Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №473/4723/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/4723/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"14" жовтня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючої судді, Булкат М.С.,

за участю секретаря судового засідання, Ступник А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання дитини,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, мотивуючи свої вимоги тим, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 з 2014 року по теперішній час. У шлюбі в них із відповідачем народився син – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спільне життя з відповідачем не склалося, в момент подачі позову знаходяться в процесі розірвання шлюбу, на час подання позову сторони фактично проживають окремо, шлюбні відносини не підтримують. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, участі у його вихованні не бере.

У зв`язку з цим позивачка просить суд стягнути з відповідача, ОСОБА_2 , аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі у розмірі 20 000 гривень щомісячно на утримання сина до досягнення ним повноліття.

Представниця позивачки, ОСОБА_3 , подала до суду заяву, у якій просить розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримує.

Відповідач, ОСОБА_2 , у судове засідання не з`явився, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст.128 ЦПК України належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи за місцем його реєстрації, причину неявки суду не повідомив.

Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 2014 року. На момент розгляду справи шлюб між сторонами не розірвано, однак позивачка в стверджує, що вони спільного господарства не ведуть та не підтримують подружніх відносин, проживають окремо.

У шлюбі сторін народився син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1

Батьківство відповідача, ОСОБА_2 , підтверджується копією свідоцтва про народження дитини (а. с. 8) та останнім не оспорюється.

Позивачка у поданій позовній заяві зазначає,що відповідач не бере участі у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини, відповідної допомоги не надає, що змушує її самостійно нести всі витрати, пов`язані з утриманням дитини. Для забезпечення нормального життя, харчування, лікування, освіти, одягу та інших потреб дітей потрібні значні кошти, яких вона самотужки забезпечити не може.

Також позивачка зазначає, що дитина постійно перебуває під контролем за станом здоров`я та регулярно їздять на консультації до лікарів м. Миколаєва та м. Києва.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, потрібно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Водночас не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі De Geouffre de la Pradelle v. France від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

За правовою позицією, сформованою Конституційним Судом України, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Згідно з частиною другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

А згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ч. 2 ст.182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить 3 512 грн.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Судом встановлено, що дитина сторін проживає з позивачкою та знаходяться на її утриманні. До позовної заяви позивачкою долучено рецепти, квитанції про оплату медичних аналізів, лікарських засобів, оптичних виробів, а також документи щодо витрат на проїзд до м. Києва.

Оцінюючи заявлену вимогу про стягнення аліментів у розмірі 20 000 грн щомісячно, суд виходить із того, що визначення такого розміру має ґрунтуватися на належних і допустимих доказах, які підтверджують обґрунтованість заявленої суми, реальні потреби дитини.

Так, позивачкою надано квитанції за різні місяці. Для розрахунку орієнтовних витрат за один місяць судом здійснено підрахунок квитанцій, з тих, що надані позивачкою, за один місяць – серпень 2026 року. Зокрема, від 06 серпня 2026 року – про проведення аналізів на суму 3 386 грн (а. с. 14); 05 серпня 2026 року — квитанцію оптики «Bella Vista — сучасна офтальмологія» на суму 12 050 грн (а. с. 17); 18 серпня 2026 року — чек ФОП ОСОБА_5 на суму 3 365 грн (а. с. 20); 05 та 07 серпня 2026 року — квитанції на суми 977 грн та 2 345 грн відповідно (а. с. 21). Орієнтовна сума наданих позивачкою квитанцій за серпень 2026 року – 22 123 грн. Водночас деякі з витрат (наприклад, окуляри, не потребують щомісячного оновлення). Тож орієнтовна сума витрат на дитину з урахуванням її стану здоров`я, на думку cуду, становить 18–20 тис. грн. Таким чином, кожен з батьків має забезпечити суму не менше 9 тис. грн.

Доказів того, що відповідач не може надавати дитині матеріальну допомогу, має на утриманні інших неповнолітніх дітей чи непрацездатних осіб, суду не надано.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) і кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Суд, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, врахувавши, що відповідач є фізично здоровим чоловіком працездатного віку, його матеріальне становище, відсутність інших його утриманців, а також, що батьки мають рівні права та обов`язки щодо утримання дітей і цей обов`язок не може бути покладено лише на одного з них, дійшов висновку, що з відповідача на користь позивачки слід стягнути аліменти на утримання їх неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі по 9 000 грн. на місяць до досягнення ним повноліття.

На думку суду такий розмір аліментів відповідає принципам розумності та справедливості, є необхідним для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Таким чином, визначений судом розмір аліментів на дитину в сумі 9 000 грн не є надмірним, а є об`єктивним та справедливим з врахуванням встановлених судом обставин, відповідає вимогам закону та може забезпечувати частину потреб неповнолітнього сина.

Згідно ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, тому аліменти слід стягувати з 31 серпня 2026 року, тобто з дня пред`явлення позову.

Крім цього, враховуючи норми ст.141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути судовий збір.

На підставі наведеного, ст.ст.141, 180-185, 191 СК України та керуючись ст.ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд , -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини – задовольнити частково.

Стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , аліменти на утримання сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі щомісячно у розмірі 9 000 гривень, починаючи від дня пред`явлення позову, до досягнення сином повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , судовий збір на користь держави в розмірі 1331,20 грн.

Стягнення аліментів розпочати з 31 серпня 2026 року.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: М. С. Булкат