Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №701/900/26 — Маньківський районний суд Черкаської області

Справа №701/900/26

Номер провадження2/701/661/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого – судді - В.Л. Маренюка

за участю секретаря - Н.В. Філіпчак

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-ще Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 представник позивача: Мельник Роман Андрійович до ОСОБА_2 третя особа: Маньківська державна нотаріальна контора Черкаської області про визнання права власності в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання права власності в порядку спадкування.

На підставу своїх вимог спирається на те що, батько, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 виданий Соснівським РВ УМВС України в Черкаській області, 22.10.1999 р.

Баба позивача ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, Таким чином позивач залишився єдиним спадкоємцем першої черги спадкоємців згідно законом.

Батько мав право на спадкове майно 2/3 земельної ділянки загальною площею (розміром) 3,33 га., з кадастровим номером: 7123155300:02:001:0101 згідно заповіту від 29 травня 2018 року, посвідчений секретарем Виконавчого комітету Буцької селищної ради Маньківського (на даний час - Уманського) району Черкаської області та зареєстрований в реєстрі за №26 та Заяви про відмову від спадщини, яке за життя оформити не встиг.

Позивач звернувся до Приватного нотаріуса м. Умань для відкриття спадкової справи, та оформив свідоцтво про право власності на житловий будинок. Відповідачкою визнано право власності на 1/3 вказаної земельної ділянки у судовому порядку на підставі Рішення Маньківського районного суду №701/283/24 від 09 жовтня 2024 року., що і змусило позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Представник позивача та позивач до суду не з`явились, але в своїй позовній заяві просять справу слухати в їх відсутності, позовні вимоги підтримують.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином через оголошення на офіційному веб-сайті "Судова влада України", причини неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву не надала, заяви про розгляд справи в її відсутності не надходило, але її неявка не перешкоджає розгляду справи по суті у її відсутність на підставі представлених доказів. Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Представник третьої особи в підготовче засідання не з`явився, але згідно письмової заяви просить справу слухати у його відсутності, при прийнятті рішення покладається на думку суду.

Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи із того, що як дійсно встановлено в судовому засіданні, що батько, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 виданий Соснівським РВ УМВС України в Черкаській області, 22.10.1999 р.

Баба позивача ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, Таким чином позивач залишився єдиним спадкоємцем першої черги спадкоємців згідно законом.

Батько мав право на спадкове майно 2/3 земельної ділянки загальною площею (розміром) 3,33 га., з кадастровим номером: 7123155300:02:001:0101 згідно заповіту від 29 травня 2018 року, посвідчений секретарем Виконавчого комітету Буцької селищної ради Маньківського (на даний час - Уманського) району Черкаської області та зареєстрований в реєстрі за №26 та Заяви про відмову від спадщини, яке за життя оформити не встиг.

На підставу своїх вимог спираюсь на те, що ОСОБА_4 , померла, що вбачається зі змісту постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19 липня 2023 року, винесеної державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області Шевченко Н.Г. Як вбачається з вказаної вище постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, за фактом смерті, на підставі відповідної заяви про прийняття спадщини за заповітом та законом від 22 липня 2022 року, поданої до органу нотаріату сином померлої - ОСОБА_3 , державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області Шевченко Н.Г., заведено спадкову справу №125 за 2022 рік. 12 серпня 2022 року до Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області надійшла заява про прийняття спадщини за заповітом в межах спадкової справи №125 за 2022 рік від ОСОБА_5 , яка доводилася рідною сестрою померлій ОСОБА_4 , за життя останньої. Окрім того, 29 листопада 2022 року до Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області надійшла заява від ОСОБА_6 про відмову від прийняття спадщини за заповітом, що відкрилася після смерті її рідної тітки, відповідно якої вищезазначений спадкоємець відмовляється від спадкового майна на користь двоюрідного брата - ОСОБА_3 . Разом з тим, за життя ОСОБА_4 , було складено заповіт від 29 травня 2018 року, посвідчений секретарем Виконавчого комітету Буцької селищної ради Маньківського (на даний час - Уманського) району Черкаської області та зареєстрований в реєстрі за №26. Відповідно змісту вказаного вище заповіту від 29 травня 2018 року, ОСОБА_4 , діючи добровільно і перебуваючи в здоровому розумі та ясній пам`яті, розуміючи значення своїх дій, будучи попередньо ознайомленою з приписами цивільного законодавства, на випадок своєї смерті склала таке заповітне розпорядження: земельну ділянку загальною площею (розміром) 3,33 га., з кадастровим номером: 7123155300:02:001:0101, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах Буцької селищної ради Маньківського (на даний час - Уманського) району Черкаської області та право власності щодо якої посвідчується державним актом на право власності на землю серії ЧР №013076, заповіла в рівних частках наступним спадкоємцям: 1/3 частку (1,11 га.,) - ОСОБА_6 ; 1/3 частку (1,11 га.,) - ОСОБА_3 ; 1/3 частку (1,11 га.,) - ОСОБА_7 ,. В тексті вказаного вище заповіту окремо зазначено, що секретарем Виконавчого комітету Буцької селищної ради Маньківського (на даний час - Уманського) району Черкаської області роз`яснено заповідачу зміст ст. ст. 1222, 1233 - 1236, 1241, 1247, 1248, 1254, 1257, 1307 Цивільного кодексу України. Крім того, у зазначеному заповіті заповідачем виконано рукописний текст на належне підтвердження тієї обставини, що нею прочитано вголос текст заповіту, зміст останнього відповідає її дійсним намірам та вказаний заповіт підписаний нею особисто.

Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії містила відповідні роз`яснення державного нотаріуса щодо можливості звернення спадкоємцем за заповітом до органів судової влади у порядку позовного провадження за захистом порушених (невизнаних) спадкових прав у межах спадкової справи №125 за 2022 рік. Разом з тим, за результатами ознайомлення зі змістом матеріалів спадкової справи №125 за 2022 рік, заведеної державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області Шевченко Н.Г., нормативними положеннями цивільного (спадкового) законодавства, а також відповідними правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, сформованими за результатами розгляду спорів у даній категорії правовідносин, вбачається обставина наявності достатніх та належних правових підстав для набуття права власності на 1/3 частку земельної ділянки з кадастровим номером: 7123155300:02:001:0101 загальною площею 3,33 га., призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах Буцької селищної ради Маньківського (на даний час - Уманського) району Черкаської області з огляду на нижченаведене. Так у відповідності до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно ч. 3 ст. 202 ЦК України, одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Частиною 5 ст. 202 ЦК України встановлено, що до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину. У відповідності до ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Частинами 3-4 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а сам правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно ч. 2 ст. 213 ЦК України, на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. Згідно ч. 3 ст. 213 ЦК України, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Частиною 2 ст. 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Водночас, у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Нормативними положеннями ст. 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно ч. 1 ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Частиною 1 ст. 1234 ЦК України передбачено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. У відповідності до ч. ч. 1-2 ст. 1247 ІІК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення та підписується особисто заповідачем. Положеннями ч. ст. 1247 ЦК України встановлено, що заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Відповідно ч. 1 ст. 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування. Частинами 1-2 ст. 1256 передбачено, що тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. У відповідності до пп. 1.1. - 1.4. п. 1 глави 3 «Посвідчення заповіту, внесення змін до нього та його, скасування» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, нотаріус посвідчує заповіти фізичних осіб з повною цивільною дієздатністю, у тому числі подружжя, які складені відповідно до вимог статей 1233- 1257 Цивільного кодексу України та особисто подані нотаріусу. Посвідчення заповіту через представників не допускається. У заповіті зазначаються місце і час складення заповіту, дата та місце народження заповідача. Заповіт особисто підписує заповідач. Підпунктами 2.1. - 2.3. п. 2 глави 10 «Видача свідоцтв про право на спадщину» Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми), що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна про прийняття спадщини. При заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту, крім випадків, передбачених підпунктом 2.5 цього пункту. У разі наявності заповіту нотаріусу подається його оригінал чи дублікат. Повна інформація про заповіт, який було посвідчено іншим нотаріусом, витребовується нотаріусом шляхом направлення запиту. Положеннями пп. 5.1. п. 5 глави 10 «Видача свідоцтв про право на спадщину» Порядку вчинення нотаріальних дій встановлено, що при оформленні спадщини за заповітом нотаріус має надати правову оцінку заповіту, перевірити його реєстрацію у Спадковому реєстрі та чинність на момент смерті заповідача. Якщо наданий спадкоємцем заповіт не відповідає вимогам законодавства, нотаріус відмовляє в його прийомі. Згідно пп. 1.4. п. 1 глави III «Правила вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року №3306/5, при посвідченні заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу заповідача та визначає обсяг його цивільної дієздатності. Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247, 1251 ЦК України і особисто подані ними посадовій особі органу місцевого самоврядування. Посвідчення заповітів через представників, а також заповіту від імені кількох осіб (крім подружжя) не допускається. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом. Технічні помилки (описки) у заповіті не впливають на його дійсність, не свідчать про порушення його форми та порядку посвідчення. Наявність формальних помилок при складанні заповіту не свідчить про нікчемність заповіту та не спростовує презумпцію правомірності цього правочину, оскільки заповідач не був визнаний судом недієздатним чи обмежено дієздатним, мав право на складання заповіту, заповіт має письмову форму та посвідчений державним нотаріусом, його зміст був зачитаний уголос та власноруч підписаний заповідачем у присутності державного нотаріуса, заповіт відповідав волі та був зареєстрований у встановленому законом порядку. Особистий підпис заповідача у заповіті свідчить про його вільне волевиявлення та відповідність його волі розпорядження про призначення спадкоємцем за заповітом. Факт не зазначення в тексті заповіту часу його складення, зокрема в розрізі конкретного часового проміжку (моменту) в періоді доби, в жодній мірі не вказує на нікчемний характер вказаного вище одностороннього правочину, вищенаведені обставини не впливають на волевиявлення заповідача щодо розпорядження власним майном, так як за своїм змістом фактично є технічною помилкою, допущеною службовою особою органу місцевого самоврядування, якою було складено заповіт за допомогою технічних засобів та посвідчено у встановленому законодавством порядку. Крім того, слід звернути увагу на непослідовний та юридично необґрунтований характер доводів державного нотаріуса Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області Шевченко Н.Г., викладених у постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії, винесеної в межах спадкової справи №125 за 2022 рік з огляду на наступне. У відповідності до п.п. 5.1. п. 5 глави 10 «Видача свідоцтв про право на спадщину» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, при оформленні спадщини за заповітом нотаріус має надати правову оцінку заповіту, перевірити його реєстрацію у Спадковому реєстрі та чинність на момент смерті заповідача. Якщо наданий спадкоємцем заповіт не відповідає вимогам законодавства, нотаріус відмовляє в його прийомі. В той же час, у постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії, винесеній державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області Шевченко Н.Г., міститься посилання на факт складення заяви про відмову від прийняття спадщини від 29 листопада 2022 року, відповідно якої остання відмовляється від належного їй за заповітом спадкового майна, а саме 1/3 частки земельної ділянки загальною площею 3,33 га., з кадастровим номером: 7123155300:02:001:0101, на користь двоюрідного брата - ОСОБА_3 . Таким чином, при прийнятті вищевказаної заяви про відмову від прийняття спадщини, державний нотаріус Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області Шевченко Н.Г., виходив з обставини дійсності заповіту від 29 травня 2018 року, складеного ОСОБА_4 , який був посвідчений секретарем Виконавчого комітету Буцької селищної ради Маньківського (на даний час - Уманського) району Черкаської області, та зареєстрований в реєстрі за №26. Одночасно, постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, винесеної державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області Шевченко Н.Г., в межах спадкової справи №125 за 2022 рік містить доводи щодо необхідності тлумачення у судовому порядку зазначеного вище заповіту від 29 травня 2018 року, як то передбачено ст. ст. 213.1256 ЦК України. Разом з тим, предметом тлумачення у розумінні змісту нормативних положень ст. ст. 213, 1256 ЦК України, може бути виключно дійсний правочин, натомість тлумачення нікчемного (недійсного) правочину позбавлене будь - якого юридичного сенсу, оскільки не призведе до настання відповідних правових наслідків щодо визначеного кола заінтересованих в його тлумаченні осіб.

Позивач звернувся до Приватного нотаріуса м. Умань для відкриття спадкової справи, та оформив свідоцтво про право власності на житловий будинок.

Відповідачкою визнано право власності на 1/3 вказаної земельної ділянки у судовому порядку на підставі Рішення Маньківського районного суду №701/283/24 від 09 жовтня 2024 року.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

За ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи. Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За ч. 2 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

За ч. 3 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. За ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1ст. 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців(спадкова трансмісія).

Статтею 16 Цивільного Кодексу України надано право кожній особі звертатися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав може бути визнання права. Частина 4 ст. 319 Цивільного кодексу України визначає, що власність зобов`язує.

Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить. За ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, тому суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають до повного задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 77, 78, 81, 141, 200, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. ст. ст. 16, 319, 322, 328, 392, 1218, 1223, 1233, 1235,1261-1265, 1268, 1270, 1273, 1274 ЦК України, ст. ст. 81, 125, 152, 373 ЗК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_3 , іпн НОМЕР_4 , (зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ) право власності на 2/3 частки земельної ділянки з кадастровим номером 123155300:02:001:0101 площею 3,3271 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах Буцької селищної ради (громади) Уманського району Черкаської області, у порядку спадкування за спадковою трансмісією, після смерті ОСОБА_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду впродовж тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Суддя В.Л. Маренюк