Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №127/29424/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/29424/26

Провадження № 2/127/8247/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в порядку спрощеного провадження із викликом (повідомленням ) сторін, цивільну справу за позовом овариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами позики,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами позики.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 31 грудня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачкою було укладено договір позики № 45299277, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у розмірі 8 000,00 грн строком на 30 днів, з процентною ставкою 0,093 % за кожен день користування кредитом та комісією за надання кредиту.

Крім того, 04 січня 2026 року між первісним кредитором та відповідачкою було укладено договір позики № 6216342, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 5 000,00 грн строком на 360 днів із процентною ставкою 0,95 % за кожен день користування кредитом та комісією за надання кредиту.

Позивач зазначав, що договори укладено в електронній формі, а волевиявлення відповідачки на їх укладення підтверджується використанням одноразових ідентифікаторів.

На підтвердження надання кредитних коштів позивач посилався на електронні платіжні інструкції, довідки платіжної установи та листи первісного кредитора щодо перерахування коштів на платіжні картки, зазначені в матеріалах справи.

25 лютого 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу № 25/02/26, на підставі якого позивач набув право вимоги за зазначеними договорами позики. Передання права вимоги, за твердженням позивача, підтверджується відповідними реєстрами прав вимоги.

Первісно позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за договором позики № 45299277 у розмірі 24 479,20 грн та за договором позики № 6216342 у розмірі 20 185,00 грн, а також судовий збір і витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач просив стягнути з відповідачки судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 500,00 грн.

Відповідно до ухвали суду від 07 вересня 2026 року провадження у справі відкрито та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідачка через свого представника подала відзив на позовну заяву, у якому заперечувала проти задоволення позову. Зазначала, що не визнає укладення договорів позики, заперечує використання одноразових ідентифікаторів для їх підписання та вважає, що позивачем не доведено належним чином належність їй електронних договорів і фактичне отримання кредитних коштів.

Представник відповідачки також посилався на недостатність доказів, які підтверджують цілісність електронних документів, ідентифікацію особи, яка їх підписала, та зарахування коштів на рахунки відповідачки. Крім того, відповідачка заперечувала проти стягнення комісій за надання кредитів.

Представник позивача подав відповідь на відзив, у якій не погодився з доводами відповідачки та просив задовольнити позовні вимоги в остаточному розмірі. Зазначав, що відповідачку ідентифіковано за допомогою BankID НБУ, а договори підписано одноразовими ідентифікаторами 76301 та 267128 відповідно. На підтвердження цих обставин позивач посилався на довідки про ідентифікацію, які, за його твердженням, містяться в матеріалах справи.

Також представник позивача зазначав, що перерахування коштів за обома договорами підтверджується електронними платіжними інструкціями, довідками платіжної установи та листом первісного кредитора. Стосовно комісій позивач посилався на умови договорів, якими передбачено плату за розгляд заявки та надання кредиту.

У подальшому позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, у якій просив стягнути заборгованість за договором позики № 45299277 у розмірі 8 479,20 грн, з яких 8 000,00 грн — основний борг, 223,20 грн — проценти та 256,00 грн — комісія, а також за договором позики № 6216342 у розмірі 10 185,00 грн, з яких 5 000,00 грн — основний борг, 4 322,50 грн — проценти та 862,50 грн — комісія.

Таким чином, після зменшення позовних вимог загальна сума заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідачки, становить 18 664,20 грн. Вимоги про стягнення пені та неустойки позивачем не підтримуються.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідачки судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 500,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статей 77, 78, 79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням порядку, встановленого законом; достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтями 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надісланий ними до інформаційно-комунікаційної системи, якою користуються сторони.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків і оформленою в електронній формі.

За змістом статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та прийняття такої пропозиції (акцепту) другою стороною. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному законом, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному цим Законом.

Саме по собі укладення договору в електронній формі не є підставою для заперечення його юридичної сили. Водночас для встановлення факту укладення договору конкретною особою суд має дослідити докази, які дають змогу пов`язати відповідний електронний документ, спосіб його підписання та ідентифікаційні дані з цією особою.

Отже, доводи відповідачки про те, що договори укладено в електронній формі, самі по собі не спростовують можливості виникнення договірних зобов`язань. Водночас заперечення щодо належності електронного підпису та факту отримання коштів підлягають перевірці на підставі конкретних доказів, а не можуть бути відхилені лише з огляду на відсутність заяви до правоохоронних органів або ненадання відповідачкою власної банківської виписки.

За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Відповідно до статей 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, для задоволення вимог нового кредитора необхідно встановити наявність первісного зобов`язання, факт надання коштів, розмір невиконаного зобов`язання та перехід права вимоги до позивача.

Щодо вимог за договором позики № 45299277 від 31 грудня 2025 року

Позивач просить стягнути за цим договором 8 000,00 грн основного боргу, 223,20 грн процентів та 256,00 грн комісії.

На підтвердження надання коштів позивач посилається на електронну платіжну інструкцію № a19dcc3a-8c12-4acc-baba-7580d23c12dd від 31 грудня 2025 року, довідку платіжної установи № КД-000096309 від 02 червня 2026 року та лист первісного кредитора від 20 травня 2026 року.

Наведені документи підлягають оцінці в сукупності з договором позики, відомостями про ідентифікацію позичальника, використання одноразового ідентифікатора та документами про відступлення права вимоги.

Якщо зазначені документи підтверджують перерахування 8 000,00 грн на платіжну картку, зазначену в договорі, а також належне укладення договору відповідачкою, суд має підстави вважати доведеним виникнення зобов`язання з повернення основної суми кредиту.

Проценти в сумі 223,20 грн заявлено за ставкою 0,093 % на день від суми кредиту 8 000,00 грн за період, який відповідає умовам договору. Зазначений розмір арифметично відповідає нарахуванню процентів за 30 днів користування кредитом.

Разом із тим наявність договірної умови про сплату комісії не означає автоматичного виникнення обов`язку сплатити її без перевірки правової природи відповідного платежу.

Позивач посилається на пункт 2.2.4 договору та пункт 6.2 договору, за якими комісія в розмірі 3,20 % від суми кредиту передбачена за розгляд заявки, адміністративні й операційні витрати кредитодавця та швидке прийняття рішення щодо надання кредиту.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець зобов`язаний надавати споживачу інформацію про умови кредитування та загальну вартість кредиту. Водночас самі по собі дії кредитодавця, необхідні для розгляду заявки, оцінки кредитоспроможності та укладення договору, не доводять надання позичальнику окремої самостійної послуги, за яку може стягуватися додаткова плата.

Позивач не може обґрунтувати стягнення комісії лише тим, що відповідну умову включено до договору. Необхідно встановити правову підставу платежу, його зміст та те, чи отримав споживач окрему послугу, відмінну від дій, які кредитодавець здійснює у власних інтересах для укладення кредитного договору.

З огляду на наведене, за відсутності належного підтвердження надання відповідачці окремої самостійної послуги вимога про стягнення 256,00 грн комісії задоволенню не підлягає.

Щодо вимог за договором позики № 6216342 від 04 січня 2026 року

За цим договором позивач просить стягнути 5 000,00 грн основного боргу, 4 322,50 грн процентів та 862,50 грн комісії.

На підтвердження надання кредитних коштів позивач посилається на електронну платіжну інструкцію № 01d9a0f6-9e22-4291-b918-74b115539a50 від 04 січня 2026 року, довідку платіжної установи № КД-000095512 від 02 червня 2026 року та лист первісного кредитора від 20 травня 2026 року.

Якщо зазначені докази підтверджують фактичне перерахування 5 000,00 грн відповідачці, а матеріали справи також підтверджують укладення нею договору та перехід права вимоги до позивача, обов`язок повернути отримані кошти виник на умовах договору.

Позивач також просить стягнути 4 322,50 грн процентів за користування кредитом. Відповідно до статей 1048, 1054 ЦК України право кредитодавця на одержання процентів визначається законом і договором. Водночас розмір процентів, період їх нарахування та дотримання погодженої ставки мають підтверджуватися розрахунком, який можна перевірити за умовами договору.

Заявлений розмір процентів підлягає стягненню за умови, що поданий позивачем розрахунок підтверджує їх нарахування за відповідний період за ставкою, передбаченою договором, без включення платежів, які не передбачені законом або договором.

Щодо комісії в сумі 862,50 грн позивач посилається на пункт 2.2.8 договору та пункт 6.2 договору, за якими комісія встановлена в розмірі 17,25 % від суми кредиту. За твердженням позивача, така плата охоплює адміністративні й операційні витрати кредитодавця, розгляд заявки та прийняття рішення про надання кредиту.

Однак, як зазначено вище, саме по собі передбачення комісії в договорі не є достатнім для висновку про її законність. Позивач має довести, що платіж відповідає вимогам законодавства про споживче кредитування та стосується послуги, яка надається позичальнику, а не є платою за дії, необхідні кредитодавцю для організації власної діяльності.

За відсутності належних доказів надання відповідачці окремої самостійної послуги вимога про стягнення 862,50 грн комісії задоволенню не підлягає.

Щодо переходу права вимоги до позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 512, 514, 1077, 1078 ЦК України передання права грошової вимоги може здійснюватися на підставі договору факторингу. Фактор набуває право вимоги в межах та на умовах, установлених договором і документами, які підтверджують передання відповідної вимоги.

Сам факт укладення договору факторингу не є достатнім для стягнення боргу з конкретного боржника без доказів того, що право вимоги за відповідним договором передано фактору.

У цій справі позивач посилається на договір факторингу № 25/02/26 від 25 лютого 2026 року та реєстри прав вимоги, датовані 20 травня 2026 року. За умови підтвердження цими документами включення обох договорів позики до реєстрів і передання права вимоги саме щодо відповідачки суд може дійти висновку про набуття ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» права вимагати виконання відповідних зобов`язань.

Доводи відповідачки про неукладення договорів підлягають оцінці не ізольовано, а в сукупності з документами щодо ідентифікації, електронного підписання та перерахування коштів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Водночас ця норма не звільняє позивача від обов`язку довести факт виникнення зобов`язань, наявність заборгованості та перехід права вимоги.

Відсутність у відповідачки власного контррозрахунку або банківської виписки не може сама по собі замінити докази позивача. Так само заперечення відповідачки не є достатньою підставою для відмови в позові, якщо факт укладення договорів, надання коштів і розмір заборгованості підтверджені належними та допустимими доказами.

Посилання сторін на правові висновки Верховного Суду підлягають урахуванню з огляду на правовідносини, фактичні обставини та докази в конкретній справі. Правові висновки, сформульовані в інших справах, не звільняють суд від самостійного дослідження доказів у цій справі.

Отже, вирішуючи спір, суд повинен установити наявність кожної складової заявленої заборгованості окремо за кожним договором та не допускати стягнення платежів, правова підстава або розмір яких не доведені.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.

За змістом статей 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу розподіляються між сторонами за результатами розгляду справи з урахуванням, зокрема, їх фактичного понесення, зв`язку зі справою, обґрунтованості та співмірності, а судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просить стягнути 2 662,40 грн сплаченого судового збору та 6 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач посилається на договір про надання правничої допомоги № 11-05/26/ФП від 11 травня 2026 року, документи про надані послуги та платіжні документи.

Питання про стягнення таких витрат вирішується з урахуванням остаточного результату розгляду справи, документального підтвердження їх понесення та співмірності заявленої суми зі складністю справи, обсягом виконаної роботи й значенням справи для сторін.

У разі часткового задоволення позову судові витрати позивача підлягають розподілу пропорційно до задоволених вимог. Витрати відповідачки на професійну правничу допомогу можуть бути присуджені лише за наявності належної заяви та доказів їх фактичного понесення, з урахуванням результату розгляду справи.

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 133, 137, 141, 258–265 ЦПК України, статтями 202, 205, 207, 509, 526, 512, 514, 626, 628, 629, 638, 639, 1048, 1054, 1077, 1078 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про споживче кредитування», суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за договором позики № 45299277 від 31 грудня 2025 року в розмірі 8 223 (вісім тисяч двісті двадцять три) гривні 20 копійок, з яких 8 000,00 грн — заборгованість за основною сумою боргу; 223,20 грн — заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за договором позики № 6216342 від 04 січня 2026 року в розмірі 9 322 (дев`ять тисяч триста двадцять дві) гривні 50 копійок, з яких 5 000,00 грн — заборгованість за основною сумою боргу; 4 322,50 грн — заборгованість за процентами.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення комісії за договором позики № 45299277 від 31 грудня 2025 року в розмірі 256,00 грн та за договором позики № 6216342 від 04 січня 2026 року в розмірі 862,50 грн відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» судовий збір у розмірі 2 502 (дві тисячі п`ятсот дві) гривні 85 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 110 (шість тисяч сто десять) гривень 47 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33.

Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 09 жовтня 2026 року.

Суддя