Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №607/18918/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/18918/26Головуючий у 1-й інстанції Воробель Н.П.

Провадження № 33/817/548/26Доповідач - Гриниха Л.Є.

Категорія - ст.124 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Гриниха Л.Є.

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1

його захисника — адвоката Шуляра Б.О.

потерпілих — ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Тернополя справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 -Шуляра Б.О. на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 вересня 2026 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

Цією постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та призначено йому стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в користь держави в розмірі 665,60 грн.

Згідно даної постанови, 22.08.2026 о 19:30 в м. Тернополі на перехресті вул. 15 Квітня Злуки Р. Купчинського водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «BMW», н.з. НОМЕР_1 , був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та її змінами, не дотримався безпечної швидкості руху, в результаті чого проїхав регульоване перехрестя на заборонний жовтий сигнал світлофора та допустив зіткнення із зустрічними транспортними засобами, а саме «Toyota», н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , «Ford», н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 , «Кіа», н.з. НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_3 .. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п.п. 2.3.б, 12.1, 16 Правил дорожнього руху (далі ПДР).

В апеляційній скарзі захисник просить оскаржувану постанову суду змінити в частині призначеного стягнення та постановити нову, якою накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Вказані вимоги мотивує тим, що судом не з`ясовано усі обставини справи, а накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами є занадто суворим, оскільки він щиро розкаюється у вчиненому і до відповідальності притягується вперше, ушкодження транспортних засобів є незначними і він здійснює заходи для відшкодування шкоди.

Також зазначає, що позбавлення права керування транспортними засобами не дасть йому можливості здійснювати догляд за бабусею та дідусем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши апелянта та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просять її задовольнити, з мотивів викладених у ній, потерпілого ОСОБА_2 , який підтримав подану апеляційну скаргу, потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , котрі категорично заперечили проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши потерпілих, що просять відмовити у задоволенні апеляційної скарги, прихожу до наступних висновків.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується доказами та правопорушником не оспорюється, а отже судом апеляційної інстанції не переглядається.

При цьому, перевіряючи законність прийнятого судового рішення в межах поданої апеляційної скарги в частині призначеного стягнення, апеляційний суд не вбачає підстав для висновку про те, що в даному конкретному випадку, особі, яка притягується за вчинення вказаного адміністративного правопорушення було призначено занадто суворе покарання, з врахуванням наступного.

Статтею 124 КУпАП передбачено, що порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Згідно ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності з метою виховання особи, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, при вирішенні питання щодо виду та розміру адміністративного стягнення, яке має бути призначено ОСОБА_1 , суддя, з врахуванням конкретних обставин цієї справи та пояснень останнього, виходив з того що його дії носили суспільну небезпеку для оточуючих, зокрема проїзд на заборонений сигнал світлофору на регульованому перехресті в результаті чого допустив зіткнення та пошкодив декілька транспортних засобів у кожному з яких знаходилися потерпілі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ..

З висновком суду першої інстанції погоджується й суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, таке порушення правил дорожнього руху є небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху.

При цьому, ОСОБА_1 було призначено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, яке, відповідно до санкції ст.124 КУпАП, хоч і є суворішим видом стягненням, однак визначено у розмірі в межах санкції цієї статті і саме таке стягнення є достатнім та необхідним для виховання особи, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Ті обставини, на які посилається апелянт, а саме, що ОСОБА_1 вину визнав, щиро розкаявся, до адміністративної відповідальності притягується вперше враховуються апеляційним судом при прийнятті даної постанови, разом з тим, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для зміни призначеного стягнення.

При цьому дані, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 постійно здійснює догляд за бабусею та дідусем, тому йому необхідне право керування транспортним засобом, про що заявляє останній, у матеріалах справи відсутні.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що саме з врахуванням характеру, суспільної небезпеки та обставин вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, не можна погодитися з доводами апеляційної скарги про те, що він не вчинив грубого порушення правил керування транспортними засобами, оскільки існувала реальна загроза життю іншим учасникам дорожнього руху.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та характер вчиненого правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги про необхідність зміни адміністративного стягнення на штраф, не є достатніми підставами для її задоволення та призначення мінімального виду стягнення, розмір якого визначено санкцією ст.124 КУпАП.

При цьому будь-яких порушень судом першої інстанції при розгляді даної адміністративної справи, апеляційним судом не встановлено.

За таких обставин, з врахуванням вищезазначеного апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстави для її зміни відсутні, у зв`язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 33-35, 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 -Шуляра Б.О. - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 вересня 2026 року відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя