Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №712/9888/25 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа №712/9888/25

Провадження №2/712/327/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

29 вересня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі головуючого судді Чапліної Н.М. за участі секретаря судового засідання Дрінясової П.О.,

представника позивача адвоката Сергієнко О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

У С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 через представника адвоката Сергієнко О.П. звернулася до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовною заявою до ОСОБА_2 , у якій просить визначити додатковий строк у три місяці з дня набрання рішенням законної сили для прийняття спадщини після померлої матері, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача - ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, а саме квартира АДРЕСА_1 .

Про наявність спадкового майна позивачу нічого не було відомо, оскільки позивач вважала, що власником вищевказаної квартири є лише її брат - ОСОБА_2 , який проживав в даній квартирі та був в ній зареєстрований.

У зв`язку з тяжким матеріальним становищем та складними життєвими обставинами, з 2002 року позивач змушена була працювати за кордоном в Іспанії, і в Україну приїжджає періодично. Позивач була і залишається громадянкою України.

Після смерті матері ОСОБА_3 , брат повідомив позивачу, що він є єдиним власником вищевказаної квартири, тому позивач не зверталася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Брат позивача ОСОБА_2 періодично працює в Польщі. Він з позивачем не спілкується. У вказаній квартирі він не проживає, а за комунальні послуги сплачує позивач. Заборгованість за комунальні послуги по вказаній квартирі - відсутня

Крім того, всі витрати по організації похорону мами ОСОБА_3 , по захороненю, поминанню, встановленню пам`ятника позивач оплачувала за рахунок власних коштів.

Ще за життя мами позивач вважала, що мама приватизувала квартиру АДРЕСА_1 одноособово та подарувала її брату - ОСОБА_2 , оскільки мама завжди стверджувала, що брат молодший і не пристосований до самостійного життя.

У 2024 році, приїхавши додому в Україну, позивач дізналася від маминої подруги, що квартира АДРЕСА_1 , була приватизована на матір та брата в рівних частках. Як вбачається з довідки КП «ЧООБТІ», право власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 (1/2 частка) та ОСОБА_3 (1/2 частка).

Отже, оскільки позивач вважала, що має право на спадщину, 09 жовтня 2024 року звернулася до Третьої черкаської державної нотаріальної контори із заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину.

Листом №722/01-16 від 21.10.2024 року нотаріус повідомив позивача, що нею пропущений термін на прийняття спадщини, який передбачений ст. 1270 ЦК України та запропоновав звернутися до суду.

Позивач вказала, що у результаті онкологічного захворювання у 2013 році в Іспанії позивачу проведена операція по видаленню пухлини. Після проведення вищевказаної операції у позивача був тривалий реабілітуючий період.

Після проведеного оперативного втручання та в результаті нервового перенапруження після смерті мами загальний стан здоров`я позивача погіршився. Перебуваючи вдома в Україні позивач неодноразово зверталась до медичних закладів, було поставно діагноз: гіпертонічна хвороба II ст., ступінь 2, кризовий перебіг з частими гіперетензивними кризами по церебральному типу. Гіпертензивне серце. Дисгормональна кардіоміопатія СН Іст. Хронічна дисциркуляторна енцефелопатія Іст, астено- невротичний синдром. Розповсюджений остеохондроз хребта з корінцевим синдромом, що підтверджується виписками із медичної карти.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року, «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Позивач пропустила встановлений строк для прийняття спадщини оскільки їй не було відомо про наявність спадкового майна. У нотаріальній конторі позивач дізналася, що заяву про прийняття спадщини подав брат. Ознайомившись з матеріалами спадкової справи, позивач дізналася, що брат ОСОБА_2 ввів в оману державного нотаріуса Третьої черкаської державної нотаріальної контори, вказавши в заяві що інших спадкоємців після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 - немає. Таким чином, ввівши позивача в оману, та, надавши нотаріусу неправдиві дані, відповідач свідомо позбавив позивача можливості отримати частку у спадщині матері.

Ухвалою суду від 24.07.2025 відкрите провадження у справі та призначено її до судового розгляду у відкритому засіданні за правилами загального позовного провадження, витребувано у Третьої черкаської державної нотаріальної контори копію спадкової справи, призначеної після смерті ОСОБА_3 , у справі призначено підготовче судове засідання.

Відповідач відзив на позовну заяву не направив, у підготовче судове засідання не з`явився, про дату та час підготовчого судового засідання повідомлявся належним чином.

26.08.2025 до суду від Третьої черкаської державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 03.11.2025 закрите підготовче судове засідання, справа призначена до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Сергієнко О.П. підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, вказала, що зв`язку з відповідачем ОСОБА_2 у позивача немає, його місцезнаходження позивачу не відоме, проти заочного розгляду справи не заперечувала. Вказала, що позивач пропустила строк звернення із заявою про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки про наявність спадкового майна не знала. Ще за життя мати повідомила, що квартиру приватизувала та подарувала брату. Позивач тривалий час працювала за кордоном. Позивач допомагала матері матеріально, приїжджала періодично, після смерті займалася її похованням. Квартирою постійно опікувалася, вважала це обов`язком перед матір`ю, оплачувала комунальні послуги. Про те, що квартира на момент смерті була приватизована на матір та брата дізналася тільки у 2024 році. Брат при поданні заяви про прийняття спадщини ввів в оману нотаріуса про те, що інших спадкоємців не має, що було причиною не обізнаності позивача про наявність спадщини. Просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату та час розгляду належним чином шляхом направлення повісток на зареєстроване місце проживання та розміщення оголошення на сайті Судова влада. Про причини неявки в судове засідання не повідомив, відзив на позов не надав, тому суд ухвалив здійснити заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст.ст.280-281 ЦПК України.

Вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджене свідоцтвом про смерть, виданим 02.04.2015 серії НОМЕР_1 , актовий запис № 898 від 02.04.2015.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є дочкою ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є сином ОСОБА_3 .

Відповідно до інформації про зареєстроване право власності, наданої КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» від 04.10.2024 № 56705 станом на 01.01.2013 право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_2 – частки та ОСОБА_3 – частки.

Згідно з інформацією Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради від 28.10.2024 станом на 25.10.2024 за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрований ОСОБА_2 .

Відповідно до списку на заселення квартири АДРЕСА_1 – додатку до архівного витягу рішення № 201-9/7.1 від 07.05.1979 Виконавчого комітету Соснівської районної ради народних депутатів до списку включені ОСОБА_3 , донька ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 .

Відповідно до відповіді завідувача Третьої черкаської державної нотаріальної контори від 21.10.2024 № 722/01-16 на заяву ОСОБА_1 від 09.10.2024 № 733/01-16 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки вона у встановлений законом термін із заявою про прийняття спадщини не звернулася.

Відповідно до копії спадкової справи № 232/2015, заведеної після смерті ОСОБА_3 , до Третьої черкаської державної нотаріальної контори 25.09.2025 звернувся ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . У заяві зазначено, що крім відповідача інших спадкоємців не має.

Відповідно до інформації Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» за адресою: АДРЕСА_2 станом на 27.03.2015 зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .

Відповідно до виписок із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 за 2016, 2017, 2018 роки позивач проходила лікування у стаціонарі щорічно близько 10 днів, встановлений діагноз: гіпертонічна хвороба II ст., ступінь 2, кризовий перебіг з частими гіперетензивними кризами по церебральному типу. Гіпертензивне серце. Дисгормональна кардіоміопатія СН І ст. Хронічна дисциркуляторна енцефелопатія І ст, астеноневротичний синдром. Розповсюджений остеохондроз хребта з корінцевим синдромом.

Позивачем долучені квитанції про оплату послуг за водовідведення, вивіз ТПВ, кв. плати, ТОВ «ГК «Нафтогаз України», КПТМ «Черкаситеплокомуненерго», вказана адреса: АДРЕСА_2 .

До справи долучене посвідчення резиденції, перекладене з іспанської на українську мову на ім`я ОСОБА_1 .

Відповідно до звіту про виписку позивачу проведене хірургічне втручання, термін перебування на лікуванні з 19.11.2013 по 22.11.2013.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 повідомила, що із ОСОБА_1 дружить зі шкільних років. Десь з 2007 року ОСОБА_1 працює за кордоном, періодично, майже кожен рік, приїжджає до України. Весь час позивач надавала матері та брату матеріальну допомогу. Мама - ОСОБА_3 захворіла та у 2015 році померла, похорон оплачувала ОСОБА_1 . З братом у позивача напружені стосунки. З матір`ю постійно проживав ОСОБА_2 . ОСОБА_1 не знала, що квартира приватизована на брата та на мати, вважала, що власником квартири була мати, а потім став брат. ОСОБА_3 за життя казала, що квартира буде ОСОБА_6 . Наскільки відомо свідку, про наявність спадкового майна позивач дізналася тільки у 2024 році. У розмові позивач скаржилася, що ОСОБА_2 у заяві про прийняття спадщини вказав себе єдиним спадкоємцем.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 повідомила, що ОСОБА_1 знає з дитинства, ОСОБА_2 до матері відносився погано, ОСОБА_1 постійно допомагала матері. Перед війною ОСОБА_2 поїхав до Польші, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 немає близьких стосунків, вони не спілкуються. Зі слів ОСОБА_1 знає, що раніше їй не було відомо про можливість спадкування квартири після смерті матері, про це дізналася недавно. Вважала що квартира належить тільки матері. Про те, що брат приймав участь у приватизації не знала. Поховання матері, утримання квартири оплачувала ОСОБА_1 .

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступне черга одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від спадкування, неприйняття або відмови від прийняття ним спадщини, крім випадків визначених статтею 1259 ЦК України.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК).

Верховний Суд виробив сталий підхід щодо застосування відповідних норм права, який мають враховувати суди при вирішенні спору відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК.

Верховний Суд наголошував, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 05 листопада 2025 року у справі № 202/8070/23).

Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).

Строки на подання заяви про прийняття спадщини не визнаються преклюзивними, можуть бути поновлені з дотриманням правил частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні (див. постанову Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 756/957/18).

Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини (постанова Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 706/275/22 (провадження № 61-12010св23)).

Верховний Суд звертав увагу, що, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку, з огляду на обставини кожної справи. Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови (див. постанову Верховного Суду від 17 листопада 2022 року у справі № 703/1836/20).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК).

Убачається, що позивач не була позбавлена можливості звернутися із відповідною заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини в установлені законом строки. Доказів, які б свідчили про наявність перешкод для подання такої заяви, позивачка не надала.

Факт тривалого перебування позивача за кордоном не доводить неможливість звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, крім того, позивач вказує, що регулярно приїздила до України.

Суд критично відноситься до твердження позивача про тривалу необізнаність про належність квартири ОСОБА_3 , оскільки за твердженнями позивача та свідків позивач підтримувала відносини з матір`ю, опікувалася утриманням квартири. Долучені довідки про хвороби позивача не свідчать про поважність не звернення позивача із заявою про прийняття спадщини протягом 9 років.

За встановленими обставинами цієї справи, причини пропуску строку для прийняття спадщини, наведені позивачкою, є неповажними, а безпідставне визначення додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента верховенства права та є незаконним втручанням у права, зокрема, відповідача, який звернувся із заявою про прийняття спадщини у встановлений строк, був зареєстрований та мешкав з матір`ю на час смерті.

Аргументи позивача, що відповідач у заяві про прийняття спадщини вказав, що інших спадкоємців не має суд відхиляє, такі дії відповідача не свідчать про поважність причин пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини, так як не є перешкодою на вчинення спадкоємцем дій щодо прийняття спадщини відповідно до норм цивільного права.

Крім того, суд враховує, що пропуск для подання заяви про прийняття спадщини є значним і тривалим, так як після закінчення визначеного законом шестимісячного строку сплинуло 9 років.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач не довела, що встановлений законом строк на звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини пропущений нею з поважних причин, які в розумінні статті 1272 ЦК України пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які б перешкоджали позивачу у встановлений законом шестимісячний строк звернутися до нотаріальної контори.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 79-81, 83, 89, 263-265, 259, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 1270, 1272 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів (ст.ст. 354, 355 ЦПК України). Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2

Повний текст рішення складений 09.10.2026

Суддя Н.М. Чапліна