Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №453/937/26 — Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/937/26

№ провадження 2/453/810/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

06 жовтня 2026 року Сколівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого – судді Ясінського Ю.Є.,

секретаря судового засідання Гринюк Л.Я.,

розглянувши у залі суду у місті Сколе Львівської області за порядком спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

представник позивача Романенко М.Е. 19 травня 2026 року звернувся в суд із позовом до відповідачки ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з останньої на користь позивача заборгованість за кредитним договором №L1584202 від 16 березня 2019 в розмірі 21244,88 грн. а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 16 березня 2019 між ТзОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії L1584202 (далі Кредитний договір). В інформаційно-телекомунікаційній системі ТзОВ «ФК «Дінеро» присвоєно номер договору - L1584202, паралельно з номером договору № AG7887458, який зазначено в документах (на сайті) кредитора. Ці та інші дані щодо Кредитного договору зазначено у «довідці про ідентифікацію» особи позичальника, яка передана разом з іншими документами до ТзОВ «Він Фінанс» на підставі договору про відступлення прав вимоги. Первісний кредитор виконав умови Кредитного договору та перерахував на рахунок відповідачки безготівковим шляхом кошти, в свою чергу позичальник не виконала умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість. Між ТзОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» 01 липня 2019 року укладено договір відступлення права вимоги №01072019, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги в тому числі за договором кредитної лінії № L1584202, за яким ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло прав кредитора відносно відповідачки за Кредитним договором. Станом на дату укладення договору №01072019 від 01.07.2019 року відступлення права вимоги, сума заборгованості відповідачки перед новим кредитором ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» за Кредитним договором становила 16233 грн. Всупереч умов кредитного договору та вимог закону відповідачка належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання щодо повернення суми кредиту та сплати процентів і комісії, внаслідок чого виникла заборгованість перед новим кредитором ТзОВ «Він Фінанс». Окрім цього, позивачем на суму боргу нараховано за період з березня 2019 року по лютий 2022 року інфляційні втрати в розмірі 3 549,58 грн, а також 3 % річних за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 в розмірі 1 462,30 грн. Таким чином, заборгованість відповідачки перед позивачем за Кредитним договором становить 21244,88 грн. Окрім цього, представник позивача просив поновити строк позовної давності для подання позову.

Ухвалою судді від 22 червня 2026 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі на підставі ч.5 ст. 279 ЦПК України та задоволено клопотання про витребування доказів.

На виконання ухвали від 22 червня 2026 року на адресу суду 21 липня 2026року надійшла витребувана інформація від АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідач ОСОБА_1 про час і місце судового розгляду повідомлялась належним чином, відзив на позовну заяву не подала.

У зв`язку з викладеним судом ухвалено рішення про заочний розгляд на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 16 березня 2019 року ОСОБА_1 у спосіб, передбачений Законом України «Про електронну комерцію», уклала із ТзОВ «ФК «Дінеро» кредитний договір №L1584202 шляхом підписання Спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії №AG7887458, за умовами якого отримала кредит у сумі 7700 грн, з потенційним лімітом кредитної лінії 20 000 грн, реальна річна відсоткова ставка 523,13 %; дата повного погашення 17.04.2019, штраф, якщо є: 50%.

Відповідно до довідки ТзОВ «Дінеро» про ідентифікацію, номер договору №AG7887458 номер договору в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця №L1584202.

Згідно з п.3.10 Загальних умов Кредитного договору кредитодавець надає кредит шляхом його переказу на рахунок позичальника. Сума вважається наданою в день здійснення банківського переказу кредитодавцем.

Відповідно до п.3.1 Загальних умов Кредитного договору позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю суму наданого кредиту та сплатити всі відповідні договірні компенсації до останнього дня терміну оплати.

Згідно з п.4.2 Загальних умов Кредитного договору, якщо позичальник не погасив кредит до останнього дня терміну оплати, позичальник повинен сплатити штраф, який обчислюється як відсоток зазначений у спеціальних умовах кредиту, що застосовується до простроченої суми наданого кредиту - для короткострокового кредиту, або суми відповідного договірного платежу, виходячи з графіку платежів - для довгострокового кредиту, після закінчення терміну оплати, на вимогу кредитодавця та у відповідності з такою вимогою: в повній сумі штрафу разовим платежем або частинами у встановлені вимогою дати. В будь-якому випадку розмір штрафу не повинен перевищувати максимального розміру штрафу передбаченого законодавством.

Між ТзОВ «ФК «Дінеро» та ТзОВ «ФК «Довіра та Гарантія» 01.07.2019 укладено договір відступлення прав вимоги №01072019, відповідно до умов якого кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (Портфель заборгованості).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №01072019 від 01.07.2019, до позивача від ТзОВ «ФК «Дінеро» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №№L1584202 у загальному розмірі 16233 грн.

Після відступлення права вимоги новим кредитором нараховані 3% річних та інфляційні втрати за період з 23.02.2019 по 23.02.2022, у зв`язку з чим загальний розмір заборгованості у період прострочення грошового зобов`язання становить 21244,88 грн та складається з: 16233 грн - сума основного боргу, 3 549, 58 грн - інфляційне збільшення та 1 462,30 грн - 3% річних.

На підставі протоколу загальних зборів учасників ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» №1706 від 25.07.2024, наказом №55-к від 25.07.2024 змінено назву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс».

Згідно із ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Абзацом 2 ч.2 ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно з ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти)однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Таким чином, ТзОВ «ФК «Дінеро» на умовах строковості, платності та поворотності надало ОСОБА_1 кредит на споживчі цілі в сумі 7700 грн, шляхом перерахування їй грошових коштів на картковий рахунок. Свої зобов`язання за кредитним договором ТзОВ «ФК «Дінеро» виконало. В свою чергу, відповідачка своїх зобов`язань за Кредитним договором належним чином не виконала.

Згідно із ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 512 ЦК України передбачає, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами 1, 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі відбулася заміна кредитора на підставі укладеного договору відступлення прав вимоги №01072019 від 01.07.2019, а тому до ТзОВ «Він Фінанс» перейшло право вимоги за кредитним договором №L1584202 від 16.03.2019, укладеного між ТзОВ «ФК «Дінеро» та ОСОБА_1 .

Як встановлено судом, до позивача від ТзОВ «ФК «Дінеро» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №L1584202 у загальному розмірі 21244,88 грн та складається з: 16233 грн. - сума основного боргу, 3 549, 58 грн. - інфляційне збільшення та 1 462,30 грн. - 3% річних.

Водночас, відповідно до загальних умов Кредитного договору ТзОВ «ФК «Дінеро», у п.4.2. визначено: якщо позичальник не погасив кредит до останнього дня терміну оплати, позичальник повинен сплатити штраф, який обчислюється як відсоток, зазначений у спеціальних умовах кредиту, що застосовується до простроченої суми наданого кредиту для короткострокового кредиту.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачки трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідачки суму інфляційних втрат в розмірі 3 549,58 грн. та суму 3% річних в розмірі 1 462,30 грн., нарахованих за період з 23.02.2019 по 23.02.2022, в той час як Кредитний договір було укладено 16.03.2019.

Більше того, оскільки за умовами Кредитного договору останнім днем повернення заборгованості є 15.04.2019, тому зобов`язання є простроченим з 16.04.2019, відтак саме з цієї дати можна нараховувати 3% річних та інфляційні втрати, відповідно до ст.625 ЦК України.

Виходячи з наведеного, суд вважає за можливе стягнути 3% річних за період з 16.04.2019 до 23.02.2022 включно в сумі 1392,92 грн. та інфляційні втрати за період з 16.04.2019 до 23.02.2022 включно в сумі 3179 грн.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову на суму 20 804,92 грн., що складається з суми боргу 16233 грн., 3% річних 1392,92 грн та інфляційних втрат 3179 грн.

Окрім цього, щодо вимоги позивача про поновлення строку позовної давності для подання даного позову, то оскільки відповідачка із заявою про застосування строку позовної давності до вимог позивача не зверталась, тому відсутні підстави для вирішення питання про його застосування.

Щодо судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 цієї статті).

Відповідно до ч.2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Матеріали справи містять копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №11306/10 від 02.11.2023, виданого Міньковській Анастасії Володимирівні на підставі рішення Ради адвокатів Київської області від 01.11.2023 №139.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в матеріалах справи містяться: договір про надання правової допомоги №36 від 25.04.2024, додаткова угода до договору про надання правової допомоги №36 від 25.04.2024, та детальний опис робіт, виконаних Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», необхідних для надання правничої (правової) допомоги.

Згідно з наданими документами правнича допомога позивачу була надана Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» на суму 5000 грн.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду від 26 червня 2024 року (справа №686/5757/23) виснувала, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Аналізуючи матеріали справи, подані докази щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, суд дійшов висновку, що визначений адвокатом розмір оплати є завищеним, враховуючи, що предметом спору є стягнення заборгованості у розмірі 21244,88 грн, тобто справа відноситься до малозначних, відтак сума заявлених витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн є непропорційною щодо ціни позову.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТзОВ «Він Фінанс» слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

Окрім цього, з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідачки слід стягнути судовий збір, сплачений позивачем при поданні позову, пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2582 грн.

Керуючись статтями 13, 81, 89, 263 265, 280-282 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» заборгованість за кредитним договором №L1584202 від 16 березня 2019 в розмірі 20 804 (двадцять тисяч вісімсот чотири) грн. 92 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» судові витрати, які складаються із судового збору, сплаченого при поданні позову, в розмірі 2582 (дві тисячі п`ятсот вісімдесят дві) грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про його перегляд чи апеляційної скарги на таке рішення, якщо заяву про перегляд заочного рішення чи апеляційну скаргу не було подано.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається безпосередньо до Сколівського районного суду Львівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування сторін у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38750239, юридична адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, 04112.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Ю.Є. ЯСІНСЬКИЙ