Суд: Соснівський районний суд м. Черкаси
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 06 жовтня 2026 р.
Справа: №712/9142/26
Суддя: Пономар В. О.
Справа № 712/9142/26
Провадження № 2/712/4909/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2026 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Пономаря В.О.,
за участю секретаря судового засідання Рясик Д.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Позивач АТ « Сенс Банк» через систему «Електронний суд» звернулось до Соснівського районного суду м. Черкаси із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що 25.09.2021 між АТ «Альфа Банк» (перейменовано на АТ «Сенс Банк» на підставі рішення загальних зборів акціонерів АТ «Альфа Банк» від 12.08.2022) та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 501364675, на підставі якого відповідачу були надані кредитні кошти в сумі 75 000 грн строком на 60 місяців, зі сплатою процентів за користування кредитом та комісії за його видачу. Внаслідок порушення відповідачем умов повернення кредитних коштів за ним утворилась заборгованість, розмір якої складає 138 872 грн 68 коп., з яких 56 944 грн 31 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 81 928 грн 37 коп. - заборгованість за відсотками. Оскільки відповідач не виконує свого зобов`язання з повернення кредитної заборгованості в повному обсязі, то позивач звернувся до суду із цим позовом та просить стягнути із відповідача заборгованість в загальній сумі 138 872 грн 68 коп. та судові витрати.
Від відповідача на адресу суду не надходило письмового відзиву проти позовних вимог.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 06.07.2026 відкрито провадження у справі із визначенням здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача Лойфер А.Е. в судове засідання не з`явився, скерував до суду 02.10.2026 (надійшла 05.10.2026) заяву, у якій просить розглянути справи за відсутності представника позивача на підставі наявних у суду матеріалів, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, проти проведення заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 повторно в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзиву на позовну заяву не подавав, жодних заяв чи клопотань до суду не направляв, причини неявки суду не відомі. Судова повістка про виклик у судове засідання повернулась до суду без вручення відповідачу із зазначенням підстав її повернення оператором поштового зв`язку АТ «Укрпошта» - «адресат відсутній за вказаною адресою».
Отже, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки, внаслідок чого на підставі ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 07.10.2026, враховуючи положення ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.
Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.
Між АТ «Альфа Банк» (банком) та ОСОБА_1 (позичальником) 25.09.2021 укладено в електронній формі кредитний договір № 501364675, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 2727.
Згідно умов вищевказаного договору банк надає позичальнику грошові кошти у розмірі 75 000 грн строком на 60 місяців до 27.09.2026 із процентною ставкою за користування кредитними коштами за ставкою 45 % річних.
Крім того, позичальнику встановлено відновлювану кредитну лінію розміром до 200 000 грн, зі строком її дії 3 роки з моменту випуску кредитної картки, із процентною ставкою у розмірі 26 % річних зі сплатою обов`язкового мінімального платежу у розмірі 5 % від суми загальної заборгованості, але не менше 50 грн щомісячно в останні день розрахункового періоду згідно графіку платежів.
Кредит надається позичальнику шляхом переказу коштів на його рахунок НОМЕР_1 , відкритий у АТ «Альфа Банк». Для повернення заборгованості позичальнику відкрито рахунок НОМЕР_2 .
На виконання умов вказаного договору кредитні кошти в розмірі 75 000 грн 27.09.2021 були перераховані відповідачу на поточний рахунок НОМЕР_2 , що підтверджується меморіальним ордером № 576211704 від 27.09.2021. Крім того, факт користування кредитними коштами підтверджується випискою по вказаному рахунку за період із 25.09.2021 до 09.04.2025.
Згідно розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором розмір заборгованості відповідача складає 98 679 грн 21 коп., з яких 16 750 грн 84 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 81 928 грн 37 коп. - заборгованість за відсотками.
Оскільки до теперішнього часу відповідачем не виконане грошове зобов`язання за кредитним договором № 501364675 від 25.09.2021 у повному обсязі, то позивач звернувся до суду із цим позовом.
Таким чином, між сторонами існує спір з приводу належності виконання зобов`язань за кредитним договором, який регулюється нормами ЦК України та положеннями укладеного між сторонами договору.
За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частиною 3 ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Пунктом 1 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Як встановлено судом, відповідач належним чином не виконував свого обов`язку із здійснення щомісячних платежів, чим допустив порушення умов повернення кредиту, тобто строків та розмірів внесення щомісячних платежів, внаслідок чого у позивача виникло право вимагати повернення такого кредиту.
Наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачем було отримано кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначені у договорі і він користувався кредитними коштами.
Водночас слід зазначити, що відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 501364675 від 25.09.2021 розмір заборгованості відповідача складає 98 679 грн 21 коп., з яких 16 750 грн 84 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 81 928 грн 37 коп. - заборгованість за відсотками, отже твердження позивача про наявність у відповідача заборгованості саме у розмірі 138 872 грн 68 коп., з яких 56 944 грн 31 коп. – заборгованість за тілом кредиту, 81 928 грн 37 коп. – заборгованість за відсотками свого підтвердження не знайшли.
А тому, позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення на суму 98 679 грн 21 коп., з яких 16 750 грн 84 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 81 928 грн 37 коп. - заборгованість за відсотками.
При цьому варто звернути увагу, що відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідачем не надано суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачем вимог та встановлені судом обставини спірних правовідносин.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 2 662 грн 40 коп. та витрат на відправку позову в сумі 11 501 грн 51 коп.
Оскільки позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, то на підставі ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 1 891 грн 90 коп. (пропорційно до задоволених позовних вимог із розрахунку: 2 662 грн 40 коп./сума плаченого судового збору/ х 71,06 % /відсоток на який задоволено позовні вимоги/ = 1 891 грн 90 коп.).
Стосовно заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 501 грн 51 коп. суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 2 ст. 133 ЦПК України).
За положеннями ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 11 501 грн 51 коп. до позовної заяви позивачем додано договір про надання послуг № 1006 від 28.01.2025, укладений між Адвокатським об`єднанням «Смарт Лекс» в особі керуючого партнера Лойфера А.Е. та АТ «Сенс Банк».
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Верховний Суд у постанові від 19.02.2024 у справі № 490/7096/21 та від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
У постанові від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц також зауважено, що подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.04.2024 у справі № 756/6927/20, від 04.04.2024 у справі № 701/804/21, від 10.04.2024 у справі № 530/259/21, від 10.04.2024 у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.
Отже, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При вирішенні питання стягнення витрати на правову допомогу суд бере до увагу, що предмет спору відноситься до справ незначної складності (справа є малозначною) та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо усної консультації, правового аналізу та підготовки позовної заяви, з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правовідносин.
Враховуючи категорію та складність справи, ціну позову, сталу судову практику щодо розгляду подібних справ, обсяг наданих адвокатом послуг та керуючись принципами справедливості і розумності, з відповідача належить стягнути на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 грн.
Однак, враховуючи, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, до стягнення із відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 842 грн 40 коп. (пропорційно до задоволених позовних вимог із розрахунку: 4 000 грн/сума витрат на правничу допомогу/ х 71,06 % /відсоток на який задоволено позовні вимоги/ = 2 842 грн 40 коп.).
На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279, 280-284 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ :
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором– задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 501364675 від 25.09.2021 в сумі 98 679 (дев`яносто вісім тисяч шістсот сімдесят дев`ять) грн 21 (двадцять одна) коп., судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 891 (одна тисяча вісімсот дев`яносто одна) грн 90 (дев`яносто) коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмір 2 842 (дві тисячі вісімсот сорок дві) грн 40 (сорок) коп., а всього 103 413 (сто три тисячі чотириста тринадцять) грн 51 (п`ятдесят одна) коп.
В іншій частині позовних вимог – відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 07.10.2026.
Учасники справи:
Позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження за адресою: вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя В.О. Пономар
Оригінал: reyestr.court.gov.ua