Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №638/6816/26 — Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 638/6816/26

Провадження №2/930/1182/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

12.10.2026 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді: Алєксєєнка В.М.

при секретарі: Загребельному О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК ЄВРОКРЕДИТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» Журавльов С.Г. звернувся до суду з даною позовною заявою, у якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором № 133-103-850-2-19-Г від 18 грудня 2019 року в розмірі 24 487,50 грн, а також судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 200,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18 грудня 2019 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 133-103-850-2-19-Г з ануїтетними платежами, відповідно до умов якого банк надав позичальниці кредитні кошти, а остання зобов`язалася повернути кредит у повному обсязі, сплачувати проценти за користування кредитом та інші передбачені договором платежі.

Як зазначає позивач, банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, надавши відповідачці кредитні кошти. Однак відповідачка належним чином свої зобов`язання не виконувала, унаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 03 вересня 2024 року становила 24 487,50 грн, з яких: 6 382,22 грн — заборгованість за кредитом, 2 264,56 грн — заборгованість за процентами та 15 840,72 грн — заборгованість за комісією.

У подальшому, 03 вересня 2024 року, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» було укладено договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором № 133-103-850-2-19-Г від 18 грудня 2019 року.

Надалі, 27 грудня 2024 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» було укладено договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого до позивача перейшли права вимоги за основними договорами, зазначеними в реєстрі боржників, у тому числі за кредитним договором, укладеним із відповідачкою.

На підтвердження розміру заборгованості позивач посилається на довідку-розрахунок заборгованості та виписки за рахунками відповідачки, сформовані в програмних комплексах банку та Національного банку України.

Крім того, позивач зазначає, що ним понесено витрати на сплату судового збору в розмірі 2 662,40 грн, а також заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 200,00 грн. На підтвердження останніх до позовної заяви додано договір про надання правничої допомоги від 01 липня 2025 року, реєстр боржників та акт приймання-передачі наданих послуг з правничої допомоги від 05 січня 2026 року.

Також представник позивача зазначив, що відповідачці направлялася вимога про наявність порушень кредитного договору та пропонувалося добровільно виконати зобов`язання, однак така вимога була проігнорована.

Посилаючись на викладені обставини, представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором у розмірі 24 487,50 грн, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 200,00 грн.

Ухвалою від 02.06.2026 судом відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду шляхом надсилання повісток за зареєстрованим місцем проживання та розміщенням оголошення на офіційному сайті суду відповідно до ч.11 ст. 128 ЦПК України, в судове засідання повторно не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, правом на подання відзиву по справі не скористалася, будь-яких клопотань та заяв не надіслала, а тому суд прийшов до висновку про розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення.

Представник позивача в надісланій суду заяві просить розглядати справу за його відсутності, а також у разі неявки відповідача у судове засідання не заперечує проти заочного розгляду справи.

З урахуванням положень ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та провести заочний розгляд справи.

За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Відповідно до частин першої, третьої статті 12, частини першої статті 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Згідно зі статтями 76, 77, 78, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи. Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, а їх належність, допустимість, достовірність і достатність оцінюються судом у сукупності.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленого значення.

Судом встановлено, що 18 грудня 2019 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 133-103-850-2-19-Г з ануїтетними платежами, відповідно до умов якого банк надав позичальниці кредитні кошти, а остання зобов`язалася повернути кредит у встановлений договором строк, сплачувати проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором.

Згідно з умовами кредитного договору його положення разом із додатками визначають порядок надання та повернення кредиту, процентну ставку, розмір щомісячного платежу та комісійної винагороди.

Відповідно до пункту 7.1 кредитного договору він набрав чинності з моменту його підписання сторонами та діяв до 29 квітня 2024 року, а в будь-якому випадку — до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

Згідно з пунктом 7.2 кредитного договору закінчення строку його дії не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона — боржник — зобов`язана вчинити на користь другої сторони — кредитора — певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачці кредитні кошти. Водночас відповідачка належним чином зобов`язання щодо повернення кредиту та здійснення передбачених договором платежів не виконувала, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості станом на 03 вересня 2024 року її загальний розмір становив 24 487,50 грн, з яких 6 382,22 грн — заборгованість за кредитом, 2 264,56 грн — заборгованість за процентами та 15 840,72 грн — заборгованість за комісією.

На підтвердження зазначених обставин позивачем надано копію кредитного договору, паспорт споживчого кредиту, довідку-розрахунок заборгованості та виписки за рахунками відповідачки.

Оцінюючи вимоги в частині стягнення основної суми кредиту та процентів за користування кредитними коштами, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки, порядок її обчислення та сплати визначаються кредитним договором.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором установлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже, обов`язок відповідачки повернути фактично отримані кредитні кошти та сплатити проценти, належно нараховані відповідно до умов договору й вимог законодавства, випливає з кредитного договору та наведених норм цивільного законодавства.

Надані позивачем документи щодо кредитного договору, руху коштів за рахунками та розрахунку заборгованості суд оцінює в їх сукупності. За умови підтвердження ними заявлених сум вимоги про стягнення 6 382,22 грн основного боргу та 2 264,56 грн процентів є обґрунтованими.

Щодо переходу права вимоги до позивача суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином — відступлення права вимоги.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що 03 вересня 2024 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» укладено договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, за умовами якого новий кредитор набув права вимоги за кредитними договорами, зазначеними у відповідному реєстрі боржників.

У подальшому, 27 грудня 2024 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» укладено договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, за яким до позивача перейшли права вимоги за основними договорами, включеними до реєстру боржників, у тому числі за кредитним договором № 133-103-850-2-19-Г від 18 грудня 2019 року.

Таким чином, за умови підтвердження відповідними реєстрами включення зобов`язання відповідачки до предмета обох договорів про відступлення права вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло статусу кредитора за вказаним кредитним договором та право вимагати виконання зобов`язань у межах переданого права вимоги.

Разом із тим перехід права вимоги не змінює обсягу зобов`язань боржника та не надає новому кредитору права вимагати платежів, нарахованих із порушенням вимог законодавства.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за комісією суд зазначає таке.

Позивач просить стягнути з відповідачки 15 840,72 грн заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості, посилаючись на умови кредитного договору та наданий розрахунок.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом охоплюють витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові й супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника, за наявності таких послуг, для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено включення до загальних витрат за споживчим кредитом, зокрема, комісій кредитодавця, пов`язаних із наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Водночас стаття 11 цього Закону встановлює вимоги до надання споживачу інформації про кредит та безоплатного отримання ним інформації про стан кредитної заборгованості, а частиною п`ятою статті 12 Закону передбачено нікчемність умов договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом.

У постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що якщо кредитодавець не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових і супутніх банківських послуг, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які встановлено щомісячну комісію, положення кредитного договору щодо обов`язку сплачувати таку комісію є нікчемними у відповідній частині.

У матеріалах справи наявні умови кредитного договору щодо сплати комісії та розрахунок її розміру. Однак самі по собі зазначення комісії в договорі й відображення її в розрахунку не підтверджують, що така плата встановлена саме за додаткові або супутні послуги, які фактично надавалися відповідачці, та що нарахування здійснено відповідно до вимог законодавства.

Позивачем не надано достатніх доказів, які б давали змогу встановити конкретний перелік послуг, за які нараховано спірну комісію, їх фактичне надання відповідачці та правову підставу для стягнення всієї заявленої суми.

За таких обставин суд доходить висновку, що вимога про стягнення 15 840,72 грн заборгованості за комісією не підтверджена належними та достатніми доказами, а тому задоволенню не підлягає.

Таким чином, за наявності належного підтвердження розрахунку основного боргу та процентів обґрунтованою є вимога позивача про стягнення 6 382,22 грн заборгованості за кредитом та 2 264,56 грн заборгованості за процентами, що загалом становить 8 646,78 грн. У решті позовних вимог про стягнення заборгованості за комісією слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» у розмірі 8 646,78 грн із заявлених 24 487,50 грн, частка задоволених позовних вимог становить 35,31 %.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. З урахуванням пропорційності розподілу судових витрат відповідно до розміру задоволених позовних вимог із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 940,12 грн, що розрахований за формулою: 2 662,40 грн ? 8 646,78 грн / 24 487,50 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 1/07 від 01 липня 2025 року, реєстр боржників та акт приймання-передачі наданих послуг з правничої допомоги № 12079237 від 05 січня 2026 року, у якому зазначено вартість проведення юридичного та фінансового аналізу боржника в розмірі 1 200,00 грн, а також складання, підписання й подання позовної заяви в розмірі 10 000,00 грн, а всього — 11 200,00 грн.

Відповідно до частин другої та третьої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення їх розміру враховуються складність справи та виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих послуг, ціна позову та значення справи для сторони.

Оцінивши надані документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд бере до уваги зміст і характер наданих послуг, обсяг виконаної роботи та необхідність її виконання для розгляду справи. З урахуванням часткового задоволення позовних вимог витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 954,83 грн, що розраховані за формулою: 11 200,00 грн ? 8 646,78 грн / 24 487,50 грн.

Отже, загальний розмір судових витрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, становить 4 894,95 грн, з яких 940,12 грн — судовий збір та 3 954,83 грн — витрати на професійну правничу допомогу.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 80, 81, 89, 128, 133, 137, 141, 223, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 274-279, 280-284 ЦПК України, згідно ст.ст. 11, 509, 512, 514, 516, 525,526,530,551,599,610,611,615, 625 629,1050,1054 ЦК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором № 133-103-850-2-19-Г від 18 грудня 2019 року в розмірі 8 646 (вісім тисяч шістсот сорок шість) гривень 78 копійок, з яких:

6 382 (шість тисяч триста вісімдесят дві) гривні 22 копійки — заборгованість за основним боргом; 2 264 (дві тисячі двісті шістдесят чотири) гривні 56 копійок — заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» судові витрати в загальному розмірі 4 894 (чотири тисячі вісімсот дев`яносто чотири) гривні 95 копійок, з яких: 940 (дев`ятсот сорок) гривень 12 копійок — судовий збір; 3 954 (три тисячі дев`ятсот п`ятдесят чотири) гривні 83 копійки — витрати на професійну правничу допомогу.

У решті позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте Немирівським районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причи.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: В.М. Алєксєєнко