Вирок від 12 жовтня 2026 р. у справі №453/391/26 — Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/391/26

№ провадження 1-кп/453/145/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року

Сколівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_1 ;

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ;

за участю прокурора – ОСОБА_3 ;

обвинуваченої – ОСОБА_4 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сколе Львівської області кримінальне провадження № 12026142300000012 від 03 березня 2026 року про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Риків Сколівського району Львівської області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянки України, з середньою освітою, розлученої, офіційно не працевлаштованої, раніше не судимої, не депутата, не адвоката, не нотаріуса,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 , відповідно до рішення Сколівського районного суду Львівської області від 29 вересня 2025 року у справі № 453/609/25, провадження № 2/453/427/25, повинна сплачувати на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання трьох дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі – у розмірі по 2 000 гривень на кожну дитину, щомісячно, починаючи стягнення з 22 квітня 2025 року і до досягнення вказаними дітьми повноліття.

Однак, ОСОБА_4 , будучи ознайомленою із вказаним рішенням суду, достовірно знаючи про покладений на неї обов`язок щодо сплати аліментів на утримання трьох неповнолітніх дітей, в період з 04 листопада 2025 року по 31 січня 2026 року злісно ухилилася від сплати сплати встановлених рішенням суду аліментів, що сукупно склало суму виплат більше ніж за три місяці, що виразилось у наступному.

Зокрема, ОСОБА_4 з 04 листопада 2025 року по 31 січня 2026 року, мала змогу заробляти гроші і сплачувати аліменти, однак злісно ухилилася від сплати, оскільки, вона у вказаний період часу на лікуванні та на обліку в центрі зайнятості не перебувала, не зверталася за допомогою, з приводу працевлаштування, будь-які кошти, які отримувала за цей період, витрачала на власні потреби, не допомагала матеріально в утриманні своїх дітей при відсутності обставин, які б свідчили про поважність причин чи вимушеність несплати аліментів. Крім цього, ОСОБА_4 викликалася до державного виконавця з приводу невиконання рішення про стягнення аліментів, попереджалася про кримінальну відповідальність, але аліменти у розмірі, визначеному рішенням суду, тривалий час не сплачувала, що призвело до виникнення заборгованості, яка значно перевищує розмір щомісячного платежу.

Внаслідок умисних протиправних дій, ОСОБА_4 допустила заборгованість із сплати аліментів на утримання трьох її неповнолітніх дітей, яка за період з 04 листопада 2025 року по 31 січня 2026 року складає 18 000, 00 грн, що призвело до загальної заборгованості у розмірі 56 446, 10 грн, що сукупно складає суму виплат значно більше ніж за три місяці.

Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , злісно ухилялась від сплати встановлених рішенням Сколівського районного суду Львівської області коштів на утримання дітей (аліментів), тобто вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КК України.

Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, 11 червня 2026 року скерував до суду заяву, в якій просить судове засідання проводити за його відсутності, при обранні міри покарання покладається на розсуд суду.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні визнала повністю, підтвердивши викладені в обвинуваченні обставини. Пояснила, що допустила заборгованість через те, що у вказаний період офіційно не працювала, щиро покаялась, висловила намір зазначену суму заборгованості погасити в найближчий час, оскільки знайшла роботу та має намір офіційно працевлаштуватись. В майбутньому обіцяла подібної ситуації не допускати.

Покази обвинуваченої ОСОБА_4 в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння нею змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції.

Враховуючи те, що обвинувачена свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнала повністю, інші учасники процесу не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, та роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про наслідки застосування обмеженого порядку дослідження доказів, а саме про позбавлення їх у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин провадження в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів відносно тих обставин провадження, які ніким не оспорюються. Відтак, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченої та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої.

Оскільки обвинувачена визнає свою вину повністю, погоджується з кваліфікацією вчиненого нею діяння, а прокурор не висловлює жодних заперечень щодо встановлених обставин, оцінивши встановлені по справі обставини, суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, оскільки вона злісно ухилилась від сплати встановлених рішенням Сколівського районного суду Львівської області коштів на утримання дітей.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують її покарання, а також те, що згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Так, обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 суд визнає активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення кримінального правопорушення щодо колишнього подружжя.

При призначенні покарання, суд враховує практику Верховного Суду, (постанова N634/609/15-к від 01 лютого 2018 року щодо судової дискреції), де зазначено, що саме суду належать повноваження, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Відповідно до п. 1 ППВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року зі змінами від 06 листопада 2009 року звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 164 КК України, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, його характер та наслідки, особу обвинуваченої, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягалась, офіційно не працює, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, обставини, що пом`якшують покарання, а саме: активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обставини, що обтяжують покарання, а саме: вчинення кримінального правопорушення щодо колишнього подружжя, та, з врахуванням вимог ст. 50 КК України, переконаний, що обвинуваченій повинно бути призначене покарання в межах санкції ч. 1 ст. 164 КК України у виді громадських робіт, оскільки саме таке покарання є необхідним та достатнім для її виправлення та попередження скоєння нею нових кримінальних правопорушень і суд не знаходить підстав для застосування іншого виду покарання, передбаченого санкцією статті, що спідвпадає з позицією прокурора, висловленою нею в судовому засіданні.

Цивільний позов не заявлений.

Речових доказів та судових витрат по справі немає.

Запобіжний захід як захід забезпечення кримінального провадження щодо обвинуваченої ОСОБА_4 не обирався, підстав для обрання обвинуваченій запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, та призначити їй покарання у виді громадських робіт на строк 80 (вісімдесят) годин.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до вступу вироку у законну силу не обирати.

Копію вироку негайно після його проголошення, вручити обвинуваченій та прокурору.

Вирок може бути оскаржено з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Львівського апеляційного суду через Сколівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1