Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №129/2855/26 — Гайсинський районний суд Вінницької області

Справа № 129/2855/26

Провадження по справі № 2/129/2426/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" жовтня 2026 р. Гайсинський районний суд Вінницької області

у складі: головуючої судді Бондар О.В.,

розглянув без участі сторін та їх представників в місті Гайсині цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

установив:

24.07.2026 до суду заявлено цей позов, в якому представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 96714835000 від 31.08.2020 у розмірі 17476,40 грн., а також судовий збір в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

31.08.2020 між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №96714835000, відповідно до умов якого АТ «Укрсиббанк» надав відповідачу фінансовий кредит в розмірі 33168 грн. на строк 24 місяці з річною процентною ставкою 60% за користування кредитними коштами на придбання товару вартістю 33098 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у термін встановлений договором, відповідно до якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 33168 грн. та платіжну картку АТ «Укрсиббанк» з відкриттям банківського рахунку; свої зобов`язання по погашенню кредиту згідно узгодженого сторонами договору графіку платежів відповідач належним чином не виконав по час звернення позивача до суду, у зв`язку з чим станом заборгованість за кредитним договором становить 17476,40 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту 14978 грн., заборгованості за відсотками 0 грн., комісія 2498,40 грн.; 26.04.2023 АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення права вимоги №241, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками АТ «Укрсиббанк», в тому числі і до ОСОБА_1 .

Ухвалою Гайсинського районного суду від 28.07.2026 відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відзиву до суду не надходило, 27.08.2026 відповідач подав до суду заяву, в якій просить зупинити провадження у цій справі відповідно до вимог п.2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України до звільнення відповідача з військової служби, на обґрунтування вимог заяви зазначив, що 24.02.2022 року він проходить військову службу у складі Збройних Сил України військова частина НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про проходження військової служби Ф-5 № 1/16/1543 від 11.08.2026 року; додатково на підтвердження факту безперервного проходження ним військової служби у складі Збройних Сил України починаючи з 2022 року по теперішній час подав до суду копії таких документів: посвідчення офіцера НОМЕР_2 , військовий квиток № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 , довідку № 549 від 22.06.2023 про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах із забезпечення оборони України у період з 16.03.2023 по 03.04.2023 в Бахмутській та Дружківській міських територіальних громадах Донецької області, витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) № 122 від 21.04.2024 про виключення солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу в/ч НОМЕР_4 з 12 квітня 2024 року у зв`язку із вступом та зарахуванням курсантом до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) № 39 від 27.02.2022 про зарахування мобілізованого солдата ОСОБА_1 з 27 лютого 2022 року до списків особового складу частини, витяг із наказу начальника Військового інституту КНУ ім. Т. Шевченка (по стройовій частині) № 152 від 31.05.2024 про завершення навчання, присвоєння первинного офіцерського звання «молодший лейтенант», призначення на посаду заступника командира батареї з МПЗ у в/ч НОМЕР_1 та виключення зі списків особового складу інституту з 31.05.2024, повідомлення № 855 від 31.05.2024 про призначення ОСОБА_1 на посаду заступника командира мінометної батареї з морально психологічного забезпечення 4 окремого штурмового полку " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_1 ), припис командира в/ч НОМЕР_4 № 1011/863 від 21.04.2024 про направлення солдата ОСОБА_1 до КНУ ім. Т. Шевченка для подальшого проходження військової служби, припис начальника відділу персоналу ВІКНУ № 678 від 31.05.2024 про направлення ОСОБА_1 у розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 , довідка про проходження ОСОБА_1 військової служби за мобілізацією Ф-5 № 1/16/1543 від 11.08.2026.

Ухвалою судді Гайсинського районного суду від 13.10.2026 у задоволенні заяви про зупинення провадження у справі відмовлено.

З урахуванням позицій сторін, дослідження матеріалів справи та вимог закону суд визнає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково з таких підстав.

Встановлено, що 31.08.2020 між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №96714835000, відповідно до умов якого АТ «Укрсиббанк» надав відповідачу фінансовий кредит в розмірі 33168 грн. на строк 24 місяці з річною процентною ставкою 60% за користування кредитними коштами на придбання товару вартістю 33098 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у термін встановлений договором, відповідно до якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 33168 грн. та платіжну картку АТ «Укрсиббанк» з відкриттям банківського рахунку; свої зобов`язання по погашенню кредиту згідно узгодженого сторонами договору графіку платежів відповідач належним чином не виконав по час звернення позивача до суду, у зв`язку з чим станом заборгованість за кредитним договором становить 17476,40 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту 14978 грн., заборгованості за відсотками 0 грн., комісія 2498,40 грн.; 26.04.2023 АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення права вимоги №241, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками АТ «Укрсиббанк», в тому числі і до ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина першій статті 634 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

У ч.2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

В абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року в справі №404/502/18, від 07.10.2020 року в справі №127/33824/19.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; у ч.1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України).

За змістом ч.ч.1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до виписки за кредитним договором №96714835000 від 31.08.2020 заборгованість ОСОБА_1 за цим договором споживчого кредиту складає: 33 167,60 грн. разом із процентами за користування кредитом, відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 станом на день подання позову становить 17476,40 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту 14978 грн., заборгованості за відсотками 0 грн., комісія 2498,40 грн.

Враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем (позичальником) кошти на оплату товару в сумі 14978 грн. за договором про споживчий кредит №96714835000 від 31.08.2020 в добровільному порядку ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» не сплачена, то з метою захисту законних інтересів позивача борг з відповідача у розмірі 14978 грн. необхідно стягнути рішенням суду.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією суд зазначає наступне.

За положеннями абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок, викладений Верховним Судом України в постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16.

Також Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Враховуючи наведені правові висновки, суд вважає за необхідне відмовити у стягненні комісії 2498,40 грн., оскільки такі вимоги є необґрунтованими.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 8000 грн. суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Ураховуючи складність справи, кількість судових засідань з участю адвоката та виконані адвокатом роботи, принципи співмірності судових витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог (86%) 2 289,66 грн. витрат на судовий збір та 2580 грн. (3000 грн.*86%) витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. 258, 259, 263, 264, 265, 267, 271-273 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_5 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_6 , банк отримувача АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, місце реєстрації 79018, м.Львів вул. Смаль-Стоцького,1, корпус 28, 3-й поверх): заборгованість за договором про споживчий кредит №96714835000 від 31.08.2020 в розмірі 14978 грн. (чотирнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят вісім гривень), а також 2 289,66 грн. витрат на судовий збір та 2580 грн. витрат на правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: