Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №334/2365/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 13.10.2026 Справа № 334/2365/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/1717/26 Головуючий у 1-й інстанції: Філіпова І.М.

Є.У.№ 334/2365/26 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Кочеткової І.В.,

суддів: Мінгазова Р.В.,

Полякова О.З.,

секретар Волчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Писаренко Сергій Юрійович, на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі – ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить суд стягнути відповідача на користь позивача суму заборгованості у розмірі 110250 грн, з яких сума кредиту 10 500,00 грн, сума процентів за користування кредитом 94500,00 грн, штрафні санкції 5250,00 грн, а також просить стягнути судові витрати у виді судового збору у розмірі 2662,40 грн та 10 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

В обґрунтування зазначають, що між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 07.03.2024 було укладено договір №1482015, за умовами якого остання отримала у кредит грошові кошти в сумі 10 500 грн. строком на 359 днів (з 07.03.2024 по 02.03.2025), зі стандартною процентною ставкою в розмірі 2,5% в день, яка застосовується в межах строку кредиту, зі зниженою процентною ставкою в розмірі 1% в день, яка застосовується на умовах, визначених кредитним договором. Періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів. Кредитні кошти були перераховані відповідачці на її платіжну картку № НОМЕР_1 .

Відповідно до договору факторингу № 13082025-1 від 13.08.2025 ТОВ «Слон Кредит» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», у зв`язку з чим останнє має право вимагати стягнення з відповідачки заборгованість за вказаним договором на свою користь. Відповідачка належним чином не виконала взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту та сплаті процентів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в загальній сумі 110 250 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 10 500 грн., заборгованості за нарахованими відсотками 94 500 грн., заборгованості за штрафними санкціями 5250 грн.

Позивач просив стягнути з відповідачки вказану суму заборгованості, відшкодувати судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК«Фінтраст Капітал», заборгованість за кредитним договором №1482015 від 07.03.2024 у розмірі 62 107,50 грн. в рахунок повернення судових витрат по сплаті судового збору в сумі 1499,82 грн., витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн., усього 55 582,25 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Писаренко С.Ю., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати в частині стягнення з неї заборгованості за процентів у розмірі 39270 грн., нарахованих за період з 23.04.2022 по 02.03.2025; стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 2 183,33 грн., прийняти нове рішення, про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що встановлений сторонами у кредитному договорі розмір процентів за користування кредитом (стандартна процентна ставка 2,5% в день, знижена процентна ставка 1,5% вдень) є завищеним і несправедливим у розумінні Закону України від 12 травня 1991 року №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (далі Закон №1023-ХІІ). Водночас позивач не довів належними та допустимими доказами перехід до нього права вимоги за кредитним договором. Суд першої інстанції не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про часткову обґрунтованість позову.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

За клопотання позивача ухвалою апеляційного суду від 04 серпня 2026 року апеляційне провадження у справі було зупинено до закінчення розгляду Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду цивільної справи №552/672/23.

Постановою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 вересня 2026 року у цивільній справі №552/672/23 сформовано правовий висновок щодо повноважень суду самостійно (без окремої позовної вимоги споживача) коригувати або зменшувати проценти за користування кредитом.

Вказана постанова внесена в ЄДРСР 16 вересня 2026 року, забезпечено надання загального доступу 17 вересня 2026 року.

Ухвалою апеляційного суду від 18 вересня 2026 року апеляційне провадження у справі відновлено, справу призначено до апеляційного розгляду на 06 жовтня 2026 року.

За клопотанням представника відповідачки адвоката Писаренка С.Ю. слухання справи перенесено на 13 жовтня 2026 року.

В судове засідання, призначене на 13 жовтня 2026 року, сторони і їх представники не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися через електронний кабінет, що підтверджується довідками про доставку електронного документу. Причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи суду не подавали.

Суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності сторін і їх представників.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача по справі, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволення з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Задовольняючи частково позов ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 не виконала своїх зобов`язань щодо повернення наданого їй кредиту у строки, передбачені кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість, що підтверджується розрахунком заборгованості, та яка підлягає стягненню з неї на користь товариства. При визначенні розміру заборгованості за відсотками, суд першої інстанції не погодився із розрахунками позивача і навів власні розрахунки у відповідність із вимогами Закону України «Про споживче кредитування», з якими останній погодився і в установленому законом порядку рішення не оскаржив.

Такі висновки суду першої інстанції є законними і обґрунтованими.

Встановлено, що 07.03.2024 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір №1482015 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний», який підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е731.

Відповідно до вказаного кредитного договору ОСОБА_1 отримала від ТОВ «Слон Кредит» в кредит грошові кошти в сумі 10 500,00 грн. шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника із використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , строком на 360 днів. Тип процентної ставки фіксована, стандартна процентна ставка - 2,50% в день та застосовується в межах строку кредиту; знижена процентна ставка - 1,000% в день та застосовується відповідно до таких умов: якщо споживач до 22.04.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.

Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт» ( п. 3.1 договору).

Відповідачка була ознайомлена з паспортом споживчого кредиту, графіком платежів.

Згідно Графіку платежів, кредит надано на строк з 07.03.2024 по 02.03.2025, кількість платежів – 12, сума нарахованих відсотків – 91 743,75 грн., загальна сума, яка підлягає поверненню – 102 243,75 грн.

Крім того, позивачем надано копію Публічного пропозиції ТОВ «Слон Кредит» на укладення договору по використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів від 20.11.2023, Офіційні правила програми лояльності ТОВ «Слон Кредит» для споживачів сервісу «Slon Credit» по продукту «Комфортний», Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «СлонКредит».

ТОВ «Слон Кредит» свої зобов`язання перед позичальником за кредитним договором виконало та надало відповідачці кредит у сумі 10 500 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на її платіжну картку.

Відповідачка, будучи ознайомленою з умовами кредитування, погодилася на запропоновані умови, у тому числі щодо Графіку платежів, отримала кредитні кошти від ТОВ «Слон Кредит».

Із відповіді ТОВ «Пейтек» №20250820-298 від 20.08.2025 відомо, що відповідно до умов договору з ТОВ «Слон Кредит» №06062022-1 від 06.06.2022 ТОВ «Пейтек» повідомляє про успішність проведення операцій: 07.03.2024 10:18:11, сума 10500 грн, призначення платежу: зарахування на картку НОМЕР_2 .

Згідно відповіді АТ «Сенс Банк» від 07.05.2026, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту, маска якої № НОМЕР_1 , на яку 07.03.2024 10:18 було здійснено переказ коштів на суму 10 500,00 грн, призначення платежу: зарахування переказу з картки на карту, FUIB MoneyTransfer (00000001), Visa Direct, UA.

13.08.2025 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» як фактором укладено договір факторингу № 13082025-1

Відповідно до п. 1.1 договору факторингу, фактор зобов`язується передати кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою). пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Згідно копії акту прийому – передачі реєстру боржників за договором факторингу №13082025-1 від 13.08.2025, ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», підписали акт про передачу реєстру боржників кількістю 2445.

Згідно витягу з реєстру боржників, додатку №1 до договору факторингу №13082025-1 від 13.08.2025 під №285 вказаний боржник ОСОБА_1 , кредитний договір №1482015, сума заборгованості за основною сумою боргу 10500,00 грн, сума заборгованості за відсотками – 94500,00 грн, сума заборгованості за пенею – 5 250,00 грн, кількість днів прострочення 494.

Відповідачем не оспорюється факт укладення кредитного договору і розмір отриманих кредитних коштів, рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту не оскаржується.

Предметом апеляційного оскарження є рішення в частині нарахування і стягнення з відповідачки відсотків.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з п. 6 ч.1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

У вищевказаному договорі наявна інформація про умови кредитування, зокрема порядок та умови надання кредиту, періодичність внесків, строк дії договору, процентна ставка за користування кредитом та порядок повернення кредиту.

Таким чином, вказаний договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який було надіслано ОСОБА_1 .

Зважаючи на те, що без здійснення вказаних дій ОСОБА_1 кредитний договір не був би укладеним, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 цього Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

На підставі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон - №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 відсоток. При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 відсотків (до 22.04.2024 включно); - протягом наступних 120 днів - 1,5 відсотки (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно).

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Пунктом 9 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначається денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.

З урахуванням викладеного. районний суд дійшов обгрунтованого висновку, що умови кредитного договору щодо денної процентної ставки 2,5 відсотків не відповідають закону та не можуть бути застосовані при розрахунку відсотків за користування кредитними коштами:

- з 07.03.2024 по 22.04.2024 (47 днів користування) не більше 2,5 відсотків в день: 10500,00 * 2,5%*47 днів =12 337,50 грн.

- з 23.04.2024 по 20.08.2024 (120 днів користування) не більше 1,5 відсотків в день: 10500,00 * 1,5%*120 днів =18 900,00 грн.

- з 21.08.2024 по 02.03.2025 (194 дні — до фінальної дати договору) не більше 1 відсотку в день: 10500,00 * 1 %*194 днів =20 370,00 грн.

Колегія суддів погоджується із перерахунком заборгованості за процентами та з огляду на положення Закону № 3498-IX, нараховані та заявлені до стягнення перевищувати проценти складають 51607,50 грн. (12 337,50 грн. + 18 900,00 грн. + 20 370,00 грн.).

Колегія суддів не погоджується із доводами апеляційної скарги відповідача, що відсотки можуть бути нараховані лише за період з 07.03.2024 по 22.04.2024, оскільки це суперечить умовам укладеного договору.

Умови договору є зрозумілими, чіткими і не передбачають кілька варіантів тлумачення щодо розміру відсотків.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено максимальний розмір денної процентної ставки.

У той же час, стягнення відсотків відповідно до встановленого законом максимального розміру денної процентної ставки, не може бути визнано судом не справедливим, враховуючи, що відповідач добровільно погодився на вказані умови договору.

Врахувавши викладене, районний суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за процентами у розмірі 51607,50 грн.

Крім того, згідно розрахунку позивачем нараховані штрафи у розмірі 5250 грн., проте позовна заява не містить жодних обставин щодо підстав та періоду нарахування вказаних штрафних санкцій, в цій частині судом обґрунтовано відмовлено у задоволені позову.

Відтак, районний суд дійшов вірного висновку щодо часткового задоволення позову у розмірі 62 107,50 грн., що складається з основного боргу 10 500 грн. та відсотків у розмірі 51607,50 грн.

Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові від 07 вересня 2026 Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у цивільній справи №552/672/23.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження набуття права вимоги за кредитним договором є неспроможними, оскільки спростовуються зібраними у справі письмовими доказами.

Докази та обставини, на які посилається відповідачка в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції, який дав їм належну оцінку у відповідності до вимог ЦПК України.

Оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційних скаргах.

Керуючись ст. ст.. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Писаренко Сергій Юрійович, залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови виготовлено 14 жовтня 2026 року.

Головуюча: І.В. Кочеткова

Р.В.Мінгазов

Судді:

О.З. Поляков