Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №204/3523/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 204/3523/26

Провадження № 2/127/6370/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Воробйова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «КЛТ Кредит» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, який мотивовано тим, що 07.08.2024 року між ТОВ «КЛТ Кредит» та відповідачем укладено електронний кредитний договір №15869, за умовами якого, остання отримала кредитні кошти в сумі 5000,00 грн., шляхом переказу на платіжну карту № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк», зі строком дії 365 днів, зі сплатою 1,5% від суми кредиту за кожний день користування.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

В порушення умов кредитного договору відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 5000,00 грн. – за кредитом та 27300,00 грн. – за нарахованими процентами, яку позивач просить стягнути на свою користь. Крім того, просить стягнути судові витрати у розмірі 3328,00 грн. та 10000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою суду від 02.07.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем було надіслано суду відзив на позовну заяву, згідно з яким вона заперечує проти позову частково, у частині стягнення 27300,00 грн. заборгованості за нарахованими процентами за період з 07.08.2024 року по 07.08.2025 року, які нараховані відповідно до п. 1.2. кредитного договору за ставкою 1,50% за кожен день користування кредитом та графіку платежів, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. За умовами кредитного договору №15869, ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 5000,00 грн. шляхом переказу на її платіжну картку. Проте, отримавши кошти на картку вона не змогла здійснювати платежі за Графіком платежів через раптові та непереборні обставини, які поставили її та її родину у безвихідне й вкрай скрутне матеріальне становище. Так, ОСОБА_1 є вдовою та внутрішньо переміщеною особою, виховує малолітню дитину, а також разом з нею проживають її непрацездатні батьки. Родина змушена була покинути постійне місце проживання через військову агресію за місцем реєстрації. Через військову агресію, втрату чоловіка та вимушений переїзд її родини, дохід відповідача суттєво зменшився і складається лише з соціальних виплат та мінімальної заробітної плати. Всі наявні кошти витрачаються виключно на забезпечення базових потреб родини. Таким чином, прострочення виконання зобов`язання відбулося не з її вини чи злого умислу, а внаслідок дії обставин непереборної сили (що підтверджено листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року). Крім того, позивач просить стягнути суму, яка значно перевищує реальне тіло кредиту. Встановлена процентна ставка у розмірі 547,50% річних є явно непропорційним, не відповідає засадам розумності, добросовісності, справедливості та створює для відповідача надмірний фінансовий тягар. Пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, звільняє позичальників від відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань (у вигляді сплати інфляційних втрат та 3% річних за ст. 625 ЦК України). Відповідно до ч.1-2,5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Зловживання правом з боку кредитора: надмірне збільшення суми за рахунок щоденних процентів порушує принцип справедливості та розумності. Тому, вимога в частині стягнення процентів є необґрунтованою, оскільки обов`язок позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в термін та у розмірах, визначених кредитним договором, графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемним. На підставі викладеного, ОСОБА_1 просила:

-відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог частково, у частині стягнення 27300,00 грн. заборгованості за нарахованими процентами;

-застосувати положення п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, та звільнити її від відповідальності за порушення грошового зобов`язання (від нарахування та стягнення неустойки, індексу інфляції та процентів річних) нарахованих за період дії воєнного стану;

-обмежити розмір заборгованості за кредитним договором №15869 від 07.08.2024 року виключно сумою основного боргу (тіла кредиту) у розмірі 5000,00 грн.;

-врахувати скрутне матеріальне становище, зумовлене статусом внутрішньо переміщеної особи, вдови та вихованням малолітньої дитини самостійно;

-розподілити судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України;

-розстрочити виконання судового рішення в частині стягнення тіла кредиту 5000,00 грн. на 5 місяців шляхом внесення щомісячних рівних платежів у розмірі 1000,00 грн. щомісячно, застосувавши положення ст. 435 ЦПК України про розстрочення чи відстрочення виконання судового рішення (шляхом щомісячних рівних платежів).

Позивач своїм правом на надання суду відповіді на відзив не скористався.

Ухвалою суду від 28 липня 2026 року у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження було відмовлено.

Враховуючи викладене вище та положення ст.ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності та взаємозв`язку суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 07.08.2024 року між ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №15869, за умовами якого, відповідач отримала кредитні кошти в сумі 5000,00 грн., шляхом переказу на платіжну карту № НОМЕР_1 , зі строком дії 365 днів, зі сплатою 1,5% від суми кредиту за кожний день користування, річна ставка становить 547,50% (а.с. 8-13).

Зазначений кредитний договір укладено в інформаційно-телекомунікаційній системі на сайті: https://kltcredit.com.ua відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (п. 6.1. кредитного договору).

Відповідно до п. 4.2. кредитного договору, нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, з дня його надання позичальнику (дня перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб позчальника) до дня повернення суми кредиту, визначеної у пункті 1.1. цього договору (зарахування грошових коштів на рахунок товариства, зазначений у п. 8 цього договору) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Згідно з п. 7.3. кредитного договору, підписуючи даний договір, позичальник засвідчила, що:

-до укладання договору уважно ознайомилася з текстом Паспорту споживчого кредиту, договору та Правилами, а також отримала від Товариства інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема ч. 5 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та статтями 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на веб-сайті товариства, що забезпечує вірне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання;

-повністю розуміє та погоджується з усіма умовами та змістом договору, додатків до нього, Паспортом споживчого кредиту та Правил і зобов`язалась неухильно їх дотримуватись.

Матеріали справи містять Паспорт споживчого кредиту, який містить відомості про кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інше (а.с. 14-16).

ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 5000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача № НОМЕР_2 , що підтверджується листом платіжного провайдера ТОВ «Пейтек» (а.с. 17). Також факт отримання кредиту також підтверджується наданими суду доказами з АТ КБ «ПриватБанк». Крім того, факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не заперечується.

Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін та погоджені ними. При цьому згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з положеннями ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Як встановлено судом, зі змісту кредитного договору, його підписання відповідачем відбулось електронним підписом з одноразовим ідентифікатором та є безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів на умовах фінансового кредиту, з якими позичальник ознайомилася перед підписанням кредитного договору та отримання кредитних коштів. Зразок кредитного договору, Правила надання коштів у позику, затверджені наказом директора ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» та розміщені на сайті:https://kltcredit.com.ua/uk/about_us.

Відповідно до наданого детального розрахунку заборгованості станом на 07.08.2025 року, заборгованість відповідача перед ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» за кредитним договором №15869 від 07.08.2024 року становить 32375,00 грн., що складається із: 5000,00 грн. – заборгованості за сумою кредита та 27300,00 грн. – заборгованості за нарахованими процентами (а.с. 18). Дана сума заборгованості встановлена судом на підставі наданих доказів. Відповідач жодних заперечень щодо правильності наведеного розрахунку не надала як і власного контррозрахунку. При цьому суд звертає увагу, що розмір відсотків визначений відповідно до умов договору.

Скрутне матеріальне становище, наявність інших осіб на утриманні, тощо жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором.

Таким чином, посилання відповідача на скрутне матеріальне становище та інші обставини, які на її думку, ускладнюють виконання взятих на себе зобов`язань, не є підставою для звільнення від відповідальності виходячи з положень статті 625 ЦК України. При цьому, наявність у відповідача статусів вдови (з 2021 року), внутрішньо переміщеної особи (з 2022 року) та утримання малолітньої дитини (з 2019 рік), існувало задовго до укладення кредитного договору – 2024 року.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, як підставу для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності за порушення грошового зобов`язання нарахованих за період дії воєнного стану, оскільки ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» не заявлялись позовні вимоги про стягнення неустойки, індексу інфляції, процентів річних.

Посилання ОСОБА_1 на те, що нарахований позивачем розмір процентів за кредитним договором є непропорційно великою сумою компенсації та не відповідає засадам справедливості, добросовісності та суперечить вимогам статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо неприпустимості встановлення у договорі несправедливих умов, суд не бере до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

З огляду на положення ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» включення у договори із споживачем умов, які є несправедливими, є підставою для визнання таких умов недійсними.

Однак, відповідачем не надано доказів на підтвердження визнання кредитного договору в судовому порядку недійсним, в цілому або в частині. При цьому суд зазначає, що відповідачем при розгляді справи в суді першої інстанції не заявлялося зустрічних вимог про визнання кредитного договору недійсним, в частині визначення розміру процентів за користування кредитними коштами у зв`язку з їх невідповідністю вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 вказано, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Отже, в силу вказаної вище презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України) правомірність положень цього договору презюмується. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд вважає, що позивачем надано належні і допустимі докази, які підтверджують укладеність між відповідачем та ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» кредитного договору №15869 від 07.08.2024 року.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. У зв`язку з цим підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 32375,00 грн.

Щодо прохання відповідача про здійснення розстрочки виконання судового рішення, то суд звертає увагу, що сторони не позбавлені можливості укласти мирову угоду в процесі виконання (ст. 434 ЦПК України) або звернутись до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду (ст. 435 ЦПК України).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3328,00 грн.

Вирішуючи питання обґрунтованості щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн., слід приймати до уваги викладене нижче.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено: договір про надання юридичних послуг №16/09/2024 від 16.09.2024 року, укладеного між ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (а.с. 32-33), довіреність (а.с. 34), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 35), акт приймання-передачі наданих послуг №57 від 03.11.2025 року (а.с. 36), витяг з реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг №57 (а.с. 37) та платіжну інструкцію на суму 10000,00 грн. (а.с. 38).

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 35 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17 жовтня 2014 року, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до Витягу з реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг №57 до договору про надання юридичних послуг №16/09/2024 від 16.09.2024 року було надано наступну юридичну допомогу: складання та подання позовної заяви про стягнення заборгованості та клопотання про витребування доказів, а також складання та надсилання адвокатського запиту про витребування доказів – 10000,00 грн.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Отже, розподіляючи витрати, понесені позивачем на правову допомогу, дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути не тільки доведений, а й документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, враховуючи категорію справи, обсяг виконаних робіт та наданих адвокатом послуг, значення справи для сторони позивача, її публічним інтересом, співмірність даних витрат, які суд вважає завищеними, тому суд вважає такими, що підлягають до задоволенню витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., які слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 204, 207, 512, 514, 516, 526, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 268, 279, 352, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором №15869 від 07.08.2024 року у розмірі 32375,00 грн. (тридцять дві тисячі триста сімдесят п`ять гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» витрати на оплату судового збору в розмірі 3328,00 грн. (три тисячі триста двадцять вісім гривень 00 коп.) та витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 коп.).

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ», місцезнаходження: 03035, м. Київ, площа Солом`янська, буд. 2, прим. 04 код ЄДРПОУ 40076206.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 .

Повний текст рішення суду складений 13.10.2026 року.

Суддя: