Вирок від 11 жовтня 2026 р. у справі №333/8161/25 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Єдиний унікальний номер №333/8161/25

Провадження №1-кп/333/444/26

ВИРОК

Іменем України

12 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суду м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретарів судового засідання: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_5 , представника потерпілого – адвоката ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя матеріали кримінального провадження №12024087040000437 від 04.09.2024 відносно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Умань, Черкаської області, який має середню спеціальну освіту, працюючого на посаді комерційного директора в ТОВ «ТВК «ПРАЙД ІМПЕКС», не одруженого, має на утриманні неповнолітню доньку – ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

24 липня 2024 року, приблизно о 12 годині 30 хвилин, ОСОБА_7 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 та №33, маючи прямий умисел, який виник раптово, на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи умисно, з мотивів, раптово виниклих, особистих неприязних відносин з потерпілим, з метою спричинення фізичного болю останньому, кинув в його бік каміння, влучивши в область голови, спини та голіня лівої ноги, а потім схопивши потерпілого за шию, наніс не менше 3-х ударів кулаком лівої руки по обличчю, в наслідок чого у потерпілого виникли тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку; рани у лівій надбрівні ділянці; крововилив з садном на слизовій оболонці правої щічної ділянки; синці на лівій ділянці очної ямки та в проекції правого кута рота; садно на правій щічній ділянці, яка кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, та синці на бічній поверхні грудної клітки праворуч по задньо-паховій лінії на рівні 7-го міжребрового простору, по передньо-внутрішній поверхні лівого стегна у середній третині; садна на передньо-зовнішній поверхні лівого колінного суглоба, на тильній поверхні лівого кисті, по основним фалангам IV та V пальців лівої кисті, на тильній поверхні І пальця правої кисті, що кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Докази, які досліджені судом

Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Показання обвинуваченого ОСОБА_7 .

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 125 КК України не визнав та пояснив суду, що заїхав до товариша бо потрібно було щось забрати. Коли виїхав від товариша то стояв пропускав людину і тут з`явилась машина потерпілого, яка почала йому сигналити та той почав йому щось кричати, але у нього поганий слух, він подумав, що міг щось не дочути та підійшов до машини, після чого йому почали розпилювати балончиком в очі, він відійшов, потім знову йому почали розпилювати балончик в очі. Тоді він почав шукати засоби чим захиститись та почав кидати каміння бо нічого не бачив, каже, що ОСОБА_5 виприскав весь вміст балончика в очі, після чого вони з потерпілим зчепились та почали боротись.

Каміння кидав десь 2-3 штук. В якості самозахисту проти балончика.

Двері до потерпілого в машину не відкривав. Потерпілий щось йому кричав, але через поганий слух він хотів підійти нормально поговорити, спитати, чому той кричав.

Дорогу не перекривав, а вони просто зрівнялись.

Конфлікт був не довго, декілька хвилин, через те, що він погано бачив він і кидав каміння, а коли почали боротись то їх розійняли.

Вікно у потерпілого було приспущене, з вікна потерпілий і почав розпилювати балончиком йому в очі.

Він в машину не ліз, лише просив спустити вікно, щоб було краще чутно, що говорить потерпілий. Коли в нього розпилювали балончиком за свої дії він в повній мірі ніяк не зміг відповідати, лише хотів захиститись.

Крім не визнання вини обвинуваченим ОСОБА_7 , його вина у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується доказами, безпосередньо дослідженими в судовому засіданні, які зібрані в порядку, передбаченому процесуальним законом, а саме:

Фактичними даними, що містяться в показаннях допитаних під час судового розгляду потерпілого та свідків:

- показаннями потерпілого ОСОБА_5 , який в судовому засіданні пояснив, що 04 липня 2024 року він їхав з дружиною додому, дорогу йому перегородила машина і вони не змогли розминутись. Він посигналив та крикнув щоб той від`їхав, щоб він міг проїхати. Коли він поїхав далі то бачить, що за ним біжить ОСОБА_7 . Він зупинився і той підбіг почав йому говорити, що він пропускав пішохода, він відповів «пропустив – їдь далі», і в цей момент відкриваються водійські двері і ОСОБА_7 «летить» з кулаками до нього. Він відвертається, бере балончик і розпилює йому в очі та попереджає, що якщо той буде лізти далі, то він застосує балончик ще, але ОСОБА_7 далі продовжив лізти в машину після чого довелося застосувати повністю балончик. ОСОБА_7 відійшов від машини, двері закрились і він хотів почати рух, як відчув сильний удар по задньому склу машини, він вийшов з машини і ОСОБА_7 підійшов в притул до нього і почав «махати» кулаками. Після чого ОСОБА_7 відійшов, але залишив на місці своє взуття. Він підкинув до нього взуття, розвернувся і після чого в нього полетіло каміння по всьому тілу. Коли він підійшов до багажника щоб зупинити кров, він нахилився і після цього його захватили ззаду і почали бити та душити. Дружина в цей час викликала поліцію і ОСОБА_7 почувши про це, побіг до своєї машини. Потім приїхала швидка і його забрали в лікарню. Побиття дуже сильно вплинуло на його здоров`я. Робили операцію на око.

На початку подій поруч був знайомий ОСОБА_10 , він побачив його тоді коли тілесні ушкодження вже були нанесені. До цього він не підходив. Але всі події той бачив.

Всього ударів було нанесено не менше п`яти. Цивільний позов підтримує в повному обсязі.

- показаннями свідка ОСОБА_10 , який в судовому засіданні пояснив, що в липні/червні 2024 року ОСОБА_7 приїхав до нього забрати працівника, через деякий час він побачив свого сусіда ОСОБА_5 з ОСОБА_7 , вони розмовляли на підвищених тонах, уваги на це не звернув, потім побачив, що сусід почав розпилювати газовим балончиком ОСОБА_7 в очі. ОСОБА_7 в цей час кидався в потерпілого камінням щоб той зупинився розпилювати балончик, потім коли закінчився газ в балончику вони «зійшлись» він підійшов їх розійняти і все закінчилось.

Він не пам`ятає знає чи з самого початку бачив конфлікт, але кінець застав, на початку єдине бачив, що ОСОБА_7 виходив зі своєї машини і підходив до машини потерпілого. В машині з потерпілим знаходилась його жінка, коли почався конфлікт вона вийшла з машини. Коли закінчився газ в балончику у потерпілого вони почали обійматись, боротись, після чого свідок підійшов їх роздійняти.

Бачив, що потерпілому попали камінням в брову, була кров, ніяких ушкоджень більше не бачив. До цього був не сильно знайомим з своїм сусідом, раніше просто виникали конфліктні ситуації з ним, далеко не заходили, йому не відомо чи був ОСОБА_7 з сусідом знайомий чи ні. Також зазначив, що кулаками та ногами ніхто нікого не бив, лише боролись обіймались.

Також він знає, що у ОСОБА_7 проблеми з слухом, чому ОСОБА_7 виходив з машини до потерпілого не знає, про що була суперечка не знає, вважає, що конфлікт почав саме потерпілий.

До того як сусід почав розпилювати балончиком ОСОБА_7 ніяк його не провокував (не кидав каміння, не просив вийти до нього з машини), коли вже ОСОБА_7 почали розпилювати газом в очі тільки тоді він почав кидати каміння, і після того як закінчився балончик вони почали боротись.

Також він бачив як ОСОБА_7 підходив ззаду машини потерпілого (до водійської двері не встиг підійти) і той почав з вікна розпилювати газом йому в обличчя.

Конфлікт тривав близько 1,5 - 2 хвилини, камінням ОСОБА_7 кидався приблизно пів хвилини, в кількості 3-5 камінців, звичайне каміння невеликого розміру з відстані приблизно метр, півтора.

- показаннями свідка ОСОБА_11 , яка в судовому засіданні пояснила, що 24.07.2024 десь опівдні вони їхали з чоловіком додому, звернули на ґрунтову дорогу та на зустріч їхав ОСОБА_7 , вони зрівнялись на дорозі і проїхати не змогли ніяк, чоловік посигналив, крикнув йому проїхати та з?їхав на обочину, на зустріч чоловіку йшов знайомий ( ОСОБА_12 ) той знайомий підійшов до машини, вони почали розмовляти і після того вони почали рух і помітили, що ОСОБА_7 біжить за машиною і відповідно зупинилися. ОСОБА_7 підбіг до водійської двері відкрив її і поліз до потерпілого, чоловік в машині просунувся до неї і ОСОБА_7 майже заліз в машину після чого потерпілий взяв гозовий балончик (він був для відлякування собак) і розпилив на нього. ОСОБА_7 відійшов, її чоловік намагався закрити двері а ОСОБА_7 знову ліз, після чого йому знову розпилили газом в очі, ОСОБА_7 відбіг, і після цього вони відчули сильний удар по машині ззаду.

Вони з чоловіком вийшли з машини, ОСОБА_7 почав лізти на чоловіка і між ними сталась сутичка (потерпілий продовжував розпилювати балончиком) і ОСОБА_13 почав кидати каміння. Коли вона побачила, що чоловік вже впав на коліна вона попросила ОСОБА_7 зупинитись і сказала, що буде викликати поліцію.

ОСОБА_7 спробував замахнутися і на неї але передумав і знову кинув камінь на чоловіка, вона побачила у чоловіка кров, збоку підійшов знайомий (свідок ОСОБА_12 ) і просто дивився посміхався, в цей час вона викликала поліцію і швидку, коли чоловік підійшов до багажника щоб витерти кров, він нахилився і на нього ззаду напав ОСОБА_7 , захватив за голову і почав душити та бити, потім зрозумів, що їде поліція і відскочив до машини мити руки, знайомий (свідок ОСОБА_12 ) сів в його машину і поїхав, а ОСОБА_7 зайшов в майстерню знайомого, приїхала поліція пішла стукати в ворота до майстерні - ніхто не відкривав, вони комусь подзвонили, знайомий - хазяїн майстерні повернувся і відкрив ворота, вийшов сам ОСОБА_7 , вона в цей час пішла зустрічати швидку і вони поїхали в лікарню і потім в поліцію.

Фактичними даними, що містяться в таких джерелах доказів:

- висновком судово-медичної експертизи №1900/к від 06.11.2024, згідно якого: «1. Згідно наданих даних у гр. ОСОБА_5 , 1962р.н. виявлено наступні тілесні ушкодження:

Закрита черепно-мозкова травма: струс головного мозку; рана у лівій надбрівні ділянці, слідом загоєння якої став виявлений при оглядах (05.08.2024р. та 09.09.2024р.) рубець; крововилив з садном на слизовій оболонці правої щічної ділянки; синці на лівій ділянці очної ямки та в проекції правого кута рота; садно на правій щічній ділянці, яка кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я (згідно п.2.3.1.а. «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року №6);

- синці на бічній поверхні грудної клітки праворуч по задньо-пахвовій лінії на рівні 7- го міжребрового простору, по передньо-внутрішній поверхні лівого стегна у середній третині; садна на передньо-зовнішній поверхні лівого колінного суглоба, на тильній поверхні лівого кисті, по основним фалангам IV та V пальців лівої кисті, на тильній поверхні І пальця правої кисті, що кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження (згідно п.2.3.2.б. «Правила...»).

Виявлені тілесні ушкодження у гр. ОСОБА_5 утворилися за механізмом тупої травми, тобто від дії тупого(их) предмету(ів).

Висловитися яким знаряддям і яким способом спричинені тілесні ушкодження, за наданими даними, не є можливим.

Давність утворення тілесних ушкоджень у гр. ОСОБА_5 не суперечить строку, вказаному в обставинах справи.

Виявлений комплекс тілесних ушкоджень у гр. ОСОБА_5 утворився від не менш ніж одинадцяти травматичних впливи в травмовані ділянки. Об`єктивно висловитись про кількість нанесених ударів потерпілому за наданими даними не є можливим.

Виникнення виявлених ушкоджень у гр. ОСОБА_5 можливо при будь-якому взаєморозташуванні потерпілого відносно злочинця за умови доступності зон ушкоджень для травматичних впливів.

Виявлені тілесні ушкодження у гр. ОСОБА_5 розташовані в ділянках, що є доступними для спричинення власною рукою.

Тривале перебування гр. ОСОБА_5 на лікуванні, а також скарги його на практично постійний головний біль в лобно-тім`яній області, запаморочення несистемного характеру у вигляді нестійкості при ходьбі, шум в голові, зниження пам`яті на поточні події, безсоння, перепади настрою, підвищення цифр артеріального тику, біль в ділянці шиї та щитоподібної залози, зниження гостроти зору на ліве око, обумовлено загостренням раніше наявних у нього і до травми, перенесеної 24.07.2024 таких хронічних захворювань, як: енцефалопатія змішаного генезу ІІ ступеня (посттравматична, дисциркуляторна), кістозно- гліозні зміни правого лобного полюсу (наслідки перенесеної тяжкої черепно-мозкової травми у 2014році), гіпертонічна хвороба II ступеня, артеріальної гіпертензії 3 ступеню, атеросклероз судин головного мозку, гіпотиреоз, задньокапсулярна катаракта та деструкція склистого тіла лівого ока, що згідно п. 4.7. («Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкос тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року №6) не повинні враховуватись при оцінці ступеня тяжкості тілесних ушкоджень».

(т. 1 а.п. 72-86)

- висновком судово-медичної експертизи №2064/к від 29.11.2024, згідно якого: «Згідно наданих даних у гр. ОСОБА_5 , 1962р.н. виявлено наступні тілесні ушкодження: За даними з «Висновку експерта» №1900/к від 24.10.2024р. у ОСОБА_5 , 1962 р.н. були виявлені наступні тілесні ушкодження:

- закрита черепно-мозкова травма: струс головного мозку; рана у лівій надбрівні ділянці, слідом загоєння якої став виявлений при оглядах (05.08.2024р. та 09.09.2024р.) рубець; крововилив з садном на слизовій оболонці правої щічної ділянки; синці на лівій ділянці очної ямки та в проекції правого кута рота; садно на правій щічній ділянці;

- синці на бічній поверхні грудної клітки праворуч по задньо-пахвовій лінії на рівні 7- го міжребрового простору, по передньо-внутрішній поверхні лівого стегна у середній третині; садна на передньо-зовнішній поверхні лівого колінного суглоба, на тильній поверхні лівого кисті, по основним фалангам IV та V пальців лівої кисті, на тильній поверхні І пальця правої кисті.

Всі тілесні ушкодження утворилися за механізмом тупої травми, тобто від дії тупих предметів.

Виявлений комплекс тілесних ушкоджень у гр. ОСОБА_5 утворився від не менш ніж одинадцяти травматичних впливи в травмовані ділянки.

2. Згідно протоколу проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_5 від 22.11.2024р. (та даних, отриманих при перегляді наданого диску): «... Потім коли потерпілий вийшов зі свого авто, то відчув як в спину його вдарив камінь, потім наступний камінь прилетів йому в голінь лівої ноги, та потім ще 3 (три) каменя прилетіли потерпілому в область голови від чого у потерпілого запаморочилась голова та пішла кров з брови (показує ділянку над лівим оком). В подальшому зловмисник взяв потерпілого за шию, захватом руки (показує праву руку) та лівою рукою наніс по обличчю потерпілого мінімум 3 удари, а точніше 3 удари кулаком лівої руки. Більш детальний опис у відеозапису. При цьому коли потерпілий вперався лівою рукою та колінами в землю з-за того що його взяли в захват, він отримав подряпини і садни....».

Зважаючи на принциповий збіг за характером травмуючих предметів (каміння, кулак людини та опорна поверхня (земля) діють як тупі предмети), кількістю та локалізацією травматичних впливів (вказує не менше 8-11 травматичних контактів із ділянками голови тулуба та кінцівок), не виключається можливість утворення тілесних ушкоджень, зазначених п.1 даних підсумків, за механізмом, вказаним потерпілим під час слідчого експерименту за його участі».

(т. 1 а.п. 97-114)

Суд зазначає, що всі без винятку експертні висновки однозначно пов`язують виникнення зафіксованих ушкоджень з часом, на який вказують потерпілий, 24.07.2024, тобто з моментом беззаперечно встановленого судом конфлікту з обвинуваченим.

- протоколом слідчого експерименту від 22.11.2024, з відеозаписом до нього, встановлено, що «потерпілий ОСОБА_5 розповів та показав, як ОСОБА_7 жбурляв в нього камінні, а після цього наносив удари руками та ногами по тілу та голові….»

Запис на оптичному диску, долучений до матеріалів справи та був оглянутий в судовому засіданні.

(т. 1 а.п. 91-96)

- протоколом слідчого експерименту від 30.01.2025, з відеозаписом до нього, встановлено, що «свідок ОСОБА_11 розповіла та показала, як ОСОБА_7 підійшов до їх автомобіля, потім як жбурляв каміння та наносив удари її чоловікові ОСОБА_5 ….»

Запис на оптичному диску, долучений до матеріалів справи та був оглянутий в судовому засіданні.

(т. 1 а.п. 115-120)

протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.11.2024 за участю потерпілого ОСОБА_5 згідно з яким потерпілий ОСОБА_5 серед пред`явлених йому для впізнання чотирьох фотознімків впізнала чоловіка під №2 який 24.07.2024 наносив йому тілесні ушкодження.

(т. 1 а.п. 87-90)

За наслідком аналізу цих слідчих експериментів, суд вважає, що потерпілий ОСОБА_5 та свідок ОСОБА_11 без примусу в добровільному порядку підтвердили обставини подій 24.07.2024, а саме нанесення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень потерпілому..

З метою оцінки вказаних доказів за ознаками належності, допустимості та достовірності, встановлення інших обставин, що мають значення для цього кримінального провадження, а також вирішення питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку, судом досліджено такі процесуальні рішення, документ та інші матеріали:

- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 24.07.2024, поданої ОСОБА_5 , згідно з яким « просить притягнути до відповідальності до невідомого чоловіка, котрий 24.07.2024 о 12.30 год. знаходячись на вул. Тополіна, завдав йому тілесних ушкоджень, кидаючи каміння в область голови.»

(т. 1 а.п. 68-70)

Висновок суду щодо винуватості обвинуваченого

Усі перераховані джерела доказів, суд оцінює за правилами документа (ст.99 КПК України), а фактичні дані, що вони містять, визнає належними та допустимими доказами. Враховуючи цілковиту узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв`язок за часом та характером подій, суд визнає наведені та проаналізовані вище дані достовірними доказами.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Суд, дослідивши за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, розглянувши наявні докази, з огляду на належне повідомлення обвинуваченого про судовий розгляд, характер обвинувачення та забезпечення його права на захист захисником, вважає за можливе прийняття обвинувального вироку у справі.

Сукупність показань потерпілого та свідків у співставленні з наявними у справі письмовими доказами, які узгоджуються між собою, є цілком змістовними та дозволяють скласти об`єктивну картину реконструйованої ними події. Підстав для піддання сумніву достовірності показань допитаних у судовому засіданні осіб, судом не встановлено.

Будь-яких порушень процесуального закону під час здійснення досудового розслідування, які були б підставою для визнання доказів неналежними чи не допустимими, судом не виявлено.

Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).

В даному випадку, досліджені у судовому засіданні докази відповідають саме такому критерію, є належними, допустимими, достовірними та такими, що у своїй сукупності доводять вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 .

Мотиви, з яких суд відкидає позицію та докази сторони захисту.

В судових дебатах сторона захисту заявила, що обвинувачений ОСОБА_7 потерпілому не погрожував, не лаявся та не кричав в його бік.

Потерпілий підтвердив, що він дійсно застосував до обвинуваченого «перцовий балончик» до повного його використання, а також те, що він у 2014 році переніс травму.

Свідок ОСОБА_11 підтвердила, зокрема, що потерпілий застосував в сторону обвинуваченого «перцовий балончик», а також те, що у 2014 році переніс потерпілий травму.

Беззаперечно і не підлягає доказуванню, що потерпілий застосував проти обвинуваченого спеціальний засіб самооборони, зарядженого речовинами сльозоточивої та дратівної дії, при чому балончик закінчився.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1993 р. № 706 затверджено «Положення про порядок придбання, обліку, зберігання, носіння, перевезення і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії» (далі – Положення).

Згідно з п. 21 Положення: «Спеціальні засоби самооборони застосовуються:

для захисту від протиправних посягань на власне життя особи або її здоров`я, житло та майно чи життя або здоров`я, житло і майно інших осіб;

Перед застосуванням спеціальних засобів самооборони необхідно заздалегідь попередити нападника про намір їх застосування, надавши йому достатнього часу для виконання законної вимоги, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров`я особи або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим чи неможливим.

Якщо внаслідок застосування спеціальних засобів самооборони нападник зазнав фізичних ушкоджень або помер, громадянин або працівник юридичної особи, фізичної особи - підприємця, що застосував такі засоби, зобов`язаний негайно викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, вжити заходів до забезпечення охорони місця події та сповістити про це орган (підрозділ) Національної поліції».

Відповідно до п 23 положення: «Посадові особи та громадяни за порушення вимог щодо придбання, обліку, зберігання, носіння, перевезення і застосування спеціальних засобів самооборони, установлених цим Положенням, несуть відповідальність згідно із законом». Отже, на потерпілого у випадку застосування спецзасобу покладались певні обов`язки, які ним не були виконані, а саме:

- він не попередив обвинуваченого про їх застосування;

- він не викликав бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги.

До того ж, слідство і сторона обвинувачення не провели СМЕ обвинуваченому, який також отримав тілесні ушкодження, не виявили і не визнали речовим доказом цей «балончик», не встановили в діях потерпілого складу злочину, як мінімум, за тією ж ст. 125 КК України, і не притягнули його до відповідальності.

У той же час, в статті 36 КК України визначено, що необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту.

Таким чином, враховуючи досліджені докази по справі, вимоги законодавства, необхідно зробити висновок, що ОСОБА_14 скористався своїм правом на необхідну оборону.

Звичайно, що після застосування потерпілим з порушенням вимог законодавства щодо обвинуваченого спеціального засобу самооборони, зарядженого речовинами сльозоточивої та дратівної дії, останній через адреналін, сильне душевне хвилювання, одразу після потрапляння в очі речовини негайно намагався відвернути чи припинити таке злочинне посягання на своє життя та здоров`я потерпілого ОСОБА_15 , і перше, що потрапило під руку (камінь) жбурнув в сторону останнього.

З урахуванням викладеного, захисник вважає, що ОСОБА_7 не підлягає кримінальній відповідальності, оскільки в діях обвинуваченого відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 КК України, адже він діяв в стані необхідної оборони без перевищення її меж.

Суд, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами докази, прийшов до висновку про правильність правової кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 125 КК України з наступних підстав.

За нормативним визначенням відповідальність за ч. 2 ст. 125 КК України настає за заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я або незначну втрату працездатності.

З об`єктивної сторони злочин характеризується: діянням (дією або бездіяльністю), спрямованим на заподіяння легкого тілесного ушкодження; наслідком у вигляді спричинення легкого тілесного ушкодження; причинним зв`язком між зазначеним діянням та наслідком, а із суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти шкоди здоров`ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК України).

Згідно з ч. 3 ст. 27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було перевищення меж необхідної оборони.

Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

Право на необхідну оборону триває лише доти, доки триває суспільно небезпечне посягання. Якщо напад закінчився чи був припинений, будь-які подальші насильницькі дії вже не вважаються обороною.

Як встановлено судом ОСОБА_7 під час подій які відбулися 24.07.2024 підійшов до автомобіля потерпілого, намагався відчинити двері автомобіля з боку потерпілого, і вцей момент потерпілий застосував «газовий балончик» ропиливши в сторону ОСОБА_7 перцевий газ, для відлякування обвинуваченого, оскільки був впевнений, що ОСОБА_7 застосує до нього фізичну силу. Тобто потерпілий застосував газовий балончик на даному етапі подій для захисту від неправомірного вторгнення в автомобіль і нанесення йому тілесних ушкоджень.

В подальшому потерпілий повторно застосував газовий балончик, оскільки обвинувачений і на далі вів себе агресивно (даний факт підтверджується показаннями свідка ОСОБА_11 , яка перебувала в автомобілі зі своїм чоловіком). Далі потерпілий вийшов з автомобіля, а обвинувачений обурений потраплянням сльозогінного газу в очі, відшукав на землі каміння та неодноразово жбурнув в сторону потерпілого завдавши йому тілесних ушкоджень, пізніше, підійшов до потерпілого, схопив його ззаду та наніс декілька ударів потерпілому.

Суд, дослідивши докази у справі та покази потерпілого та свідків, встановив, що нанесення ударів та спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 відбувалося у два етапи. Перший етап кидав каміння в сторону потерпілого після застосування потерпілим слізогінного газу, який потрапив ОСОБА_7 в очі, та другий етап - нанесення ударів після того, як потерпілий ОСОБА_5 перестав чинити опір та дія балончика припинилася.

Крім цього під час судового розгляду стороною захисту не наведено обставин та не надано доказів на їх підтвердження, які б свідчили про те що у обвинуваченого були тілесні ушкодження (опіки від застосування потерпілим ОСОБА_5 перцевого балончику), а аткож не підтверджено, що обвинувачений був стані психоемоційного збудження внаслідок несподіваного і неспровокованого нападу з боку потерпілого ОСОБА_5 .

Тому суд вважає завдання ударів безпорадному потерпілому (з позиції захисту нападнику) з мотивів помсти виключає поняття самооборони.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 125 КК України — як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Висновок суду щодо винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 .

Усі перераховані джерела доказів, суд оцінює за правилами документа (ст.99 КПК України), а фактичні дані, що вони містять, визнає належними та допустимими доказами. Враховуючи цілковиту узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв`язок за часом та характером подій, суд визнає наведені та проаналізовані вище дані достовірними доказами.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Суд, дослідивши за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, розглянувши наявні докази, з огляду на належне повідомлення обвинуваченого про судовий розгляд, характер обвинувачення та забезпечення його права на захист захисником, вважає за можливе прийняття обвинувального вироку у справі.

Сукупність показань потерпілої та свідків у співставленні з наявними у справі письмовими доказами, які узгоджуються між собою, є цілком змістовними та дозволяють скласти об`єктивну картину реконструйованої ними події. Підстав для піддання сумніву достовірності показань допитаних у судовому засіданні осіб, судом не встановлено.

Будь-яких порушень процесуального закону під час здійснення досудового розслідування, які були б підставою для визнання доказів неналежними чи не допустимими, судом не виявлено.

Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).

В даному випадку, досліджені у судовому засіданні докази відповідають саме такому критерію, є належними, допустимими, достовірними та такими, що у своїй сукупності доводять вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 .

Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд

При призначенні покарання, згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями, що містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.

Зазначене узгоджується із положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.

При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_7 вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, не визнав, за місцем мешкання характеризується позитивно, має на утриманні малолітню доньку, не одруженого, працюючого на посаді комерційного директора в ТОВ «ТВК «ПРАЙД ІМПЕКС», відношення останнього до скоєного як в момент вчинення кримінального правопорушення, так і під час судового розгляду, раніше не судимий.

Обставин, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховуючи наявність стійких соціальних зв`язків, обов`язків щодо утримання малолітньої доньки і догляду за нею, покарання у виді апробаційного нагляду або обмеження волі буде непропорційно обтяжливим як особисто для обвинуваченого, так і для членів його родини та може суттєво порушити звичний для останніх уклад життя, що було б надмірним. Тому, суд вважає, що ОСОБА_7 необхідно призначити покарання у виді штрафу.

На переконання суду, призначення обвинуваченому ОСОБА_7 такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановити новий додатковий обов`язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.

Рішення суду щодо цивільного позову потерпілого ОСОБА_5 .

При вирішенні питання про відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілого суд враховує положення ч. 5 ст. 128 КПК України, згідно якої суд, якщо процесуальні відносини у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, може застосувати норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Положеннями ч. 1 ст. 129 КПК встановлено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, відшкодування моральної шкоди може здійснюватися не тільки в силу договору, але й закону.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 3 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Оцінюючи вимоги потерпілого ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди, яка оцінена ним в загальній сумі 50 000 гривень, суд виходить з характеру і обсягу фізичних страждань потерпілого, що виникли в результаті протиправних дій обвинуваченого, моральної шкоди у вигляді змін нормального ритму життя, морально-психологічного страждань у зв`язку з отриманими фізичними ушкодженнями, принципів виваженості та справедливості.

Таким чином, виходячи з наведеного суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги потерпілого про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди частково, а саме стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 20 000 гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Стосовно стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_7 у розмірі 38 850,12 гривень, суд вважає ці вимоги підлягають задовольнити у повному обсязі, оскільки в матеріалах справи знаходяться докази, які підтверджують понесені витрати.

Рішення щодо арештованого майна.

Арешти на майно не накладалися.

Рішення щодо долі документів та речових доказів.

При ухваленні вироку, керуючись положеннями ч. 9 ст. 100 КПК України, суд має вирішити питання про долю документів та речових доказів, які були надані сторонами і долучені до матеріалів судової справи.

Документи, передані суду сторонами кримінального провадження, суд вирішує залишити в матеріалах кримінального провадження.

Речові докази у справі відсутні.

Рішення щодо розподілу процесуальних витрат.

Відповідно до вимог чинного Кримінального процесуального кодексу (ст.ст. 124, 368 КПК України) при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження суд повинен вирішити, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

Судові витрати у справі відсутні.

Рішення щодо запобіжного заходу та застави.

До ОСОБА_7 запобіжні заходи не застосовувалися.

Керуючись ст. ст. 100, 128, 129, 368, 369, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити покарання у виді штрафу 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у розмірі 1700 грн.

Цивільний позов ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_7 матеріальної та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 рахунок відшкодування матеріальної шкоди грошову суму 38850,12 гривень та завданої моральної шкоди грошову суму у розмірі 20 000 гривень.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим, які перебувають під вартою, в той же строк з моменту вручення вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Головуючий суддя ОСОБА_1