Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №127/23546/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/23546/26

Провадження № 3/127/4704/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Іщук Т. П., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

30 червня 2026 року о 01.24 год. у м. Вінниці по вул. Київська, 120, водій ОСОБА_1 керував електросамокатом «Vevi», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки зі згоди водія за допомогою приладу «Drager Alcotest 7510 arlm-0452, результат позитивний – 1,08‰, тест №757». Дана подія безперервно фіксувалась на портативні відеореєстратори 468628, 468877, чим порушив п. 2.9 а ПДР України.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Геращенко Т.В. просила закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП, надавши суду письмове клопотання. Своє клопотання мотивувала тим, що працівниками поліції не встановлено особу, яка фактично керувала електросамокатом. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що 30 червня 2026 року електросамокатом «Vevi» керував саме ОСОБА_1 . Відеозаписи цього не підтверджують. Навпаки, електросамокатом керувала дівчина, а ОСОБА_1 перебував позаду як пасажир. Під час руху вони втратили рівновагу та впали, після цього до них підійшли працівники поліції. При цьому працівники поліції не встановили, хто саме керував електросамокатом та не відібрали відповідних пояснень. На думку сторони захисту, це свідчить про відсутність обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, вказує, що працівниками поліції порушено порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. На відеозаписі зафіксовано, як запакований одноразовий мундштук до приладу «Драгер» спочатку бере дівчина, відкриває його зубами та передає працівнику поліції, який встановлює його на прилад, та надає ОСОБА_1 для проходження огляду. Зазначає, що за таких обставин неможливо вважати, що огляд проведено з дотриманням вимог щодо використання нового стерильного одноразового мундштука без стороннього втручання.

Також зазначає, що із роздруківки спеціального технічного засобу «Драгер» слідує, що перед проведенням тесту результат перевірки становив 0,00, після чого зазначено результат тестування 1,08 ‰. Водночас відеозапис не містить фіксації проведення такої перевірки приладу. Крім того, у матеріалах справи відсутній акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, що є істотним порушенням п. 10 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року.

Також звертає увагу, що органами поліції надано свідоцтво про повірку газоаналізатора Drager Alcotest 7510, згідно з яким повірку приладу проведено 14 жовтня 2025 року. Водночас декларація про відповідність та сертифікат відповідності №UA.TR.039.645 містять строк дії до 07 червня 2023 року, тоді як огляд ОСОБА_1 проведено 30 червня 2026 року. Документів про продовження строку дії зазначених документів матеріали справи не містять. Відеозапис також не містить належної та послідовної фіксації підготовки газоаналізатора і проведення тестування.

Крім того, зазначає, що працівниками поліції, всупереч вимогам ст. 266 КУпАП, не було роз`яснено ОСОБА_1 право на проходження медичного огляду у закладі охорони здоров`я. Після телефонної розмови він повідомив працівникам поліції, що не погоджується з результатом огляду та має намір надати пояснення. Наявність у матеріалах справи направлення до закладу охорони здоров`я не спростовує зазначених обставин, оскільки відеозапис не підтверджує факту складання та вручення цього документа ОСОБА_1 .

Також вказує, що рапорт працівника поліції не узгоджується з відеозаписом подій, оскільки працівники поліції не повідомляли ОСОБА_1 про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння. Крім того, йому не було вручено копію протоколу про адміністративне правопорушення, незважаючи на відповідне прохання. У протоколі ж неправильно зазначено номерний знак електросамоката, оскільки VV30038 є його внутрішнім інвентарним (сервісним) номером. При цьому матеріали справи не містять належних доказів того, що зазначений електросамокат є транспортним засобом, керування яким утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вислухавши захисника, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.

За приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як слідує із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №706550 від 30 червня 2026 року, складеного у м. Вінниці по вул. Київська, 120, 30 червня 2026 року о 01.24 год. у м. Вінниці по вул. Київська, 120, водій ОСОБА_1 керував електросамокатом «Vevi», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки зі згоди водія за допомогою приладу «Drager Alcotest 7510 arlm-0452, результат позитивний – 1,08‰, тест №757». Дана подія безперервно фіксувалась на портативні відеореєстратори 468628, 468877, чим порушив п. 2.9 а ПДР України.

До протоколу доданий рапорт поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону з обслуговування Вінницького району УПП у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Анастасії Козачук від 30 червня 2026 року, з якого слідує, що 30 червня 2026 року під час несення служби в складі наряду «Юнкер-108» спільно з капралом поліції Фірсов М. Д. під час комендантської години у м. Вінниці по вул. Київська, 120 близько 01.24 год. було зупинено електросамокат Vevi, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 . В ході спілкування з водієм було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці та виражене тремтіння пальців рук. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки за допомогою «Alcotest Drager 7510 ARMF-0452, тест №757, результат позитивний 1,08‰. На водія ОСОБА_1 було складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП серії ЕПР1 706550. Дана подія фіксувалась на портативні відеореєстратори 468877 та 468628.

Крім того, до матеріалів справи долучено акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використання спеціальних технічних засобів, складеного поліцейським взводу 1 роти 4 батальйону УПП у Вінницькій області ДПП капралом поліції Фірсовим М. Д., із змісту якого слідує, що огляд водія був проведений у зв`язку з виявленими ознаками, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд проводився за допомогою алкотестер «Alcotest 7510 ARLM-0452», результат позитивний 1,08 ‰. Від підпису даного акту ОСОБА_1 відмовився.

Також в матеріалах справи наявний чек драгера із роздрукованими на папері результатами - показниками за наслідками проведеного огляду.

З довідки старшого інспектора ВАП Тетяни Гамарник слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , має посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 01 квітня 2026 року. Протягом поточного року до адміністративної відповідальності за порушення ПДР передбачених ст. 130 КУпАП не притягувався.

Крім того, до матеріалів справи долучено відеозаписи з реєстраторів та нагрудних камер поліцейських, якими зафіксовано хронологію подій. Із відеозаписів слідує, що працівники поліції встановили особу ОСОБА_1 . На запитання працівника поліції щодо вживання алкогольних напоїв останній заперечував факт їх вживання. Йому було запропоновано дихнути, на що ОСОБА_1 погодився. Надалі працівник поліції повідомив про наявність запаху алкоголю з порожнини рота ОСОБА_1 та запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. В цей час дівчина, яка перебувала разом із ОСОБА_1 , повідомила, що вони вживали алкоголь напередодні, оскільки святкували день народження її матері. Поліцейський повторно запропонував ОСОБА_1 пройти огляд, зазначивши, що від останнього відчувається запах алкоголю та наголосив про падіння з електросамоката. ОСОБА_1 погодився. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер». Під час проведення огляду ОСОБА_1 повідомив, що на його думку результат може перевищувати допустиме значення. Дівчина підтвердила це, зазначивши, що вони вживали алкогольні напої. Після проведення огляду ОСОБА_1 погодився з його результатом та жодних заперечень не висловив. Надалі працівники поліції почали оформляти адміністративні матеріали. У цей час ОСОБА_1 та дівчина мили руки та ушкоджені внаслідок падіння місця. Поліцейський повідомив, що керування електросамокатом у стані алкогольного сп`яніння заборонено. Дівчина відповіла, що їм про це відомо. Після цього ОСОБА_1 повідомили, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, та роз`яснено права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. У цей час ОСОБА_1 здійснив телефонний дзвінок та попросив надати йому час для розмови. Надалі поліцейський повідомив ОСОБА_1 про складений відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП та запропонував поставити підпис на підтвердження його отримання. Одночасно розмовляючи телефоном, ОСОБА_1 запитав у поліцейського, чи може він зазначити в протоколі, що не погоджується з ним, оскільки електросамокат не є транспортним засобом, а потужність його двигуна становить менше ніж 3 кВт. Поліцейський пояснив, що питання вини у вчиненні правопорушення вирішується судом під час розгляду справи. Після цього ОСОБА_1 увімкнув гучномовець на телефоні. Було чутно, як інша особа, з якою він розмовляв, повідомляла йому, що саме слід говорити працівникам поліції. Поліцейський запитав ОСОБА_1 , чи бажає він надати пояснення. Останній відповів ствердно. Працівники поліції надали йому протокол, у якому було визначено місце для надання письмових пояснень. ОСОБА_1 надав такі пояснення. Після цього він подивився у свій телефон, щоб дізнатися серійний номер електросамоката. ОСОБА_1 бажав отримати протокол про адміністративне правопорушення, однак відмовлявся поставити підпис на підтвердження його отримання.

На вимогу суду, Управління патрульної поліції у Вінницькій області надано копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №П51QМ148810325 від 14 жовтня 2026 року, декларацію про відповідність вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки №СДІ-0582-ЗВТ від 05 липня 2019 року, декларацію про відповідність вимогам технічного регламенту щодо медичних виробів від 20 лютого 2019 року, сертифікат перевірки типу ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» UA.TR.001101-17 Rev.0 від 05 жовтня 2017 року та чинний до 05 жовтня 2027 року, сертифікат відповідності забезпечення функціонування системи управління якістю під час виробництва UA.TR.039.645 від 18 лютого 2019 року, лист ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» №28-10/60 від 04 квітня 2017 року та інструкцію використання газоаналізатора для вимірювання вмісту алкоголю у видихуваному повітрі «Alcotest Drager 7510 ОІМL».

Пунктом 2.9 а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до ч.1 ст. 130 КУпАП особа несе відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Статтею 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, встановлений чіткий алгоритм дій щодо проведення огляду водія на стан алкогольного ( іншого ) сп`яніння і оформлення його результатів.

Відповідно до пунктів 2,4,6 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 9 листопада 2015 року №1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Встановлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові (п.7 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції).

Як слідує з матеріалів справи, огляд ОСОБА_1 , за його згодою, проводився на місці зупинки електросамоката за допомогою «Drager Alcotest 7510», прилад ARLM 0452, тест №757, останнє градуювання 14 жовтня 2025 року, дата та час проведення 01.32 год. 30 червня 2026 року, результат - 1,08‰, тобто перевищує допустимий цифровий показник. Під час проведення огляду у відповідності до ст.266 КУпАП застосовувалися технічні засоби відеозапису, а саме портативні відеореєстратори.

Підстави стверджувати про недійсність огляду на стан алкогольного сп`яніння у суду відсутні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та вина ОСОБА_1 підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №706550 від 30 червня 2026 року, направленням та актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, роздруківкою приладу «Drager Alcotest 7510», відеозаписами із портативних відео реєстраторів, а також рапортом поліцейського. Останній оцінений судом у сукупності з іншими доказами, наданими суду з урахуванням неодноразових позицій Верховного Суду щодо такого доказу.

Суд не погоджується з доводами сторони захисту, що ОСОБА_1 не керував електросамокатом. Зазначені доводи спростовуються сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, зокрема письмовими поясненнями ОСОБА_1 , викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№706550, де в п. 14 останній зазначив «З протоколом я не згідний, у зв`язку з тим, що електросамокат VEVI VV30038, який я орендував, має потужність менше 3 КВТ та швидкість 50 км/год …….». Крім того, із відеозаписів слідує, що ОСОБА_1 не заперечував факту керування електросамокатом, а висловлював заперечення щодо можливості притягнення його до відповідальності, посилаючись на те, що електросамокат, на його думку, не є транспортним засобом. Отже, доводи сторони захисту про відсутність факту керування не узгоджуються з матеріалами справи та обставинами, зафіксованими на відеозаписах, а також із поведінкою самого ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції. За таких обставин суд вважає, що факт керування електросамокатом ОСОБА_1 підтверджується сукупністю досліджених доказів, а доводи захисту в цій частині не спростовують установлених судом обставин, а розцінюються як спосіб уникнення відповідальності.

За викладених обставин також не знаходять свого підтвердження доводи сторони захисту, що електросамокатом керувала дівчина, а ОСОБА_1 перебував позаду неї як пасажир.

Не заслуговують на увагу і доводи сторони захисту, що ОСОБА_1 було позбавлено можливості надати письмові пояснення. Як слідує з відеозапису, працівник поліції безпосередньо запитав у ОСОБА_1 чи бажає він надати письмові пояснення. На це останній відповів ствердно. Після цього працівники поліції надали йому протокол про адміністративне правопорушення та показали відповідну графу для надання пояснень. ОСОБА_1 скористався наданою йому можливістю та виклав у протоколі свої письмові пояснення.

Що стосується тверджень сторони захисту про порушення порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння у зв`язку з тим, що мундштук було розпечатано дівчиною, чим, на думку захисту, порушено його стерильність, то такі доводи суд оцінює критично. Як слідує з відеозапису, у працівників поліції було в наявності декілька запечатаних мундштуків, які були запропоновані ОСОБА_1 для вибору. Останній скористався наданою йому можливістю та обрав мундштук. Після цього дівчина взяла його з рук ОСОБА_1 та допомогла розпакувати. При цьому ОСОБА_1 під час проведення огляду не висловлював жодних зауважень щодо способу розпакування мундштука, його стерильності чи можливого впливу зазначених обставин на результат огляду. Також він не заявляв про необхідність використання іншого мундштука, хоча така можливість була йому фактично надана. Більше того, після проведення огляду ОСОБА_1 погодився з його результатом та жодних заперечень щодо правильності його проведення або достовірності отриманого результату не висловив. При цьому ще до завершення огляду він сам зазначив, що, на його думку, результат може перевищувати допустимий поріг. Таким чином, посилання сторони захисту на порушення порядку проведення огляду у зв`язку зі способом розпакування мундштука не узгоджується з фактичними обставинами, зафіксованими на відеозаписі, та поведінкою самого ОСОБА_1 безпосередньо під час проведення огляду.

Твердження сторони захисту про те, що матеріали справи не містять акта огляду на стан алкогольного сп`яніння, що, на думку захисту, є істотним порушенням вимог пункту 10 розділу ІІ відповідної Інструкції, не відповідають дійсності, оскільки спростовуються безпосередньо матеріалами справи, в яких такий акт наявний.

Доводи сторони захисту щодо порушення працівниками поліції порядку проведення огляду в частині умов експлуатації спеціального технічного приладу є суб`єктивними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 2-3 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Відповідно до приписів п.3-4 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 09 листопада 2015 року поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.

Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність», який набрав чинності 01 січня 2016 року, засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, є законодавчо регульованими засобами вимірювальної техніки. До таких засобів вимірювальної техніки відносяться і вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається. Пунктом 1 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» не встановлено вимог до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що вже перебувають в експлуатації, пов`язаних з наявністю чинних сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженого типу, які видавалися Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до 01 січня 2016 року.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» визначено, що експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, здійснюється з дотриманням правил застосування таких технічних засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби.

У Державному реєстрі медичної техніки та виробів медичного призначення, дозволених для застосування на території України міститься інформація щодо особи, відповідальної за введення медичних виробів в обіг, а саме: ТОВ "АТЗТ Компанія "Сатурн Дейта Інтернешенл", яке є офіційним представником виробника, на медичні вироби "Газоаналізатори Drager Alсotest", зокрема газоаналізатор "Drager "Alcotest 7510".

На офіційному сайті ТОВ "АТЗТ Компанія "Сатурн Дейта Інтернешенл", який надає послуги сервісного центру для гарантійного та післягарантійного обслуговування приладів алко- та наркодіагностики Drager зазначено, що для використання приладів у професійній діяльності у підрозділах Департаменту патрульної служби та Управління національної поліції, Міністерства охорони здоров`я та службах охорони праці та безпеки підприємств необхідне своєчасне проведення операцій "Сервісне технічне обслуговування", "Градуювання та "Повірка" принаймні 1 раз на 12 місяців.

Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки "Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихується" встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року №1747 і становить 1 рік.

Як слідує з роздрукованого результату приладу «Drager Alcotest 7510», останнє калібрування вищевказаного приладу проводилось 14 жовтня 2025 року, а ОСОБА_1 проходив огляд на стан сп`яніння 30 червня 2026 року, тобто до закінчення річного терміну повторної повірки та калібрування приладу «Драгер Алкотест 7510».

З копії свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №П51QМ148810325 від 14 жовтня 2025 року встановлено, що газоаналізатор для контролю вмісту алкоголю у видихуваному повітрі Alkotest 7510 ОІLM Зав.№ARLМ-0452 за результатом повірки відповідає вимогам ДСТУ8950:2019 з діапазонами вимірювання від 0 до 0,80 проміле та від 0,80 до 4 проміле та відповідними похибками +/- 0,06 проміле та +/-7,5%.

Матеріали справи також містять декларацію про відповідність вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки №СДІ-0582-ЗВТ від 05 липня 2019 року, декларацію про відповідність вимогам технічного регламенту щодо медичних виробів від 20 лютого 2019 року, сертифікат перевірки типу ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів»UA.TR.001101-17 Rev.0 від 05 жовтня 2017 року та чинний до 05 жовтня 2027 року та сертифікат відповідності забезпечення функціонування системи управління якістю під час виробництва UA.TR.039.645 від 18 лютого 2019 року.

Таким чином з наведених вище відомостей вбачається, що газоаналізатор за допомогою якого було проведено огляд ОСОБА_1 пройшов періодичну повірку та сертифікацію. Технічний прилад використовувався працівниками поліції в межах дії свідоцтва про повірку. Тому ці відомості дають об`єктивних підстав вважати, що зазначений газоаналізатор відповідає усім вимогам щодо точного вимірюванням парів алкоголю у повітрі, яке видихається у межах діапазону вимірювання від 0 до 4 проміле та в межах визначених похибок.

Крім того, результат проведеного огляду на стан сп`яніння склав 1,08 проміле, що перевищує встановлену чинним законодавством норму, яка складає 0,2 проміле майже як у 5 разів, що є об`єктивно суттєвим показником. Таким чином, відсутні підстави вважати, що результати тесту зазначеного приладу є недостовірними.

Суд також звертає увагу, що ОСОБА_1 не погоджувався зі складеним щодо нього протоколом про адміністративне правопорушення з огляду на те, що, на його думку, електросамокат не є транспортним засобом у розумінні ст. 130 КУпАП, про що він зазначив безпосередньо у протоколі. Водночас із відеозапису вбачається, що після проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 не висловлював заперечень щодо порядку його проведення чи отриманого результату, а зазначив лише, що, на його думку, результат огляду буде вищим за допустимий. За таких обставин доводи сторони захисту про те, що працівниками поліції, всупереч вимогам ст. 266 КУпАП, ОСОБА_1 не було роз`яснено право на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я у зв`язку з його нібито незгодою з результатом огляду, суд оцінює критично, оскільки вони не узгоджуються з фактичними обставинами, зафіксованими на відеозаписі. Зокрема, після проведення огляду ОСОБА_1 погодився з його результатом та не заявляв про необхідність проведення повторного огляду в закладі охорони здоров`я..

Що стосується твердження сторони захисту про те, що декларація про відповідність та сертифікат відповідності містять строк дії до 07 червня 2023 року, суд зазначає, що наведені доводи самі по собі не ставлять під сумнів достовірність результату проведеного огляду, оскільки зазначений газоаналізатор перебуває в експлуатації та на момент проведення огляду мав чинний результат періодичної повірки. Крім того, огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння проведено 30 червня 2026 року, тобто після проведення повірки та калібрування зазначеного газоаналізатора та до спливу встановленого для відповідної категорії засобів вимірювальної техніки міжповірочного інтервалу. Таким чином, на момент проведення огляду газоаналізатор «Drager Alcotest 7510», за допомогою якого здійснювалося вимірювання, перебував в експлуатації, пройшов передбачену законодавством періодичну повірку, а його метрологічні характеристики були перевірені у встановленому порядку. Крім того, матеріали справи не містять жодних відомостей, які б свідчили про несправність приладу, порушення строків його періодичної повірки або невідповідність його метрологічним характеристикам на момент проведення огляду, у зв`язку з чим у суду не виникає обґрунтованих сумнівів щодо достовірності отриманого результату вимірювання.

Щодо не вручення письмового направлення для проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, суд в цьому контексті зауважує, що Інструкція № 1452/735 не містить вимоги про вручення водію відповідного направлення, а лише містить посилання на те, що форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції (пункт 8 розділу II). Окрім того, наведена у додатку 1 до цієї Інструкції форма направлення також не містить відповідної графи про вручення водієві цього направлення.

Системний аналіз положень ст.266 КУпАП, вищезазначених Інструкції та Порядку дає підстави стверджувати про те, що законодавством не передбачено вручення водію письмового направлення до закладу охорони здоров`я з метою проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки такий огляд проводиться у присутності поліцейського, який має забезпечити доставку особу, яка погодилася на проходження відповідного огляду. Дане направлення є лише підставою для проведення огляду в закладі охорони здоров`я та надається лікарю вказаного закладу. В рамках цієї справи, ОСОБА_1 погодився з результатами огляду, а тому не вручення йому письмового направлення на медичний огляд не є обставиною, що вказує на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Доводи сторони захисту, що поліцейські не повідомили ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, які були у нього виявлені, та фактично їх не встановлювали, суд визнає безпідставними та такими, які спростовуються матеріалами справи, зокрема, результатами проведеного на місці зупинки огляду, результат якого виявився позитивним та склав 1,08 проміле.

Разом із тим, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений вичерпний перелік ознак алкогольного сп`яніння, що узгоджується із тими ознаками, що були виявлені працівниками поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , а тому суд дійшов висновку, що дії працівників поліції під час складання протоколу відповідали вимогам цієї інструкції та іншим нормативним актам.

Відповідно до п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Інспектором поліції в акті огляду, а також у направленні на огляд у медичній установі було зазначено, що в ОСОБА_1 були наявні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці та тремтіння пальців рук. Крім того, під час спілкування з ОСОБА_1 працівник поліції повідомив останньому про наявність у нього запаху алкоголю з порожнини рота.

Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, який останній погодився пройти на місці зупинки транспортного засобу, та який виявився позитивним (1,08 проміле).

Також суд зазначає, що ознаки сп`яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, запахів тощо, і саме ці ознаки є підставою для пропозиції особі пройти огляд на стан сп`яніння.

Виявлення ознак, як виходить зі змісту діючого законодавства, не потребує проведення будь-яких спеціальних дій з боку поліцейського та входить до його виключних дискреційних повноважень.

В даному випадку працівники поліції, оцінивши поведінку та стан ОСОБА_1 , дійшли висновку, що він має ознаки саме алкогольного сп`яніння, про що йому і було повідомлено, а тому у визначеному порядку запропонували пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння.

Також не заслуговують на увагу доводи сторони захисту, що ОСОБА_1 не було вручено копію протоколу про адміністративне правопорушення, незважаючи на його прохання, оскільки, як вбачається з відеозапису, ОСОБА_1 відмовився від отримання копії протоколу про адміністративне правопорушення. Крім того, зазначені обставини підтверджуються відомостями, зафіксованими у протоколі про адміністративне правопорушення, у пункті 18 якого зазначено «відмовився».

Щодо доводів сторони захисту про неправильне зазначення у протоколі номерного знака електросамоката, суд зазначає, що номер VV30038 є номером, за яким можливо ідентифікувати відповідний електросамокат, який використовував ОСОБА_1 , а тому вказані обставини не спростовують факт вчинення адміністративного правопорушення та не є підставою для закриття провадження у справі.

Що стосується доводів ОСОБА_1 про те, що електросамокат не є транспортним засобом, оскільки потужність його двигуна становить менше ніж 3 кВт, суд зазначає наступне.

Законом України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року №2956-IX (із змінами, внесеними згідно із Законом № 3220-IX від 30 червня 2023 року) передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при використанні транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та створенні/використанні інфраструктури для них (ст. 2). У статті 1 згаданого Закону, серед інших понять визначено, що: 1) легкий персональний електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину; 2) низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Отже, цим нормативно-правовим актом визначено, що легкі електричні транспортні засоби є транспортними засобами і вони поділяються на дві категорії: 1) легкий персональний електричний транспортний засіб: має від одного колеса, електродвигун потужністю до 1000 Вт і розвиває максимальну швидкість до 25 км/год. (до цієї категорії підпадають всі прокатні самокати); 2) низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб: має від двох коліс та може їхати зі швидкістю 10-50 км/год. (пристрої, які їдуть зі швидкістю понад 50 км/год не підпадають в ці категорії й розглядатимуться як мотоцикли).

Аналогічні поняття легких електричних транспортних засобів визначені і уст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Поняття «транспортний засіб», яке визначене у п. 1.10 ПДР України, не суперечить поняттям, визначеним у Законі України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів».

Правилами дорожнього руху України розмежовано поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб».

Згідно із п. 1.10 ПДР України: «транспортний засіб» - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів; «механічний транспортний засіб» - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Останній термін поширюється на трактори, самохідні машини та механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

При цьому слід відмітити, що диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування будь-яким «транспортним засобом», а не тільки «механічним транспортним засобом» та не розділяє транспортні засоби на механічні, електричні чи будь-які інші.

При цьому, чинне законодавство не містить вказівки на те, що пристрій визнається транспортним засобом лише в разі присвоєння пристрою номерного знаку чи за наявності посвідчення водія в особи, яка ним керує.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України «Про правотворчу діяльність», Закони України (в т.ч. Закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів») в ієрархії нормативних актів мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України (в т.ч. ПДР України), а тому при визначенні поняття «транспортний засіб» у даному випадку необхідно враховувати вимоги саме Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів».

Також не береться до уваги поняття «транспортного засобу», яке визначене у примітці до ст. 121 КУпАП, оскільки у цій нормі чітко визначено перелік правопорушень, яких стосується таке поняття (121-126, 127-1128-1, частинах першій і другій ст.129, ст. 132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 КУпАП) і серед цих правопорушень відсутня ст.130 КУпАП.

Крім того, суд також звертає увагу на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22, за якими використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

З урахуванням того, що Законом України «Про дорожній рух» передбачений обов`язок водіїв транспортних засобів, до категорії яких також відноситься електросамокат, не допускати випадків керування транспортним засобом у стані сп`яніння, суд зауважує на тому, що на таких водіїв також розповсюджується обов`язок, передбачений п.2.5 ПДР України щодо проходження на вимогу поліцейського медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також п. 2.9 а щодо заборони керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, навіть з урахуванням того, що такий обов`язок закріплений в розділі 2 ПДР України, який регулює права та обов`язки водіїв механічних транспортних засобів.

Отже, електросамокат, яким керував ОСОБА_1 , є транспортним засобом, оскільки має електродвигун, за допомогою якого він приводиться у рух, а також призначений для перевезення людей.

Так, згідно з вимогами п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 2.9 «а» ПДР встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

З огляду на викладене, враховуючи положення ч. 2 ст. 33 КУпАП, суд вважає, що ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Крім того, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 665,60 грн, сплата якого передбачена ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного та керуючись ст. 40-1, ч. 1 ст. 130, ст. 221, 268, 276, 279, 283, 284 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн (сімнадцять тисяч гривень) на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в сумі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. При здійснення примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення до виконання 3(три) місяці.

Суддя: