Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №153/1539/26 — Ямпільський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2026 р. Справа153/1539/26

Провадження2/153/763/26-ц

Ямпільський районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Дзерина М.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути із відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №20.08.2023-020000012 від 20.08.2023 року в розмірі 5766 грн. 48 коп. та судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору. Свої вимоги мотивує тим, що 29 квітня 2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №29.04.2023-100001597, який відповідач підписав електронним цифровим підписом. Під час укладення кредитного договору ОСОБА_1 пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку. Під час ідентифікації позичальника – ОСОБА_1 з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи. 20.08.2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №20.08.2023-020000012, який відповідач підписав електронним цифровим підписом. Відповідно до умов вказаного кредитного договору відповідачеві надано кредит у розмірі 8000,00 гривень, дата повернення кредиту 25.102023 року. Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, перерахувавши відповідачеві кошти в загальній сумі 8 000,00 гривень відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову утворилась заборгованість у розмірі 5766 грн. 48 коп., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5444 грн. 18 коп., по процентах - в розмірі 322 грн. 30 коп. Добровільно сплатити вказану заборгованість відповідач не бажає. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

10 серпня 2026 року відповідно до ухвали судді відкрито спрощене позовне провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник позивача в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити за відсутності представника ТОВ «Споживчий центр». Проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачу ОСОБА_1 надіслано копію ухвалу про відкриття провадження у справі на адресу зареєстрованого місця проживання рекомендованим листом з повідомленням.

Враховуючи норми п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Відповідач у визначений ухвалою суду строк ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, до суду не подала.

Враховуючи вищевикладене та положення ст.ст.178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами. При цьому, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини:

Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 шляхом підписання відповідачем електронним підписом - одноразовим ідентифікатором «А953» пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти) від 29.04.2023 року, заявки кредитного договору №29.04.2023-100001597 від 29.04.2023 року (кредитної лінії) шляхом підписання відповідачем електронним підписом - одноразовим ідентифікатором «А953» відповіді позичальника про прийняття пропозиції кредитного договору №29.04.2023-100001597 (кредитної лінії) укладено кредитний договір №29.04.2023-100001597 від 29.04.2023 року.

Відповідно до кредитного договору №29.04.2023-100001597 від 29.04.2023 року відповідачу надавався кредит на наступних умовах: сума кредиту: 7 000 грн. Строк, на який надається кредит – 42 днів з дати його надання. Процентна ставка - фіксована незмінна у розмірі 2% за 1 (один) день користування кредитом, протягом первинного періоду ЕКОНОМ, Ставка «Стандартна» фіксована незмінна процентна ставка 3% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім первинного періоду «Економ».

Крім цього, між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 шляхом підписання відповідачем електронним підписом - одноразовим ідентифікатором «С759» пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти) від 20.08.2023 року, заявки кредитного договору №20.08.2023-020000012 від 20.08.2023 року (кредитної лінії) шляхом підписання відповідачем електронним підписом - одноразовим ідентифікатором «С759» відповіді позичальника про прийняття пропозиції кредитного договору №20.08.2023-020000012 (кредитної лінії) укладено кредитний договір №20.08.2023-020000012 від 20.08.2023 року.

Відповідно до кредитного договору №20.08.2023-020000012 від 20.08.2023 року відповідачу надавався кредит на наступних умовах: сума кредиту: 8000 грн. Строк, на який надається кредит – 70 днів з дати його надання. Дата повернення кредиту 28.10.2023 року. Процентна ставка - фіксована незмінна у розмірі 0,1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит.

З копій квитанції №2294130940 встановлено, що 29.04.2023 року було здійснено перерахування грошових коштів в розмірі 7000 грн. за договором №29.04.2023-100001597 на банківську картку № НОМЕР_1 .

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором №29.04.2023-100001597 від 20.08.2023 року встановлено, що заборгованість за кредитним договором №29.04.2023-100001597 від 20.08.2023 року становить 5766 грн. 48 коп., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5444 грн.18 коп., по процентах - в розмірі 322 грн. 30 коп.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

За змістом статей 1048, 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, а позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Отже, для виникнення у позичальника обов`язку повернути кредитні кошти та сплатити проценти кредитодавець має довести не лише наявність договірних відносин, а й обставини, з якими закон та умови договору пов`язують виникнення відповідного грошового зобов`язання, зокрема надання кредиту, якщо цей факт є спірним.

Згідно з частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Правочин, для якого законом не встановлено обов`язкової письмової форми, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надісланий ними до інформаційно-комунікаційної системи, якою користуються сторони.

Згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та її акцепту, а електронний договір, підписаний у порядку, визначеному законом, прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного в письмовій формі.

Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 29 квітня 2023 року укладено кредитний договір №29.04.2023-100001597, за умовами якого відповідачеві надавався кредит у розмірі 7 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом.

Також судом встановлено, що 20 серпня 2023 року між сторонами укладено кредитний договір №20.08.2023-020000012, відповідно до якого відповідачеві передбачалося надання кредиту в розмірі 8 000 грн зі сплатою процентів за ставкою 0,1 % за кожний день користування кредитом.

Таким чином, між сторонами існували два окремі кредитні правовідношення, що виникли на підставі різних договорів, укладених у різні дати, із різними сумами кредиту та умовами кредитування.

Водночас, як убачається з матеріалів справи, на підтвердження факту перерахування відповідачеві кредитних коштів позивачем надано копію квитанції №2294130940, відповідно до якої 29 квітня 2023 року здійснено перерахування грошових коштів у розмірі 7 000 грн за кредитним договором №29.04.2023-100001597 на банківську картку № НОМЕР_1 . Зазначений платіжний документ стосується кредитного договору від 29 квітня 2023 року та підтверджує перерахування коштів у розмірі 7 000 грн саме за цим договором.

Натомість позовні вимоги у цій справі заявлені про стягнення заборгованості за кредитним договором №20.08.2023-020000012 від 20 серпня 2023 року, за умовами якого сума кредиту становить 8 000 грн.

Отже, надана позивачем квитанція не підтверджує факту перерахування відповідачеві кредитних коштів у розмірі 8 000 грн за договором, який є предметом розгляду у цій справі, оскільки містить інші дату, номер договору та суму платежу.

Крім того, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що він складений за кредитним договором №29.04.2023-100001597, однак у тексті розрахунку зазначено дату 20 серпня 2023 року, що не узгоджується з датою укладення договору, зазначеного в його номері.

Вказаний розрахунок визначає заборгованість відповідача в загальному розмірі 5 766 грн 48 коп., з яких 5 444 грн 18 коп. — заборгованість за тілом кредиту та 322 грн 30 коп. — заборгованість за процентами.

Однак зазначені суми наведені у розрахунку, який стосується іншого кредитного договору, а не договору №20.08.2023-020000012 від 20 серпня 2023 року, за яким позивач просить стягнути заборгованість.

Таким чином, наданий розрахунок не дає можливості встановити, за яким саме кредитним договором утворилася заявлена до стягнення заборгованість, за якою ставкою вони обчислювалися та яким чином визначено залишок основної суми боргу за договором від 20 серпня 2023 року.

Сам по собі факт укладення між сторонами кредитного договору не є достатнім доказом виконання кредитодавцем свого обов`язку з надання кредитних коштів, а також не підтверджує правильності розрахунку заборгованості, якщо надані документи не дають змоги встановити їх належність саме до спірного договору.

Відповідно до частини першої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно з частиною третьою цієї статті кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи та підлягають установленню під час ухвалення судового рішення.

За змістом статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частинами першою та другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У цій справі саме на позивача покладено обов`язок довести факт надання відповідачеві кредитних коштів за договором №20.08.2023-020000012 від 20 серпня 2023 року, а також розмір заборгованості, заявленої до стягнення за цим договором.

Разом із тим надані позивачем документи підтверджують перерахування коштів за іншим кредитним договором, а розрахунок заборгованості не відповідає договору, за яким заявлено позов. Інших належних і достатніх доказів, які б усували зазначені суперечності та підтверджували факт перерахування відповідачеві ОСОБА_1 8 000 грн за спірним договором і правильність визначення заборгованості в сумі 5 766 грн 48 коп., позивачем не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факт виникнення у відповідача заборгованості саме за кредитним договором №20.08.2023-020000012 від 20 серпня 2023 року в заявленому до стягнення розмірі.

Оскільки позивач не довів обставин, на які посилається як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заявленої заборгованості, а тому в задоволенні позову ТОВ «Споживчий центр» слід відмовити повністю.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати у разі відмови в позові покладаються на позивача, а тому сплачений позивачем судовий збір відшкодуванню відповідачем не підлягає.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-81, 141, 264-265, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м.Київ, вул.Саксаганського, 133-А), код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст судового рішення складено 13 жовтня 2026 року.

Суддя М.М. Дзерин