Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №674/1755/26 — Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/1755/26

Провадження № 2/674/1368/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області у складі головуючої судді Шафікової Ю.Е., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанси» звернулось до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором №217800 від 16 грудня 2021 року в розмірі 14680,00 грн., а також стягнути судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що 16 грудня 2021 року між ТзОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №217800 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електорнними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов якого відповідач отримав у кредині кошти у розмірі 4000,00 грн., шляхом їх переказу на платіжну картку № НОМЕР_1 строком на 21 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,50 % від суми кредиту за кожен день користування.

19 квітня 2024 року між ТзОВ «Клай Інвест» та ТзОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №568/ФК-24, відповідно до умов якого ТзОВ «Клай Інвест» відступило право вимоги до боржників, в тому числі і до відповідачки за кредитним договором №217800.

В порушення умов договору відповідачка належним чином не виконала своїх зобов`язань, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 14680,00 грн., з яких 4000,00 грн.– сума заборгованості за основною сумою боргу; 2940,00 грн. – сума заборгованості за відсотками, 600,00 грн. – заборгованість за комісією, 7140,00 грн. заборгованість за пенею.

Неможливість в досудовому порядку врегулювати спір, наявність непогашеної заборгованості, зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 24 серпня 2026 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачка не скористалась своїм правом та не подала до суду відзиву на позовну заяву, заяв та клопотань до суду також не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, вважає що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачкою склались відносини зобов`язального характеру, що підтверджується укладеним кредитним договором та договором факторингу.

Так, 16 квітня 2021року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Клай Інвест» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №217800 відповідно до умов якого товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 4000,00 грн., а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п.1.1 Договору).

Згідно п.1.2 строк кредитування 21 днів, тобто до 05.01.2022 року.

Відповідно до п.1.3 Договору, за користування кредитом клієнт сплачує товариству 1295 % (процентів) річних від суми кредиту 3,50 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована.

У пункті 1.4 Договору зазначено, що кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

Відповідно до договору п.1.5 за використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту клієнт зобов`язаний сплатити товармству комісію в розмірі 15% від суми фінансового кредиту.

Відповідно до п.3.3.3 договору відповідачка може продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту, зазначеного в графіку розрарухунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту.

Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами Договору, що підтверджується листом ТОВ "ПрофітГід" в розмірі 4000,00 грн. 16.12.2021 року 17:02, на картку НОМЕР_1 , призначення переказу видача кредиту №217800.

Згідно з інформацією, яка витребувана судом в АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 , в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , у період з 16.12.2021 по 16.12.2021 року, було зараховано 4000,00 грн. на картку № НОМЕР_2 , що підтверджується випискою по рахунку.

В подальшому 19 квітня 2024 року між ТзОВ «Клай Інвест» та ТзОВ «Діджи Фінанси» укладений Договір факторингу №568/ФК-24, відповідно до умов якого ТОВ «Клай Інвест» відступило ТОВ «Діджи Фінанси» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором №217800.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №№568/ФК -24 від 19.04.2024 року ТОВ «Діджи Фінанси» набуло право грошової вимоги до відповідачки в розмірі 14680,00 грн..

Згідно з розрахунком заборгованості за договором №217800 від 16.12.2021 року заборгованість ОСОБА_1 складає 14680,00 грн., з яких 4000,00 грн.– сума заборгованості за основною сумою боргу; 2940,00 грн. – сума заборгованості за відсотками, 600,00 грн. – заборгованість за комісією, 7140,00 грн. заборгованість по відсотках на прострочці, заборгованість по пені - 0,00 грн.

При застосуванні норм права до спірних правовідносин судом враховується наступне.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в ст.11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Частиною 2 статті 639 ЦК України також визначено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Отже, ОСОБА_1 уклала договір кредиту шляхом підписання його електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, проте в порушення умов договору не виконала своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Зазначений кредитний договір, за яким відповідачка отримала кредит, є чинним та недійсними у судовому порядку не визнавався.

Презумція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Згідно ст. ст. 526, 529 ч. 1 ЦПК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Окрім того, частиною 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Тобто, належним виконанням зобов`язання з боку відповідачки є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеними договором кредиту, сплата процентів та комісії за надання кредиту.

За нормою ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Уклавши договір факторингу №568/ФК-24, позивач у встановленому законом порядку набув право вимоги до відповідачки за кредитним зобов`язанням за кредитним договором №217800.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Разом з цим, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог за кредитним договором №217800 в розмірі 7540,00 грн., з яких: 4000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2940,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 600,00 грн. – заборгованості за комісією.

З приводу стягнення з відповідачки на користь позивача за кредитним договором №217800 пені в розмірі 7140,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно розрахунку заборгованісті пеня відповідачці не нараховувалась, а тому відсутні підстави для задоволенння позову в частині стягнення пені.

Разом з цим, згідно розрахунку заборгованості за договором №217800 вбачається, що ОСОБА_1 нараховувалась заборгованість за відсотками по прострочці в розмірі 7140,00 грн., проте позивач не просить про стягнення даних відсотків з відповідача, отже вказана сума стягненню не підлягає, з огляду на дотримання принципу диспозитивності судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд також враховує, що відповідачка не скористалась своїм правом та не подала до суду відзиву на позовну заяву, не спростувала розрахунок суми позовних вимог, не подала доказів на погашення заборгованості за кредитним договором, що є її процесуальним обов`язком. Отже сума заборгованості нею не заперечується.

Щодо розподілу між сторонами судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача також було подано до суду наступні документи: договір №42649746/02 про надання правової допомоги від 01.06.2026 року, додаткова угода №217800 до договору про надання правової допомоги №42649746/02 від 21 липня 2026 року, детальний опис робіт (наданих послуг) від 01 червня 2026 року, акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 21 липня 2026 року, з якого вбачається, що вартість наданих щодо підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором становить 6 000,00 грн., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

При цьому, пунктом 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справ №755/9215/15-ц, зазначено що, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальних адвокатських витрат (встановлення їхньої доцільності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Представником позивача належними доказами підтверджено факт понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

Однак, відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог (51,36%), з відповідачки на корить позивача необхідно стягнути 3081,60 гривень ( 6000,00 х 51,36:100) - витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволених вимог, а тому судовий збір слід стягнути в розмірі 1367,40 грн. (2662,40 х 51,36: 100).

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 293, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором– задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанси» (ЄДРПОУ: 42649746, адреса для листування: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_4 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) заборгованість за Кредитним договором №217800 від 16.12.2021 року у розмірі 7540 (сім тисяч п`ятсот сорок) гривень, з яких: 4000 (чотири тисячі) гривень прострочена заборгованість за кредитом, 2940 (дві тисячі дев`ятсот сорок) гривень прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 600(шістсот) гривень заборгованість за комісією та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1367 (одну тисячу триста шістдесят сім) гривень 40 (сорок) копійок, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3081 (три тисячі вісімдесят одну) гривню 60 (шістдесят) копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13 жовтня 2026 року.

Суддя Ю. Е. Шафікова