Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №674/1740/26 — Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/1740/26

Провадження № 2/674/1360/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області у складі головуючої судді Шафікової Ю.Е., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулось до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 17582,40 грн., а також стягнути судові витрати зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що 20 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Клай Інвест» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №253655 за умовами якого останній отримав кредит у сумі 4000,00 гривень строком на 90 днів та сплатою відсотків у розмірах, визначених умовами договору.

23 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Клай Інвест» та ТОВ «Діджи Фінанс» був укладений договір факторингу №23122024/1 за умовами якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №253655 у сумі 17582,40 грн., з яких: 4000,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 4582,40 грн. сума заборгованості за відсотками, 1000,00 грн. сума заборгованості за комісією, 8000,00 грн. сума заборгованості за пенею.

Всупереч умовам Кредитного договору відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідач, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «Діджи Фінанс», ні на рахунки попереднього кредитора.

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «Діджи Фінанс» за кредитним договором №253655 у сумі 17582,40 грн., з яких: 4000,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 4582,40 грн. сума заборгованості за відсотками, 1000,00 грн. сума заборгованості за комісією, 8000,00 грн. сума заборгованості за пенею.

Неможливість в досудовому порядку врегулювати спір, наявність непогашеної заборгованості, зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 21 серпня 2026 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду відзиву на позовну заяву, заяв та клопотань до суду також не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, вважає що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем склались відносини зобов`язального характеру, що підтверджується укладеними договорами кредиту/ та договором факторингу.

20 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Клай Інвест» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №253655 відповідно до умов якого товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 4000,00 грн., а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п.1.1 Договору).

Згідно п.1.2 строк кредитування 90 днів, тобто до 17.06.2024 року.

Відповідно до п.1.3 Договору, за користування кредитом клієнт сплачує товариству 803 % (процентів) річних від суми кредиту 2,2% (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована.

Відповідно до договору п.1.4 за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, в тому числі комісія за надання кредиту 25% від суми фінансового кредиту.

У пункті 1.5 Договору зазначено, що кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами Договору, що підтверджується листом ТОВ «ПрофітГід в розмірі 4000,00 грн. 20.03.2024 року 12:44, на картку НОМЕР_1 , призначення переказу видача кредиту №253655.

Згідно з інформацією, яка витребувана судом в АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 , в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , у період з 20.03.2024 по 20.03.2024 року, було зараховано 4000,00 грн. на картку № НОМЕР_2 , що підтверджується випискою по рахунку.

В подальшому 23 грудня 2024 року між ТзОВ «Клай Інвест» та ТзОВ «Діджи Фінанси» укладений Договір факторингу №23122024/1, відповідно до умов якого ТОВ «Клай Інвест» відступило ТОВ «Діджи Фінанси» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором №253655.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №23122024/1 від 223.12.2024 року ТОВ «Діджи Фінанси» набуло право грошової вимоги до відповідача в розмірі 17782,40 грн..

Згідно з розрахунком заборгованості за договором №253655 від 20.03.2024 року заборгованість ОСОБА_1 складає 17582,40 грн., з яких 4000,00 грн.– сума заборгованості за основною сумою боргу; 4582,40 грн. – сума заборгованості за відсотками, 1000,00 грн. -заборгованість за комісією, 8000,00 грн.- заборгованість за пенею.

При застосуванні норм права до спірних правовідносин судом враховується наступне.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в ст.11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Частиною 2 статті 639 ЦК України також визначено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Отже, ОСОБА_1 уклав договір кредиту шляхом підписання його електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, проте в порушення умов договору не виконав своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Зазначений кредитний договір, за яким відповідач отримав кредит, є чинним та недійсними у судовому порядку не визнавався.

Презумція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Згідно ст. ст. 526, 529 ч. 1 ЦПК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тобто, належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеними договором кредиту, сплата процентів за користування ним та комісії за надання кредиту.

Окрім того, частиною 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

За нормою ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Уклавши договір факторинг №23122024/1, позивач у встановленому законом порядку набув право вимоги до відповідача за кредитним зобов`язанням за кредитним договором №253655.

Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.

Судом встановлено, що відповідач жодних платежів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором не здійснював.

Щодо розміру процентної ставки за кредитним договором суд зазначає таке.

Так, 22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України «Про споживче кредитування».

Зокрема, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Зважаючи на те, що у даній справі, договір було укладено 20 березня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тому строк дії п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.

Відтак, згідно вимог вказаного Закону максимальний розмір денної процентної ставки в укладеному між сторонами кредитному договорі не повинен перевищувати 1%.

Відповідно, позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» нарахування процентів за користування кредитом за весь період користування кредитними коштами мало проводитися за денною ставкою 1%.

Таким чином, розмір процентів за користування кредитом за вказаний період (90 днів - термін дії договору) з 20 березня 2024 року по 18 червня 2024 року, виходячи із денної процентної ставки 1%, має становити 3600,00 грн (40 грн. (1% від тіла кредиту 4000,00 грн) х 90 днів = 3600,00 грн).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №253655 в розмірі 8600,00 грн., з яких: 4000,00 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 3600,00 грн. прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 1000,00 грн. заборгованість за комісією.

З приводу стягнення з відповідача на користь позивача за кредитним договором №253655 – пені в розмірі 8000,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які чинні, як на день укладення кредитного договору, так і на час ухвалення цього рішення, в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також, Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 №183/7850/22 зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить про те, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи вищевказане, даний позов слід задоволити частково, відмовивши в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 8000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд також враховує, що відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду відзиву на позовну заяву, не спростував розрахунок суми позовних вимог, не подав доказів на погашення заборгованості за кредитним договором, що є її процесуальним обов`язком. Отже сума заборгованості ним не заперечується.

Щодо розподілу між сторонами судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача також було подано до суду наступні документи: договір №42649746/02 про надання правової допомоги від 01.06.2026 року, додаткова угода №253655 до договору про надання правової допомоги №42649746/02 від 21 липня 2026 року, детальний опис робіт (наданих послуг) від 01 червня 2026 року, з якого вбачається, що вартість наданих щодо підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором становить 6 000,00 грн., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

При цьому, пунктом 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справ №755/9215/15-ц, зазначено що, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальних адвокатських витрат (встановлення їхньої доцільності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Представником позивача належними доказами підтверджено факт понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

Однак, відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог (48,91%), з відповідача на корить позивача необхідно стягнути 2934,60 гривень (6000,00 х 48,91:100) - витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволених вимог, а тому судовий збір слід стягнути в розмірі 1302,17 грн. (2662,40 х 48,91: 100).

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 293, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором– задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанси» (ЄДРПОУ: 42649746, адреса для листування: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_4 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) заборгованість за Кредитним договором №253655 від 20.03.2024 року у розмірі 8600 (вісім тисяч шістсот) гривень, з яких: 4000 (чотири тисячі) гривень прострочена заборгованість за кредитом, 3600 (три тисячі шістсот) гривень прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 1000 (одна тисяча) гривень заборгованість за комісією та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1302 (одну тисячу триста дві) гривні 17 (сімнадцять) копійок, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2934,60 (дві тисячі дев`ятсот тридцять чотири) гривні 60 (шістдесят) копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13 жовтня 2026 року.

Суддя Ю. Е. Шафікова