Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №127/20496/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/20496/26

Провадження № 2/127/5682/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

05 жовтня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі головуючого судді Жмудя О.О., при секретарі судового засідання Білозор А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 18.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №1046501, відповідно до умов якого відповідачці було надано кредит у сумі 10000,00 грн.

10.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №55-МЛ, відповідно до якого останнє набуло право грошової вимоги, в тому числі і до відповідача.

Позичальник не виконав свого обов`язку та не повернув наданий їй кредит у строки, передбачені кредитним договором. Сума заборгованості відповідача становить 42706,84 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 9126,73 грн, заборгованість за відсотками – 26580,11 грн, заборгованість за комісією – 2000,00 грн, заборгованість по штрафах/пені – 5000,00 грн. Вищевикладене і стало підставою звернення до суду.

Ухвалою суду від 22.06.2026 призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін, призначено розгляд справи по суті, а також витребувано додаткові докази. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви зазначено про розгляд справи у його відсутність із зазначенням, що проти заочного розгляду справи не заперечує.

Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У судове засідання відповідачка ОСОБА_1 не з`явилася, про причини своєї неявки суд не повідомила, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавала. Судом установлено, що ОСОБА_1 має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, до якого судом направлялися процесуальні документи у цій справі. Факт їх доставки до електронного кабінету відповідачки підтверджується відповідними довідками про доставку електронного документа.

Крім того, відповідачка скористалася своїм правом на професійну правничу допомогу та уклала договір з адвокатом Грабіком М.С., повноваження якого підтверджуються ордером на надання правничої допомоги серії АВ № 1249649 від 12.06.2026.

15.06.2026 представник відповідачки звернувся до суду із заявою про надання доступу до матеріалів справи в електронному вигляді. Такий доступ було надано представнику 17.06.2026, що підтверджується відповідною довідкою про доставку електронного документа. Отже, відповідачка та її представник були обізнані про наявність на розгляді суду даної цивільної справи, мали можливість ознайомитися з її матеріалами та реалізувати передбачені законом процесуальні права.

Водночас станом на 30.09.2026 відзив на позовну заяву від відповідачки до суду не надходив. Також відповідачкою та її представником не подано будь-яких інших заяв чи клопотань щодо розгляду справи, зокрема про відкладення судового засідання, участь у ньому в режимі відеоконференції, розгляд справи за їх відсутності чи повідомлення суду про наявність поважних причин неявки.

Таким чином, відповідачка, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, а також маючи представника, який фактично отримав доступ до матеріалів справи, не скористалася наданими їй процесуальними правами, зокрема правом подати відзив на позовну заяву, надати свої заперечення проти позову, докази на їх підтвердження та повідомити суд про причини неявки в судове засідання.

За таких обставин, враховуючи належне повідомлення відповідачки та її представника про дату, час і місце судового засідання, відсутність повідомлення про причини неявки, неподання відзиву на позовну заяву, а також відсутність будь-яких заяв чи клопотань, які б перешкоджали розгляду справи, суд вважає, що відповідачці було забезпечено реальну можливість реалізувати свої процесуальні права та надати суду свої заперечення щодо заявлених позовних вимог.

Враховуючи зазначене вище суд вважає за можливе провести судове засідання та вирішити справу за відсутності відповідачки, за наявними у справі матеріалами та керуючись положенням ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи за наявними матеріалами справи

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Судом встановлено, 18.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1046501.

Вказаний договір підписаний відповідачем відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» в електронній формі із застосуванням верифікації та наданням його персональних даних (ПІБ, дата народження, дані паспорта, РНОКПП, адреса проживання) та шляхом введення одноразового ідентифікатора J15579.

Відповідно до п. 1.1 договору позикодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору, надати Позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2. Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості.

Згідно з п. 1.2, 1.3 договору сума (загальний розмір) кредиту становить 10000,00 гривень. Кредит надається загальним строком на 30 днів з 18.12.2019 до 17.01.2020.

Відповідно до п. 1.5.1 договору комісія за надання кредиту: 2000,00 грн, яка нараховується за ставкою 20,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

За приписами п. 1.5.2, 1.5.3 договору проценти за користування кредитом 7500,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.

На підтвердження факту перерахування відповідачу кредитних коштів у сумі 10000,00 грн на картку НОМЕР_1 позивачем надано платіжне доручення №6133346 від 18.12.2019.

21.07.2026 судом за вх. № 71939 отримано лист АТ КБ «Приват-Банк» про неможливість надати запитувану інформацію, оскільки за наданими відомостями не вдалося ідентифікувати вказану в запиті особу.

Як вбачається з відомості ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_1 , остання сплатила товариству в рахунок заборгованості 1825,00 грн, які було розподіллено на сплату тіла кредиту (300,00 грн), процентів по кредиту (1225,00 грн), комісії за управління та обслуговування кредиту (300,00 грн), 12.02.2020 нею сплачено 2048,25 грн, які було розподіллено на сплату тіла кредиту (291,00 грн), процентів по кредиту (1466,25 грн), комісія за управління та обслуговування кредиту (291,00 грн), а також 23.02.2020 відповідачкою сплачено 2142,92 грн, які було розподіллено на сплату тіла кредиту (282,27 грн), процентів по кредиту (1578,38 грн), комісія за управління та обслуговування кредиту (282,27 грн).

10.12.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №55-МЛ.

Згідно з витягом з реєстру боржників до вказаного договору відступлення прав вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1046501 від 18.12.2019 у розмірі 42706,84 грн.

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №1046501 від 18.12.2019 станом на 14.04.2026 заборгованість ОСОБА_1 складає 42706,84 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить – 9126,73 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить – 26580,11 грн, прострочена заборгованість за комісією становить – 2000,00 грн, заборгованість за штрафами/пенею 5000,00 грн.

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надіслало ОСОБА_1 претензію №20275762/4150 від 01.04.2026 про сплату заборгованості в сумі 42706,84 грн новому кредитору, однак, доказів сплати відповідачем вказаної заборгованості, матеріали справи не містять.

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України).

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Правилами ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

За правилами ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За вимогами ст. 626 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Так, судом установлено, що 18.12.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» було укладено Кредитний договір №1046501 у формі електронного документа з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором позичальника J15579.

При укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором виконало, перерахувавши на рахунок ОСОБА_1 18.12.2019 грошові кошти в сумі 10000,00 грн. Стороною позивача докази логічно та послідовно підтверджують дотримання алгоритму дій при укладенні кредитного договору та його фактичне виконання первинним кредитором у спосіб погоджений сторонами зобов`язання, а саме, шляхом безготівкового перерахування на рахунок з використанням карти НОМЕР_2 . Належних та допустимих доказів, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на відповідний картковий рахунок, а також, що він не належить відповідачу, останньою суду не надано, а тому за правилами частини четвертої статті 12 ЦПК України він несе ризик настання наслідків із цим пов`язаних.

Як це унормовано вимогами ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням, як це визначено положеннями ст. 516 ЦК України.

Правилами ст. 517 ЦК України закріплено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Виходячи з наведеного вище, до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором №1046501 від 18.12.2019 на підставі договору відступлення прав вимоги №55-МЛ від 10.12.2020.

Суд, дослідивши надані докази, доходить висновку, що знаходить своє підтвердження обставина наявності у відповідача ОСОБА_1 перед позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за Кредитним договором №1046501 від 18.12.2019.

У свою чергу, вирішуючи питання щодо розміру заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд керується таким.

Суд вважає, що позовні вимоги в частині розміру заборгованості за процентами підлягають частковому задоволенню, виходячи з аналізу безпосередніх умов самого кредитного договору.

Так, як убачається зі змісту п. 1.2-1.5 договору №1046501 від 18.12.2019, сума кредиту становить 10 000,00 грн, строком на 30 днів з 18.12.2019, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 17.01.2020, сукупна вартість кредиту складає 9500,00 грн в грошовому виразі та 1,156.00 відсотків річних у процентному значенні, комісія за надання кредиту: 2 000,00 грн, проценти за користування кредитом: 7 500,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

У Додатку №1 до Кредитного договору №1046501 від 18.12.2019, який містить Графік розрахунків, визначено, що до сплати підлягає: кредит - 10 000,00, комісія - 2 000,00, проценти - 7 500,00, разом - 19 500,00.

З відомості про щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором №1046501, складеною ТОВ «Мілоан» убачається, що ОСОБА_1 18.12.2019 надано кредит в сумі 10 000,00 грн, та нараховано комісію в сумі 2 000,00 грн.

З 19.12.2019 по 26.04.2020 їй нараховувалися проценти в сумі 250,00 грн в день.

За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики припиняється зі спливом визначеного договором строку кредитування.

Матеріали справи не містять доказів пролонгації строку кредитування після 17.01.2020, тобто після закінчення строку дії договору. Відтак, оскільки пролонгації договору №1046501 від 18.12.2019 після 17.01.2020 здійснено не було, право первісного кредитора нараховувати проценти за кредитом припинилося 18.01.2020.

За таких обставин, кредитор мав право нарахувати проценти за погодженою у договорі №1287985 від 02.12.2019 процентною ставкою 2,50% на день виключно в межах визначеного строку користування коштами - 30 днів до 01.01.2020 включно.

Відтак, сума процентів за весь належний строк кредитування (30 днів) становить 7 500,00 грн, що погоджено, як у самому договорі №1287985 від 02.12.2019 так і у Додатку №1 до Договору №1287985 від 02.12.2019.

Усі нарахування процентів поза межами цього строку здійснені неправомірно та стягненню з відповідача не підлягають.

Таким чином, доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню, є заборгованість за процентами в межах погодженого у договорі строку (30 днів) в сумі 7 500,00 грн.

У свою чергу, з приводу нарахування ТОВ «Мілоан» до сплати ОСОБА_1 комісії в сумі 2 000,00 гривень, суд зважає на таке.

При визначенні підстав та порядку нарахування комісії, потрібно керуватися положеннями абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону «Про захист прав споживачів», якими кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

У зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З огляду на зміст приписів частин 1 та 2 статті 228 ЦК України умова кредитного договору про додаткову сплату позичальником на користь кредитора під час надання кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною. В договорі встановлено сплату комісії, не зазначивши за які саме послуги ця комісія має сплачуватись позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій в якості послуг на користь позичальника, матеріали справи не містять, і тому ця умова є нікчемною умовою договору, внаслідок чого сума нарахованої комісії не може бути стягнута на вимогу кредитора з позичальника.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 6 вересня 2017 року по справі №6-2071цс16, та висновками Верховного Суду у постанові від 20 лютого 2019 року, зроблених під час розгляду справи 666/4957/15-ц, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року при розгляді справи №363/1834/17, де визначено, що комісія, яка нараховується банком є послугою з обслуговування кредиту, а тому не підлягає стягненню на користь кредитора при наданні позичальнику коштів на придбання споживчої продукції.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

За наведених обставин вимога про стягнення 2000,00 грн комісії, яка хоча і погоджена з позичальником, але за своєю нікчемністю не підлягає задоволенню.

Як вбачається з відомості ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення заборгованості ОСОБА_1 , остання сплатила товариству в рахунок погашення заборгованості грошові кошти в загальному розмірі 6016,17 грн, які кредитором було розподілено таким чином: 873,27 грн – на погашення тіла кредиту, 4269,63 грн – на погашення процентів за користування кредитом та 873,27 грн – на погашення комісії за управління та обслуговування кредиту.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про безпідставність нарахування та стягнення комісії за управління та обслуговування кредиту, сума у розмірі 873,27 грн, яка була зарахована кредитором на погашення комісії, не може бути врахована як належне виконання відповідачкою грошового зобов`язання за цією складовою та підлягає зарахуванню в рахунок погашення процентів за користування кредитом.

Таким чином, фактично сплачена відповідачкою сума процентів за користування кредитом становить 5142,90 грн (4269,63 грн + 873,27 грн).

Відповідно до умов кредитного договору розмір нарахованих процентів за користування кредитом у межах строку кредитування становить 7500,00 грн. Отже, з урахуванням здійснених відповідачкою платежів, залишок заборгованості за процентами за користування кредитом становить 2357,10 грн (7500,00 грн – 5142,90 грн).

При цьому зазначена сума заборгованості за процентами утворилася в межах строку, на який відповідно до умов кредитного договору було надано кредит, а тому підлягає стягненню з відповідачки в межах заявлених позовних вимог.

Що стосується вимог про стягнення штрафних санкцій, а саме штрафу в сумі 5000,00 гривень, суд вважає, що вимоги позову в цій частині задоволенню не підлягають. Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Підсумовуючи викладене вище суд доходить до висновку, що за кредитним договором №1046501 від 18.12.2019 з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути 9126,73 грн заборгованості за тілом кредиту та 2357,10 грн заборгованості за відсотками, а всього на загальну суму 11483,83 грн.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач надав докази понесення 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, що надана Адвокатським бюро «Апологет», зокрема: договір про надання (правової) правничої допомоги №0107 від 01.07.2025, акт №Д/25053 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 14.04.2026 на суму 8000,00 грн; детальний опис наданих послуг до акту №Д/25053 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025.

Отже, наданими позивачем доказами підтверджується понесення ним витрат на правничу допомогу, пов`язану з цією справою, у сумі 8000,00 гривень.

Оцінивши дійсність та необхідність витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у цій справі, розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин цієї справи, суд не вбачає підстав для відступу від загального правила їх розподілу.

Таким чином, ураховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 26,88 % від заявленої суми, то з відповідача слід стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2150,40 грн (8000,00 х 26,88 %).

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 715,65 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також суд зауважує, що суд ухвалював рішення за відсутності учасників справи. Відповідно до положення ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На відповідне застосування вказаних положень також звернула увагу Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 5 вересня 2022 року в справі №1519/2-5034/11.

Керуючись ст.ст. 526, 625, 629, 634, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 273, 279-282, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», заборгованість за Кредитним договором №1046501 від 18.12.2019 в розмірі 11483,83 грн, з яких: 9126,73 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2357,10 грн - заборгованість за відсотками, а також понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 715,65 грн та на професійну правничу допомогу в розмірі 2150,40 грн.

В решті вимог відмовити.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо позивачу повне рішення не було вручено у день його складення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 05.10.2026.

Суддя О.О. Жмудь