Суд: Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 11 жовтня 2026 р.
Справа: №130/2685/26
Суддя: Шепель К. А.
2/130/2243/2026
130/2685/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" жовтня 2026 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі судді Костянтина Шепеля,
із секретарем судового засідання Раїсою Буга,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження по суті цивільну справу без виклику сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
приходить до такого.
Позиція позивача
Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» Балюх Є.О. через систему «Електронний суд» звертається до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 15.12.2023-100001737 від 15 грудня 2023 року в розмірі 20 187,78 грн, а також судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2 662,40 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту не виконує, та на даний час продовжує ухилятися від виконання зобов`язань і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав та інтересів ТОВ «Споживчий центр», в зв`язку з чим позивач вимушений звернутися до суду для захисту свої прав та інтересів.
На підтвердження свої вимог надав кредитний договір, паспорт споживчого кредиту, квитанцію про видачу кредиту, довідку-розрахунок заборгованості.
Позиція відповідача
Відповідач надала відзив на позовну заяву в якому просить у задоволенні позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» про стягнення 20 187,78 грн відмовити в повному обсязі. Застосувати до спірних правовідносин передбачені законом гарантії для дружини військовослужбовця, який проходить військову службу з 18 березня 2022 року. Провести перерахунок заборгованості за кредитним договором від 15 грудня 2023 року з урахуванням передбачених законом обмежень щодо нарахування процентів, штрафних санкцій та пені. Зарахувати сплачені мною проценти та інші платежі, які були неправомірно нараховані або сплачені понад суму, що підлягала погашенню, у рахунок погашення основної суми кредиту. Врахувати всі здійснені мною платежі при визначенні фактичного залишку заборгованості. Відмовити у стягненні сум, нарахованих з порушенням вимог законодавства.
Пояснює, що 15 грудня 2023 року дійсно нею було укладено кредитний договір та отримано кредитні кошти у розмірі 14 000 грн. ЇЇ чоловік проходить військову службу з 18 березня 2022 року. На момент укладення кредитного договору він уже проходив військову службу. Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачені законом гарантії щодо не нарахування процентів за користування кредитом, штрафних санкцій та пені поширюються також на дружин військовослужбовців, призваних на військову службу під час мобілізації, за винятками, встановленими законом.
Після отримання кредиту нею здійснювалися платежі на його погашення. Вважає, що сплачені кошти, які були зараховані кредитором як проценти та інші нарахування, мають бути належним чином перераховані з урахуванням передбачених законом гарантій, а відповідні суми мають бути зараховані в рахунок погашення основної суми кредиту. Заявлена позивачем до стягнення сума 20 187,78 грн перевищує суму фактично отриманого мною кредиту у розмірі 14 000 грн та не враховує належним чином здійснені мною платежі. Вважаю, що заборгованість має бути перерахована з урахуванням передбачених законом гарантій для дружини військовослужбовця та всіх здійснених мною платежів.
На підтвердження своєї позиції надає копію довідку форми 5, копію військового квитка, копію свідоцтва про шлюб.
Процесуальні рішення по справі, заяви та клопотання
Справа надійшла до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області 30 липня 2026 року (а.с. 1).
Ухвалою суду від 5 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами, згідно з положеннями статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (а.с. 51).
Ухвала про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі, була надіслана відповідачу рекомендованим листом за дійсною адресою зареєстрованого місця проживання (а.с.50).
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач особисто отримав надіслану судом копію ухвали про відкриття провадження у справі 11 червня 2026 року (а.с. 53).
20 серпня 2026 року відповідач надає відзив на позовну заяву (а.с. 54).
Відповіді на відзив до суду не надходило.
Заяв та клопотань, пов`язаних із розглядом справи, від учасників справи не надходило.
Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.
Відповідно до наказу № 169 в/к від 10 серпня 2026 року суддя Шепель К.А. перебував у щорічній основній відпустці з 17 вересня 2026 року по 8 жовтня 2026 року.
Відповідно до вимог частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.
Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин
З матеріалів справи встановлено, що згідно із копією пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) від 15 грудня 2023 року, ТОВ «Споживчий центр» пропонує укласти кредитний договір, який складається з пропозиції про укладення електронного кредитного договору (оферта), що розміщена на веб-сайті Кредитодавця, заявки сформованої на сайті Кредитодавця після ідентифікації Позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення Кредитодавцем та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформованої на сайті Кредитодавця, та підписаної Позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого Позичальником в СМС-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.
15 грудня 2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено кредитний договір (оферти) № 15.12.2023-100001737 який складається з Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), Заявки, Інформаційного повідомлення позичальника, Паспорту споживчого кредиту, які підписано шляхом застосування цифрового власноручного підпису та одноразового ідентифікатора «М293». За умовами Договору кредиту їй надано кредит у розмірі 14 000 грн, строком на 140 днів, процентна ставка 1 %. Неустойка 140 грн, що нараховується за кожен день невиконання кожного зобов`язання. При цьому, з метою отримання кредитних коштів, відповідач вказав реквізити електронного платіжного засобу, свої анкетні та паспортні дані (а.с. 17-22).
Крім того, 26 лютого 2024 року Кредитний договір (оферти) було переоформлено шляхом укладення між ТОВ «Споживчий центр» та позичальником кредитного договору (оферти) шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною даного Договору. Сторони домовились за ініціативою позичальника продовжити строк, на який надається кредит та строк дії договору. Строк на який надається кредит 158 днів з дня його надання. Дата повернення 20 травня 2024 року (а.с.23-24).
11 березня 2024 Кредитний договір (оферти) було переоформлено шляхом укладення між ТОВ «Споживчий центр» та позичальником кредитного договору (оферти) шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною даного Договору. Сторони домовились за ініціативою позичальника продовжити строк, на який надається кредит та строк дії договору. Строк на який надається кредит на 172 дні з дня його надання. Дата повернення 3 червня 2024 року (а.с.24 на звороті -25).
29 березня 2024 року Кредитний договір (оферти) було переоформлено шляхом укладення між ТОВ «Споживчий центр» та позичальником кредитного договору (оферти) шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною даного Договору. Сторони домовились за ініціативою позичальника продовжити строк, на який надається кредит та строк дії договору. Строк на який надається кредит 190 днів з дня його надання. Дата повернення 21 червня 2024 року (а.с.26-27).
16 квітня 2024 року Кредитний договір (оферти) було переоформлено шляхом укладення між ТОВ «Споживчий центр» та позичальником кредитного договору (оферти) шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною даного Договору. Сторони домовились за ініціативою позичальника продовжити строк, на який надається кредит та строк дії договору. Строк на який надається кредит 208 днів з дня його надання. Дата повернення 9 липня 2024 року (а.с.27-28).
3 травня 2024 року Кредитний договір (оферти) було переоформлено шляхом укладення між ТОВ «Споживчий центр» та позичальником кредитного договору (оферти) шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною даного Договору. Сторони домовились за ініціативою позичальника продовжити строк, на який надається кредит та строк дії договору. Строк на який надається кредит 225 днів з дня його надання. Дата повернення 26 липня 2024 року (а.с.29-30).
6 червня 2024 року Кредитний договір (оферти) було переоформлено шляхом укладення між ТОВ «Споживчий центр» та позичальником кредитного договору (оферти) шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною даного Договору. Сторони домовились за ініціативою позичальника продовжити строк, на який надається кредит та строк дії договору. Строк на який надається кредит 245 днів з дня його надання. Дата повернення 18 серпня 2024 року (а.с.30 на звороті-31).
Відповідно до квитанції позивачем було перераховано на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 14000 грн (а.с.32).
Судом встановлено, що на підтвердження розміру заявленої до стягнення заборгованості за кредитним договором № 15.12.2023-100001737 від 15 грудня 2023 року, позивачем надано до позовної заяви копію розрахунку за кредитним договором № 06.06.2024-100000318 від 6 червня 2024 року. Як вбачається з тексту зазначеного розрахунку, його здійснено за Кредитним договором № 06.06.2024-100000318 від 6 червня 2024 року, що не є предметом дослідження у цій судовій справі.
Розрахунку заборгованості саме за Кредитним договором № 15.12.2023-100001737 від 15 грудня 2023 року, який укладено між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем, матеріали справи не містять.
Розрахунок заборгованості є важливим доказом, який відображає рух коштів, періоди нарахування та структуру боргу. Надання розрахунку за іншим договором унеможливлює перевірку судом правильності та правомірності нарахування суми боргу, процентів та штрафних санкцій за договором, який є предметом спору, не підтверджує користування кредитними коштами в сумі 14 000 грн, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості.
Відповідно до наданої відповідачем копії довідки форми 5 виданої Командиром військової частини НОМЕР_2 від 11 серпня 2026 року № 1354П/1, сержант ОСОБА_2 перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 з 18 березня 2022 року по теперішній час (а.с. 55).
Відповідно до копії військового квитка серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 , 2 червня 2007 року прийняв військову присягу у військовій частині НОМЕР_4 (а.с. 56-64).
Згідно з копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб у Новоград-Волинському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, актовий запис № 408 (а.с. 65).
Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Юридична кваліфікація встановлених обставин
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Верховний Суд у постанові від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18) дійшов висновку проте, що банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відтак, розрахунку заборгованості саме за Кредитним договором № 15.12.2023-100001737 від 15 грудня 2023 року, який укладено між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем, матеріали справи не містять.
Враховуючи, що відповідач у відзиві просить провести перерахунок заборгованості за кредитним договором № 15.12.2023-100001737 від 15 грудня 2023 року з урахуванням передбачених законом обмежень щодо нарахування процентів, штрафних санкцій та пені, зарахувати сплачені проценти та інші платежі, які були неправомірно нараховані або сплачені понад суму, що підлягала погашенню, у рахунок погашення основної суми кредиту, а тому розрахунок заборгованості є важливим доказом, який відображає рух коштів, періоди нарахування та структуру боргу.
Надання розрахунку за іншим договором унеможливлює перевірку судом правильності та правомірності нарахування суми боргу, процентів та штрафних санкцій за договором, який є предметом спору, не підтверджує користування кредитними коштами в сумі 14 000 грн, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості.
Суд не може самостійно перебирати на себе функції позивача та вираховувати за нього суму боргу за відсутності належної первинної документації.
Відповідно до статті 76 Цивільного кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. При цьому кожна сторона в силу статті 81 Цивільного процесуального кодексу України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною другою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У контексті положень одного із основоположних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності сторін вирішальним фактором є те, що суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це обов`язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України, однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд.
Відповідно до ст. 83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити доказ, який не може бути подано, причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
У постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 463/3724/18 (провадження № 61-4970св21) Верховний Суд зробив висновок про те, що формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
У постанові Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 910/14452/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Згідно із статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Висновки суду
Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Розподіл судових витрат
Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.
У зв`язку з відмовою в позові понесені судові витрати залишаються на стороні, яка їх понесла.
Керуючись статтями 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 89 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі статей 509, 525, 549, 610, 611, 625, 634, 1048, 1049, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, суд -
у х в а л и в :
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.
На рішення може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Ім`я (найменування) сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр"(01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_6 ).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрована по АДРЕСА_1 .
Суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ
Оригінал: reyestr.court.gov.ua