Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №127/16122/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/16122/26

Провадження № 2/127/4640/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі: головуючого судді Жмудя О.О., при секретарі судового засідання Білозор А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.08.2022 між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «1464/22-Тз/ЗП111 згідно якого ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов`язання відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок ДТП внаслідок експлуатації транспортного засобу «Volvo FH» д/н НОМЕР_1 .

19.04.2023 по А/Д М-50 Київ-Одеса 371рм + 600 м Березівського р-ну, сталася ДТП за участю автомобіля марки «Volvo FH» д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та ТЗ марки «MAH» д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .

Дана ДТП сталася в результаті порушення ПДР водія автомобіля «MAH» ОСОБА_1 .

Вартість відновлювального ремонту «Volvo FH» д/н НОМЕР_1 складає 53340,00 грн. Відповідно до умов договору страхування позивач відшкодував страхове відшкодування в розмірі 46191,05 грн.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «MAH» д/н НОМЕР_2 була застрахована в ТВД «СК «Альфа-Гарант» (поліс №212951643).

ТВД «СК «Альфа-Гарант» виконало свої зобов`язання в межах ліміту по Полісу №212951643 та сплатило страхове відшкодування на рахунок ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» в розмірі 24273,05 грн. Тобто, залишається сума в розмірі 21918,00 грн.

Вищевикладене і стало підставою звернення до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 страхового відшкодування в розмірі 21918,00 грн а також судових витрат.

Ухвалою суду від 21.05.2026 призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін, призначено розгляд справи по суті, а також витребувано додаткові докази. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

10.06.2026 відповідач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Сувалова В.О подав до суду відзив на позовну заяву. Перш за все відповідач заявляє про застосування наслідків спливу позовної давності. Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, дорожньо-транспортна пригода сталася 19 квітня 2023 року на автомобільній дорозі М-05 Київ – Одеса, 371 км + 600 м, Березівського району, за участю автомобіля «Volvo FH» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «MAN» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .

Позивачу було відомо про факт дорожньо-транспортної пригоди та особу, яку він вважає винною у її вчиненні, ще у 2023 році, що підтверджується матеріалами страхової справи, здійсненням страхової виплати 01.06.2023, а також посиланням у позові на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 13.06.2023 у справі №127/12804/23. Отже, перебіг позовної давності розпочався не пізніше 19.04.2023 та закінчився 19.04.2026. Разом з тим, позовну заяву подано до суду лише 06.05.2026, тобто після спливу встановленого законом трирічного строку позовної давності.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що відповідно до копії витягу з централізованої бази даних МТСБУ, долученої самим позивачем до матеріалів позовної заяви, цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована за чинним полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. З наданого позивачем витягу вбачається, що ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, становив 160 000,00 грн. При цьому позивач зазначає, що загальний розмір виплаченого ним страхового відшкодування становив 46 191,05 грн, тобто значно менше встановленого ліміту відповідальності страховика. Також сам позивач визнає, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ТДВ «СК «Альфа-Гарант», яке здійснило виплату на користь позивача у розмірі 24 273,05 грн. Разом з тим позовна заява не містить належного обґрунтування причин, з яких страховик відповідача не здійснив відшкодування всієї заявленої суми збитків у межах ліміту відповідальності 160 000,00 грн. Позивачем не доведено, що сума 21 918,00 грн виникла внаслідок перевищення ліміту відповідальності страховика або внаслідок наявності обставин, які відповідно до закону покладають обов`язок її сплати безпосередньо на відповідача. Також позивачем не надано жодного доказу проведення експертного дослідження або необхідності його проведення у даній справі. Матеріали позову не містять висновку експерта, договору на проведення експертного дослідження, рахунків на оплату відповідних послуг чи інших документів, які б підтверджували наявність таких витрат. Зазначені позивачем у позовній заяві витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн та витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 25 000,00 грн є необґрунтованими, документально не підтвердженими та не можуть бути покладені на відповідача. Водночас із заяви про настання події, що має ознаки страхового випадку за вказаним договором добровільного страхування, вбачається, що вигодонабувачем визначено ТОВ «НоваПей Кредит», що свідчить про фактичне використання транспортного засобу у господарській діяльності (зокрема, перевезення), а не виключно в приватних цілях. Зазначені обставини мають значення для оцінки умов договору страхування та добросовісності декларування страхувальником характеру використання транспортного засобу, що впливає на обсяг та підстави виплат страхового відшкодування. Оскільки позов подано після спливу строку позовної давності, а також не доведено наявність правових підстав для стягнення з відповідача заявленої суми, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

12.06.2026 представник позивача ОСОБА_4 подав відповідь на відзив. Позивач не погоджується з даним відзивом з огляду на наступне. ПРАТ «СК «Арсенал Страхування», сплачує за відновлення ТЗ, до стану, що передував пошкодженню, без врахування коефіцієнту фізичного зносу, відповідно до умов договору страхування наземного транспорту №1464/22-Тз/ЗП111 від 12.08.2022 року та додатку № 2 даного договору. Стосовно випадку що трапився 19.04.2023 по А/Д М-50 Київ-Одеса 371рм + 600м, Березівського р-ну, сталася ДТП за участю автомобіля марки "Volvo FH" д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та ТЗ марки "МАН" д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , так як винним в ДТП визнали водія автомобіля "МАН" д/н НОМЕР_2 ОСОБА_1 , цивільно–правова відповідальність якого була застрахована в ТДВ «СК «Альфа - Гарант».

Оскільки, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля "МАН" д/н НОМЕР_2 була застрахована в ТДВ «СК «Альфа - Гарант» (Поліс № 212951643), ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» має право зворотної вимоги до зазначеного товариства в межах ліміту по полісу (160000,00 грн - ліміт за шкоду майну) з урахуванням франшизи (3200,00 грн - франшиза). ТДВ «СК «Альфа - Гарант» виконало зобов`язання в межах ліміту по Поліс № 212951643 та сплатило страхове відшкодування на рахунок ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» в розмірі 24273,05 грн., з урахуванням ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-првової відповідальності» (діючого на момент ДТП) що підтверджується угодою між Страховиками (в даній угоді зазначено, що розрахунок страхового відшкодування здійснений відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-првової відповідальності») та платіжною інструкцією № 40348 від 30.10.2023. Тобто, залишається сума в розмірі 21918,00 грн (46191,05 грн – 24273,05 грн= 21918,00 грн).

В зв`язку з вищевикладеним, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

15.06.2026 представник відповідача адвокат Сувалов В.О. подав заперечення на відповідь на відзив. Позивач у відповіді на відзив стверджує, що транспортний засіб «Volvo FH» д.н.з. НОМЕР_1 використовувався у приватних цілях, посилаючись виключно на те, що автомобіль був придбаний у кредит. Проте такі доводи є припущеннями та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Так, із фотоматеріалів, складених на місці дорожньо-транспортної пригоди та долучених до матеріалів справи, вбачається, що на лобовому склі та у верхній частині кузова транспортного засобу «Volvo FH» розміщені розпізнавальні знаки та комерційне маркування «НОВА ПОШТА», що свідчить про використання зазначеного транспортного засобу у сфері перевезення вантажів та здійснення господарської діяльності. Крім того, відповідно до Акта виконаних робіт № CHN_WET-11036 від 01.06.2023 замовником ремонтних робіт виступав ФОП ОСОБА_2 , а сам акт підписаний представником ТОВ «ВЕСТ ТРАКС» та ФОП ОСОБА_2 . Зазначені обставини свідчать про те, що транспортний засіб використовувався фізичною особою-підприємцем у межах здійснення підприємницької діяльності, а не виключно для особистих чи побутових потреб. При цьому саме по собі придбання транспортного засобу в кредит жодним чином не підтверджує його використання у приватних цілях, оскільки кредитні кошти можуть залучатися як для особистих потреб, так і для здійснення господарської діяльності. Таким чином, наявні у справі докази свідчать про використання транспортного засобу «Volvo FH» д.н.з. НОМЕР_1 у господарській діяльності, а твердження позивача про його використання виключно у приватних цілях є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними доказами.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що ним було здійснено страхову виплату за договором добровільного страхування наземного транспорту № 1464/22-Тз/ЗП111 від 12.08.2022 року у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу Volvo FH, державний номерний знак НОМЕР_1 . Разом з тим, наявні в матеріалах справи докази свідчать про протилежне. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення та схеми дорожньо-транспортної пригоди від 19.04.2023 року, транспортний засіб Volvo FH, державний номерний знак НОМЕР_1 , будь-яких пошкоджень унаслідок дорожньо-транспортної пригоди не отримав. Із зазначених документів вбачається, що пошкодження отримали виключно: причіп Krone ZZ; транспортний засіб MAN, державний номерний знак НОМЕР_2 . Водночас відомості про пошкодження автомобіля Volvo FH у зазначених документах відсутні.

Більше того, відповідно до Форми акту огляду транспортного засобу, долученої самим позивачем до матеріалів справи, пошкодження були зафіксовані саме щодо причепа KRONE ZZ (VIN НОМЕР_3 ), державний номерний знак НОМЕР_4 , а саме: заднього бампера, заднього ліхтаря та траверси. Разом з тим, акт виконаних робіт № CHN_WET-11036 від 01.06.2023 року складений щодо ремонту транспортного засобу Volvo FH, державний номерний знак НОМЕР_1 , та містить вартість запасних частин і ремонтних робіт, які позивач просить покласти на відповідача.

Зокрема, до вартості ремонту включено: запасну частину «Траверса» вартістю 9 450 грн; роботи «Заміна траверси бампера» вартістю 8 000 грн. Водночас із матеріалів справи вбачається, що зазначені пошкодження стосувалися саме причепа KRONE ZZ, а не автомобіля Volvo FH. Таким чином, позивачем не доведено: факт пошкодження застрахованого транспортного засобу Volvo FH, державний номерний знак НОМЕР_1 ; наявність страхового випадку саме щодо застрахованого транспортного засобу; наявність правових підстав для здійснення виплати за договором страхування саме відносно Volvo FH; належність витрат на ремонт причепа до предмета договору добровільного страхування, який подано до суду. Враховуючи викладене, наявні у справі докази свідчать про те, що застрахований транспортний засіб Volvo FH, державний номерний знак НОМЕР_1 , пошкоджень унаслідок ДТП від 19.04.2023 року не отримав, тоді як пошкодження було завдано виключно причепу KRONE ZZ, державний номерний знак НОМЕР_4 , VIN НОМЕР_3 . За відсутності доказів пошкодження застрахованого транспортного засобу та за відсутності договору страхування щодо пошкодженого причепа у позивача відсутні належні та допустимі докази виникнення права вимоги до відповідача, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню. У зв`язку з цим підстави для задоволення позову та здійснення страхової виплати відсутні.

В судове засідання учасники справи не з`явились.

Представник позивача ОСОБА_4 подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Чайка Р.О. також подав заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача, в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, 19.04.2023 о 07 год. 30 хв. на автодорозі М-05 Київ-Одеса 371 км + 600 м, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «MAN TGA 26.440», номерний знак НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого вчинив зіткнення з транспортним засобом «Volvo FN», номерний знак НОМЕР_1 з причіпом «Krone» з номерним знаком НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався попереду. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 12., 13.1 ПДР.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.06.2023 у справі №127/12804/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_2 є власником автомобіля Volvo FN, реєстраційний номер НОМЕР_1 (копія свідоцтва серії НОМЕР_6 ) та причіпа марки Krone ZZ, реєстраційний номер НОМЕР_4 (копія свідоцтва серії НОМЕР_7 ).

12.08.2022 між страховиком ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування», страхувальником ОСОБА_2 » та вигодонабувачем ТОВ «Нова Пей Кредит» укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № №1464/22-Тз/ЗП111 «ALL RISKS», згідно якого позивач зобов`язався компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобілів марки VOLVO FH 62TR, р.н. НОМЕР_8 , 2015 року випуску, і VOLVO FN, р.н. НОМЕР_1 , 2015 року випуску.

19.04.2023 ОСОБА_2 подав заяву про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу.

Актом огляду транспортного засобу від 25.05.2023 визначено перелік та характер пошкоджень автомобіля VOLVO FN, р.н. НОМЕР_1 .

Згідно рахунку-фактури №CHN_WET-11036 від 31.05.2023, вартість відновлювального ремонту автомобіля VOLVO FN, р.н. НОМЕР_1 , складає 53340,00 грн. Даними страхового акту №006.01404523-1 від 31.05.2023, розрахунком страхованого відшкодування від 31.05.2023, підтверджується, що вказана пригода є страховим випадком, вартість ремонту автомобіля (з врахуванням зносу у випадках відшкодування з урахуванням зносу) становить 53340,00 грн, франшиза – 7148,95 грн, страхове відшкодування – 46191,05 грн.

Платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №26980799 від 01.06.2023 підтверджено виплата позивачем страхового відшкодування у розмірі 46191,05 грн.

Цивільна-правова відповідальність водія автомобіля марки «MAN TGA 26/440», реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідно до полісу серії ЕР №212951643, діючого на 19.04.2023, застрахована ТВД СК «Альфа-Гарант».

27.10.2023 між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ТДВ «СК «Альфа Гарант» укладено договір про здійснення страхового відшкодування, та погоджений розмір страхового відшкодування, згідно якої розмір страхового відшкодування розрахований в порядку ЗУ « ПРО ОСЦПВ» становить 24273,05 грн та узгоджений сторонами розмір страхового відшкодування становить 23059,40 грн.

Згідно платіжної інструкції № 40348 від 30.10.2023 ТДВ «СК «Альфа Гарант» виплатило ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» страхове відшкодування в порядку регресу згідно страхового акту № ЦВ/23/1943/1 за договором страхування № 212951643 від 16.01.2023 - 23059,40 грн.

Згідно з відкритими даними аналітичної системи YouControl, ФОП ОСОБА_2 зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності та має серед видів економічної діяльності, зокрема: КВЕД 49.41 — Вантажний автомобільний транспорт.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» № 85/96-ВР від 07.03.1996 року, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання, у разі настання страхового випадку, здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст. 980 ЦК України).

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (ст. 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (ч. 1 ст. 999 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як зазначає Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі №6- 6068св11 від 14 березня 2012 року «у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, суди на підставі ст. 1194 ЦК України постановляють стягнути з винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, на користь потерпілої особи різницю між фактичним розміром шкоди ї страховою виплатою (страховим відшкодуванням). При вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної у результаті пошкодження транспортного засобу, у більшості і випадків ця різниця утворюється внаслідок того, що страхові компанії вартість відновлювального ремонту обраховують з урахуванням коефіцієнту зносу транспортного засобу, тоді як фактичні витрати на ремонт здебільшого перевищують зазначену суму».

Страхова компанія компенсує матеріальний збиток, а різницю між збитком та вартістю відновлювального ремонту компенсує винна особа. Зазначеної позиції дотримується і Верховний Суд України в постановах № 522/15636/16-ц від 11.12.2019 року; № 227/2996/16-ц від 11.12.2019 року; № 668/7779/15-ц від 25.11.2019 року; № 761/41395/16-ц від 25.11.2019 року.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6- 691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС від 17 лютого 2020 року по справі № 648/4308/16-ц

Згідно із ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, аналогічне положення міститься у ст. 27 Закону України «Про страхування».

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв`язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.

Згідно із ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із ст. 13 Конституції України власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Із правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення з особи, винної у настанні страхового випадку, сум виплаченого страховою компанією страхового відшкодування, викладеного в постанові від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 вбачається, що при розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив наступний правовий висновок: у разі настання страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу у потерпілої особи виникає право або вимагати відшкодування шкоди від особи, винуватої в її заподіянні, або вимагати виплати страхового відшкодування від страхової компанії, з якою нею укладено договір добровільного страхування автомобіля. У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, винуватої у заподіянні шкоди (ст. 993 ЦК України).

Страхувальник, який отримав майнову шкоду, набув право вимоги відшкодування до заподіювача, але у зв`язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи положення вищезазначених процесуальних норм, під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Доводи відповідача щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог суд вважає такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами.

Так, відповідач зазначає, що транспортний засіб «Volvo FH», д.н.з. НОМЕР_1 , фактично використовувався у господарській (підприємницькій) діяльності, посилаючись, зокрема, на наявність на транспортному засобі комерційного маркування «Нова Пошта» та акт виконаних робіт. Водночас зазначені обставини не свідчать про відсутність підстав для страхового відшкодування та не впливають на обсяг відповідальності відповідача у спірних правовідносинах.

Посилання відповідача на те, що витрати, зазначені в акті виконаних робіт, стосуються виключно причепа «Krone ZZ», суд вважає необґрунтованими, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеної обставини відповідачем не надано.

Як вбачається з акта виконаних робіт, до переліку виконаних робіт включено, зокрема, заміну траверси бампера та заміну фаркопа. Зміст зазначеного акта свідчить про те, що вказані роботи виконувалися саме щодо застрахованого транспортного засобу «Volvo FH» д.н.з НОМЕР_1 .

Крім того, твердження відповідача про те, що транспортний засіб «Volvo FH» використовувався у господарській діяльності, не має правового значення для визначення обсягу його відповідальності за наслідки дорожньо-транспортної пригоди та не звільняє його від обов`язку відшкодувати завдану шкоду.

Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відтак, посилаючись на необґрунтованість заявлених до стягнення витрат, відсутність пошкоджень застрахованого транспортного засобу та відсутність причинного зв`язку між ДТП і понесеними витратами, відповідач мав надати суду належні та допустимі докази на підтвердження таких обставин.

З врахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку про задоволення вимог позивача, оскільки стороною позивача були виконанні всі умови договору перед страхувальником, а тому у страхової компанії наявне обґрунтоване право на відшкодування шкоди з винної особи, а іншого стороною відповідача не було спростовано.

Щодо застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до статті 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки. За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто обмежене строком давності право на позов у матеріальному розумінні означає право позивача на судовий захист протягом певного часу, поза межами якого цей захист, за загальним правилом, є неможливим.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Разом із цим, відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено з 12 березня до 03 квітня 2020 року на усій території України карантин. Надалі дію карантину неодноразово було продовжено та постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 карантин відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд з цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25) зазначила, що у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Законом України № 4434-ІХ від 14.05.2025 року пункт 19 "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України було виключено. Вказаний Закон набрав чинності з 04 вересня 2025 року.

Таким чином, оскільки в цій справі ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» звернувся з позовом до суду 11.05.2026 підстави для застосування позовної давності відсутні, оскільки позивач звернувся з позовом у межах позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в межах заявлених позовних вимог з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» підлягає стягненню 21918,00 грн, як різниця між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, сплаченого ТДВ «СК «Альфа Гарант».

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 3328,00 грн в рахунок відшкодування сплаченого позивачем судового збору.

Також суд зауважує, що суд ухвалював рішення за відсутності учасників справи. Відповідно до положення ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На відповідне застосування вказаних положень також звернула увагу Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 5 вересня 2022 року в справі №1519/2-5034/11.

Керуючись, ст. 4, 11, 12, 13, 76-81, 89, 141, 265, 268 ЦПК України, на підставі ст. 979, 993, 1166, 1188, 1191 ЦК України, Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» 21918,00 грн виплаченого страхового відшкодування а також 3328,00 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:

позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування», код ЄДРПОУ 33908322, місцезнаходження: вул. Борщагівська, буд. 154, м. Київ;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 05.10.2026.

Суддя О.О. Жмудь