Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №515/1341/26 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/1341/26

Провадження № 2-а/515/2059/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Олійника К. І.,

за участю: секретаря судового засідання Коренчук О. Е.,

відповідача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення протиправною її скасування та закриття провадження у справі,

В С Т А Н О В И В :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2026 року ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Риженко Д. О., звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови № 835 від 09 квітня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 КУПАП, яка була складена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 та якою накладено на ОСОБА_2 штрафу в розмірі 17 000,00 грн, та закрити адміністративне провадження.

Позов обґрунтовано тим, що 08 липня 2026 року позивач дізнався про те, що його банківський рахунок було арештовано. У банківській установі його повідомили про причини арешту. У той же день він звернувся до Міжрегіонального центру з надання БВПД із заявою про надання правничої допомоги.

10 липня 2026 року Міжрегіональний центр з надання БВПД видав доручення №2-15- 2026-002251.

16 липня 2026 року адвокатом Риженком Д.О. до Татарбунарський ВДВС у БілгородДністровському районі Одеської області ОМУ МЮ України направлено адвокатський запит, у якому останній просив надати відомості щодо того, чи є у провадженні вказаної установи виконавчі провадженні, де боржником значиться ОСОБА_2 про примусове виконання постанов керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності.

21 липня 2026 року від Татарбунарського ВДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області ОМУ МЮ України було отримано відповідь, у якій повідомлялась витребувана інформація. У той же день з асвп позивачем було завантажено оскаржувану постанову №835 від 09 квітня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 КУПАП.

Відповідно до мотивувальної частини вказаної постанови, військовозобов`язаний позивач не прибув за викликом до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а тому скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУПАП.

Позивач зазначає, що не отримував жодних повісток чи викликів до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Крім того, оскаржена постанова не містить відомостей про те, як, коли та в який спосіб позивач був повідомлений про необхідність явки до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Також позивач наголошує, що на розгляд адміністративних матеріалів його викликано не було й оскаржена постанова була винесена без його участі та без його відома.

Також, позивач просив поновити йому строк на оскарження постанови № 835 від 09 квітня 2026 року, зазначаючи причиною поважності пропущення строку, те що про існування оскаржуваної постанови він дізнався лише 21.07.2026 року шляхом отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.

Рух справи

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 28 липня 2026 року, позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків та роз`яснено спосіб і порядок їх усунення.

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 30 липня 2026 року поновлено ОСОБА_2 строк на оскарження постанови, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 10 серпня 2026 року, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 надати до Татарбунарського районного суду Одеської матеріали справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Аргументи, доводи, клопотання учасників справи

У вересня 2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надійшли матеріали справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із супровідним листом, в якому районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки просив відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на його необгрутованість.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 30 березня 2025 року № 835, 30 березня 2025 року о 13 год 30 хв до ІНФОРМАЦІЯ_4 в АДРЕСА_1 співробітниками відділення поліції Болградського РВП ГУНП в Одеській області, відповідно до звернення ІНФОРМАЦІЯ_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), був доставлений громадянин ОСОБА_2 , який будучи військовозобов`язаним та належним чином оповіщений про виклик на до ІНФОРМАЦІЯ_7 (Татарбунари), у порушення абз. 2 п. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до якого громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду, в вищезазначений термін до вказаного відділу не з`явився, чим скоїв правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП. Відповідно до Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» №303/2014 від 17.03.2014 року в Україні діє особливий період. Матеріальної шкоди не заподіяно.

У графі пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу особою, яка притягається до адміністративної відповідальності зазначено «зауважень не маю».

09 квітня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_3 винесено постанову № 835, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що він відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 835 від 30 березня 2025 року, складеного начальником відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_8 майором ОСОБА_4 , громадянин ОСОБА_2 будучи військовозобов`язаним та належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_7 , в порушення абз.2 п.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відповідно до якого громадяни зобов`язані з`являтися за викликом, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду, в вищезазначений термін до вказаного відділу не з`явився, чим скоїв правопорушення передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Постанова не містить відомостей про те, що її було прийнято у присутності ОСОБА_2 та відомостей про її вручення останньому.

Вказану постанову направлено до Бессарабського відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) для виконання.

Постановою державного виконавця Татарбунарського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пєрковою Л. В. від 13.05.2026 року відкрито виконавче провадження №80993200 з приводу примусового виконання постанови № 835 від 09 квітня 2026 року про стягнення штрафу у розмірі 34 000 грн.

Мотивувальна частина

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (частина друга статті 251 КУпАП).

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до ст. 210-1 КпАП України адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно з ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України адміністративна відповідальність настає за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію») - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статей 72, 77 КАС України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює обставини справи, при цьому обов`язок доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень покладається саме на такого суб`єкта.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі – Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з пунктом 9 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, окрім іншого: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку); розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи; звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення; розглядають справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Пунктом 11 Положення №154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони.

Частиною 1 статті 22 Закону №3543-XII визначено, що громадяни зобов`язані, зокрема: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок КМУ №560).

Згідно з пунктом 21 Порядку КМУ №560, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1) (пункт 28 Порядку КМУ №560).

Повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов`язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення (пункт 34 Порядку КМУ №560).

Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання (пункт 41 Порядку КМУ №560).

Отже, чинним законодавством передбачено два способи вручення повістки: або особисто під підпис про отримання повістки та відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом або надсилання повістки засобами поштового зв`язку за належною адресою.

Судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази особистого вручення повістки позивачу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт належного повідомлення позивача про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а відтак не доведено й факту вчинення ним адміністративного правопорушення.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку є встановлення факту належного повідомлення особи про дату, час та місце явки.

Для притягнення до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП України необхідно встановити наявність усіх елементів складу адміністративного правопорушення, а саме: наявність конкретного юридичного обов`язку з`явитися у визначений час; належне повідомлення особи про такий обов`язок; невиконання цього обов`язку; наявність вини особи.

У даній справі відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту повідомлення позивача про виклик, а отже не доведено й наявності його вини у формі умислу чи необережності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП України.

Відтак, оскаржувана постанова підлягає скасуванню як така, що прийнята без належного встановлення фактичних обставин справи та без доведення складу адміністративного правопорушення.

Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 14 лютого 2008 року у справі Кобець проти України зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем допущено неповноту розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, а оскаржувана постанова, прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, а провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Висновки за результатами розгляду справи

Враховуючи, що матеріали справи не містить доказів про вручення позивачу повістки, рівно як і направлення її засобами поштового зв`язку за адресою позивача, тобто відсутні докази належного оповіщення позивача про необхідність з`явлення до ТЦК та СП, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави вважати позивача таким, що вчинив правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, та, як наслідок, формувати і направляти до примусового виконання органів виконавчої служби.

Розгляд справи в ТЦК та СП відбувся формально, поверхнево, без врахування пояснень позивача, тому суд вважає, що оскаржена постанова є такою, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, прийнятою не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтованою (без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення), упередженою, недобросовісною, прийнятою без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), без урахування доводів особи, яка притягається до відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 3ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Дослідивши подані позивачем докази в сукупності, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд прийшов до висновку, що вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП не була доведена «поза розумним сумнівом», тому постанова про притягнення позивача до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є безпідставною, підлягає скасуванню, а справа – закриттю.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 247,254,280,283 КУпАП, ст.ст. 20,77,244-246,286 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення протиправною її скасування та закриття провадження у справі – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_3 № 835/1282 від 09 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної справи за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Провадження у справі відносно ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 місцезнаходження: АДРЕСА_3 , (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Суддя К. І. Олійник