Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №705/2297/26 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/2297/26

2-а/705/56/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року м. Умань

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Душин О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №204 від 19.03.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідно до постанови порушення полягало у тому, що 10.03.2026 року о 09.40, годині громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 , кабінет 4/1 для уточнення облікових даних, взяття на військовий облік за місцем оформлення ВПО та з`ясування обставин перебування в розшуку.

Згідно даних з АІТС «Оберіг» ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) від 11.12.2009 року, з 09.01.2026 року оголошено в розшук по причині: змінив місце проживання і не став на військовий облік у ТЦК та СПІ (ст.37 ЗУ «Про військовий обов?язок і військову службу»).

Громадянин ОСОБА_1 своїми діями порушив вимоги ч.1-3, 10 ст. 1, ч.3 ч.4 ст.37 ЗУ «Про військовий обов?язок і військову службу», пп.1 п.1, пп.7 п.1, пп.8 п.1, пп.10 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року, в особливий період під час діючого воєнного стану та триваючої загальної мобілізації під час дії Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року та №69/2022 від 24.02.2022, №65/2022 від 24.02.2022 року із змінами та доповненнями.

Зазначає, що з вказаної постанови не можливо зрозуміти коли ж вчинене інкриміноване правопорушення, яке місце проживання змінив ОСОБА_1 та коли саме це відбулось. Відсутність цієї інформації в оскаржуваній постанові (так само як і в протоколі про адміністративне правопорушення) перешкоджає встановленню того, чи були дотримані строки притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Окрім того, відсутність вказаної інформації позбавляє можливості сторону захисту надати свої доводи, докази того, що жодних порушень з боку ОСОБА_1 не було вчинено.

Так, з інформації, яка міститься у постанові ОСОБА_1 з 11.09.2009 року перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ). У розшук останнього оголошено 09.01.2026 року. З вказаного можна зробити висновок, що ОСОБА_1 оголосив в розшук саме той ТЦК та СП, де він перебував на обліку, тобто ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ). Тобто, ІНФОРМАЦІЯ_6 не оголошував ОСОБА_1 в розшук. Окрім того, з вказаного можна зрозуміти, що порушення мало бути вчинено до дати оголошення в розшук, тобто до 09.01.2026 року, але коли ж саме для сторони захисту є незрозумілим. При цьому, з 06.03.2014 року (інформація зазначена у паспорті) зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_3 та тільки з 11.02.2026 року проживає в м. Умань Черкаської області, що підтверджується довідкою. Відповідно до розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сформованих 02.04.2026 11.03.2026 року. року ОСОБА_1 взято на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_7 Таким чином, на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення за вищевказаним фактом, ОСОБА_1 навіть не перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 . При цьому, відсутність в оскаржуваній постанові та у протоколі про адміністративне правопорушення інформації про місце, де ж ОСОБА_1 не встав на військовий облік, не можливо й достеменно: встановити місце вчинення правопорушення. При цьому, зазначає, що до м.Умань Черкаської області ОСОБА_1 прибув значно пізніше ніж 09.01.2026 року, а до цього перебував за місцем своєї реєстрації.

2. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 21.04.2026 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, а також роз`яснено відповідачу його право подати відзив на позовну заяву у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі.

23.04.2026 року відповідач отримав копію ухвали та копію позовної заяви з додатками, про що свідчить підпис у Розносній книзі для місцевої кореспонденції Уманського міськрайонного суду.

Станом на день розгляду справи відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Учасники справи не надавали до суду клопотань про розгляд позову в загальному порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

3. Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 11.02.2026 №7105-5003963081 року позивача було взято на облік 11.02.2026 за місцем проживання в АДРЕСА_1 .

Як вбачається з протоколу № 204 від 10.03.2026 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, складеного гранатометником першого відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 старшим солдатом ОСОБА_2 «10.03.2026 о 09.40 годині громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 , кабінет №4/1 для уточнення облікових даних, взяття на військовий облік за місцем оформлення ВПО та з`ясування обставин перебування в розшуку. Згідно даних АІТС «Оберіг» гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 ) від 11.12.2009 року; з 09.01.2026 було оголошено в розшук по причині: змінив місце проживання і не став на військовий облік у ТЦК та СП (ст. 37 ЗУ « Про військовий обов`язок та військову службу». Відповідно до ч. 3 ст. 37 «Про військовий обов`язок та військову службу» призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік. У разі декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів в електронній формі, надісланих органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Відповідно до ч. 4 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України). Громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , своїми діями порушив вимоги: ч. 1-3, 10 ст. 1, ч. 3, ч. 4 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», пп. 1 п. 1, пп. 7 п. п. 1, пп. 8 п. 1, пп. 10 п. 1 ПРАВИЛ військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року в особливий період під час діючого воєнного стану та триваючої загальної мобілізації під час дії Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року та №69/2022 від 24.02.2022, №65/2022 від 24.02.2022 року зі змінами та доповненнями.»

Повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 12 год 00 хв 19 березня 2026 року. У протоколі містяться підпис особи, що притягається до адміністративної відповідальності, зокрема у графах щодо роз`яснення прав, повідомлення про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також щодо отримання другого протоколу. Протокол підписаний особою, яка його склала.

19 березня 2026 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_10 полковником ОСОБА_3 було складено постанову № 204 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП і накладено на позивача штраф в розмірі 17 000 грн.

У Постанові № 204 зазначено, що «10.03.2026 о 09.40 годині громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 , кабінет №4/1 для уточнення облікових даних, взяття на військовий облік за місцем оформлення ВПО та з`ясування обставин перебування в розшуку. Згідно даних АІТС «Оберіг» гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 ) від 11.12.2009 року; з 09.01.2026 було оголошено в розшук по причині: змінив місце проживання і не став на військовий облік у ТЦК та СП (ст. 37 ЗУ « Про військовий обов`язок та військову службу». Відповідно до ч. 3 ст. 37 «Про військовий обов`язок та військову службу» призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік. У разі декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів в електронній формі, надісланих органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Відповідно до ч. 4 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України). Громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , своїми діями порушив вимоги: ч. 1-3, 10 ст. 1, ч. 3, ч. 4 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», пп. 1 п. 1, пп. 7 п. п. 1, пп. 8 п. 1, пп. 10 п. 1 ПРАВИЛ військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року в особливий період під час діючого воєнного стану та триваючої загальної мобілізації під час дії Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року та №69/2022 від 24.02.2022, №65/2022 від 24.02.2022 року зі змінами та доповненнями.»

Не погодившись із постановою про накладення адміністративного стягнення № 204 від 19.03.2026, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Спірні відносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, за те, що позивач змінив місце проживання і не став на військовий облік у ТЦК та СП протягом 7 днів.

Згідно зі ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи, серед іншого, про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Так, статтею 210 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Диспозиція статті носить бланкетний характер, тобто охоронюваних законом правил поведінки вона не встановлює, а спрямовує до інших актів законодавства, котрі визначають відповідні правила, на порушення яких існує заборона.

Отже, у кожному конкретному випадку повинно бути встановлено, які саме правила військового обліку, встановлені конкретними нормативно-правовими актами порушено особами, які є призовниками, військовозобов`язаними, резервістами порушено у період особливого стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік. У разі декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів в електронній формі, надісланих органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з ч. 4 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України.

Таким чином, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення вимог ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» необхідно встановити факт зміни проживання призовником, військовозобов`язаним чи резервістом, а також факт того, що зазначена особа в семиденний строк не повідомила про це відповідний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

Як вказано в постанові №204 від 19.03.2026 ОСОБА_1 змінив місце проживання і не став на військовий облік у ТЦК та СП, в результаті чого був оголошений в розшук з 09.01.2026 р.

Відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.( ст. 256 КУпАП)

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Проте, протокол № 204 та оскаржувана постанова не містять відомостей про час вчинення правопорушення, що перешкоджає можливості встановити строки притягнення до адміністративної відповідальності, докази зміни місця проживання ОСОБА_1 станом на 09.01.2026 року в матеріалах справи відсутні.

Суд звертає увагу на те, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №338/1/17 (№К/9901/15804/18).

Суд акцентує увагу, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої вона винесена.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

За змістом норм ч. 1 та 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем не було подано відзиву на позовну заяву, не надано доказів на спростування висновків щодо правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності .

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в Постанові від 08 липня 2020 року, справа № 463/1352/16-а зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Отже зазначені обставини як кожен окремо так і в своїй сукупності свідчать про недодержання посадовими особами відповідача вимог щодо складення та оформлення постанови по справі про адміністративне правопорушення, що в свою чергу є підставою для скасування останньої та закриття провадження у справі за даним фактом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст.ст. 2, 72-77, 79, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати Постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №204 від 19 березня 2026 року про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень.

Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - закрити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складене 13 жовтня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Суддя О.В. Душин