Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №127/9002/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/9002/26

Провадження № 2-о/127/158/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 рокуВінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Ан О.В.,

присяжних: Лірник Л.А., Ковалюк Л.Д.

при секретарі судового засідання Поляруш І.О.,

заявниці ОСОБА_1 ,

представника заявниці – адвоката Терещенко Ольги Василівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Немирівська міська рада, про оголошення фізичної особи померлою,

УСТАНОВИЛИ:

У березні 2026 із заявою до суду звернулася ОСОБА_1 , яка просила суд оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця, с. Никифорівці, Немирівського району, Вінницької області, померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мотивувала заявлені вимоги тим, що її батьком є ОСОБА_2 . Приблизно у 2004 році батьки розірвали шлюб, батько покинув сім`ю та виїхав до сестри у м. Макіївку, Донецької області. Будь-які пошукові дії не дали бажаного результату, він жодного разу на зв`язок не виходив, додому не з`являвся. 07.04.2025 рішенням суду ОСОБА_2 визнано безвісти відсутнім. Оголошення фізичної особи померлою необхідно заявниці для отримання спадщини, яка залишилася після смерті тітки ОСОБА_2 , яка заповіла майно батькові.

Ухвалою суду від 20.03.2026 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, витребувано докази.

У судовому засідання сторона заявниці заявлені вимоги підтримала, просила заяву задовольнити із підстав наведених у заяві.

Представник заінтересованої особи до судового засідання не з`явився, суду надав заяву з проханням здійснити розгляд справи у його відсутність.

Свідок ОСОБА_3 суду повідомила, що вона є матір`ю заявниці, та колишньою дружиною ОСОБА_2 . Вони одружилися у 1995 році жили у м. Києві, донька народилась у 1996 році, у 2002 році переїхали на Вінниччину придбали квартиру. В 2004 році розлучилися, ОСОБА_2 виїхав до своєї сестри у м.Макіївку. У березні 2004 році один раз зателефонував, запитав, що відносно квартири, вона сказала, що квартира придбана за кошти батьків, після цього він більше не телефонував. Два роки розшукувався оскільки не сплачував аліменти, але жодні розшукові дії не дали бажаного результату, дитина отримувала допомогу оскільки батько ухилявся від сплати аліментів. Вона робила запити відносно колишнього чоловіка до правоохоронних органів, проте ті повідомили, що відомостей відносно нього немає.

Свідок ОСОБА_4 суду повідомила, що ОСОБА_2 є її рідним братом. Після розлучення з дружиною її брат виїхав до ще однієї сестри до м. Макіївка. Після цього жодного разу він не з`являвся, жодного разу його не бачила. Коли померла їх мати він не з`явився на похорони. Вона припускає, що він міг померти адже як повідомила сестра він потратив у сумнівну компанію.

Судом установлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Київ, батьками заявниці є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (свідоцтво про народження а.с. 19).

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 24.09.2004 році (свідоцтво а.с. 13).

ОСОБА_3 зверталася до Замостянського районного суду м. Вінниці із заявою про стягнення аліментів (позовна заява а.с. 14).

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці стягнуто з ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_1 аліменти (рішення а.с. 15).

На підставі вказаного рішення суду судом видано виконавчий лист (а.с. 16).

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 31.05.2006 усунуто перешкоди у користуванні житлом шляхом зняття з реєстрації ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 (рішення а.с. 17).

ОСОБА_3 зверталася до суду з метою розшуку ОСОБА_2 , проте ухвалою Червоногвардійського районного суду м. Макіївки його розшук припинено (а.с. 26-27).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07.04.2025 року судом визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця, с. Никифорівці, Немирівського району, Вінницької області безвісно відсутнім (рішення а.с. 8).

За життя ОСОБА_5 заповіла усе належне їй майно ОСОБА_2 та ОСОБА_6 (розпорядження а.с. 9).

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Никифорівці, Немирівського району, Вінницької області (свідоцтво про смерть а.с. 18).

ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Макіївці (свідоцтво про смерть а.с. 10).

По відділах ДРАЦС Донецької області та за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян актового запису про смерть відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не виявлено (відповідь а.с. 28).

Відділ ДРАЦС у Вінницькій області повідомило, що в архівах відділів ДРАЦС Вінницької області ХМУ МЮУ та за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян за персональними даними ОСОБА_2 відомостей не виявлено (відповідь а.с. 30).

ГУНП у Вінницькій області повідомило, що в ході перевірки документів, що знаходяться на тимчасовому відповідальному зберіганні в архівному підрозділі інформації про проходження ОСОБА_2 служби в УМВС України немає (відповідь а.с. 32).

ОСОБА_2 станом на даний час в розшуку не перебуває (відповідь а.с. 58).

Згідно обліків інформаційної системи «Заява про видачу паспорта громадянина України» ЄІАС УМП ОСОБА_2 документовано паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , який виданий Немирівським РВ УМВС у Вінницькій області 14.11.1995 року. Паспортом громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не документувався (відповідь а.с. 47).

Відомостей про місце реєстрації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на території Немирівської ТГ немає (а.с. 49).

Правовідносини з приводу оголошення особи померлою регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» надано роз`яснення, що судам необхідно відрізняти оголошення фізичної особи померлою від встановлення факту смерті особи. Оголошення фізичної особи померлою це ствердження судовим рішенням припущення про смерть даної особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті. Встановлення факту смерті можливо, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, обставини, за яких настала смерть і факт неможливості реєстрації органом державної РАЦС факту смерті.

Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців.

Оголошення особи померлою має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася щодо правовідносин за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідомо.

Рішення про оголошення фізичної особи померлою приймається судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців. Виняток встановлений у частини другій статті 46 ЦК України, де зазначено, що фізична особа, яка пропала безвісті у зв`язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій; неможливість одержання відомостей про місце перебування особи, незважаючи на вжиті заходи.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті, згідно статті 47 ЦК України. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п`яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв`язку з відкриттям спадщини.

Відповідно до роз`яснень викладених у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті. У цих справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав без вісті за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим.

Статтею 306 ЦПК України визначено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Відповідно до положень статті 49 Цивільного кодексу України, смерть фізичної особи є актом цивільного стану та підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

За частиною 1 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов`язковою.

Відомості про смерть особи підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Згідно частини 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Таким чином, діюче законодавство України передбачає державну реєстрацію факту смерті або на підставі лікарського свідоцтва про смерть, або на підставі рішення суду.

Також, Конституційний Суд України у своєму рішенні № 8-рп/2002 від 07.05.2002 визначив, що судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право, а за змістом частини 2 статті 4 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, викладених у статтях 12 та 13 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 76-77 та 81 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд та присяжні ознайомившись із заявою, наданими доказами та вислухавши сторону заявниці дійшов до висновку про необхідність часткового задоволення заявлених вимог з тих підстав, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07.04.2025 ОСОБА_2 визнано безвісно відсутнім, відомостей про його фактичне місцезнаходження не відомо більше двадцяти років, дії по розшуку ніякого результату не дали, а з 2004 року він так і не з`являвся.

Проте суд звертає увагу, що згідно роз`яснень викладених у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав без вісті за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим.

Оскільки заявницею не надано доказів, та судом таких не встановлено, що її батько пропав без вісті за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, тому належною датою смерті буде день набрання законної сили рішення суду про оголошення його померлим.

Відповідно до частини сьомої статті 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», ст. ст. 43, 46-47, 49 ЦК України, ст. ст. 4, 12,13, 19, 23, 28, 48, 76-81, 95, 128, 258, 259, 263-265,293,294,305-306, 308, 315-319,354 ЦПК України, суд

ВИРІШИЛИ:

Заяву задовольнити частково.

Оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця с. Никифорівці, Немирівського району, Вінницької області померлим, від дня набрання законної сили рішення суду.

У задоволенні решти заявлених вимог відмовити.

Судові витрати залишити за заявницею.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заявниця: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 ,

Заінтересована особа: Немирівська міська рада, адреса: вул. Соборна, 26, м.Немирів, Немирівський район, код ЄДРПОУ 03772619.

Повний текст рішення суду складено 12.10.2026

Суддя:

Присяжні: