Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №706/1191/25 — Христинівський районний суд Черкаської області

Справа № 706/1191/25

2/706/730/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року м. Христинівка

Христинівський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді - Школьної А.В.,

за участю секретаря судового засідання - Самсоненко А.П.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),

відповідача - ОСОБА_3 ,

представника відповідача - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Христинівка Черкаської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», про відшкодування моральної шкоди та стягнення витрат на утримання дитини до досягнення нею повноліття,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , діючи у власних інтересах та в інтересах малолітнього сина - ОСОБА_5 , звернувся до Христинівського районного суду Черкаської області з позовною заявою до ОСОБА_3 , в якій просить стягнути із відповідача 1 000 000 гривень моральної шкоди, завданої смертю дружини і матері, витрати на утримання малолітнього сина у розмірі 1/3 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 2 666,67 грн, щомісячно, починаючи із 12.05.2025 до досягнення дитиною 18-річного віку (до ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 гривень.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 12.02.2025 ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись по провулку Молодіжному в селищі Верхнячка Уманського району Черкаської області до вул. Шкільна, в порушення вимог п.п.2.3б, 12.3ПДР України, була неуважною, не вибрала безпечної швидкості руху, та під час виїзду на нерегульоване перехрестя здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_6 , яка рухалася з дитячим візочком, в якому перебував малолітній ОСОБА_5 . Внаслідок вищезазначеної пригоди пішохід, ОСОБА_6 , загинула на місці пригоди від отриманих травм, а ОСОБА_5 ушкоджень не отримав.

Вироком Христинівського районного суд Черкаської області від 26.06.2025 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Позивач зазначає, що в результаті дорожньо - транспортної пригоди, винуватцем якої є ОСОБА_3 , він втратив рідну людину, дружину, а син - матір, зазначена обставина повністю зруйнувала його нормальне життя. Загибель дружини та матері спричинила надзвичайні страждання для позивача та його малолітнього сина. Втрата близької людини, а для дитини матері, є надзвичайно психологічним стресовим явищем, яке тягне за собою необхідність докладання додаткових зусиль і викликає таку необхідність також і в майбутньому. Втрата є такою, що не може бути відновлена та триватиме і в майбутньому. Подія, в результаті якої загинула дружина позивача, є психотравмуючою, викликає стрес. Позивач відчуває пригніченість, депресію, не може повноцінно жити, святкувати свята, його нормальний життєвий уклад зруйновано. Особливих страждань отримує малолітня дитина, яка позбавлена материнської ласки, спілкування та виховання.

Смерть дружини повністю змінила життя позивача у всіх сферах та зруйнувала нормальні життєві зв`язки, позивач у своїй позовній заяві оцінює мінімальний розмір грошового відшкодування завданої моральної шкоди, йому та його синові у грошовому еквіваленті в розмірі 1 000 000 грн.

Також позивач зазначає, що кримінальним правопорушенням, в результаті якого настала смерть дружини, йому та сину завдано шкоди у зв`язку з втратою годувальника, оскільки в силу ст. 180 СК України малолітні діти мають право на утримання від батьків.

Розраховуючи розмір витрат на утримання дитини у зв`язку із загибеллю матері, позивач покликається на положення статтей 1200, 1202 ЦК України, та виходить із таких обставин.

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі на момент смерті ОСОБА_6 становив 8 000 грн.

Склад сім`ї позивача налічував трьох осіб - позивач, син та покійна дружина.

Тоді, враховуючи середньомісячний дохід у сумі 8 000 грн, зважаючи на кількість членів сім`ї загиблої, позивач просить стягувати на його користь із відповідача витрати на утримання дитини у зв`язку із втратою годувальника у розмірі 1/3 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 2 666,67 грн, місячно, починаючи із 12.02.2025 і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді Христинівського районного суду Черкаської області від 19.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрите загальне позовне провадження у справі та призначено у ній підготовче засідання.

27.08.2025 до суду від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просить залишити позовні вимоги без задоволення, оскільки жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували ступінь моральних страждань позивача та його сина, до позовної заяви не долучено. Відсутні докази, які б підтверджували надзвичайний стрес у ОСОБА_1 , позивач не долучив документів на підтвердження погіршення стану здоров`я, рекомендацій лікарів щодо його відновлення. ОСОБА_1 не підтвердив доказами, що у нього зруйнований нормальний життєвий устрій, змінився звичайний спосіб життя, що пов`язане із пережитим. Заявлений позивачем до стягнення розмір моральної шкоди у 1 000 000 грн, на переконання відповідача, виходить за рамки розумності та справедливості, а таке відшкодування призведе до збагачення потерпілої особи. Окрім того, відповідач наполягає, що при визначенні розміру моральної шкоди слід враховувати і майновий стан заподіювача шкоди, який при такому відшкодуванні стане вкрай скрутним. Вимога про стягнення із відповідача 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу взагалі не підтверджена будь - якими доказами, а тому ОСОБА_3 просить залишити цю вимогу без задоволення.

Стверджуючи про безпідставність позовних вимог, відповідач просить у їх задоволенні відмовити та стягнути із позивача на її користь 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 22.09.2025 підготовче провадження закрите і справа призначена до судового розгляду по суті.

Постановленою 27.10.2025 ухвалою суд повернувся на стадію підготовчого провадження у цивільній справі, а 27.04.2026 залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та витребував у третьої особи докази.

03.11.2025 представник відповідача подав заперечення на позовні вимоги, які по своїй суті відповідають обґрунтуванням, викладеним у відзиві на позовну заяву.

27.04.2026 представник позивача через систему «Електронний суд» подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить:

- стягнути з ОСОБА_7 на користь законного представника малолітнього сина, ОСОБА_1 , витрати на утримання (у зв`язку із загибеллю ОСОБА_6 матері дитини) у розмірі 1/3 розміру мінімальної заробітної плати щомісячно, що становить 2 666,67 грн, починаючи з 12 лютого 2025 року до досягнення дитиною 18- річного віку (до 9 грудня 2041 року);

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , який також представляє інтереси, як законний представник ОСОБА_5 1 000 000 грн, що складається із 500 000 грн, моральної шкоди ОСОБА_1 чоловіку загиблої, та 500 000 грн моральної шкоди ОСОБА_5 - сину загиблої;

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, докази понесення яких буде надано додатково.

04.06.2026 Христинівський районний суд Черкаської області, оцінивши подану представником позивача заяву як заяву про зміну предмету позову, прийняв її та постановив у подальшому розгляд справи здійснювати з урахуванням позовної заяви зі зміною предмету позову.

Ухвалою від 04.06.2026 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив її до судового розгляду.

31.07.2026 суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення, проте постановленою 10.08.2026 ухвалою судовий розгляд поновлено з метою перевірки середньомісячного заробітку (доходу) потерпілої ОСОБА_6 , що враховується при визначенні розміру шкоди, заподіяної смертю потерпілої.

Позивач ОСОБА_1 , та його представник ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та з урахуванням заяви про зміну предмету позову.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_8 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, оскільки позивач не надав доказів спричинення йому та малолітньому сину моральної шкоди. При вирішенні позовної вимоги про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілої, представник відповідача просив врахувати уже здійснені страховою компанією позивачу виплати.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» у судове засідання не з`явився, належним чином сповіщений про місце, дату і час його проведення, причини неявки суду не повідомив.

02.10.2026 ухвалення та проголошення судового рішення у даній справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 244 ЦПК України відкладено судом до 16 год 40 хв 12.10.2026.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши надані сторонами та витребувані судом докази, оцінивши їх на предмет належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов таких висновків і такого рішення.

Судом встановлено, що 07.08.2024 позивач у справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_9 уклали шлюб, який зареєстрований Христинівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що вчинено актовий запис за № 105 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 16.12.2023 у ОСОБА_1 та ОСОБА_9 . ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син - ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 померла у віці 22 років, про що Христинівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 13.02.2025 складено актовий запис № 54 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 .

Вироком Христинівського районного суду Черкаської області від 26.06.2025 ОСОБА_3 - відповідача у справі, визнано винною у тому, що вона 12.02.2025 близько 16 години 20 хвилин, керуючи автомобілем «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись по провул. Молодіжному в селищі Верхнячка Уманського району Черкаської області, в напрямку від провул. Молодіжний до вул. Шкільна, в порушення вимог - п.п. 2.3 б), 12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 зі змінами та доповненнями, була не уважною, не вибрала безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, під час виїзду на Т - подібне нерегульоване перехрестя, здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка рухалась зліва на право по напрямку руху автомобіля з дитячим візком, в якому перебував малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Унаслідок вказаної дорожньо - транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких загинула.

Дії ОСОБА_3 Христинівський районний суд Черкаської області кваліфікував за ч. 2 ст. 286 КК України та призначив їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбуття призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки.

Частиною шостою статті 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, внаслідок якого ОСОБА_6 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких загинула, встановлені вироком суду, який набрав законної сили, і повторному доказуванню не підлягають.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність володільця транспортного засобу марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», що підтверджується дослідженою в суді копією полісу обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №СА-299030. Ліміт страхового відшкодування за шкоду заподіяну життю і здоров`ю становить 320 000 грн.

У результаті настання страхового випадку до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» за страховим відшкодуванням звернулися ОСОБА_1 , як чоловік загиблої ОСОБА_6 та батько малолітнього сина - ОСОБА_5 , а також мати померлої - ОСОБА_10 .

За шкоду, пов`язану із смертю ОСОБА_6 , ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» в межах ліміту відповідальності страховика виплатило позивачеві, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_1 , 288 000 гривень шкоди, пов`язаної із втратою годувальника, та по 10 666,67 грн моральної шкоди на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_10 .

Перерахування грошових коштів страховою компанією підтверджено платіжними інструкціями №3Р046402 від 18.04.2025 та №3Р046403 від 18.04.2025.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода може полягати, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю (частина друга статті 1168 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

За обставинами даної справи відповідач ОСОБА_3 керувала джерелом підвищеної небезпеки - автомобілем «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушила правила дорожнього руху, була неуважною, не вибрала безпечної швидкості руху, та під час виїзду на нерегульоване перехрестя здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_6 , яка загинула на місці пригоди від отриманих травм.

Її провина у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, доведена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, а тому на неї законодавцем покладено обов`язок відшкодувати шкоду потерпілим особам.

За компенсацією моральної шкоди звернувся чоловік загиблої - позивач ОСОБА_1 , який діє у тому числі в інтересах малолітнього сина померлої - ОСОБА_5 .

Зазначені особи в силу частини другої статті 1168 ЦК України наділені правом на компенсацію такої шкоди за рахунок винної особи - відповідача ОСОБА_3 .

Оцінюючи доводи сторін, суд вважає доведеним факт спричинення моральної шкоди позивачеві ОСОБА_1 та його малолітньому сину - ОСОБА_5 .

У результаті дорожньо - транспортної пригоди, винуватцем якої є відповідач ОСОБА_3 , позивач та його малолітній син втратили дружину та матір, відповідно. На момент загибелі ОСОБА_6 її малолітньому сину виповнилося лише 1 рік та 2 місяці, який назавжди залишився без материнської турботи та виховання. Позивач, втративши близьку людину - дружину, пережив важке психологічне потрясіння, стрес, перебуває у депресивному стані, у результаті чого змушений докладати додаткових зусиль для налагодження життя, оскільки смерть дружини зруйнувала нормальні життєві зв`язки позивача у всіх сферах.

Суд відхиляє доводи відповідача та її представника про недоведення факту спричинення моральної шкоди та ступеню моральних страждань з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів погіршення стану здоров`я позивача та рекомендацій лікарів щодо його відновлення.

У даній справі суд враховує, що померла ОСОБА_6 була дружиною позивача та матір`ю їх спільної дитини. Отже йдеться не про формальний зв`язок, а про найбільш близькі сімейні відносини, які характеризуються спільним проживанням, веденням спільного побуту, взаємною підтримкою та спільним вихованням дитини. Смерть дружини та матері спільної дитини є подією, яка за своїм характером об`єктивно здатна спричинити істотні душевні страждання чоловікові, з яким вона перебувала у шлюбі, та докорінно змінити його особисте та сімейне життя. При цьому, факт моральних страждань суд оцінює у сукупності із встановленими у даній справі обставинами, зокрема фактом шлюбу, наявністю спільної дитини, характером сімейних відносин, обставинами смерті, наслідками цієї події для позивача та малолітньої дитини, інтереси якої він представляє в суді.

Відсутність відомостей про погіршення стану здоров`я позивача саме по собі не свідчить про відсутність у нього моральних страждань через смерть дружини та не позбавляє його права на відшкодування моральної шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить із того, що гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Врахувавши наведені вище вимоги закону, оцінивши характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань перенесених позивачем та його малолітнім сином, керуючись вимогами розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення із відповідача на користь позивача 200 000 грн у відшкодування моральної шкоди завданої позивачеві як чоловіку померлої ОСОБА_6 , та 200 000 грн у відшкодування моральної шкоди малолітньому сину, завданої смертю матері. На переконання суду такий розмір моральної шкоди є достатнім, співмірним та справедливим, хоча і має суто умовний вираз, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю.

При вирішенні юридичного спору в частині стягнення із відповідача на користь позивача витрат на утримання малолітнього сина, суд виходить із такого.

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Статтею 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Згідно із частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).

Особам, визначеним у частині першій цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував (частина друга статті 1200 ЦК України).

Частиною першою статті 1202 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

У пункті 6 частини першої статті першої «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції Закону на час спричинення дорожньо - транспортної пригоди) визначено, що потерпіла особа - фізична особа, життю, здоров`ю та/або майну якої заподіяно шкоду, та/або юридична особа, майну якої заподіяно шкоду, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка має право на відшкодування такої шкоди відповідно до цього Закону.

Предметом договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених цим Законом. Об`єктом страхування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку (стаття 4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно зі статтею 5 цього Закону страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

Статтею 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено порядок здійснення та розміри страхових виплат за шкоду, пов`язану зі смертю потерпілої фізичної особи.

За приписами частини першої статті 25 вищевказаного Закону страхова (регламентна) виплата у зв`язку із смертю потерпілої фізичної особи здійснюється, якщо смерть потерпілої фізичної особи настала протягом одного року з дня дорожньо-транспортної пригоди та є прямим її наслідком.

Частиною другою статті 25 Закону унормовано, що страховик, а у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, у разі смерті потерпілої фізичної особи здійснює страхову (регламентну) виплату у зв`язку із втратою годувальника кожній особі, яка відповідно до Цивільного кодексу України в частині відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, та з урахуванням положень Сімейного кодексу України має право на таке відшкодування, у розмірі, що розраховується відповідно до Цивільного кодексу України в частині відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого.

Страхова (регламентна) виплата у зв`язку із втратою годувальника кожній особі, яка має право на таку виплату, здійснюється у формі ануїтету - рівномірними послідовними щомісячними виплатами, якщо іншу періодичність виплат не узгоджено особою, яка має право на таку страхову (регламентну) виплату, і страховиком (МТСБУ), протягом дії такого права та не підлягає подальшому перерахунку.

Загальний мінімальний розмір страхової (регламентної) виплати особам, які перебували на утриманні одного померлого, за весь період її отримання не може становити менше 36 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку.

Страхова виплата у зв`язку із смертю потерпілої фізичної особи у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом третім цієї частини, за письмовими зверненнями осіб, які мають право на отримання відшкодування у зв`язку із втратою годувальника, здійснюється одноразово.

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №147/66/17.

Як встановлено судом у даній справі, на час ДТП відповідальність водія автомобіля «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 була застрахована у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 28.08.2024 № СА/0299030.

Позивач, діючи в інтересах сина ОСОБА_5 , звертався до страховика із заявою про виплату на його користь шкоди, пов`язаної із втратою годувальника.

ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» розрахувало розмір такої шкоди, яка склала 288 000 грн (8000 грн * 36 мінімальних заробітних плат), та виплатило її 18.04.2025 позивачеві.

У поданому позові ОСОБА_1 просить стягнути із ОСОБА_3 витрати на утримання малолітнього сина у розмірі 1/3 мінімальної заробітної плати щомісячно, що становить 2 666,67 грн, починаючи із 12.02.2025 до досягнення дитиною 18 - річного віку (до ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

За приписами статті 1200 ЦК України шкода, завдана смертю потерпілої, відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років, у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди.

Згідно отриманої судом інформації із Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан та доходи, - потерпіла ОСОБА_6 у період із 2 кварталу 2024 року по 1 квартал 2025 року доходів не отримувала (Відповідь №3340987 від 18.09.2026).

У зв`язку з тим, що потерпіла ОСОБА_6 на момент загибелі не працювала, оскільки перебувала у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, та не мала доходів, суд для визначення розміру відшкодування шкоди у разі смерті потерпілого вважає за необхідне застосувати за аналогією закону приписи ч. 2 ст. 1195 ЦК України та визначити розмір відшкодування, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, розмір якої відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 становив 8 000 гривень.

Таким чином, при визначені до стягнення розміру відшкодування, суд виходить із встановленої на час смерті потерпілої розміру мінімальної заробітної плати - 8 000 грн, складу сім`ї померлої ОСОБА_6 та часу до досягнення дитиною повноліття - 16 років 10 місяців.

Загальний розмір відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілої, до досягнення ОСОБА_5 18 - річчя становить: 202 місяці * 2 666,67 грн = 538 667,34 грн.

З огляду на те, що страховою компанією в межах ліміту страхового відшкодування сплачено на користь позивача 288 000 грн шкоди, пов`язаної із втратою годувальника, тоді із відповідача слід стягнути різницю між загальним розміром відшкодування та здійсненою старховиком виплатою: 538 667,34 грн - 288 000 грн = 250 667,34 грн.

З урахуванням встановленого частиною першою статті 1202 ЦК України порядку відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, з огляду на матеріальне становище фізичної особи, яка завдала шкоди, забороною одноразового стягнення відшкодування за період більше трьох років наперед, суд вважає за необхідне стягнути 250 667,34 грн щомісячними платежами в розмірі 2 666,67 грн, починаючи із дати набрання рішенням законної сили.

При розподілі судових витрат суд виходить із таких положень процесуального законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами п. 3 ч. 2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Позивач у даній справі звільнений від сплати судового збору в силу закону.

У той же час такий обов`язок покладено на сторону, з якої така шкода була стягнута.

Розмір задоволених судом позовних вимог складає 650 667,34 грн. Позовна заява подана до суду 14.08.2025 через систему «Електронний суд», тоді розмір судового збору, що підлягає стягненню із відповідача на користь держави дорівнює: 650 667,34 грн * 1% * 0,8 = 5 205,33 грн.

Позивачем також заявлено про стягнення із відповідача 15 000 грн витрат на правничу допомогу.

Згідно з частинами першою - шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат позивача на правову допомогу суду надано копію датованого 12.08.2025 Договору №32 про надання правничої допомоги, що укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Синюк та партнери», копію виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо адвокатського бюро, копію ордеру на надання правничої допомоги, копію посвідчення адвоката та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, яким документований Синюк С.Л.

Згідно з п. 4.1, 4.2 Договору №32 вартість наданих юридичних послуг Адвокатське бюро визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання правничої допомоги та виставляє клієнту відповідний рахунок. Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів або інший узгоджений термін в акті з моменту отримання клієнтом рахунку від Адвокатського бюро або акту виконаних робіт.

Документального підтвердження понесення ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, їх розміру, детального розрахунку позивач суду не надав, у зв`язку із чим вимога про відшкодування витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76 - 81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 351 -352, 354 - 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди та стягнення витрат на утримання дитини до досягнення нею повноліття, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 400 000 (чотириста тисяч) гривень, яка складається із 200 000 (двохсот тисяч) гривень моральної шкоди завданої позивачеві як чоловіку загиблої, та 200 000 (двохсот тисяч) гривень моральної шкоди, завданої сину загиблої - ОСОБА_5 .

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 шкоду, завдану смертю потерпілої, у розмірі 250 667 (двісті п`ятдесят тисяч шістсот шістдесят сім) гривень 34 копійки, щомісячними платежами в розмірі 2 666,67 грн, починаючи із дати набрання рішенням законної сили.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині відкшодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, в межах суми стягнення за один місяць.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 5 205 (п`ять тисяч двісті п`ять) гривень 33 копійки.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення суду складений та проголошений 12 жовтня 2026 року.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий 07.12.2006 Христинівським РВ УМВС України в Черкаській області, місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП - НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ЄДРПОУ - 24175269, місцезнаходження: вул. Глибочицька, 44, м. Київ, 04050.

Суддя Альона ШКОЛЬНА