Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №695/2069/26 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13 жовтня 2026 рокуСправа №: 695/2069/26

Номер провадження 3-зв/695/11/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 рокум. Золотоноша

Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Бойко Н.В., за участю представника ОСОБА_1 – адвоката Побиванця Ю.В., розглянувши заяву адвоката Побиванця Ю.В., подану в інтересах ОСОБА_1 про відвід судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Степченка М.Ю. від розгляду справи №695/2069/26,

ВСТАНОВИВ:

08.10.2026 р. до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області надійшла заява адвоката Побиванця Ю.В., подана в інтересах ОСОБА_1 про відвід судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Степченка М.Ю. від розгляду справи №695/2069/26.

Заява про відвід судді обгрунтована тим, що в провадженні судді Золотоніського міськрайонного суду перебувають справи де Кісанова М.З. являється потерпілою по адміністративним правопорушенням, а саме 695/3176/26 під головуванням судді Середи Л.В., справа 695//2079/26 суддя Ватажок- Сташинська А.В., справа 695/2069/26 суддя Степченко М.Ю.

Кісанова М.З. має обґрунтований сумнів у неупередженості суддів та вважає, що судді Золотоніського міськрайонного суду у всьому складі не можуть ухвалювати об`єктивні та законні рішення у справах де приймає участь ОСОБА_1 .

Таким чином ОСОБА_1 , що розгляд справи де стороною являється ОСОБА_1 суддями Золотоніського міськрайонного суду суперечить положенням ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод та п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року) та не відповідає інтересам ОСОБА_1 .

У зв`язку з вказаним адвокат просив задовольнити заяву про відвід всього складу Золотоніського міськрайонного суду як по справам 695/3176/26 під головуванням судді Середи Л.В., справа 695//2079/26 суддя Ватажок- Сташинська А.В., справа 695/2069/26 суддя Степченко М.Ю так і по іншим справам де може брати участь ОСОБА_1 у зв`язку з недовірою до складу суду.

У судове засідання представник заявниці ОСОБА_1 – адвокат Побиванець Ю.В. не з"явився.

У судове засідання суддя Степченко М.Ю. не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Дослідивши матеріали справи за заявою про відвід суд встановив наступне.

Зі змісту заяви про відвід вбачається, що відвід заявлено на підставі п. 4 ч. 1ст. 75 КПК України (слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості).

Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч.7 ст.56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний, зокрема: справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів; виконувати вимоги та дотримуватися обмежень, установлених законодавством у сфері запобігання корупції.

Одним із елементів довіри суспільства, в тому числі і учасників процесу до суду, є довіра складу суду вирішувати спір, що унеможливить в подальшому сумніватись у винесенні справедливого, законного та об`єктивного рішення суду.

Так, Кодексом України про адміністративне правопорушення не передбачено поняття «відвід судді», «самовідвід» та порядку розгляду таких заяв. Проте, діючі Кримінальний процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України мають відповідні статті про відвід, а тому, при розгляді даної заяви про відвід, слід застосувати аналогію права.

Перелік обставин та підстав, що виключають участь слідчого судді, судді, або присяжного у кримінальному провадженні вказаний у ст. 75, ст. 76 КПК України.

Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Згідно з ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.

Отже, для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.

Згідно з Висновком № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він повинен бути вільним від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

У чинному кримінально-процесуальному законі закріплено інститут відводу (самовідводу) судді, який, по суті, є єдиним способом вирішення конфлікту інтересів в їхній професійній діяльності, прямо передбаченим законом. При цьому, інститут відводу (самовідводу) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Відвід дозволяє виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть, якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.

Законним є склад суду, який сформований згідно з вимогами кримінального процесуального закону щодо кількості суддів, з додержанням процедури визначення судді (колегії суддів) для конкретного судового провадження, з урахуванням відповідності суддів їх статусу і спеціальним указівкам закону щодо якостей судді, а також за відсутності обставин, що виключають участь судді в кримінальному провадженні чи порушують правила недопустимості повторної участі судді в кримінальному провадженні й незмінності складу суду.

Розглядаючи дану заяву про відвід, суддя бере до уваги, що для відводу судді заявнику необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.

У п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Згідно з Висновком № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він повинен бути вільним від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України», від 28.10.1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії», тощо) важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

Вимоги КПК України щодо законності складу суду спрямовані на забезпечення права на справедливий суд, проголошеного в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. У практиці Європейського суду з прав людини недодержання вимог щодо складу суду визнається порушенням положень п. 1 ст. 6 Конвенції про необхідність розгляду справи незалежним і безстороннім судом, установленим законом. Такі порушення, зокрема, констатовані в рішеннях «Лавенс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року, «Пероте Пеллон проти Іспанії» від 25 липня 2002 року, «Моїсєєв проти Росії» від 9 жовтня 2008 року, тощо.

В рішеннях у справах «Ветштайн проти Швейцарії» та «Кастілло Альгар проти Іспанії» Європейським судом з прав людини також зазначалось, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві. Таким чином, сам факт недовіри особи може створити враження необ`єктивності та упередженості судді при розгляді справи, а відтак в майбутньому стане причиною сумнівів в об`єктивності, справедливості, неупередженості та законності судового рішення у справі та поставити під сумнів забезпечення реалізації права особи на справедливий судовий розгляд.

Суд звертає увагу, що заявником не надано жодних доказів, що справа №695/2069/26 перебуває в провадженні судді Степченка М.Ю., що Кісанова М.З. являється потерпілою особою в дані справі та на якій стадії судового розгляду перебуває справа.

Доказів, які б свідчили про необ`єктивність та упередженість судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Степченка М.Ю. під час розгляду справи №695/2069/26 судом не встановлено.

Суд, розглядаючи заяву про відвід, не встановив обставин, передбачених ст.75 КПК України, що виключають участь судді Степченка М.Ю. у розгляді адміністративної справи №695/2069/26 провадження, у зв`язку з чим підстави для відводу відсутні, а заява про відвід задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 8, 21, 75, 76, 80 КПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви адвоката Побиванця Ю.В., поданої в інтересах ОСОБА_1 про відвід судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Степченка М.Ю. від розгляду справи №695/2069/26 - відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Бойко Н.В.