувало відповідачу ОСОБА_1 заборгованість за штрафними санкціями в сумі 3629 грн 50 коп.

05 червня 2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» укладений Договір факторингу №05/06/25-Е, згідно з умовами якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором №949903123 від 08 травня 2019 року. Згідно з витягом з реєстру боржників від 05 червня 2025 року за Договором факторингу №05/06/25-Е від 05 червня 2025 року від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вказаним Договором у розмірі 22206 грн 50 коп., з яких: 7000 грн - заборгованість по тілу кредиту; 11577 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 3629 грн 50 коп. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Позивач ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» зазначає, що відповідач ОСОБА_1 своїх зобов`язань за Договором №949903123 від 08 травня 2019 року належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилася заборгованість та її розмір станом на час подання позовної заяви становить 22206 грн 50 коп., з яких: 7000 грн - заборгованість по тілу кредиту; 11577 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 3629 грн 50 коп. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Жодних платежів відповідач ОСОБА_1 на погашення заборгованості за Договором №949903123 від 08 травня 2019 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» не здійснювала, а товариство не здійснювало додаткових нарахувань відповідачу.

На підставі викладеного, позивач ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Договором №949903123 від 08 травня 2019 року у розмірі 18577 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу (тіло кредиту) - 7000 грн, заборгованості за відсотками - 11577 грн, судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 7000 грн та витрат пов`язаних зі сплатою судового збору, у розмірі 2662 грн 40 коп.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 08 вересня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Крім того, задоволено клопотання представника позивача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» про витребування доказів. Під час підготовки справи до розгляду, витребувано у АТ КБ «ПриватБанк»: 1) інформацію чи емітувалась на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжна картка НОМЕР_2; 2) інформацію про зарахування коштів на картковий рахунок - маска карти № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), у період з 08.05.2019 року по 13.05.2019 року, у сумі 3500 грн; 3) інформацію про зарахування коштів на картковий рахунок - маска карти № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), у період з 31.05.2019 року по 05.06.2019 року, у сумі 3500 грн; 4) інформацію чи є/був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска картки № НОМЕР_2 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ); 5) у разі зарахування коштів на картковий рахунок № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), за період з 08.05.2019 року по 05.06.2019 року у загальній сумі 7000 грн надати первинні документи бухгалтерського обліку (виписку по особовому рахунку), що підтвердять дану інформацію; 6) надати повний номер рахунку НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на який зараховано кошти; 7) у випадку, якщо картковий рахунок - маска карти № НОМЕР_2 не належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), надати інформацію щодо особи, якій належить картковий рахунок - маска карти № НОМЕР_2 .

16 вересня 2026 року відповідачем ОСОБА_1 , у відповідності до вимог ст.178 ЦПК України, подано до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на безпідставність та недоведеність обставин, на які позивач посилається як на правову підставу своїх вимог. Зазначила, що позивачем ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» не надано суду доказів перерахування кредитних коштів на її рахунок, як і не доведено розмір заборгованості за допомогою належних та допустимих доказів. Крім того, не погоджується із заявленою до стягнення сумою в частині відсотків, розрахунок яких зроблено всупереч чинному законодавству, а саме сума процентів, яку просить стягнути позивач виходить за межі кредитування. Посилається на відсутність належних та достатніх доказів переходу права вимоги, а саме права вимоги за Договором №949903123 від 08 травня 2019 року, зокрема відповідних договорів факторингу, реєстрів боржників та актів приймання-передачі. Крім того, відповідач вказує, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» пропустило встановлений ст.256 ЦК України трирічний строк позовної давності для звернення до суду з указаним позовом, оскільки перебіг позовної давності розпочався з 08 червня 2019 року та відповідно до ст.257 ЦК України така позовна давність сплила - 08 червня 2022 року. Однак, право вимоги до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» перейшло лише 05 червня 2025 року, а з даним позовом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» звернулося до суду лише 17 серпня 2026 року, тобто, поза межами строку позовної давності. Звертає увагу, що згідно зі ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Просить суд застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. У разі незастосування судом строку позовної давності, просить суд відмовити у стягнені 11577 грн відсотків за користування кредитом, та відмовити у стягнені судових витрат, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 7000 грн.

17 вересня 2026 року представником позивача ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» Сахаровою О.І., в порядку ст.179 ЦПК України, в електронному вигляді через систему «Електронний суд», подано до суду відповідь на відзив, згідно з якою вважає, що обставини, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, як на підстави для відмови у задоволені позовних вимог є не обґрунтовані, недоведені, суперечать умовам укладеного правочину та нормам чинного законодавства. Зокрема, з посиланням на доводи аналогічні позовній заяві зазначила, що проценти нараховані первісними кредиторами відповідно до вимог та умов Договору, і підлягають стягненню з відповідача у повному розмірі. Крім того, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі. Вважає, що строк позовної давності станом на дату звернення до суду не сплив. Звертає увагу на те, що розмір витрат на правову допомогу є обґрунтованими та підлягають відшкодуванню відповідачем за результатами розгляду даної справи. Враховуючи вищевикладене, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

02 жовтня 2026 року на виконання вимог ухвали суду від 08 вересня 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» надано докази, що вимагав суд.

Представник позивача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» в судове засідання не з`явився, але від нього надійшла заява в якій він просить справу розглядати без його участі, заявлені вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, від неї надійшла заява в якій вона просить справу розглядати без її участі, підтримала доводи та обґрунтування позиції висловлені у відзиві, просила відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явились, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази та матеріали справи, суд приходить такого висновку.

Матеріалами справи встановлено, що 08 травня 2019 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 в електронній формі укладений Договір №949903123.

Згідно з умовами Договору №949903123 від 08 травня 2019 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» надало ОСОБА_1 кредит без конкретної споживчої мети, на суму 3500 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п.1.4. цього Договору (п.1.1. Договору).

Відповідно до п.1.2. Договору строк дії Договору починається з моменту його укладення та становить 30 (тридцять) днів.

Пунктом 1.4. Договору передбачено, що нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у розмірі 1,60 процентів від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом (далі «Процентна ставка»), починаючи з першого дня перерахування суми Кредиту до закінчення строку Кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору.

Згідно п.4.2. Договору сторони погоджуються що у випадку користування Позичальником Кредитом понад строк, встановлений п.1.3 Договору або додатковими угодами між Сторонами зобов`язання Позичальника за цим Договором продовжуються на весь період фактичного користування Кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 1.4 цього Договору Процентна ставка менша ніж 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, то правила нарахування процентів за Процентною ставкою визначеною п. 1.4 - 1.5 Договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування Кредитом, а саме 1,70 (одна ціла сім десятих) за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати укладення Договору і до дня повного повернення Кредиту. Таким чином зобов`язання Позичальника по сплаті процентів за користування Кредитом в розмірі 1,70 розповсюджуються на весь період фактичного користування Кредитом з моменту укладення цього Договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені Позичальником до моменту завершення строку, встановленого п.1.3 Договору.

У відповідності до вимог п.4.3. Договору сторони погоджуються що проценти, нараховані згідно п.4.2 Договору після закінчення строку Кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору, є процентами що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

У подальшому 31 травня 2019 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору №949903123 від 08 травня 2019 року, у яких сторони обумовили збільшення розміру кредиту на суму 3500 грн з 31.05.2019 року на строк дії Договору №949903123 від 08.05.2019 року, загальна сума кредиту складає 7000 грн.

На виконання умов Договору №949903123 від 08 травня 2019 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» надало відповідачу ОСОБА_1 кредит у загальному розмірі 7000 грн, перерахувавши зазначену грошову суму на платіжну картку № НОМЕР_5 , яку відповідач ОСОБА_1 вказала у заявці на отримання грошових коштів в кредит від 08 травня 2019 року, що підтверджується довідками ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» від 26 травня 2026 року.

Згідно відомостей наданих АТ КБ «ПриватБанк» на виконання вимог ухвали суду від 08 вересня 2026 року, за вих.№20.1.0.0.0/7-260916/69962-БТ від 22 вересня 2026 року, вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в банку емітовано картку № НОМЕР_6 ( НОМЕР_7 ). Номер телефону на який відправлялася інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_6 за період 08.05.2019-13.05.2019, 31.05.2019-05.06.2019: НОМЕР_3 був/є фінансовий. Номер телефону НОМЕР_3 знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). З виписок за договором б/н за період 08.05.2019-13.05.2019 року та 31.05.2019-05.06.2019 року, вбачається, що на карту № НОМЕР_6 ( НОМЕР_7 ) було здійснено зарахування 08 травня 2019 року на суму 3500 грн, 31 травня 2019 року на суму 3500 грн.

Згідно із сформованим ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» розрахунком заборгованості, вбачається, що загальний розмір облікованої заборгованості перед первісним кредитором склав 17447 грн 50 коп., з яких: 7000 грн - тіло кредиту, 10447 грн 50 коп. нараховані проценти.

За умовами Договору №949903123 від 08 травня 2019 року ОСОБА_1 фактично сплачено первісному кредитору ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» у рахунок погашення заборгованості 15 грн, а саме 10 червня 2019 року (які первісним кредитором зараховано на погашення відсотків).

Судом також встановлено, що на підставі Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, додаткових угод №№19, 26, 27, 31, 32 та витягу з реєстру прав вимоги №39 від 13 серпня 2019 року до вказаного Договору факторингу ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило право грошової вимоги ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до відповідача ОСОБА_1 за Договором №949903123 від 08 травня 2019 року.

Після набуття права грошової вимоги ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за період з 13 серпня 2019 року до 05 серпня 2020 року додатково нарахувало відповідачу ОСОБА_1 заборгованість за відсотками у розмірі 11577 грн.

Згідно із розрахунком загальний розмір заборгованості становить 18577 грн, з яких: 7000 грн - тіло кредиту; 11577 грн - нараховані проценти.

05 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладений Договір факторингу №05/0820-01. Згідно з витягом з реєстру прав вимоги №1 від 05 серпня 2020 року до зазначеного Договору факторингу до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором №949903123 від 08 травня 2019 року у розмірі 18577 грн. ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» додатково нарахувало відповідачу ОСОБА_1 заборгованість за штрафними санкціями у розмірі 3629 грн 50 коп.

05 червня 2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» укладений Договір факторингу №05/06/25-Е, згідно з умовами якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором №949903123 від 08 травня 2019 року.

Згідно з витягом з реєстру боржників від 05 червня 2025 року за вказаним договором факторингу до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором №949903123 від 08 травня 2019 року у розмірі 22206 грн 50 коп., з яких: 7000 грн - заборгованість по тілу кредиту; 11577 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 3629 грн 50 коп. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Зазначена обставина підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №05/06/25-Е від 05 червня 2025 року.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п.1 ч.1 ст.512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч.3 ст.512 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст.1079 ЦК України).

Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Оскільки факторинг визначено п.3 ч.1 ст.49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Зазначене узгоджується із правовими висновками, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18); від 31 жовтня 2018 року у справі №465/646/11 (провадження № 14-222цс18).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору.

За загальним правилом, наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Згідно зі ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» відповідно до укладеного Договору факторингу №05/06/25-Е перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Договором №949903123 від 08 травня 2019 року у розмірі 22206 грн 50 коп., з яких: 7000 грн - заборгованість по тілу кредиту; 11577 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 3629 грн 50 коп. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Позивач ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» після набуття права грошової вимоги до відповідача додатково проценти не нараховував, а відповідач ОСОБА_1 не здійснювала платежів на повернення кредитної заборгованості товариству.

Згідно виписки з особового рахунка за НОМЕР_8 від 08 травня 2019 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», станом на 15.06.2026 року, складає 22206 грн 50 коп., яка складається із заборгованості за основною сумою боргу (тіло кредиту) - 7000 грн, заборгованості за відсотками - 11577 грн, заборгованості за штрафними санкціями - 3629 грн 50 коп. Вимоги про стягнення штрафів та пені позивач не заявляв.

Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» у своїх вимогах зазначило, що відповідач ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконала, кредит не повернула, проценти за користування ним не сплатила, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь товариства.

У відповідності до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним у письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

За ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства чи за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Зазвичай електронні кредитні договори підписуються за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

На підтвердження укладеного Договору №949903123 від 08 травня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» позивач надав електронний доказ в паперовій формі. Договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором ХY6Р56S7, який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частин 6 та 8 ст.11 і ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомилася та погодилася з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.3 ст.12, частин 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

З аналізу наданих сторонами доказів вбачається, що між відповідачем ОСОБА_1 з однієї сторони та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» з іншої, склалися кредитні правовідносини на підставі укладеного між ними договору в електронній формі.

ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» виконало свої зобов`язання за договором та здійснило переказ грошових коштів відповідачу ОСОБА_1 на загальну суму 7000 грн.

Наданими позивачем доказами підтверджується, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за договором, ОСОБА_1 прийняла умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання його електронним цифровим підписом.

За ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У ч.1 ст.612 ЦК України вказано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Таким чином, позивач ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», як правонаступник ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», відповідно до ст.1048 ЦК України має право на отримання процентів за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

У межах строку кредитування щодо якого домовились сторони, а саме 30 днів з відсотковою ставкою 1,70% день (відповідно до п.4.2 Договору), відповідач ОСОБА_1 мала, зокрема, повернути кредит і сплатити проценти.

Таким чином сума до сплати становить 9201 грн 50 коп., з яких: 7000 грн - тіло кредиту, 2201 грн 50 коп. (3500 грн х 1,70% х 23 дн. = 1368 грн 50 коп., 7000 грн х 1,70% х 7 дн. = 833 грн, 1368 грн 50 коп. + 833 грн = 2201 грн 50 коп.) - відсотки за користування кредитом.

З наданого позивачем ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» розрахунку заборгованості за Договором №949903123 від 08 травня 2019 року вбачається, що кредитором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» нараховувались відсотки поза межами строку кредиту, встановленого договором, який становив 30 днів, а тому, враховуючи, що позичальником ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу було сплачено 15 грн, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» в рахунок погашення заборгованості за Договором №949903123 від 08 травня 2019 року підлягає стягненню 9186 грн 50 коп., яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 7000 грн, та заборгованості за відсотками - 2186 грн 50 коп.

Доводи позивача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» про те, що кредитним договором передбачено нарахування процентів після закінчення строку кредитування як відповідальності за прострочення відповідно до ст.625 ЦК України, судом відхиляються, оскільки проценти за користування кредитом можуть нараховуватись лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу такого строку правовідносини сторін переходять у сферу охоронних, а права кредитора підлягають захисту способами, передбаченими ст.625 ЦК України, однак не шляхом подальшого нарахування договірних процентів у тому самому порядку, що й за користування кредитом.

Посилання ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» на можливість одночасного застосування ст.ст.1048, 1050 та 625 ЦК України є безпідставними, оскільки правова природа процентів за користування кредитом та відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання є різною.

Нарахування процентів за ст.1048 ЦК України після закінчення строку кредитування фактично призводить до подвійної відповідальності боржника, що суперечить принципам цивільного законодавства та усталеній практиці Верховного Суду.

При цьому щодо застосування строків позовної давності, яка заявлена відповідачем ОСОБА_1 , слід зазначити наступне.

Згідно ст.ст.256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Крім того, ч.ч.1, 3 ст.264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 року, який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID- 19), строки позовної давності, визначені ст.ст.257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Частиною ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

Дію карантину було неодноразово продовжено на всій території України згідно з Постановами Кабінету Міністрів України по 30.06.2023 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Таким чином, карантин на території України було встановлено безперервно з 02.04.2020 року по 30.06.2023 року.

Разом з цим, відповідно Закону України №2120-IХ від 15.03.2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено розділом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст.ст.257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-IХ в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, якій неодноразово було продовжено та який діє до тепер.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст.ст.257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Таким чином, починаючи з 02 квітня 2020 року строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який тривав до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а починаючи з 24 лютого 2022 року строк позовної давності продовжився на строк дії в Україні воєнного стану, який діє на даний час.

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» Закону №4434-IX від 14.05.2025 року, який набув чинності 04.09.2025 року, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено. Тобто строки, які були призупинені через карантин та воєнний стан (з 02 квітня 2020 року), поновлюють свій перебіг.

Отже, за загальним правилом строк позовної давності за Договором №949903123 від 08 травня 2019 року не сплинув, оскільки його перебіг був призупинений на період дії карантину та воєнного стану.

Відповідно до Закону України №4434-IХ перебіг позовної давності відновлюється з 04.09.2025 року, тобто саме з цієї дати продовжується (а не завершується) її відлік.

Таким чином, трирічний строк позовної давності за вказаним договором почав обчислюватися (продовжиться) з 04.09.2025 року, і спливе лише після спливу трирічного періоду - тобто 04.09.2028, якщо не буде інших підстав для його переривання чи зупинення, отже строки позовної давності позивачем ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» не пропущено.

За таких обставин, суд приходе висновку про те, що з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за Договором №949903123 від 08 травня 2019 року у розмірі 9186 грн 50 коп., яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 7000 грн, та заборгованості за відсотками - 2186 грн 50 коп.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

В силу вимог п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно зі ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

У п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI).

Відповідно до ст.19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно ч.1 ст.26 Закону №5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом ст.30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15 (провадження №14-382цс19) зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Згідно ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

За змістом ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 4 ст.263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15 (провадження №14-382цс19) зазначено, що з аналізу ч.3 ст.141 ЦПК України можна виокремити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року в справі №757/29103/20 (провадження №61-11792св21) зазначено, що у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку із розглядом конкретної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» та Адвокатським бюро «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» укладено Договір про надання правничої допомоги №20/01/26-01 від 20 січня 2025 року, згідно умов якого клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що отримання винагороди Адвокатським бюро за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару.

При визначенні розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення; ступіть складності правових питань, що стосуються доручення; важливість доручення з точки зору інтересів клієнта, тощо (п.3.2. Договору).

Згідно п.3.4. Договору після належного виконання доручення Адвокатське бюро надає клієнту Акт прийому-передачі наданих послуг.

Відповідно до п.3.6. Договору сума гонорару, якщо вона буде стягнута на користь клієнта сплачується на користь адвоката не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем фактичного отримання коштів на рахунку клієнта. У тому випадку, якщо рішення суду ухвалене не на користь клієнта, він звільняється від обов`язку сплати гонорару (п.3.8. Договору).

19 червня 2026 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» та Адвокатським бюро «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» укладено Додаткову угоду №25771070703 до Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-01 від 20 січня 2026 року, згідно умов якої клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу по захисту його прав та інтересів з питань, що відносяться до юрисдикції господарських судів, судів загальної юрисдикції, адміністративних судів по справам про стягнення заборгованості за кредитними договорами, у тому числі до ОСОБА_1 за Договором №949903123 від 08 травня 2019 року.

Протоколом погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-01 від 20 січня 2026 року, сторони погодили між собою надання наступного виду робіт: усна консультація 500 грн; підготовка адвокатського запиту 500 грн; вивчення матеріалів справи 500 грн; аналіз судової практики 500 грн; складання позовної заяви 2500 грн; участь в судовому засіданні 1200 грн; участь у відеоконференції 700 грн; підготовка та подача клопотань/заяв та інших процесуальних документів до суду 500 грн; складання апеляційної скарги 3000 грн; складання касаційної скарги 4000 грн; підготовка та укладення мирової угоди 3000 грн; відзив на позовну заяву/відповідь на відзив на позовну заяву 700 грн; заперечення/додаткові пояснення у справі 700 грн; відзив на апеляційну скаргу/відповідь на відзив на апеляційну скаргу 1000 грн; відзив на касаційну скаргу 4000 грн.

Згідно Акту прийому-передачі наданих послуг (даний акт є невід`ємною часиною Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-01 від 20 січня 2026 року), від 25 червня 2026 року сторони погодили між собою загальну суму 7000 гривень за виконані вище роботи .

Отже, з матеріалів справи слідує, що сторони у тексті Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-01 від 20 січня 2026 року, а саме у пункті 3.6. такого, дійшли згоди, що сума гонорару, якщо вона буде стягнена на користь клієнта сплачується на користь адвоката не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем фактичного отримання коштів на рахунок клієнта.

Крім цього, така домовленість сторін узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема із вищезгаданою постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року в справі №757/29103/20.

Беручи до уваги те, що розмір понесених ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» витрат на правничу допомогу підтверджений належними та допустимими доказами, виходячи з критеріїв їх реальності та співмірності із складністю справи, суд дійшов висновку про наявності підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» витрат на правову допомогу.

Частиною ч.1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позовні вимоги позивача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» на 49,45%, тому він має право на відшкодування з відповідача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 49,45%, а саме в сумі 3461 грн 50 коп.

Оскільки, позовна заява подана ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», тому у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір» застосовується понижуючий коефіцієнт для обчислення судового збору.

При звернені до суду ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» було сплачено 2662 грн 40 коп. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №53682 від 14 серпня 2026 року.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 1316 грн 56 коп. (9186 грн 50 коп. х 100 : 18577 грн = 49,45%, 2662 грн 40 коп. х 49,45% = 1316 грн 56 коп.).

Керуючись ст.ст.12, 13, 259, 264, 265, 268, 279 ЦПК України, суд

У х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, буд. №6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956) в рахунок відшкодування заборгованості за Договором №949903123 від 08 травня 2019 року у розмірі 9186 (дев`ять тисяч сто вісімдесят шість) грн 50 коп., яка складається із заборгованості за основною сумою боргу (тіло кредиту) - 7000 грн, та заборгованості за відсотками - 2186 грн 50 коп.

В останній частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судові витрати, які складаються із витрат на правничу допомогу, у розмірі 3461 грн 50 коп. та витрат пов`язаних зі сплатою судового збору, у розмірі 1316 грн 56 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст рішення складено 13.10.2026 року.

Суддя І.П. Сябренко