Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №302/788/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 302/788/26

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.10.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за апеляційною скаргою адвоката Шаранича С.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 24 червня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 24 червня 2026 року, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КУпАП, і накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі 20400 гривень, без конфіскації знарядь надання послуг і грошей.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 гривень 60 коп. у користь держави.

Відповідно до постанови суду, - ОСОБА_1 07.06.2026 близько 14 години 50 хвилин по Головній вулиці в селі Пилипець надавав послуги з перевезення людей (поїздки на «квадроциклі» марки BRP) на комерційній основі, а саме без ліцензії на право ведення господарської діяльності.

Не погоджуючись з даною постановою адвокат Шаранича С.С., в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Вважає, що постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що систематичність є обов`язковою ознакою складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, а її відсутність автоматично виключає можливість притягнення особи до адмінвідповідальності за вказаною нормою. Зауважує на тому, що судом першої інстанції встановлено лише один епізод перевезення пасажира, та відсутнє будь-яке мотивоване обґрунтування того, на підставі яких саме доказів суд дійшов висновку про систематичність дій ОСОБА_1 . Зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б вказували на отримання прибутку ОСОБА_1 . Вважає, що судом першої інстанції порушено принцип змагальності сторін та принципу справедливого судового розгляду, що призвело до незаконного рішення.

В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Шаранич С.С. не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, при цьому не повідомили суд про поважність причин їх неявки, що згідно вимог ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи, а тому, апеляційний суд вважає за можливе провести апеляційний розгляд без їх участі.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

При цьому за змістом ст. 252 КУпАП, суддя має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При розгляді даної справи про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався, висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами та не спростовується доводами апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №770443 від 07.06.2026, у якому викладені обставини вчиненого правопорушення; письмовими поясненнями громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , з яких слідує, що 07.06.2026 він приїхав з сім`єю в село Пилипець для відпочинку та екскурсій горами. У центрі села помітив квадроцикли з рекламними плакатами про екскурсії по горах. Підійшовши до громадянина ОСОБА_1 , який представив себе організатором та власником квадроциклів і за 2500 гривень погодився провести екскурсію горами на квадроциклах. Пізніше усіх їх зупинили працівники поліції за порушення ПДР України. Зазначені письмові пояснення, зафіксовані поліцейським зі слів ОСОБА_2 , і їх підписання особисто громадянином зафіксовані на відеозапис, здійснений з нагрудної камери поліцейських; дослідженим відеозаписом, доданим до матеріалів справи, з якого вбачається, що на квадроциклі, яким користувався ОСОБА_2 , зафіксовано розміщення рекламної таблички «Прокат» із зазначенням номерів мобільних телефонів, та іншими наявними в матеріалах справи доказами.

Наведеними доказами, достовірність яких в апеляційного суду не викликає сумнівів, у повній мірі стверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, та спростовуються доводи апеляційної скарги про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Отже, при розгляді справи, наявним доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження сторони захисту у поданій апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є необґрунтованими.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, і вони повністю відповідають фактичним обставинам справи.

Разом з тим, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, суд не в повній мірі дотримався вимог ст. ст. 23, 33 КУпАП, в силу яких стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.

Згідно ст. 22 КпАП України при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Малозначність як ознака адміністративного правопорушення характеризується певним ступенем суспільної небезпечності, але таким, що не потребує застосування заходів адміністративного впливу.

Законодавцем не встановлено заборони щодо можливості звільнення особи від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, оскільки такої заборони у примітці до ст. 22 КУпАП немає.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 зазначив, що згідно з принципом верховенства права - однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях ЄСПЛ, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості вчиненого правопорушення, а також його наслідкам.

Звільнення особи від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю вчиненого нею адміністративного правопорушення є не обов`язком, а дискреційними повноваженнями юрисдикційного органу, посадової особи, що здійснюється ними відповідно до вимог ст. 24 КУпАП на стадії розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення. У зв`язку з чим зазначений орган або посадова особа зобов`язані ретельно розглянути і проаналізувати всі сторони вчиненого порушення, оцінити обстановку його вчинення, наслідки, що настали, переконатися, що цим правопорушенням не заподіяно значної шкоди суспільству, державі або окремим громадянам. Також слід ураховувати особистість правопорушника, обставини, що обтяжують чи пом`якшують його вину, наявність інших умов, що дозволяють досягти виховної і превентивної мети усного зауваження.

Зазначені положення кореспондуються з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України у п. 17 постанови від 03.06.2005 № 8, згідно яких, суди, вирішуючи питання про можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення на підставі ст. 22 КУпАП, повинні враховувати як вартість, так і кількість предметів правопорушення, а також мету, мотив і спосіб його вчинення.

Таким чином, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , який вперше вчинив адміністративне правопорушення, відсутність обставин, які обтяжують відповідальність, відсутність заподіяння шкоди, відсутність тяжких наслідків, апеляційний суд приходить до висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, у зв`язку із малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням, що буде достатнім для досягнення мети адміністративної відповідальності - виховного впливу, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України та недопущення подібної поведінки надалі.

При цьому, у матеріалах справи відсутні дані про те, що діями ОСОБА_1 спричинено значної шкоди державним чи суспільним інтересам, і що внаслідок його дій настали будь-які негативні наслідки.

Вищенаведені обставини на переконання апеляційного суду, у даному конкретному випадку, суттєво знижують ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_1 діяння, та дають підстави визнати таке діяння малозначним.

Таким чином, постанова суду від 24.06.2026 підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю, у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.

За таких обставин, апеляційна скарга адвоката Шаранича С.С., в інтересах ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 283, 294 КУпАП, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Шаранича С.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Постанову судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 24 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, скасувати.

Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, у зв`язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення й оголосити ОСОБА_1 усне зауваження, а провадження у справі щодо нього, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП, закрити.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Ю. Бисага