Вирок від 07 жовтня 2026 р. у справі №700/925/25 — Лисянський районний суд Черкаської області

Справа № 700/925/25

Провадження № 1-кп/700/65/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 р. Лисянський районний суд Черкаської області в складі головуючого – судді: ОСОБА_1 , за участю секретаря: ОСОБА_2 , прокурора: ОСОБА_3 , захисника: ОСОБА_4 , обвинуваченого: ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Лисянка кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця села Босівка Лисянського району Черкаської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з середньою-спеціальною освітою, працюючого трактористом-машиністом ТОВ «Агронива-Черкаси», не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку не має, депутатом не являється, особою з інвалідністю не являється, раніше не судимого, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,

установив:

Указом Президента України "Про введення воєнного стану" затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб. У зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України строк дії воєнного стану в Україні постійно продовжувався Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15 квітня 2025 року №235/2025, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16 квітня 2025 року №4356-ІХ, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 09 травня 2025 року строком на 90 діб.

Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 03 березня 2022 року № 2105-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України оголошено загальну мобілізацію строком на 90 діб. У зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України строк проведення загальної мобілізації постійно продовжувався Указом Президента України "Про продовження строку проведення загальної мобілізації" від 15 квітня 2025 року № 236/2025, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку проведення загальної мобілізації" від 16 квітня 2025 року № 4357-ІХ, з 09 травня 2025 року продовжено строк проведення загальної мобілізації на 90 діб.

Згідно довідки військово-лікарської комісії №2025-0623-1344-3528-0 від 23.06.2025, медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведений 23.06.2025.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії, яка є додатком 4 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 за №402 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800, ОСОБА_5 , перебуваючи на військовому обліку, будучи військовозобов`язаним, у зв`язку із оголошенням загальної мобілізації і призовом на військову службу в Збройні Сили України за мобілізацією пройшов військово-лікарську комісію, за наслідками якої його визнано придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

Так, ОСОБА_5 , будучи військовозобов`язаним та за станом здоров`я придатним для проходження військової служби, не маючи правових підстав для відстрочки від призову на військову службу під час оголошеної мобілізації, перебуваючи на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 , 23 червня 2025 року, знаходячись в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , в присутності військовослужбовців, запропоновано ОСОБА_5 отримати під підпис повістку про його виклик на 18:00 годину 23 червня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , для призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до лав Збройних Сил України, останній відмовився від отримання даної повістки про що було складено акт про відмову від отримання повістки ОСОБА_5 від 23.06.2025. Також, останній в письмові формі із заявою звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 якою повідомив про те, що він відмовляється являтися на повістку про відправку на військову службу.

Крім того, всупереч ст.65 Конституції України, п.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 03 березня 2022 року № 2105-ІХ, Указу Президента України "Про продовження строку проведення загальної мобілізації" від 15 квітня 2025 року № 236/2025, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку проведення загальної мобілізації" від 16 квітня 2025 року № 4357-ІХ, п.1 додатку 1 "Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних" Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року № 921, ОСОБА_5 , достовірно знаючи та розуміючи, що 23 червня 2025 року о 18:00 годині йому потрібно з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військової служби у зв`язку з призовом за мобілізацією, з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, без поважних причин, умисно не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , не повідомивши причин своєї поважних причин неявки та не наддавши підтверджуючих документів, також звернувся із заявою якою повідомив про те що він відмовляється від мобілізації так як хвилюється за своє життя, тим самим, маючи злочинний умисел направлений на ухилення від призову на військову службу до Збройних Сил України під час мобілізації, ухилився від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України – ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_5 вину свою визнав повністю та щиро розкаявся у вчиненому пояснивши, що не мав наміру ухилятися від мобілізації, по повістці не з`явився, оскільки мав влаштуватись на роботу, але на той час не встиг оформити відстрочку. Зараза працює та має законну відстрочку, а тому просить його суворо не карати.

Суд з`ясував, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст обставин справи, переконався у добровільності їх позиції та роз`яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, керуючись приписами ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів, оскільки обставини справи ніким із сторін судового провадження не оспорюються.

При встановлених обставинах суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Згідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим і передбачене ст. 336 КК України, класифікується як нетяжкий злочин.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину шляхом послідовного і повного визнання вини, наявність на час винесення вироку відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період до завершення мобілізації, обмежену придатність до військової служби.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На обліку у лікаря нарколога та психіатра обвинувачений не перебуває, офіційно працевлаштований, раніше не судимий, за місцем проживання та роботи характеризується виключно позитивно, працює на підприємстві критичної інфраструктури.

Згідно Військово-облікового документа Резерв+, ОСОБА_5 має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до 30 січня 2027 року.

Згідно копії наказу від 31 березня 2026 року №С3600000287-0000000566, ОСОБА_5 офіційно працює на посаді тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва в ТОВ «Агронива-Черкаси», основне місце роботи, повний робочий день.

Право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, особливого періоду, кореспондується з обов`язком військовозобов`язаного дотримуватися правил військового обліку, зокрема щодо своєчасного повідомлення органу про виникнення законних підстав для надання відстрочки від призову на військову службу.

Подібний висновок за в цілому схожих обставин міститься у постанові Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 280/6033/22.

За таких обставин суд визнає, що ймовірна наявність у обвинуваченого нереалізованого права на відстрочку на час вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, не перешкоджає притягненню останнього до кримінальної відповідальності за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, але це може бути враховано судом при призначенні покарання.

Згідно статті 50 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а згідно статті 65 КК України встановлено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Покарання є засобом примусу, що забезпечується силою державної влади в межах закону, є ефективним засобом забезпечення виконання кожною особою конституційного обов`язку неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Мета покарання є кара засудженого, яка повинна відповідати принципу справедливості; виправлення засудженого - такі зміни його особистості, які роблять його безпечним для суспільства, характеризують його схильність до правомірної поведінки, поваги до правил і традицій людського співжиття; запобігання вчиненню засудженим нового злочину; запобігання вчиненню злочинів іншими особами.

Ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а й від спроможності правоохоронних органів не допустити безкарності злочинних діянь та спроможності виконати його обвинуваченим.

Виходячи з вищенаведеного, обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення та його особу, а саме те, що він раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, офіційно працевлаштований, має вади здоров`я, відстрочку від мобілізації, тому суд вважає за можливе призначити покарання з застосуванням ч.1 ст.69 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Обираючи ОСОБА_5 інший, більш м`який вид покарання, не зазначений в санкції ст. 336 КК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Санкцією ст. 336 КК України, в редакції закону, який діяв на момент вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, та і на даний час, передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до п`яти років.

Законодавець при встановленні альтернативних видів покарання, ніж позбавлення волі, також неодноразово відмічав, що однією з причин застосування найсуворішого виду покарання з ізоляцією особи від суспільства є те, що перебування засудженої особи у суспільстві становить небезпеку для суспільства. Водночас, сам по собі встановлений судом факт ухилення особи від призову на військову службу не свідчить про те, що перебування такої особи в суспільстві становить небезпеку для суспільства, для оточення, для окремих людей. Тому, застосування інших видів покарань (замість позбавлення волі) дозволить зекономити бюджетні, матеріальні та людські ресурси держави, спрямовуючи вивільнені у такий спосіб ресурси, зокрема, на забезпечення обороноздатності і Національної безпеки України. Адже, застосування покарання у виді позбавлення волі зобов`язує державу створювати відповідні умови для виконання покарання: мати необхідну кількість установ виконання покарань; мати необхідну кількість вільних місць і вільного простору у цих установах для розміщення засуджених до позбавлення волі; витрачати ресурси на направлення засуджених до місць відбування покарань і, в разі необхідності, на переміщення під вартою; нести різноманітні витрати на утримання засуджених (створення відповідних житлово-побутових умов, санітарно-гігієнічних умов, витрати на електроенергію, опалення, водопостачання, водовідведення, харчування, одяг, взуття, медичне забезпечення) тощо. Також після відбування покарання засуджена особа потребуватиме соціалізації, допомоги із працевлаштуванням (можливо, зокрема, також і перекваліфікації) та, цілком ймовірно, лікування – це також може призвести до витрачання додаткових ресурсів держави у зв`язку з засудженням особи до позбавлення волі (а не до іншого виду покарання).

Застосування ж інших видів покарань (замість позбавлення волі) – це додаткові надходження до державного та місцевих бюджетів в період воєнного стану та після його завершення. Адже застосування таких видів покарань як штраф, виправні роботи, матиме наслідком додаткові надходження до бюджету. Застосування покарання у виді громадських робіт – це виконання суспільно корисних робіт безоплатно (тобто додаткова економія бюджетних грошей та сприяння вирішенню питання дефіциту кадрів для виконання певних необхідних робіт). Застосування покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, - це можливість для засудженого працювати та заробляти доходи, з яких сплачуються податки, збори, єдиний соціальний внесок (що забезпечить додаткові бюджетні надходження в період воєнного стану та після нього); це сприяння вирішенню питання дефіциту кадрів в різних галузях економіки в період воєнного стану (оскільки засуджений до покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, може працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а не відбувати покарання у виді позбавлення волі з ізоляцією від суспільства), що забезпечить додаткові бюджетні надходження, посилить економічну стійкість держави та, як наслідок, посилить обороноздатність України. Трудова діяльність таких засуджених на підприємствах в різних галузях економіки (замість відбування покарання у виді позбавлення волі з ізоляцією від суспільства) допоможе зберегти економічну активність вітчизняних підприємств та українську економіку (чимало підприємств зараз відчуває дефіцит кадрів), а ізоляція від суспільства таких засуджених може лише поглибити проблему дефіциту кадрів у різних галузях економіки.

У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2025 року у справі №585/3430/23 суд вважає за можливе на підставі ч. 1 ст. 69 КК перейти до більш м`якого виду покарання, не зазначеного в санкції ст. 336 КК, яке слід відбувати реально.

В застосуванні ст. 75 КК України суд не вбачає підстав, оскільки це не буде повною мірою слугувати меті покарання.

У даному випадку немає законодавчих заборон з урахуванням ч. 1 ст. 69 КК України, призначити ОСОБА_5 покарання у виді виправних робіт, яке слід відбувати реально за місцем роботи.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Тому, саме покарання у виді виправних робіт у даному випадку буде необхідним і достатнім для досягнення мети покарання.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 349, 370, 371, 373, 374, 376, 395 КПК України суд,

ухвалив:

Визнати винним ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України та призначити йому покарання з урахуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді одного року виправних робіт з відрахуванням в дохід держави десять відсотків його заробітку.

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Лисянський районний суд Черкаської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1