Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №705/7906/25 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/7906/25

2/705/1521/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м.Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Єщенко О.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Щербакової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання колишньої дружини,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Джуган М.В., який діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, у якому просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 15 000,00 (п`ятнадцять тисяч) гривень щомісяця, починаючи з дня пред`явлення позову і протягом строку інвалідності, та допустити негайне виконання рішення суду у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.07.2006 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, про що свідчить актовий запис № 4, складений Текучанською сільською радою Уманського району Черкаської області. Під час спільного проживання та перебування у зареєстрованому шлюбі позивачу ОСОБА_1 14.05.2018 встановлено інвалідність ІІ групи безстроково, загального захворювання. Тобто, позивач є непрацездатною і її непрацездатність настала до моменту розірвання шлюбу. 18.05.2023 відповідач ОСОБА_2 виїхав за межі України, де почав постійно проживати та працювати у Королівстві Бельгія. Шлюбні відносини між сторонами були припинені, тому рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19.10.2023 шлюб між ними був розірваний. На сьогоднішній день позивач перебуває у важкому матеріальному становищі, отримує середньомісячний дохід, який становить приблизно 14 840 грн, що не забезпечує її основні життєві потреби та потреби неповнолітньої дочки, яка проживає разом з нею. З часу фактичного припинення спільного проживання відповідач приймав участь в утримані неповнолітньої дочки частково та періодично, а з січня 2025 року припинив надавати будь-яку допомогу на утримання дочки взагалі та надавати таку допомогу добровільно не бажає. На сьогоднішній день питання стягнення аліментів на утримання дочки вирішується судом. Стан здоров`я позивача обмежує можливість працевлаштування на більш високо оплачуване місце роботи або виїхати за кордон для такого працевлаштування, при цьому відповідач ОСОБА_2 є працездатним чоловіком та має можливість надавати їй матеріальну допомогу. Позивачу відомо, що ОСОБА_2 постійно проживає та працює у Королівстві Бельгія, отримує постійні доходи, розмір середньої заробітної плати на місяць становить близько 3 900 - 4 600 євро, стан здоров`я дозволяє йому нести аліментні зобов`язання. При визначенні розміру аліментів на своє утримання позивач просить врахувати факт її проживання з неповнолітньою дочкою та її утримання, вік дитини, її матеріальний стан, той факт, що вона сама має стійкі, виражені важкі функціональні порушення опорно-рухового апарату, інвалідність другої групи, яка встановлена безстроково, офіційно працює, але не має значного доходу, вартість життя та необхідність здійснення витрат для забезпечення соціально-побутових потреб розвитку та здоров`я дитини та її самої, матеріальне становище платника аліментів, який працює та проживає в Королівстві Бельгія набагато краще. Позивач вважає, що наявні всі передбачені законодавством України підстави для присудження судом аліментів у розмірі 15 000,00 грн, з відповідача щомісяця на її користь, починаючи від дня пред`явлення позову і протягом строку інвалідності.

За вх. № 2981 від 09.02.2026 від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Давіденко Н.І. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги ОСОБА_1 відповідач не визнає у повному обсязі, виходячи з того, що з позивачем він перебував у зареєстрованому шлюбі з 28.07.2006, який було розірвано рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19.10.2023. Від шлюбу сторони мають неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу відповідач підтримував стосунки з позивачем та дочкою, матеріально допомагав їм коштами. Щомісяця, починаючи з 2023 року, відповідач добровільно перераховував кошти як ОСОБА_1 , так і дочці ОСОБА_4 на їх утримання, що підтверджується відповідними квитанціями за 2023-2025 роки, виписками про перерахунок коштів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за допомогою платіжної системи PayPal та їх перекладами. Відповідно до чинного законодавства право та утримання аліментів має той із подружжя, який потребує матеріальної допомоги за умови, що другий із подружжя може надавати таку матеріальну допомогу. Відповідач ОСОБА_2 виплачувати аліменти на утримання колишньої дружини не має можливості зважаючи на те, що у даний час він проживає в Бельгії, створив сім`ю та проживає у цивільному шлюбі з іншою жінкою, з якою мають спільну дитину - малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_1 . Крім того, у сім`ї ОСОБА_2 разом із його дружиною та сином також проживає неповнолітній ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який не є родичем, а має тимчасовий захист у країні, що підтверджується довідкою про склад сім`ї від 10.09.2025 виданою уповноваженою посадовою особою Адміністрації комуни Мальмеді провінції Льєж королівства Бельгії. Власного житла ні ОСОБА_2 , ні його цивільна дружина ОСОБА_8 не мають, а тому орендують житло з розміром щомісячної орендної плати в сумі 550 євро, що підтверджується договором оренди квартири, орендарем по якому є ОСОБА_2 та платіжним документом у якому вказано історію транзакцій за період з 09.04.2025 по 09.10.2025 про суми переказів коштів здійснених ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_9 , які він перераховував банківськими переказами BNP PARIBAS FORTIS. На утримання зазначеного орендованого житла ОСОБА_2 сплачує наступні платежі: за водопостачання та водовідведення 515,71 євро в рік, за електроенергію 763,81 євро в рік, за інтернет-сервіс 39 євро в місяць, за опалення (мазут для опалення) орендованої квартири 784 євро 774,00 євро та 437,65 євро в рік. Крім зазначених витрат ОСОБА_2 сплачує також податки: місцевий податок в сумі 502,45 євро в рік, податок за вивезення побутового сміття в сумі 198,30 євро. Крім орендної плати за житло, комунальних платежів та податків, сім`я ОСОБА_2 сплачує обов`язкові платежі по страхуванню, а саме протипожежне страхування 239,03 євро, 275,29 євро, 41,85 євро та 48,22 євро в рік; робоче страхування за 1 квартал 2025 року 65,70 євро, робоче страхування за 2 квартал 2025 року 65,70 євро, робоче страхування за 3 квартал 2025 року 65,70 євро, робоче страхування за 1 квартал 2026 року 67,56 євро; страхування здоров`я 180 євро в рік, страхування сімейної відповідальності 111,49 євро в рік. Посилання представника позивача у позові на ту обставину, що ОСОБА_2 працює та проживає в Королівстві Бельгія, і розмір середньої заробітної плати в якій на місяць становить близько 3 900 - 4 600 євро суперечать дійсним обставинам по справі. Також не відповідає дійсності твердження представника позивача про те, що факт проживання відповідача в Бельгії свідчить про наявність достатнього матеріального становища. Зазначене спростовується доданими до матеріалів справи розрахунками заробітної плати ОСОБА_2 , виданими Мертес Енергі приватне ГМБХ, де заробітна плата, ОСОБА_2 , яку він отримував на руки, складала 1 490,18 євро, 1 426,21 євро та 1 540,06 євро. Крім того, ОСОБА_2 має незадовільний стан здоров`я та має захворювання по зору, тривалий час він постійно носить окуляри, зір у нього погіршується, що підтверджується обстеженнями амбулаторії офтальмологічного прийому «Сіон» 24.09.2021 та від 06.05.2023. У даний час він перебуває на черзі до лікаря офтальмолога по місцю свого проживання. Також ОСОБА_2 має захворювання коліна. Відповідно до заключення лікаря ОСОБА_24 від 23.01.2026, виданого на підставі проведеного дослідження (медична візуалізація радіологія) МРТ хребта ОСОБА_2 від 30.12.2025 встановлено, що ОСОБА_2 «страждає на тяжкі хронічні люмбалгії». Проведені візуалізаційні дослідження (комп`ютерна томографія та магнітно-резонансна томографія поперекового відділу) свідчать про значні дегенеративні зміни поперекового відділу хребта, тяжкість яких є суттєвою з урахуванням віку пацієнта. Вказане вище підтверджує, що стан здоров`я відповідача не дозволяє йому нести аліментні зобов`язання на утримання колишньої дружини. Крім того, ОСОБА_2 має батьків пенсіонерів, які проживають в місті Умань Черкаської області, та оскільки він є єдиним сином, то вся матеріальна допомога та різні потреби, у тому числі і на продукти харчування та лікування для батьків, також забезпечується ним. Кошти та необхідні речі відповідач передає батькам через знайомих, які проживають у Бельгії і періодично їздять до України та водіями автобусів, які здійснюють пасажирські перевезення з Бельгії до України. Також не відповідає дійсним обставинам по справі посилання представника позивача в позовній заяві на те, що з часу фактичного припинення спільного проживання відповідач приймав участь в утримані неповнолітньої доньки частково та періодично, а з січня 2025 року припинив надавати будь-яку допомогу на утримання доньки взагалі, та надавати таку допомогу добровільно не бажає. Зазначене повністю спростовується платіжними документами, у яких вказано історію транзакцій про суми переказів коштів здійснених відповідачем на утримання дочки ОСОБА_10 та колишньої дружини (позивачки по справі), які він перераховував за допомогою платіжної системи PayPal BNPPARIBAS FORTIS на акаунт ІНФОРМАЦІЯ_4 , що належить позивачу ОСОБА_1 . Крім того, у провадженні Уманського міськрайонного суду знаходиться на розгляді цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дочки в сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривен щомісяця. Не зважаючи на зазначене, для матеріального утримання дочки ОСОБА_10 відповідач щомісяця добровільно перераховує ОСОБА_1 аліменти в сумі 8 000 (вісім тисяч) грн. Все вище зазначене свідчить про те, що відповідач не має фінансової можливості сплачувати аліменти на утримання колишньої дружини. Як зазначає позивач у позові, і це підтверджено наданими нею довідками про розмір заробітної плати, її середньомісячна заробітна плата становить 14 840 грн. Також ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності в сумі, не меншій ніж 7 000 грн. На утримання дочки ОСОБА_10 позивач отримує від відповідача щомісяця аліменти в сумі 8 000 грн, при тому, що позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини судом ще не розглянуті. Вказаний дохід, який має ОСОБА_1 на даний час в місяць, є значним і достатнім для забезпечення соціально-побутових потреб розвитку та здоров`я дитини та її самої. Також відповідач зазначає, що вказані в довідках витрати на відвідування ОСОБА_1 закладів, які надають косметичні послуги та проведення за них оплати, а також придбання товарів для краси та догляду на значні суми, суперечить твердженню позивача про тяжке матеріальне становище, що не забезпечує її основні життєві потреби. Приєднана до позовної заяви індивідуальна програма реабілітації інваліда № 3525 від 30.05.2018 є невиконаною та не заповненою лікарем, про це свідчить відсутність підсумку МСЕК щодо результатів реабілітації та підпису голови та членів МСЕК. Що саме підтверджує вказана індивідуальна програма і яке відношення вона має до даного позову, є незрозумілим. Також до позовної заяви позивачем додано договір про надання послуг № 250503/3 від 03.05.2025 про надання туристичних послуг щодо туру з 17.07.2025 по 31.07.2025 Київ - Золоті Піски (Болгарія), де вартість туристичних послуг становить 26 650 грн на одну особу. Відповідачу відомо, що ОСОБА_1 із дочкою ОСОБА_10 відпочивали у вказаному турі. Вартість такого відпочинку також суперечить твердженню позивача про тяжке матеріальне становище, що не забезпечує її основні життєві потреби. Крім того, позивач неодноразово відпочивала в курортних містах Єгипту, Болгарії, Франції. Окремо заслуговує на увагу та обставина, що перед виїздом з країни, ОСОБА_2 за вимогою ОСОБА_1 уклав договір дарування будинку по АДРЕСА_1 , посвідчений нотаріально, який сторони по справі придбали в період шлюбу. На даний час у даному будинку проживає ОСОБА_1 . Придбаний у шлюбі будинок ОСОБА_2 добровільно подарував ОСОБА_1 , не вимагаючи розподілу спільного майна подружжя чи сплати коштів за його частину. Також, ОСОБА_2 залишив ОСОБА_1 придбаний в шлюбі автомобіль «Peugept 307», номерний знак НОМЕР_3 , не вимагаючи розподілу спільного майна подружжя чи сплати коштів за його частину, яким позивач по справі користується і на даний час. Враховуючи всі вищевказані обставини, надані сторонами по справі докази, та враховуючи розмір прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, який становить із 01 січня 2026 року 2 595 грн, відповідач вважає, що вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення з нього аліментів на її утримання є безпідставними та надуманими, у зв`язку із чим просить відмовити у їх задоволенні.

За вх. № 3308 від 11.02.2026 від представника позивача - адвоката Джугана М.В. надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій зазначено, що позивач вважає аргументи відповідача стосовно заявлених позовних вимог безпідставними та не обґрунтованими, посилаючись на те, що доводи, викладені у відзиві, спрямовані лише на те, щоб уникнути законних вимог позивача, які ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Посилання відповідача як на підставу для відмови у стягненні з нього аліментів у заявленому позивачем розмірі, а саме те, що він несе за кордоном витрати на харчування, оренду житла, проживання та має нестабільний заробіток, не враховуються при визначенні розміру аліментів, оскільки вони пов`язані із задоволенням його особистих потреб. Доводи відповідача про те, що в нього відсутнє на праві власності нерухоме майно, не мають значення для справи, оскільки при визначенні розміру аліментів береться до уваги наявність у відповідача можливості сплачувати аліменти у заявленому розмірі. Позивач разом з дитиною проживає у країні, де на даний час введено воєнний стан, рівень життя значно знизився, ціни зросли, а витрати на дитину збільшились. Факт проживання відповідача в Бельгії, яка є високорозвиненою країною, ним не оспорюється та свідчить про наявність достатнього матеріального становища. Крім того, у Бельгії (регіон Валлонія, де розташоване Мальмеді, провінція Льєж) де на даний час проживає відповідач при народженні дитини надається одноразова допомога «birth premium» (prime de naissance) або maternity allowance. Син відповідача є спільною дитиною у новій сім`ї, тому сім`я отримує державну підтримку, яка частково покриває витрати на утримання, це зменшує фінансове навантаження на відповідача, роблячи аргумент про «неможливість» сплати заявленого у позові розміру аліментів не переконливим. Крім того, у відзиві відповідач посилається на утримання ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (з тимчасовим захистом), проте, ОСОБА_7 є сином друзів відповідача та колишнім однокласником ОСОБА_3 . До моменту отримання статусу тимчасового захисту проживав з батьками в м. Умань, яке не є окупованим, де відсутні будь-які бойові дії, в якому тисячі дітей продовжують навчання в навчальних закладах. Як особа з тимчасовим захистом, ОСОБА_7 має право на соціальну допомогу в Бельгії, включаючи child benefit (allocation familiale). Державні виплати в Королівстві Бельгії у повній мірі компенсують основні витрати на утримання сім`ї відповідача, а аргументи про «не належне матеріальне становище» є необґрунтованими, оскільки: реальне фінансове навантаження нижче заявленого відповідачем завдяки допомозі; попередня практика переказів (до 489 євро/міс) доводить спроможність сплачувати аліменти у розмірі достатньому для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Також відповідач стверджує, що ні він, ні його цивільна дружина ОСОБА_8 не мають власного житла, однак не надано жодних доказів, які б підтверджували це твердження. Також із наданих відповідачем документів не можливо достовірно визначити розмір отриманої ним заробітної плати, проте він, як громадянин України, отримав тимчасовий захист у Бельгії і цей статус наданий у зв`язку з війною в Україні та дозволяє особам, які втекли з України після 24.02.2022, отримувати соціальну підтримку. У Бельгії біженці з України мають право на фінансову підтримку через CPAS/OCMW (Public Centre for Social Welfare) у розмірі приблизно 60-80% від прожиткового мінімуму для одинокої особи або сім`ї, залежно від складу домогосподарства. З урахуванням статусу біженця та сім`ї, відповідач, напевно, отримує додаткову допомогу від Бельгії, як особа з тимчасовим прихистком у розмірі приблизно 900-1500 євро/міс. З урахуванням ймовірного доходу відповідача, сума аліментів може бути встановлена судом на рівні зазначеному у позовній заяві, що забезпечить баланс інтересів позивача і фінансових можливостей відповідача. Стосовно позиції відповідача щодо стану його здоров`я, ним не надано жодного доказу реєстрації в чергу до лікаря чи будь-яких інших документів (наприклад, підтвердження від бельгійської медичної служби, дати запису чи опису симптомів), тому без таких доказів це твердження є голослівним. Тим більше, у Бельгії, як країні ЄС, українські біженці з тимчасовим захистом мають право на безкоштовну медичну допомогу, включаючи офтальмологічні послуги. Якщо зір дійсно погіршується, відповідач міг би скористатися цим, а не чекати в черзі, а відсутність таких дій свідчить про відсутність критичної проблеми. Аргументи відповідача щодо поганого стану зору не є переконливими через відсутність актуальних доказів і логічних суперечностей. Люмбалгія, на яку посилається відповідач у висновку лікаря ОСОБА_24 від 23.01.2026, є не більше, ніж тривалим болем у спині (нижній частині попереку), що є поширеним симптомом, а не рідкісним чи нездоланним захворюванням і це не є перешкодою для працевлаштування. Подібні стани часто є наслідком способу життя чи професійних факторів, але не звільняють від обов`язку надавати матеріальну допомогу колишній дружині, яка має інвалідність ІІ групи та доведену потребу в аліментах. Також відповідач стверджує, що є єдиним сином і забезпечує матеріальну допомогу батькам-пенсіонерам ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) та ОСОБА_13 (1950 р.н.), проте додані документи (свідоцтво про народження відповідача, пенсійні посвідчення батьків) підтверджують лише їхній статус, але не обсяг допомоги. Крім того, твердження відповідача про те, що він є єдиним сином не відповідає дійсності, оскільки у його батьків є дочка ОСОБА_14 , народжена ІНФОРМАЦІЯ_6 , що свідчить про наявність іншої дитини, яка потенційно може розділяти обов`язки з утримання батьків. Відповідач не надав жодного доказу, що він дійсно самостійно забезпечує та утримує батьків, ним не надано квитанцій про покупки продуктів, медичних рахунків, договорів на лікування чи інших документів, які б підтверджували регулярну матеріальну допомогу. Пенсійні посвідчення (додатки до відзиву) лише вказують на статус пенсіонерів, але не на залежність від сина. Надана банківська виписка (або виписки з PayPal, згадані в відзиві на стор. 3-6) стосується переказів на утримання дитини ОСОБА_3 та позивачки ОСОБА_1 (наприклад, через ІНФОРМАЦІЯ_4 ), але не містить жодного переказу на користь батьків ( ОСОБА_12 чи ОСОБА_15 ). Аналіз виписок (додатки з транзакціями за 2023-2025 роки) показує платежі лише на дитину та колишню дружину, без згадок про батьків. Отже, твердження відповідача про утримання батьків не відповідають дійсності та спрямовані на маніпуляцію судом для зменшення розміру аліментів на утримання ОСОБА_3 . Стосовно того, що перед виїздом з України за вимогою позивача відповідач уклав нотаріальний договір дарування будинку за адресою: АДРЕСА_1 , придбаного в період шлюбу, то зараз у будинку проживає позивач, а твердження сторони відповідача є маніпулятивним та цілковито не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки він намагається представити акт дарування як добровільний жест на вимогу позивача, тоді як насправді це було зумовлено фінансовими проблемами відповідача. Відповідач ОСОБА_2 мав безліч боргів перед фізичними особами та юридичними особами, які перед від`їздом відповідача були сплачені позивачем, а також накопичені заборгованості за комунальні послуги за спільно набутий будинок (зокрема, за газ, воду, електроенергію тощо), і розумів, що після виїзду до Королівства Бельгія буде змушений нести витрати на утримання на той час своєї частки у спільному домоволодінні, що могло б ускладнити його фінансове становище за кордоном. Також будинок та саме домоволодіння перебувають у ледве придатному стані для проживання: постійно протікає дах під час злив, що призводить до затоплення приміщень, позивач з інвалідністю 2 групи (стійкі, виражені важкі функціональні порушення опорно-рухового апарату) змушена самостійно підійматися на дах та виливати воду з відер, ризикуючи своїм здоров`ям; мокріє та руйнується фундамент через постійну вологу, що загрожує структурній цілісності будівлі; несправна система опалення, яка не забезпечує належного тепла в холодний період, що робить проживання небезпечним, особливо для дитини. Що стосується автомобіля, то твердження відповідача вводить суд в оману, оскільки позивач ( ОСОБА_1 ) придбала у відповідача ( ОСОБА_2 ) автомобіль «Peugeot 307» з номерним знаком НОМЕР_3 , про що було укладено договір купівлі-продажу. Зазначений автомобіль не був «залишений» безоплатно чи без вимог щодо розподілу майна, як стверджує відповідач, а переданий на підставі договору, де передбачено оплату та інші умови. Копія договору купівлі-продажу додається до матеріалів справи як доказ, що спростовує твердження відповідача та свідчить про відсутність будь-яких безоплатних поступок з його боку щодо цього майна. Таким чином, посилання відповідача на «залишення» автомобіля є необґрунтованим і спрямованим на створення помилкового уявлення про його матеріальну допомогу позивачу після розірвання шлюбу. Твердження відповідача про розмір доходу, який отримує позивач (заробітна плата, пенсія, аліменти на утримання дитини) не відповідає дійсності, адже фактичні доходи позивача суттєво відрізняються від наведених ним даних. Зокрема: розмір пенсії по інвалідності становить 3 223 грн щомісяця, а не 7 000 грн, як стверджує відповідач. Це підтверджується відповідними довідками з Пенсійного фонду України, копії яких додано до матеріалів справи. Зазначена сума є значно нижчою за вказану відповідачем і не дозволяє забезпечити повноцінне покриття базових потреб позивача, враховуючи її стан здоров`я (інвалідність ІІ групи) та витрати на лікування, соціально-побутові потреби. Аліменти на утримання дочки ОСОБА_10 відповідач почав сплачувати у сумі 8 000 грн щомісяця лише з грудня 2025 року лише після того, як позивач пред`явила позов про стягнення аліментів на дитину (справа № 705/7906/25, яка наразі перебуває на розгляді). До цього періоду добровільна матеріальна допомога на дитину була нерегулярною, частковою або відсутньою, що спростовує твердження відповідача про постійну щомісячну сплату з 2023 року. Загальний дохід позивача, з урахуванням зарплати (14840 грн, що підтверджено довідками), пенсії (3223 грн) та аліментів (8000 грн з грудня 2025), є недостатнім для покриття витрат на утримання дитини, лікування та базові потреби, особливо з огляду на інфляцію, зростання цін та специфіку її інвалідності. Крім того, позивач не має ресурсів для проведення ремонту даху, фундаменту чи опалення, що вимагає значних інвестицій (сотні тисяч гривень на матеріали та роботи), і це додатково погіршує не без того важке її матеріальне становище, ставлячи сім`ю на межу виживання. Відповідач має достатній дохід для сплати аліментів у розмірі 15 000,00 (п`ятдесят тисяч) гривень щомісяця, починаючи від дня пред`явлення позову, адже ним не надано жодних допустимих та достатніх доказів на спростування позовних вимог, тоді як аргументи позивача підтверджені документами та фактами.

За вх. № 3774 від 16.02.2026 від представника відповідача - адвоката Давіденко Н.І. надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому зазначено, що відповідь на відзив відповідач вважає необґрунтованою, не підкріпленою належними доказами та такою, що суперечить дійсним обставинам, оскільки зазначене у відповіді на відзив позивачем те, що викладені у відзиві доводи спрямовані лише на те, щоб уникнути законних вимог позивача, не відповідає як самому відзиву, в якому детально описано кожну обставину, на яку посилається відповідач, так і доданим до нього доказам. Позивач спотворює факти та докази по справі, які надані відповідачем. Посилання представника позивача у відповіді на відзив на те, що відсутність нерухомого майна у відповідача не має значення для справи при визначенні розміру аліментів, є безпідставним, адже відповідачем обґрунтовано у відзиві його матеріальний стан, у тому числі і відсутність власного житла та найму житла для проживання із сім`єю. Вказана обставина, всупереч твердженню позивача, підтверджує те, що відповідач для проживання винаймає житло і сплачує за нього кошти. Зазначене також є доказом того, що він неспроможний виплачувати позивачу аліменти. Також не відповідає дійсності твердження представника позивача про те, що факт проживання відповідача в Бельгії свідчить про наявність достатнього матеріального становища, адже в даний час ОСОБА_2 проживає в Бельгії, створив сім`ю та живе в цивільному шлюбі з іншою жінкою ОСОБА_8 , з якою мають спільну дитину - малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Щомісяця цивільній дружині відповідача - ОСОБА_16 на утримання спільного сина ОСОБА_6 державою виплачуються кошти в сумі 188,95 євро, що підтверджує фактичний рівень доходу та фінансове навантаження, а також спростовує твердження представника позивача про виплати на дитину в Бельгії у тисячах євро, а зазначені у відповіді на відзив представником позивача суми державних виплат при народженні дитини є не підтвердженими доказами, його особистою та голослівною думкою. Сума коштів, яка виплачується державою Бельгія на ОСОБА_6 , не покриває всіх витрат, які необхідні для життя та розвитку малолітнього. Вказане підтверджує те, що відповідач має певні фінансові зобов`язання також на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та цивільної дружини ОСОБА_16 , яка в даний час не працює та знаходиться у відпустці по догляду за дитиною. Також у сім`ї ОСОБА_2 разом із його дружиною та сином проживає неповнолітній ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який не є родичем, а має тимчасовий захист в країні. ОСОБА_18 призначена ОСОБА_19 , що підтверджується листом Федеральної Державної Служби Юстиції від 07.08.2025. ОСОБА_7 офіційно зареєстрований на довгострокове утримання ОСОБА_2 замість батька, матері або іншої особи за адресою, де проживає сім`я ОСОБА_2 , що підтверджується Реєстрацією дитини на утриманні від 25.11.2025. Будь-яких соціальних допомог на утримання ОСОБА_11 сім`я ОСОБА_2 не отримує. Власного житла ні ОСОБА_2 , ні його цивільна дружина ОСОБА_8 не мають, а тому орендують житло по АДРЕСА_2 Бельгія з розміром щомісячної орендної плати в сумі 550 євро. Вказане підтверджується договором оренди квартири, орендарем по якому є ОСОБА_2 та платіжним документом в якому вказано історію транзакцій за період з 09.04.2025 по 09.10.2025 про суми переказів коштів здійснених ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_9 , які він перераховував за допомогою платіжної системи PayPal BNP PARIBAS FORTIS. На утримання зазначеного орендованого житла ОСОБА_2 сплачує немалі кошти. Крім зазначених витрат ОСОБА_2 сплачує також податки: місцевий податок в сумі 502,45 євро в рік, податок за вивезення побутового сміття в сумі 198,30 євро. Вище вказане повністю спростовує твердження представника позивача щодо формального створення видимості витрат на утримання житла та підтверджує те, що сторона позивача перекручує та неправильно трактує надані відповідачем докази на підтвердження своїх доводів по справі. Крім того, ОСОБА_2 працював робітником монтажником в Мертес Енергі приватне ГМБХ і його заробітна плата, яку він отримував, складала в серпні 1490,18 євро та у вересні 1540,06 євро. 24.09.2025 керівник Мертес Енергі ГМБХ попередив ОСОБА_2 про припинення трудових відносин з 29.09.2025. Вказане підтверджується розрахунками заробітної плати та рекомендованим листом роботодавця Мертес Енергі ГМБХ від 24.09.2025. Посилання позивача у відповіді на відзив на те, що вказана заробітна плата свідчить про неповний робочий графік та не дозволяє точно визначити обсяг реального доходу, спростовується наданими медичними довідками про стан здоров`я відповідача відповідно до яких за станом здоров`я ОСОБА_2 не міг працювати повний робочий день. Зазначене представником позивача щодо необхідності інформації про отриману заробітну плату ОСОБА_2 за попередні місяці 2025 року та за 2024 рік є безпідставним, оскільки не ґрунтуються на нормах діючого законодавства. Матеріальне становище ОСОБА_2 не дозволяє мати фінансові зобов`язання по утриманню ОСОБА_1 . Крім того, голослівним та таким, що не відповідає дійсності є твердження представника позивача щодо отримання ОСОБА_2 тимчасового захисту у Бельгії і отримання останнім соціальної підтримки - додаткової допомоги від Бельгії, як особі з тимчасовим прихистком, у розмірі приблизно 900 - 1 500 євро в місяць. Вказане спростовується посвідченням про реєстрацію (картою F ), яка надає дозвіл на проживання для членів сімей громадян Європейського Союзу з правом доступу до ринку праці та позбавляє права на отримання соціальних допомог, а також спростовує зазначене у відповіді на відзив те, що ОСОБА_2 отримав тимчасовий захист у Бельгії. Та обставина, що ОСОБА_2 не отримує додаткової допомоги від Бельгії, як особа з тимчасовим прихистком, підтверджується довідкою генерального директора CPAS Мальмеді від 09.09.2025. Відповідно до вказаної довідки ОСОБА_20 не має права на інтеграційний дохід. Зазначені документи підтверджують доводи відповідача про його фінансову неспроможність сплачувати аліменти на утримання ОСОБА_1 . Крім того, ОСОБА_2 має незадовільний стан здоров`я, проте, він не є особою з тимчасовим захистом, а тому пільги щодо медичного обслуговування в Бельгії на нього не розповсюджуються, тому він змушений лікуватися за власні кошти. Проведені відповідачу обстеження свідчать про значні дегенеративні зміни в організмі, які потребують лікування. Тобто, стан здоров`я відповідача ОСОБА_2 не дозволяє йому нести аліментні зобов`язання на утримання колишньої дружини. Крім того, відповідач дійсно має батьків пенсіонерів, які проживають в місті Умань Черкаської області і оскільки він є їх сином, то вся матеріальна допомога по різних потребах, у тому числі і на продукти харчування і на лікування для батьків, також забезпечується ним, проте надати суду підтвердження переказу батькам коштів не є можливим, оскільки останні є людьми похилого віку і в силу вікових змін не можуть користуватися платіжними системами. Кошти та необхідні речі ОСОБА_2 передавав батькам через знайомих, які проживають в Бельгії і періодично їздили в Україну та водіями автобусів, які здійснюють пасажирські перевезення з Бельгії до України. Щодо посилання представника позивача про те, що ОСОБА_2 не є єдиним сином у батьків і що останні ще мають дочку, то дійсно, його батьки мають дочку і в нього є сестра, але маючи онкологічне захворювання та наявність на утриманні чотирьох дітей, вона не може піклуватися про батьків та надавати їм матеріальну допомогу. Крім того, як зазначалося стороною відповідача у відзиві на позов, перед виїздом з країни, ОСОБА_2 за вимогою ОСОБА_1 уклав договір дарування будинку по АДРЕСА_1 , посвідчений нотаріально, який сторони по справі придбали в період шлюбу. В даний час в будинку проживає ОСОБА_1 . Зазначене стороною позивача у відповіді на відзив про те, що ОСОБА_2 мав фінансові проблеми і що подарував будинок ОСОБА_1 для того, щоб уникнути з його сторони подальших зобов`язань, не відповідає дійсності. Придбаний у шлюбі будинок ОСОБА_2 добровільно подарував ОСОБА_1 , не вимагаючи розподілу спільного майна подружжя чи сплати коштів за його частину. Посилання сторони позивача на те, що будинок знаходиться в аварійному стані та додані до відповіді на відзив фотографії з оглядом занедбаного майна (без будь-яких доказів його належності) підтверджують те, що ОСОБА_1 , як власник цього майна не забезпечує його належне утримання. Зазначена у відповіді на відзив та обставина, що позивач ОСОБА_1 придбала у відповідача ОСОБА_2 автомобіль «Peugeot 307» з номерним знаком НОМЕР_3 підтверджує той факт, що ОСОБА_1 є матеріально забезпеченою і мала фінансову можливість купувати та має кошти утримувати зазначений транспортним засіб, що підтверджує її достатній фінансовий стан та відсутність необхідності у грошовому забезпеченні ОСОБА_2 . Відповідно до довідки про розмір заробітної плати позивача, середньомісячна заробітна плати останньої становить 14 840 грн, розмір пенсії, яку отримує ОСОБА_1 по інвалідності становить 3 223 грн. На утримання дочки ОСОБА_10 позивач отримує від ОСОБА_2 щомісяця аліменти в сумі 8 000 грн, при тому, що позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини судом ще не розглянуті і сума до стягнення зазначена в її позові 50 000 грн щомісяця. Вказаний дохід в сумі 26 063 грн, який має ОСОБА_1 на даний час в місяць, є значним і достатнім для забезпечення соціально-побутових потреб розвиту та здоров`я дитини та самого позивача. Сам факт наявності інвалідності ІІ групи не є безумовною підставою для стягнення аліментів на утримання одного з подружжя після розірвання шлюбу. Надані до позову платіжні документи про оплату витрат на відвідування ОСОБА_1 закладів, які надають косметичні послуги та проведення за них оплати, а також придбання товарів для краси та догляду на значні суми, суперечить твердженню позивача про тяжке матеріальне становище, що не забезпечує її основні життєві потреби. Також суперечить її посилання на тяжкий матеріальний стан, в той час, як остання додала до позову договір №250503/3 від 03.05.2025 про надання туристичних послуг, де їх вартість становить 26 650 грн на одну особу. Також відомо, що позивач неодноразово відпочивала в курортних містах Єгипту, Болгарії, Франції та інших. Вартість такого відпочинку також суперечить твердженню позивача про тяжке матеріальне становище, що не забезпечує її основні життєві потреби та повністю спростовує нужденність ОСОБА_1 в її утриманні. Твердження позивача, що відповідач почав сплачувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_10 в сумі 8 000 грн щомісяця лише з грудня 2025 року повністю суперечать доказам наданим відповідачем до відзиву на позов. Така позиція позивача є недобросовісною, адже зазначене представником позивача повністю спростовується платіжними документами, в яких вказано історію транзакцій про суми переказів коштів здійснених ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_10 , та колишньої дружини, які він перераховував за допомогою платіжної системи PayPal BNPPARIBAS FORTIS на аккаунт ІНФОРМАЦІЯ_4 , що належить позивачу ОСОБА_1 . З урахуванням зазначеного, відповідач вважає, що вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення з нього аліментів на її утримання при тому, що її місячний дохід становить в сумі 26 063 грн, є безпідставними та надуманими, тому не підлягають до задоволення, адже позивачем, в порушення вимог ст. 81 ЦПК України, не доведено належними та допустимими доказами наявність потреби в матеріальній допомозі та необхідність стягнення аліментів на її утримання, а також реальної можливості та фінансової спроможності відповідача надавати їй таку допомогу та сплачувати аліменти на її утримання.

У судовому засіданні 04.03.2026 позивач ОСОБА_1 підтримала заявлені позовні вимоги, наполягала на їх задоволенні та пояснила, що починаючи з 2006 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , у якому у них народилася дочка ОСОБА_10 . Під час спільного проживання у неї почалися проблеми зі здоров`ям, вона тривалий час лікувалася, проходила реабілітацію, та врешті їй було установлено ІІ групу інвалідності. Проблеми у неї є і на даний час, у зв`язку з чим вона змушена обстежуватися та лікуватися. Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, відповідач почав займатися волонтерством, та їздити по Україні. У 2023 році він без будь-яких на те причин повідомив, що має намір поїхати за кордон, але повідомив, що вона із дочкою має залишитися в Україні, а він, будучи закордоном, буде надсилати кошти на їх проживання та погашення боргів, які на той час у них існували. Скориставшись тим, що вона має ІІ групу інвалідності, що давало право йому, як її чоловікові, перетнути кордон України, він виїхав до Бельгії і вже перетнувши кордон, повідомив, що в нього там є інша жінка, з якою він планує створити сім`ю, і до неї та дочки він повертатися наміру не має. Залишивши Україну, відповідач взагалі не турбувався ні про нею, ні про їхню спільну дочку ОСОБА_10 , матеріально їх не підтримував, а лише, коли вона звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дочки ОСОБА_10 , почав перераховувати на її утримання по 8 000 грн на місяць. Перед тим, як виїхати з України, відповідач подарував їй належну йому частку спільного будинку, який був ними придбаний під час спільного проживання. Проте, та частина будинку знаходиться в аварійному стані та потребує постійного ремонту та постійних фінансових вкладень, яких вона не має. Також, перед від`їздом відповідач за договором купівлі-продажу продав автомобіль, який також був ними придбаний під час спільного проживання, але він у незадовільному стані, оскільки відповідач ним часто користувався, тому деталі позношувалися, і це також тягне додаткові фінансові витрати на ремонт автомобіля. На даний час за станом здоров`я вона не має можливості влаштуватися на високооплачувану роботу, тому працюючи, вона отримує заробітну плату 14 840 грн та пенсію по інвалідності у розмірі 3 223 грн, що в сукупності не покриває навіть базових її потреб, тим більше потреб на виховання та утримання дочки ОСОБА_10 . Проте, відповідач, проживаючи у Бельгії, має стабільний дохід, має роботу, тому має можливість сплачувати аліменти на її утриманні у розмірі 15 000 грн щомісяця.

Представник позивача адвокат Джуган М.В. у судовому засіданні також просив задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що позивач є особою з інвалідністю, у зв`язку з чим має додаткові потреби та більші витрати на своє здоров`я та проживання, також на її утриманні перебуває спільна дочка ОСОБА_10 , а її особисті доходи не дають можливості забезпечити навіть базові необхідні витрати для проживання. Відповідач має можливість надавати фінансову допомогу, що також передбачено чинним законодавством, тому позивачем заявлена така позовна вимога.

Представник відповідача - адвокат Давіденко Н.І. у судовому засіданні зазначила, що відповідач не визнає пред`явлених до нього позовних вимог, посилаючись на позицію, викладену у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив. Зазначила, що на даний час відповідач за незадовільним станом його здоров`я не має стабільної роботи, тому не має стабільного доходу, на своєму утриманні має малолітню дитини, його нинішня дружина також не працює, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною, він не має власного житла у Бельгії, тому проживає в орендованому, що тягне не малі витрати. Має проблеми зі здоров`ям, тому змушений лікуватися за власний кошт. Після розпаду сім`ї з позивачем він не ставив питання розподілу спільно нажитого майна, а навпаки належну йому частку спільного будинку подарував позивачу, залишив у її користування автомобіль. Не дивлячись на те, що на даний час в суді вирішується справа про стягнення з нього аліментів на користь позивача на утримання дочки ОСОБА_10 , він у добровільному порядку надсилає 8 000 грн щомісяця на утримання дочки. Відповідач не має фінансової можливості сплачувати аліменти на утримання колишньої дружини, при тому, що вона має достатній дохід для свого утримання, проживаючи у власному будинку та маючи стабільний не мінімальний дохід. Тому у задоволенні позовних вимог просила відмовити.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Як встановлено у судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 з 28.07.2006 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , який було розірвано на підставі рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19.10.2023.

Під час спільного проживання у сторін народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розпаду сім`ї проживає з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з реєстру територіальної громади № 2025/0150002652 від 13.10.2025 щодо місця реєстрації ОСОБА_1 та Витягом з реєстру територіальної громади № 2025/015050392 від 14.10.2025 щодо місця реєстрації ОСОБА_3 .

Відповідно до Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 124133 ОСОБА_1 14.05.2018 установлено ІІ групу інвалідності загального захворювання безтерміново. Зазначене також підтверджується пенсійним посвідченням, виданим на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 .

Як вбачається із Довідки про доходи № 2860 6575 4788 3825, позивач ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності, розмір якої складає 3 323 грн на місяць.

Із наданого Витягу з Індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 вбачається, що позивач ОСОБА_1 працює в КНП «Уманський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Уманської ради та отримує середньомісячну заробітну плату у розмірі 14266,60 грн (за 2025 рік).

Відповідач ОСОБА_2 проживає у країні Бельгія за адресою: АДРЕСА_3 у орендованій квартирі, що підтверджується перекладом на українську мову Договором оренди квартири. До вказаного договору оренди квартири відповідачем долучено перекладені на українську мову рахунки на оплату комунальних послуг у орендованій квартирі.

Відповідно до Довідки про склад сім`ї (переклад на українську мову) за адресою: АДРЕСА_3 проживають: ОСОБА_21 , ОСОБА_6 , ОСОБА_16 та ОСОБА_7 .

Відповідно до Витягу свідоцтва про народження № НОМЕР_6 (переклад на українську мову) ІНФОРМАЦІЯ_7 народився ОСОБА_6 , який є сином ОСОБА_22 (батько) та ОСОБА_16 (мати).

Відповідно до інформації, наданої Службою опіки Генеральної дирекції з питань законодавства, свобод та основоположних прав Федерації Державної Служби Юстиції, з 07.08.2025 ОСОБА_23 є опікуном ОСОБА_11 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідно до Довідки про відсутність права власності (переклад на українську мову) згідно наявної у документації інформації станом на 28.10.2025 ОСОБА_20 не володіє жодним нерухомим майном у Бельгії.

Відповідно до Довідки сімейної допомоги (переклад на українську мову) на утримання сина ОСОБА_6 держава виплачує 188,95 євро.

Крім того, відповідач стверджує, що не дивлячись на те, що на даний час Уманським міськрайонним судом Черкаської області вирішується питання щодо стягнення з нього на користь позивачки на тримання їхньої спільної дочки ОСОБА_10 аліментів він у добровільному порядку щомісяця переказує на її утримання кошти у розмірі 8 000 грн., що не заперечується позивачкою, тому дане питання судом не досліджується.

Також судом не встановлюється та не оцінюється факт утримання батьків пенсіонерів відповідача, оскільки останнім не надано жодного документального підтвердження їх матеріального утримання.

Зважаючи на вище викладене, судом установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 28 липня 2006 року, який розірвано рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 жовтня 2023 року, та під час перебування сторін у шлюбі, а саме 14 травня 2018 року, позивачці встановлено інвалідність ІІ групи безстроково, внаслідок загального захворювання.

Відповідно до частини першої статті 76 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги та якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

За змістом частин другої, третьої та четвертої статті 75 СК України право на утримання має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним, зокрема, вважається особа з інвалідністю І, ІІ чи ІІІ групи. Особа вважається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо її заробітна плата, пенсія, доходи від використання її майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, сам по собі факт встановлення особі інвалідності ІІ групи, у тому числі до розірвання шлюбу, не є безумовною та достатньою підставою для стягнення аліментів після розірвання шлюбу. Для виникнення такого права необхідна наявність сукупності передбачених законом обставин, а саме непрацездатності, потреби у матеріальній допомозі та можливості колишнього чоловіка надавати таку допомогу.

Встановлений судом факт інвалідності позивачки ІІ групи підтверджує її непрацездатність у розумінні статті 75 СК України, а також дотримання передумови, визначеної частиною першою статті 76 цього Кодексу щодо часу виникнення непрацездатності. Разом із тим наявність зазначених обставин сама по собі не звільняє позивачку від необхідності доведення інших передбачених законом умов виникнення права на утримання.

Звертаючись до суду з позовом, позивачка покликалася на те, що її матеріальне становище є тяжким, її доходів недостатньо для забезпечення основних життєвих потреб, а також потреб неповнолітньої дочки, яка проживає разом із нею.

Водночас із досліджених судом доказів установлено, що позивачка офіційно працює та отримує заробітну плату в середньому 14 840 грн на місяць. Крім того, вона отримує пенсію по інвалідності у розмірі 3 223 грн щомісячно. Отже, сукупний розмір її власних регулярних доходів становить 18 063 грн на місяць.

При цьому кошти у розмірі 8 000 грн, які відповідач перераховує позивачці, мають цільове призначення та сплачуються на утримання їхньої неповнолітньої дочки ОСОБА_10 , що підтверджується матеріалами справи. Отже, зазначені кошти не можуть розглядатися як дохід позивачки, призначений для її особистого утримання.

Разом із тим сама по собі наявність у позивачки витрат, пов`язаних із проживанням, утриманням дитини, лікуванням чи іншими побутовими потребами, не є достатньою підставою для висновку про наявність у неї права на аліменти від колишнього чоловіка, якщо не встановлено, що її власні доходи не забезпечують визначеного законом рівня матеріального забезпечення.

Суд бере до уваги положення частини четвертої статті 75 СК України, відповідно до якої критерієм потреби у матеріальній допомозі є недостатність заробітної плати, пенсії, доходів від використання майна та інших доходів для забезпечення прожиткового мінімуму.

У цій справі позивачкою не доведено, що її сукупні власні доходи у розмірі 18 063 грн щомісячно є меншими за встановлений законом прожитковий мінімум для відповідної категорії осіб або що після врахування необхідних та документально підтверджених витрат її матеріальне забезпечення фактично є недостатнім у розумінні статті 75 СК України.

Посилання позивачки на необхідність додаткових витрат, пов`язаних із її станом здоров`я, саме по собі не свідчить про виникнення права на утримання за статтею 76 СК України. Наявність інвалідності та пов`язаних із нею потреб може бути врахована судом при визначенні розміру аліментів за наявності права на утримання, однак не замінює необхідності встановлення самої потреби у матеріальній допомозі як обов`язкової умови такого права.

Суд також враховує, що позивачка є власником житлового будинку, у якому проживає разом із дочкою. Щодо тверджень позивачки про незадовільний стан цього житла та необхідність проведення ремонту, суд виходить із того, що самі по собі такі обставини не підтверджують щомісячної потреби позивачки саме в аліментах на її особисте утримання та не дають можливості визначити розмір такої потреби.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами наявність саме тієї потреби в матеріальній допомозі, яка є обов`язковою умовою для виникнення права на утримання відповідно до статей 75, 76 СК України.

Крім того, судом підлягає оцінці передбачена законом інша обов`язкова умова - можливість відповідача надавати матеріальну допомогу.

Позивачка посилалася на те, що відповідач проживає та працює в Королівстві Бельгія, а тому має достатній та стабільний дохід, який дозволяє йому сплачувати на її користь 15 000 грн щомісячно.

Разом із тим суд не може погодитися з таким твердженням лише з огляду на факт проживання відповідача за кордоном. Сам факт проживання особи в державі з вищим, порівняно з Україною, середнім рівнем доходів не є доказом конкретного розміру її доходу та реальної можливості виконувати заявлене аліментне зобов`язання.

Надані відповідачем документи щодо його заробітної плати свідчать, що фактичний розмір отримуваного ним доходу становив 1 426,21 євро, 1 490,18 євро та 1 540,06 євро, а тому твердження позивачки про отримання відповідачем заробітної плати у розмірі 3 900-4 600 євро щомісяця належними доказами не підтверджене.

Більше того, із матеріалів справи вбачається, що відповідач не має у Бельгії власного житла та змушений орендувати житло, сплачуючи 550 євро щомісячно, а також несе витрати на комунальні послуги, опалення, страхування та податки. Також суд бере до уваги, що після припинення шлюбу відповідач створив нову сім`ю, у якій має малолітнього сина, народженого ІНФОРМАЦІЯ_8 . Його нинішня дружина не працює та перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Отже, відповідач має обов`язки щодо матеріального забезпечення своєї нинішньої сім`ї та малолітньої дитини.

Крім того, відповідно до наданих відповідачем доказів, його матеріальне становище ускладнюється станом здоров`я, зокрема захворюваннями опорно-рухового апарату та проблемами із зором, що потребують медичного спостереження та лікування.

Суд не бере до уваги припущення сторони позивачки про те, що відповідач нібито отримує додаткову соціальну допомогу в Бельгії у розмірі від 900 до 1500 євро щомісяця, оскільки такі твердження не підтверджені належними доказами. Навпаки, надані відповідачем документи містять відомості про відсутність у нього права на відповідну соціальну допомогу.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджено, що відповідач має такий рівень доходу та таке матеріальне становище, які дозволяють йому без істотного погіршення власного матеріального становища та невиконання інших сімейних обов`язків щомісячно сплачувати позивачці аліменти у заявленому розмірі 15 000 грн.

При цьому суд враховує, що відповідач, незважаючи на відсутність на час розгляду цієї справи остаточного судового рішення у справі про стягнення аліментів на утримання дочки, фактично здійснює щомісячні платежі у розмірі 8 000 грн на її утримання.

Саме по собі здійснення відповідачем таких платежів не є підставою для звільнення його від виконання передбачених законом обов`язків, однак при оцінці його фактичної можливості надавати додаткову матеріальну допомогу колишній дружині така обставина підлягає врахуванню у сукупності з його доходами, витратами, станом здоров`я та іншими сімейними обов`язками.

Суд також не вважає визначальними для вирішення спору посилання сторін на відпочинок позивачки за кордоном, витрати на косметичні послуги, придбання товарів для догляду тощо. Такі обставини самі по собі не свідчать ані про відсутність, ані про наявність потреби в матеріальній допомозі у розумінні статті 75 СК України, якщо вони не дозволяють достовірно встановити рівень доходів та необхідних витрат особи.

Так само передача відповідачем позивачці частки у житловому будинку та автомобіля не може сама по собі свідчити про припинення або відсутність права на утримання, однак наявність у позивачки житла та іншого майна є обставиною, яка підлягає врахуванню при оцінці її загального матеріального становища.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що позивачкою доведено лише факт її непрацездатності у зв`язку з встановленням інвалідності ІІ групи, яка настала під час шлюбу. Водночас сукупність інших обов`язкових умов для виникнення права на утримання після розірвання шлюбу, передбачених статтями 75, 76 СК України, належними та достатніми доказами не підтверджена.

Зокрема, позивачкою не доведено, що її власні доходи не забезпечують прожиткового мінімуму та що вона перебуває у такому матеріальному становищі, за якого об`єктивно потребує матеріальної допомоги від колишнього чоловіка. Також не доведено, що відповідач з урахуванням фактичного розміру його доходів, обов`язкових витрат, стану здоров`я та наявності інших сімейних обов`язків має реальну фінансову можливість щомісячно сплачувати на її користь 15 000 грн без істотного погіршення власного матеріального становища.

При цьому суд виходить із того, що відповідно до статті 81 ЦПК України саме позивачка повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог. Суд не може ґрунтувати висновок про наявність права на аліменти на припущеннях щодо можливого доходу відповідача або можливих соціальних виплат, які він отримує за кордоном.

Такий підхід відповідає правовій природі аліментного обов`язку між колишнім подружжям: право на утримання виникає не автоматично внаслідок самого факту інвалідності, а лише за наявності встановленої законом сукупності юридичних фактів. Верховний Суд (Постанова Верховного Суду від 28 березня 2018 року, справа № 296/5385/17, провадження № 61-4187св18) також звертає увагу, що право на утримання після розірвання шлюбу пов`язане одночасно з непрацездатністю, потребою в матеріальній допомозі та можливістю іншого з подружжя її надавати.

Таким чином, встановивши відсутність достатніх доказів одночасної наявності всіх необхідних умов, передбачених статтями 75, 76 СК України, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на її утримання.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на її утримання належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання колишньої дружини.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ; АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .

Відповідач: ОСОБА_2 ; останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 .

Суддя О.І.Єщенко