Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №712/8672/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/8672/26

Провадження № 2/712/4715/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Пономаря В.О.

за участі секретаря судового засідання Рясик Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення збитків за несвоєчасне виконання рішення суду,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Він Фінанс» через систему «Електронний суд» звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків за несвоєчасне виконання рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.05.2013 у справі № 2-2601/12 задоволено позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнуто із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 010/02-2/055/01-07 від 27.01.2007 у розмірі 27 647,13 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 220 983 грн 51 коп.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 07.12.2017 замінено стягувача у цивільній справі № 2-2601/12 із ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (найменування змінено на ТОВ «Він Фінанс» на підставі протоколу загальних зборів учасників № 1706 від 25.07.2024).

Рішення суду не виконувалось боржником у період із 25.02.2019 до 23.02.2022, у зв`язку із цим позивач просить стягнути із відповідача ОСОБА_1 3 % річних за вказаний період у розмірі 2 485,96 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 107 269 грн 17 коп., а також судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси 25.06.2026 вищезазначену цивільну справу прийнято до розгляду відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача Романенко М.Е. в судове засідання не з`явився, натомість 22.07.2026 подав до суду клопотання, у якому просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 повторно в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзиву на позовну заяву не подавав, причини неявки суду не відомі. Судова повістка про виклик у судове засідання повернулась до суду без вручення відповідачу із зазначенням підстав її повернення оператором поштового зв`язку АТ «Укрпошта» - «адресат відсутній за вказаною адресою».

Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18.12.2009 передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Водночас, згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.05.2013 у справі № 2-2601/12 задоволено позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнуто із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 010/02-2/055/01-07 від 27.01.2007 у розмірі 27 647,13 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 220 983 грн 51 коп.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 07.12.2017 замінено стягувача у цивільній справі № 2-2601/12 із ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (найменування змінено на ТОВ «Він Фінанс» на підставі протоколу загальних зборів учасників № 1706 від 25.07.2024).

Позивач ставить питання про стягнення з відповідача на його користь трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за період із 25.02.2019 до 23.02.2022.

Згідно наданого позивачем розрахунку 3 % річних за період із 25.02.2019 до 23.02.2012 становлять 2 485, 96 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 107 269 грн 17 коп.

Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 530, 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, за змістом наведеної норми закону нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, так як виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічний правовий узгоджується з висновками у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 № 758/1303/15-ц та Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19).

Правовий аналіз положень ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за час прострочення.

Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

А тому, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 2 485,96 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 107 269 грн 17 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 2 662 грн 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі, то на підставі ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Стосовно заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 2 ст. 133 ЦПК України).

За положеннями ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 7 000 грн до позовної заяви позивачем додано договір про надання правової допомоги № 97 від 03.12.2025, укладений між ТОВ «Він Фінанс» та Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» в особі керуючого бюро Міньковської А.В., додаткова угода від 03.12.2025 до вказаного договору, акт про підтвердження факту надання правничої допомоги від 25.05.2026 на суму 7 000 грн та детальний опис робіт до вказаного акту.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Верховний Суд у постанові від 19.02.2024 у справі № 490/7096/21 та від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц також зауважено, що подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.04.2024 у справі № 756/6927/20, від 04.04.2024 у справі № 701/804/21, від 10.04.2024 у справі № 530/259/21, від 10.04.2024 у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Отже, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При вирішенні питання стягнення витрати на правову допомогу суд бере до увагу, що предмет спору відноситься до справ незначної складності (справа є малозначною) та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо усної консультації, правового аналізу та підготовки позовної заяви, з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правовідносин.

Враховуючи категорію та складність справи, ціну позову, сталу судову практику щодо розгляду подібних справ, обсяг наданих адвокатом послуг та керуючись принципами справедливості і розумності, з відповідача належить стягнути на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 грн.

На підставі викладеного вище та керуючись ст. 12-13, 81, 89, 133, 141, 259, 264-265, 268, 354 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення збитків за несвоєчасне виконання рішення суду - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» 3 % річних за період із 25.02.2019 до 23.02.2022 у розмірі 2 485 (дві тисячі чотириста вісімдесят п`ять) доларів США 96 (дев`яносто шість) центів.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 (сорок) коп., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн, а всього 6 662 (шість тисяч шістсот шістдесят дві) грн 40 (сорок) коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений 05.10.2026.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», ЄДРПОУ 38750239, місцезнаходження за адресою: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя В.О. Пономар