Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №469/141/25 — Березанський районний суд Миколаївської області

12.10.26 Справа №469/141/25

2/469/108/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року селище Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Тавлуй В. В.,

за участю секретаря судового засідання Рогозевич С. О.

учасники справи:

позивачка ОСОБА_1 - не з`явилася,

представник позивача ОСОБА_2 - не з`явилася,

відповідач ОСОБА_3 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, –

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_1 11.02.2025 року звернулася до Березанського районного суду з зазначеним позовом, у якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь позичені грошові кошти в розмірі 377 500,00 грн. та 10 000,00 грн. моральної шкоди.

Заявлені вимоги обґрунтувала тим, що відповідач позичав у неї грошові кошти 23 квітня 2024 року у розмірі 180 000,00 грн. двома переказами по 90 000 грн., 03 травня 2024 року у розмірі 118 500,00 грн. та ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 79 000,00 грн., які вона перерахувала на картковий рахунок Приват Банку ОСОБА_3 .

Загальна сума позичених відповідачу коштів складає 377 500,00 гривень.

Оскільки Позивач та Відповідач мають спільного знайомого, договір позики у письмовому вигляді вони не підписували. Вказані кошти Відповідач обіцяв повернути на протязі декількох місяців. Після спливу встановленого терміну відповідач кошти не повернув, на прохання про повернення боргу не реагує.

По теперішній час ОСОБА_3 не виконав прийняті на себе зобов`язання по поверненню коштів та ухиляється від виконання своїх зобов`язань щодо повернення позивачці позичених грошей, в зв`язку з чим позивач змушена за захистом своїх законних прав та інтересів звернутися з даною позовною заявою до суду.

Посилаючись на наведені обставини позивачка просить суд стягнути з відповідача на її користь 377 500,00 грн.

Крім того, просила стягнути з відповідача на її користь 10 000,00 грн. моральної шкоди, посилаючись на те, що неправомірними діями відповідача їй завдано моральну шкоду, яка виразилась в моральних та душевних стражданнях і переживаннях, порушенні душевної рівноваги, у емоційному стресі, негативних емоціях, у зв`язку із тим, що вона була ображена та принижена, примушена виживати без коштів своєї родини.

Також через відсутності повернення боргу було порушено звичний та розмірений спосіб життя позивача, виникла необхідність докладання додаткових зусиль для його нормалізації та витрачання свого власного дорогоцінного часу для вирішення проблем, пов`язаних з усуненням наслідків поведінки відповідача.

18 березня 2025 року судом відкрито провадження у справі за правилами загального судового провдження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 22 січня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач та її представник не з`явилися; представник позивача ОСОБА_2 подала заяву про розгляд справи за їх відсутності та підтримання позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час і місце судового засідання неодноразово повідомлявся у встановленому порядку, у тому числі шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, відзив на позовну заяву суду не надав (а.с.70, 75, 86).

За таких обставин, суд розглянув справу за відсутності сторін відповідно до вимог ч.1, 4, 5 ст.223 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Згідно вимог, встановлених ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачка ОСОБА_1 надала відповідачу ОСОБА_3 грошові кошти у загальному розмірі 377 500,00 гривень шляхом їх переказу з її картки/рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у Акціонерному товаристві комерційний банк “ПриватБанк” через додаток Приват24 на картку відповідача, а саме: 23 квітня 2024 року у розмірі 180 000,00 грн. двома переказами по 90 000 грн., 03 травня 2024 року у розмірі 118 500,00 грн. та 08 травня 2024 року у розмірі 79 000,00 грн.

Вказані обставини підтверджуються даними долучених позивачкою копій Виписок по витратам по картці/рахунку № НОМЕР_2 - 8127 року позивачки ОСОБА_1 за 23.04.2024 року, 03.05.2024 року та за 08.05.2024 року (а.с.5-6).

Обґрунтовані сумніви у достовірності вказаних доказів у суду відсутні.

Будь-які доказів чи доводів, які б могли свідчити про зворотнє, суду не надано..

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі існують правовідносини, що виникли з факту укладання договору позики, які регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України.

Так, відповідно ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

У відповідності до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Згідно правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-79цс14 відповідно до норм ст.ст.1046,1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

За правилами ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч.2 ч.1 ст.1049 ЦК України позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, за відсутності доказів зворотнього, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивачки та наявність правових підстав для стягнення з відповідача на її користь грошових коштів у загальному розмірі 377 500,00 за договорами позики від 23 квітня 2024 року, від 03 травня 2024 року, від 08 травня 2024 року.

Вирішуючи питання про наявність підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.81, ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.5 ст.81 ЦПК).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК).

Позивачка просить стягнути з Відповідача на її користь 10000,00 грн. моральної шкоди.

Разом з тим, на підтвердження її наявності у позивачки суду не надано будь-яких доказів, на підставі яких суд міг би оцінити глибину пережитих страждань (тривалість, наслідки тощо).

У зв`язку з цим, суд вважає, в порушення ч.1 ст.81, ч.3 ст.12 ЦПК України позивачкою позовні у вимоги у цій частині є недоведеними, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ст.ст.133, 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача судові витрати, понесені позивачем за сплату держмита при подачі позовної заяви пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с.Успенівка Бердянського району Запорізької області, РНОКПП НОМЕР_4 , жительки АДРЕСА_2 , заборгованість за Договорами позики від 23 квітня 2024 року, від 03 травня 2024 року, від 08 травня 2024 року, у розмірі 377 500 (триста сімдесят сім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

У частині стягнення моральної шкоди – відмовити.

На підставі ст.ст.133, 141 ЦПК України стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3875,00 грн. в рахунок сплаченого судового збору.

Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному порядку, встановленому ЦПК України, шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України, шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 12 жовтня 2026 року.

Суддя: