Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №466/8489/25 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/8489/25

Провадження № 2/466/629/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

«14» жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:

головуючої - судді Луців-Шумської Н.Л.

учасники справи

секретар Гураш М.В.

позивачка ОСОБА_1

представник позивача Ленчук Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), від імені якої діє адвокат Ленчук Роман Ігорович (76018, м.Івано-Франківськ, вул.Незалежності, 4, оф.417, РНОКПП НОМЕР_2 ), до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 ), третя особа - Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради як орган опіки та піклування (76004, м.Івано-Франківськ, вул.Грушевського, 21, ЄДРПОУ 04054346) про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в :

11.09.2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення його батьківських прав відносно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.06.2007 року між сторонами було зареєстровано шлюб у виконавчому комітеті Підкамінської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області, актовий запис №3.

У шлюбі у сторін народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 17.08.2012 року у справі №0912/1120/12 шлюб між сторонами розірвано.

Позивачка зазначає, що після розірвання шлюбу відповідач, починаючи з 2013 року, фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків щодо дітей, не підтримує з ними зв`язку, не цікавиться їхнім життям, станом здоров`я, розвитком та навчанням, не бере участі у їхньому вихованні, матеріальному забезпеченні, харчуванні та медичному догляді, не сплачує аліменти.

Зазначає, що жодних перешкод у спілкуванні відповідача із дітьми не створювала.

Рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 08.08.2012 року у справі №2/0912/384/12 з відповідача на користь позивачки присуджено аліменти на утримання дітей у розмірі 400 грн. щомісячно на кожну дитину.

За твердженням позивачки, відповідач понад десять років перебуває на території Ізраїлю, участі у вихованні та утриманні дітей не бере, а також зловживає алкогольними напоями.

Після розірвання шлюбу вихованням дітей, крім позивачки, займається її теперішній чоловік ОСОБА_5 , який, як зазначає позивачка, фактично виконує батьківські функції, бере участь у вихованні та матеріальному забезпеченні дітей, проводить із ними час, а між ним та дітьми склалися теплі, дружні та довірливі відносини. Позивачка також зазначає, що ОСОБА_5 має намір у подальшому усиновити дітей.

На підставі викладеного позивачка просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою від 01.10.2025 року у справі відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 20.08.2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Ленчук Р.І. позовні вимоги підтримали повністю, покликаючись на вказані у позовній заяві обставини. Просили позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився з невідомих причин, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відзиву на позовну заяву не надіслав.

Суд у відповідності до ст. ст.223,280 ЦПК України, зі згоди позивача вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явилась, надіслала на адресу суду Висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав щодо дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . У окремій заяві позовну заяву підтримала, просила розглядати справу за її відсутності.

Заслухавши пояснення позивачки, її представника, думку дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , показання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , дослідивши подані суду докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких мотивів.

Відповідно до частини восьмої статті 7 Сімейного кодексу України при регулюванні сімейних відносин має бути максимально враховано інтереси дитини.

Згідно з частиною другою статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками та їх окреме проживання від дитини не впливають на обсяг їхніх прав і не звільняють від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.150 СК України, яка визначає обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини : 1. Батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. 2. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. 3. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. 4. Батьки зобов`язані поважати дитину. 5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

За частиною другою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні та має право на особисте спілкування з нею.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 164 ч.1 СК України передбачений перелік підстав, за наявності однієї з яких мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, в тому числі якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Пунктом 2 ч.1 ст.164 СК України передбачено, що мати або батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов її життя та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Згідно з ч.3 ст.164 СК України мати або батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо всіх своїх дітей або когось із них.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на особу, яка не виконує батьківських обов`язків, а тому для його застосування суд повинен установити не лише факт невиконання батьківських обов`язків, а й винну, свідому поведінку батька чи матері, свідоме нехтування ними своїми обов`язками щодо дитини.

Відповідно до вимог ст.165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки і піклування, прокурор, а також сама дитини, яка досягла чотирнадцяти років.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 .

Рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 17.08.2012 року у справі №0912/1120/12 шлюб між сторонами розірвано.

Діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживають з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 , та перебувають на її утриманні.

Судом встановлено, що відповідач протягом тривалого часу після розірвання шлюбу фактично не бере участі у житті дітей, не спілкується з ними, не цікавиться їх фізичним, духовним та моральним розвитком, станом здоров`я, навчанням, не бере участі у їх вихованні та матеріальному забезпеченні.

При цьому суд бере до уваги, що ще до розірвання шлюбу між сторонами рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 08.08.2012 року з відповідача були присуджені на користь позивачки аліменти на утримання дітей, що додатково підтверджує невиконання ним обов`язку з утримання і матеріального забезпечення дітей.

Вказані обставини у своїй сукупності свідчать не про тимчасову неможливість виконання відповідачем батьківських обов`язків, а про його тривале та свідоме самоусунення від виховання дітей та участі в їхньому житті.

Суд також враховує, що позивачка, за матеріалами справи, не чинила відповідачу перешкод у спілкуванні із дітьми, а тому відсутність спілкування не може бути пояснена поведінкою матері.

Відповідно до Висновку №856 від 14.07.2026 року виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради вважає за доцільне позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав щодо дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

При розгляді даного питання на засідання комісії з питань захисту прав дитини, відповідач ОСОБА_2 не з`являвся повторно, заперечень чи пояснень щодо причин невиконання батьківських обов`язків не надав.

Зазначений висновок узгоджується з іншими доказами у справі та підтверджує тривале невиконання відповідачем батьківських обов`язків.

Під час розгляду справи судом були безпосередньо заслухані ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В судовому засіданні допитаний в якості свідка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повідомив, що свого батька фактично майже не пам`ятає, з ним не бачиться та не спілкується. Ні біологічний батько, ні його родичі з ним не спілкуються і такого бажання не виявляють. Впродовж десяти років його вихованням фактично займається вітчим - ОСОБА_5 .

З метою забезпечення закріпленого у ч.ч.1,2 ст.171 Сімейного кодексу України права дитини бути вислуханою при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, суд заслухав у судовому засіданні дитину ОСОБА_4 , який висловився на підтримання позовних вимог. Зазначив, що взагалі не пам`ятає свого біологічного батька, з ним не бачиться та будь-якого спілкування з ним та з родичами по батьковій лінії не має.

Суд враховує показання свідка ОСОБА_3 , висловлену думку дитини ОСОБА_4 , що узгоджуються з іншими дослідженими у справі доказами стосовно тривалого самоусунення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Також судом допитано свідка ОСОБА_6 , яка пояснила, що є матір`ю позивачки та тещею відповідача. За її словами, відповідач не бажав працювати, хоча їх сім`я допомагала йому знайти роботу. Він не допомагав по господарству, не забезпечував сім`ю належним чином матеріально та фактично, не піклувався про дітей. Приблизно у 2010 - 2012 роках її донька залишила відповідача та разом із дітьми повернулася до своїх батьків, після чого відповідач фактично не з`являвся у житті дітей та участі в їхньому вихованні не брав.

Суд також допитав свідка ОСОБА_7 , товаришку позивачки, яка пояснила, що знає сторони та дітей, і підтвердила, що відповідач не проявляв належної турботи про дітей, не цікавився їх життям та не підтримував із ними спілкування. Зі сторони позивачки жодних перешкод у виконанні батьківських обов`язків йому не чинилося.

Показання свідків суд оцінює не ізольовано, а у сукупності з іншими доказами у справі, зокрема з поясненнями позивачки, думкою дітей та письмовими доказами.

Згідно п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 20 від 19.12.2008 р. - ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року ратифікованою постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно ч.1 ст.9 Конвенції, визначення компетентними органами, що розлучення дитини з батьками необхідне в якнайкращих інтересах дитини може бути необхідне у випадку, коли батьки не піклуються про дитину.

Відповідно до норм Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, принципово визначено, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Частиною 6 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний та духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Ті ж принципи закріплені вищезазначеною Декларацією прав дитини, відповідно п. 6. та п. 7 якої проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Дитина повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Якнайкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто відповідає за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить насамперед на її батьках.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» (заява №31111/04, рішення від 07 грудня 2006 року) наголошував, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, однак при її забезпеченні особлива увага має приділятися найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю можуть переважати інтереси батьків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 .

На момент звернення позивачки в суд з позовом (11.09.2025р.) ОСОБА_3 був неповнолітньою дитиною. Підставою звернення до суду були обставини тривалого невиконання відповідачем батьківських обов`язків саме в період неповноліття сина.

Ухвалою від 18.11.2025р. суд на виконання вимог ст.19 СК України зобов`язав орган опіки та піклування надати суду висновок щодо предмету спору.

Значний час розгляду даної справи був зумовлений необхідністю отримання висновку органу опіки та піклування - служби у справах дітей виконкому Івано-Франківської міської ради, який неодноразово викликав відповідача на засідання комісії з питань захисту дітей, об`єктивно та ґрунтовно перевіряв всі обставини. Відповідний висновок надійшов в суд лише 31.07.2026 року.

На момент ухвалення цього рішення дитина ОСОБА_3 досяг 18-річного віку.

Сам по собі факт досягнення дитиною повноліття під час розгляду справи не є підставою для відмови у позові.

Такого правового висновку дійшла Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 29.01.2024 року у справі №185/9339/21, зазначивши, що у разі подання позову про позбавлення батьківських прав щодо неповнолітньої дитини суд не може відмовити у його задоволенні лише з тієї підстави, що під час розгляду справи дитина досягла повноліття.

Верховний Суд виходив із того, що суд має оцінювати в сукупності факти виконання або невиконання батьками своїх обов`язків щодо дитини за період до її повноліття. При цьому досягнення особою 18 років не припиняє сімейного правового зв`язку між нею та її батьками, а закон не містить заборони на позбавлення батьківських прав щодо особи, яка досягла повноліття під час розгляду справи.

Отже, суд оцінює поведінку відповідача щодо сина ОСОБА_3 за той період, коли останній був неповнолітнім.

Встановлені у справі обставини свідчать про те, що відповідач протягом багатьох років свідомо не виконував покладених на нього законом батьківських обов`язків, не підтримував із дитиною стосунків, не цікавився його життям, здоров`ям, розвитком та вихованням, не надавав належної матеріальної допомоги.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність передбачених пунктом 2 ч.1 ст.164 СК України підстав для позбавлення відповідача батьківських прав щодо ОСОБА_3 .

ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , а тому на час ухвалення цього рішення є неповнолітнім.

На підставі досліджених доказів суд вважає доведеним, що відповідач тривалий час не бере участі у вихованні та утриманні дитини ОСОБА_4 , не підтримує з ним особистого спілкування, не цікавиться його життям, здоров`ям та розвитком, не виконує належним чином обов`язків батька.

Таке тривале самоусунення від виконання батьківських обов`язків, за відсутності доказів об`єктивних причин, які перешкоджали відповідачу виконувати свої обов`язки, свідчить про його винну та свідому поведінку.

Враховуючи вік дитини, тривалість невиконання відповідачем батьківських обов`язків, відсутність між відповідачем і дитиною фактичних сімейних відносин, а також необхідність забезпечення найкращих інтересів дитини, суд вважає наявними передбачені пунктом 2 ч.1 ст.164 СК України підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_9 .

Таким чином, оцінивши всі наявні у справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеним тривале, умисне та свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, по відношенню до дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а тому застосування до нього крайнього заходу у виді позбавлення батьківських прав відповідає вимогам закону та найкращим інтересам дітей.

Згідно зі статтею 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, втрачає особисті немайнові права щодо дитини та перестає бути її законним представником, втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми, не може бути усиновлювачем, опікуном чи піклувальником, а також втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. Позбавлення батьківських прав не звільняє її від обов`язку утримувати дитину.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Оскільки позов підлягає задоволенню, понесені позивачкою та документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача у відповідному розмірі.

Керуючись ст.ст.5,10,12,13,76,81,141,259,263,264,265,280,282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 ) батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Позбавити ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 ) батьківських прав щодо дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 ) в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 968,96 грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н. Л. Луців-Шумська