Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №127/30343/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/30343/26

Провадження № 3/127/5859/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 на підставі наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 № 586 від 23.08.2026 включений до групи оповіщення військовозобов`язаних з визначеним маршрутом у м. Вінниці.

24.08.2026 на перехресті вул. Немирівське шосе – Незалежності в м. Вінниці ОСОБА_1 діяв у складі групи оповіщення на підставі зазначеного наказу, здійснив заходи оповіщення з порушенням військової форми одягу, без знаків розрізнення, із закритим балаклавою обличчям та без наявних нагрудних реєстраторів. Крім того, прибувши на зазначену адресу військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_2 заблокували автомобіль марки Nissan, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , здійснили спробу використання аерозольного балончика сльозогінної та дратівливої дії (перцевий газ) при тому, що в автомобілі перебувала малолітня дитина.

Також у протоколі про адміністративне правопорушення наявне посилання на те, що ОСОБА_1 достовірно відомо про відсутність законних підстав у працівників ТЦК та СП на здійснення адміністративного затримання громадян України.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. Однак його захисник не заперечував проти здійснення судового розгляду справи за відсутності його підзахисного, зауважив, що його підзахисний не може прибути до суду в зв`язку з переведенням для подальшого несення служби до іншого міста. Вважає, що наданими суду матеріалами не доведена винуватість його підзахисного у вчиненні правопорушення.

Заслухавши думку захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КпАП) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту речення першого частини першої статті 251 КпАП випливає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому реченням другим частини першої статті 251 КпАП визначено, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд враховує, що частиною другою статті 251 КпАП регламентовано, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

З диспозиції частини другої статті 172-15 КпАП випливає, що відповідальність за цією нормою настає у разі недбалого ставлення військової службової особи до військової служби, вчиненого в умовах особливого періоду.

З протоколу про адміністративне правопорушення випливає, що ОСОБА_1 на підставі наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 № 586 від 23.08.2026 включений до групи оповіщення військовозобов`язаних з визначеним маршрутом у м. Вінниці.

24.08.2026 на перехресті вул. Немирівське шосе – Незалежності в м. Вінниці ОСОБА_1 діяв у складі групи оповіщення на підставі зазначеного наказу, здійснив заходи оповіщення з порушенням військової форми одягу, без знаків розрізнення, із закритим балаклавою обличчям та без наявних нагрудних реєстраторів. Крім того, прибувши на зазначену адресу військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_2 заблокували автомобіль марки Nissan, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , здійснили спробу використання аерозольного балончика сльозогінної та дратівливої дії (перцевий газ) при тому, що в автомобілі перебувала малолітня дитина.

Також у протоколі про адміністративне правопорушення наявне посилання на те, що ОСОБА_1 достовірно відомо про відсутність законних підстав у працівників ТЦК та СП на здійснення адміністративного затримання громадян України.

Разом з тим, з наданих суду матеріалів випливає, що протокол про адміністративне правопорушення був складений за результатами здійснення перевірки щодо законності дій посадових осіб ТЦК та СП під час здійснення заходів оповіщення громадян України. Також з наданих суду матеріалів випливає, що така перевірка була здійснена на підставі повідомлення ОСОБА_2 щодо його незаконного затримання та застосування до нього заходів фізичного примусу – застосування спеціального засобу сльозогінної та дратівливої дії.

Суд вважає за доцільне зауважити, що відповідальність за незаконне позбавлення волі або викрадення людини передбачена статтею 146 Кримінального кодексу України (далі – КК). Також статтею 371 КК передбачена саме кримінальна відповідальність за завідомо незаконне затримання або незаконний привід. Також статтею 426-1 КК встановлена кримінальна відповідальність за перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень.

Відомості, які б свідчили про прийняття процесуального рішення щодо незаконного затримання ОСОБА_2 , протиправного застосування до нього заходів фізичного впливу та його незаконним позбавленням волі, надані суду матеріали не містять.

Згідно з частиною першою статті 11 КК кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Зі змісту частини другої статті 11 КК випливає, що не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Відповідно до частини першої статті 9 КпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

При цьому частиною другою статті 9 КпАП визначено, що адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Відповідно до статті 253 КпАП якщо при розгляді справи орган (посадова особа) прийде до висновку, що в порушенні є ознаки кримінального правопорушення, він передає матеріали прокурору або органу досудового розслідування.

З огляду на викладене згідно з приписами пункту 1 частини першої статті 247 КпАП провадження у справі слід закрити у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-15 КпАП. Натомість матеріали справи слід передати прокурору для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань у зв`язку з незаконним затриманням ОСОБА_2 , протиправного застосування до нього заходів фізичного впливу та його незаконним позбавленням волі.

Керуючись статтями 283, 284 КпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною другою статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, – закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

Належним чином завірені копії матеріалів справи, які були направлені до суду ІНФОРМАЦІЯ_3 – передати до Вінницької окружної прокуратури для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом незаконного затримання ОСОБА_3 , протиправного застосування до нього заходів фізичного впливу та його незаконним позбавленням волі.

Копію постанови направити представнику Уповноваженого з прав людини у Вінницькій області, а також Генеральному Прокурору.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: