Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №447/2948/26 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/1911/26

Справа №447/2948/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

(заочне)

14.10.2026 м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Львівської області у складі:

головуючої судді: Рябчун А. В.,

за участю: секретаря судового засідання - Стронської Р. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

18 серпня 2026 року до Миколаївського районного суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що 03.08.2023 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 239957, відповідно ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» направило відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов Кредитного договору №239957 від 03.08.2023 року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Кредитодавця. У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні кредитного договору. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи вказується особа, яка створила запит. Товариство надало Клієнту фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності (далі кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом.

Таким чином, відповідач уклав Кредитний договір №239957 від 03.08.2023 року із ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ», на підставі якого відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 3 000 грн.

19.04.2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «Діджи Фінанс» згідно умов договору, укладено договір факторингу №568/ФК-24, відповідно до якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до ОСОБА_1 .

Загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 10 950 грн., з яких: 3 000 грн. - заборгованість за кредитом; 7 950 грн. - заборгованість за відсотками; 0 грн. - заборгованість за комісіями; 0 грн. - заборгованість за пенею.

Ураховуючи наведене, ТОВ «Діджи Фінанс» просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитним договором № 239957 від 03.08.2023року у загальному розмірі 10 950 грн., з яких: 3 000 грн. - заборгованість за кредитом; 7 950 грн. - заборгованість за відсотками; 0 грн. - заборгованість за комісіями; 0 грн. - заборгованість за пенею та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Процесуальні дії суду

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 серпня 2026 року справа передана для розгляду судді Рябчун А. В.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 18 серпня 2026 року позовну заяву ТОВ «Діджи Фінанс» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб. Витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю щодо відповідача ОСОБА_1 .

У судові засідання 15 вересня 2026 року, 14 жовтня 2026 року представник позивача не з`явився, однак подав заяву, у якій просив розглянути справу за його відсутності та не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач в судові засідання 15 вересня 2026 року, 14 жовтня 2026 року не з`явився, хоча про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином в розумінні вимог пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

За таких обставин, відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України суд вважає за можливе провести судове засідання у відсутності сторін у справі та ухвалити рішення на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 жовтня 2024 року у справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23), якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (див. постанову Верховного Суду від 03 травня 2022 року у справі № 520/5386/15-ц).

З огляду на наявність достатніх матеріалів у справі, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи. при цьому на підставі статті 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 03.08.2023 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 239957.

ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» направило відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтвердив прийняття умов Кредитного договору №239957 від 03.08.2023 року, який також знаходиться у власному кабінеті Відповідача на офіційному веб-сайті Кредитодавця. У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні кредитного договору.

19.04.2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «Діджи Фінанс» згідно умов договору, укладений Договір факторингу №568/ФК-24, відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору факторингу № 568/ФК-24 від 19.04.2024 рок до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 у сумі 10 950,00 грн ( 3000,00 грн - тіло кредиту, 7 950,00 грн - заборгованість за відсотками.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 239957 від 03.08.2024 року ОСОБА_1 становить 10 950 грн.

Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 28.08.2026 року № 20.1.0.0.0/7-26820/59077-БТ на ім`я ОСОБА_2 в банку емітовано карту № 5168745170285081. Крім того, АТ КБ «ПриватБанк» надало виписку по рахунку, відповідно до якої 03.08.2023 року було зарахування 3 000,00 грн.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню у строк встановлений договором.

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині 1 статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

Згідно положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12 січня 2021 року дійшов висновку: «Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа.

Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин 2, 3 статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна стороні повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 03.08.2023 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 239957, відповідно до якого ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» надало відповідачеві кредит у розмірі 3 000,00 грн строком до 16 серпня 2023 року.

При цьому згідно з довідкою про ідентифікацію від 01 липня 2026 року, наданою ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ», ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» 03 серпня 2023 року: унікальний ідентифікатор - KL8869, номер карти НОМЕР_2 , номер телефону: НОМЕР_3 , дата відправки ідентифікатора - 03.08.2023 06:24:03.

З огляду на зазначене, судом встановлено дотримання сторонами в момент укладення договору вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Позивачем долучено до матеріалів справи документи, які підтверджують перерахування на рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 3 000 грн, отже, позивачем доведено виконання ним кредитного договору. При цьому у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про повне виконання відповідачем взятих зобов`язань за кредитним договором.

Крім того, судом враховано надані АТ КБ «ПриватБанк» на вимогу суду документи, що містять банківську таємницю щодо відповідача, у яких, зокрема, підтверджено факт зарахування на рахунок ОСОБА_1 03 серпня 2023 року кошти у розмірі 3 000грн та наділі користування вказаними коштами.

Проте, у порушення норм закону та умов договору відповідач за вказаним договором зобов`язань належним чином не виконував, у результаті чого заборгованість відповідача по поверненню кредитних коштів.

У постанові Верховного Суду від 03 грудня 2024 року у справі № 487/6342/18 (провадження № 61-2433св24) зазначено, що обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором не виконує, доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було, обставини зазначені у позові не спростував, на день ухвалення судом рішення, доказів оплати відповідачем на рахунок позивача заборгованості в повному обсязі за вищевказаним кредитом, суду не надано, позов підлягає частковому задоволенню.

Разом з тим, суд не погоджується із розрахунками процентів за користування кредитом, наданим позивачем, з таких підстав.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновків про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося і право позивача нараховувати проценти за кредитом.

Подібні правові висновки викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).

Що розрахунку процентів за кредитним договором № 239957 від 03 серпня 2023 року суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1.1. - 1.3. договору від 03 серпня 2023 року позичальнику надано кредит в сумі 3 000,00 грн строком на 14 днів, в розрахунку 5% на добу.

Отже, строк дії кредитного договору з 03 серпня 2023 року до 16 серпня 2023 року і за цей період слід здійснювати нарахування відсотків за користування кредитом.

Відтак, сума заборгованості відповідача за відсотками становить 2 100,00 грн., що підтверджується у тому числі розрахунком заборгованості, наданим позивачем, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Ураховуючи зазначене, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» підлягає стягненню сума у розмірі 5 100,00 грн, яка складається з: 3000,00 грн. - тіло кредиту, 2100,00 грн.- відсотки за кредитом.

Встановлено, що 19.04.2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «Діджи Фінанс» згідно умов договору, укладений Договір факторингу №568/ФК-24, відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до ОСОБА_1 .

Пунктом 1 частини 1 статті 512, статтею 514, частиною 1 статті 516 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, до ТОВ «Діджи Фінанс» перейщло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 239957 від 03 серпня 2023 року.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи зазначені вимоги процесуального закону, та те, що позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» задоволено частково, з ОСОБА_1 на користь вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» підлягають стягненню 1 240,15 грн сплаченого судового збору, оскільки позов задоволено на 46,58%.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу

У позовній заяві представником позивача адвокатом Романенком М.Е. подано заяву про розподіл судових витрат, у якій він просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

У цьому випадку позивач підтверджує понесення ним витрат на професійну правничу допомогу такими доказами, а саме: договором про надання правової допомоги № 42649746/02 від 01.06.2026 року, додатковою угодою від 21.07.2026 року до договору про надання правової допомоги № 42649746/02 від 01.06.2026 року, актом надання послуг від 21.07.2026 року на суму 6 000,00 грн., детальним описом робіт від 21.07.2026 року,

Однак, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

При цьому слід відзначити, що чинний ЦПК України встановлює такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ураховуючи вимоги процесуального закону, та те, що позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» задоволено частково, з ОСОБА_1 на користь вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» підлягають стягненню 2 794,80 грн витрат на правничу допомогу, оскільки позов задоволено на 46,58%.

На підставі викладеного, керуючись статтями 512, 514, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 628, 629, 639, 1050, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 81, 89, 141, 178, 247, 261, 263-265, 280 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 239957 від 03.08.2023 року у розмірі 5 100 (п`ять тисяч сто) гривень 00 копійок, яка складається з:

- 3 000,00 грн. - заборгованість за кредитом;

- 2 100, 00 грн. - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір в сумі 1 240 (одна тисяча двісті сорок) гривні 15 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 794 (дві тисячі сімсот дев`яносто чотири) гривні 80 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21, кв. 1, код ЄДРПОУ 42649746, НОМЕР_4 в АТ «Пумб», МФО: 334851

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса проживання (остання відома): АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 14 жовтня 2026 року.

Суддя: Анна Рябчун