Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №523/26838/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/26838/25

Провадження №2/523/2073/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси у складі:

головуючий суддя - Далеко К.О.,

за участю секретаря судового засідання - Дяченко Т.С.,

представника позивача ОСОБА_1 : Тарасенко О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 в м. Одесі, в спрощеному позовному провадженні, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

І . Зміст вимог та заперечень учасників справи.

Доводи позову.

11.12.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про захист прав споживачів, яким просить:

1. Зобов`язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) видати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) фіскальний чек на суму 2032 (дві тисячі тридцять дві) гривні за здійснену 25 вересня 2025 року покупку під час відвідування ресторанного комплексу “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” відповідно до сплаченого ним замовлення № 435868.

2. Стягнути з солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошові кошти на загальну суму 2032 (дві тисячі тридцять дві) гривні, що еквіваленті вартості товару проданого Позивачу з порушенням законодавства про захист прав споживачів.

3. Стягнути з солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) суму моральної шкоди у розмірі 200000 (двісті тисяч) гривень.

4. Судові витрати покласти на відповідачів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 25 вересня 2025 року позивачем було відвідано ресторанний комплекс “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Під час відвідування ресторанного комплексу “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” позивачем було оформлено замовлення № 435868, в межах якого було замовлено наступні позиції: - чорноморська ставрида (1 шт.) – 238 грн; - креветка у темпурі (1 шт.) – 298 грн; - салат із качиної грудки (1 шт.) – 357 грн; - фірмовий рол “Яхта” (1 шт.) – 398 грн; - чай авторський зимовий (1 шт.) – 169 грн; - бренді шабо ХО 10* (1 шт.) – 99 грн; - кока кола (1 шт.) - 69 грн; - вода в асортименті (1 шт.) – 79 грн; - естерхазі (1 шт.) – 198 грн; - наполеон (1 шт.) – 127 грн. Підтвердженням здійснення даного замовлення слугує гостьовий рахунок від 25.09.2025 року на загальну суму 2032 грн. Страва "Креветка в темпурі" взагалі не відповідала очікуванням позивача, креветка була не в хрусткій темпурі, а в великій кількості тіста. Окрім того ця страва була надзвичайно жирна і дуже пахла не свіжою олією. Також є питання стосовно грамовки, адже тіста в страві було в два рази більше ніж креветок. Виходить, що 2/3 коштів за страву було сплачено за жирне тісто. Майже всі страви мали неприємний запах олії, відчуття, що олія була старою або не першої свіжості. Запах несвіжої олії був присутній також в стравах: "Салат із качиної грудки" та «Чорноморська ставрида». Замовлений позивачем алкогольний напій “Шабо” не відповідає тій якості, яка висувається до алкогольних напоїв цього бренду. Від принесеного алкогольного напою відчувався дуже сильний запах спирту з дивними випаровуванням, що характерно для дешевих контрафактних напоїв. Цей факт навів позивача на думку, що позивачу принесли зовсім не бренді “Шабо”, а якусь підробку. Після відвідування ресторану, ввечері, позивач відчув себе погано, почалася нудота, біль у шлунку. За замовлені страви, позивачем було здійснено розрахунок за гостьовим рахунком від 25.09.2025 року на рахунок фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) на загальну суму 2032 (дві тисячі тридцять дві) гривні, однак на підтвердження оплати за гостьовим рахунком позивачу було видано не фіскальний чек, а квитанцію з платіжного термінала. Після відвідування цього ресторану позивач дізнався, що Відповідачі здійснюють свою діяльність у ресторані «Яхта», з порушенням ряду норм та правил: 1) Порушено пункт 4 частини 2 статті 20 Закону України “Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів”. За адресою: АДРЕСА_1 взагалі не зареєстровані будь-які потужності. 2) Порушено фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 установленого порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій. Позивачу, як споживачу, не було надано жодного фіскального чека, як розрахункового рахунку, позивач отримав лише квитанцію з платіжного терміналу, яка засвідчує сам факт того, що ним було успішно здійснено оплату за гостьовий рахунок від 25.09.2025 року. Таким чином, не видача фіскального чеку фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (код РНОКПП НОМЕР_1 ), яка прийняла оплату за гостьовий рахунок від 25.09.2025 року, свідчить про грубе порушення вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” щодо порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, а також свідчить про порушення вимог Закон України “Про захист прав споживачів”, що завдало значної шкоди правам позивача, як споживача. 3) Порушено Відповідачами установлений порядок ліцензування та обігу підакцизних товарів. Відповідачі не мають ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями. 4) Порушено фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 умови для перебування на спрощеній системі оподаткування. Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) грубо порушено умови для перебування на спрощеній системі оподаткування, що також завдало позивачу моральних страждань, так як він вважав, що відвідує ресторан, власники якого дотримуються високих стандартів до якості обслуговування та поважають закони. Протиправними діями Відповідачів Позивачу було завдано матеріальної школи у розмірі 2032 (дві тисячі тридцять дві) гривні, що становить еквівалент вартості харчових продуктів проданих Позивачу Відповідачами за гостьовим рахунком № НОМЕР_5 від 25.09.2025 року з порушення ряду норм та правил. В результаті неправомірних дій Відповідачів, Позивачу також спричинено значну моральну шкоду.

Доводи відзиву на позов.

20.02.2026 року Відповідач ОСОБА_3 , скориставшись своїм правом передбаченим ст. 178 ЦПК України, подав до суду відзив на позовну заяву, яким позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, поновити строк на його подачу. Обґрунтовано відзив на позов наступним: 1) ОСОБА_3 є неналежним відповідачем по справі, він не надавав жодних послуг позивачу. 2) Позов ОСОБА_1 є безпідставним та необґрунтованим, поданий з метою перешкоджання здійсненню підприємницької діяльності, дискредитації ділової репутації.

Доводи відповіді на відзив.

24.02.2026 року позивач, скориставшись своїм правом передбаченим ст. 179 ЦПК України, подав до суду відповідь на відзив, через представника ОСОБА_5 . Обґрунтовано відповідь на відзив наступним: 1) Матеріали справи містять достатньо належних та допустимих доказів, які достеменно підтверджують права позивача. 2) Наведена у відзиві ОСОБА_3 професійна та громадська діяльність позивача не має жодного відношення до обставин справи № 523/26838/25. 3) У зв`язку з тим, що саме ОСОБА_3 є засновником, діючим власником та прямим беніфіціаром ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який розмістив своє ім`я на супровідних документах до проданих Позивачу товарів, відповідно до норм закону України «Про захист прав споживачів» є належним відповідачем у цивільній справі.

Пояснення відповідача ОСОБА_3

29.06.2026 року відповідач ОСОБА_3 подав до суду додаткові пояснення у справі. Обґрунтовано пояснення наступним: 1) Аргументи обґрунтовані у відзиві на позовну заяву найшли додаткове підтвердження у справі №521/2967/26. Зі змісту позовних заяв ОСОБА_1 у справі №523/26838/25 та ОСОБА_6 у справі №521/2967/26 поза розумним сумнівом достатньо доказів, що ОСОБА_1 є знаряддям зловмисних дій в інтересах ОСОБА_7 , окрім того ОСОБА_1 подав до суду завідомо недостовірні докази та втягнув в зловмисну домовленість співробітників юридичної компанії Legal Partner, а саме ОСОБА_6 . 2) Цивільні справи № 521/2967/26 та 523/26838/25 ідентичні за змістом та поданими доказами. 3) Можливе створення ОСОБА_6 31.08.2025 фотознімку страви «Креветка в темпурі» виключає можливість створення ОСОБА_1 25.09.2025 ідентичного фотознімку страви «Креветка у темпурі». 4) ОСОБА_1 не надав жодного доказу тому, що замовляв страви в ресторані «Яхта», позов носить штучний характер.

Заперечення позивача на додаткові пояснення відповідача.

24.09.2026 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Тарасенко О.Ю. подала до суду заперечення на додаткові пояснення відповідача. Обґрунтовано заперечення тим, що факт перебування позивача в ресторані та здійснення замовлення підтверджується: 1. Квитанцією платіжного термінала від 25.09.2025 року (час: 19:36:56), яка була долучена безпосередньо до позовної заяви (додаток № 2). Цей документ фіксує успішне виконання безконтактної платіжної операції на суму 2 032,00 грн, здійсненої через термінал № 51529372, код транзакції RRN: 526834498842, отримувач: «ФОП ОСОБА_2 ЯХТА», адреса розташування термінала: АДРЕСА_1 . 2. Офіційною випискою АТ КБ «ПриватБанк» від 23.09.2026 року № FAM8HDKEJ6NGQQ7F за картковим рахунком № НОМЕР_6 , відкритим на ім`я ОСОБА_1 . Аналіз та співставлення банківської виписки з наявними доказами остаточно підтверджують факт перебування та розрахунку ОСОБА_1 у ресторанному комплексі «Яхта»: Абсолютна ідентичність транзакції: 25.09.2025 року о 19:36 зафіксовано списання коштів у розмірі -2 032,00 грн (категорія торговця: «Ресторани, кафе, бари, УКРАЇНА», документ № НОМЕР_7 , отримувач: RESTORAN) саме через платіжний термінал № 51529372. Номер пристрою еквайра (термінала), сума операції (до копійки), дата та час списання у банківській виписці на 100% збігаються з реквізитами виданої позивачу роздруківки квитанції платіжного термінала «ФОП ОСОБА_2 . ЯХТА». Хронологія перебування в закладі: Крім основної оплати замовлення, виписка фінансової установи наочно фіксує послідовність усього перебування позивача на території комплексу через додаткові операції у категорії «Ресторани, кафе, бари» через інший платіжний термінал цього ж закладу № 51529198: о 18:31 (на суму 69,00 грн) та о 19:41 (на суму 49,00 грн). 2) Відсутнє спростування ключових регуляторних та фіскальних правопорушень.

ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 15 січня 2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачам строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.

Ухвалою Пересипського районного суду від 29.09.2026 року, постановленою судом без оформлення окремого документа, в порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, прийнято відзив відповідача ОСОБА_3 на позовну заяву, із урахуванням раніше поданої заяви про продовження строку.

24.09.2026 представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Тарасенко О.Ю. подала до суду клопотання, яким просила: 1) виключити з переліку доказів раніше помилково наданий Додаток № 9 до позовної заяви (фотознімок страви «Креветка в темпурі», прикріплений унаслідок технічної описки під час формування пакета документів). 2. Долучити до матеріалів цивільної справи № 523/26838/25 належні докази: Офіційну банківську виписку АТ КБ «ПриватБанк» від 23.09.2026 № FAM8HDKEJ6NGQQ7F по картковому рахунку Позивача ОСОБА_1 за 25.09.2025 року; Фотознімок №1: загальний план столу із замовленими стравами та брендованою серветкою ресторану «ЯХТА Restaurant • Beach • Pool»; Фотознімок №2: подана страва «Креветка в темпурі» у розрізі (із фіксацією надмірної товщини шару тіста/кляру).

Ухвалою Пересипського районного суду від 29.09.2026 року, постановленою судом без оформлення окремого документа, в порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Тарасенко О.Ю., виключено з переліку доказів раніше помилково наданий Додаток № 9 до позовної заяви (фотознімок страви «Креветка в темпурі», прикріплений унаслідок технічної описки під час формування пакета документів). Нормативно суд керувався ч.11 ст. 83 ЦПК України, якою законодавець передбачив право сторони, яка подала доказ, на заявлення клопотання про його виключення з числа доказів. Також, відповідне клопотання було заявлено стороною позивача до розгляду справи по суті.

29.06.2026 року відповідач ОСОБА_3 подав до суду клопотання про призначення судової експертизи. Проведення експертизи просив призначити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вул. Рішельєвська 8, м. Одеса). На проведення судової експертизи поставити наступні питання: 4.1. Чи зроблений фотознімок страви «Креветка в темпурі» (додаток №9 до позовної заяви ОСОБА_1 , арк. 19 в додатках, справа №523/26838/25) з використанням: смартфону (телефону) – Poco X7 Pro, модель 2412DPC0AG, IMEI - код НОМЕР_8 , IMEI-код 862842078666296 або смартфону (телефону) – Redmi Note 8T, модель M1908C3XG, IMEI - код НОМЕР_9 , IMEI-код 860813048010180 або смартфону (телефону) – Iphone 11, модель MHDH3FS/A IMEI - код 35512662603121 або ноутбуку – Asus TUF Gaming F15, модель FX506H, серійний номер N3NRCX0540991D або ноутбуку – Acer Nitro 5, модель N22C1, серійний номер НОМЕР_10 ? 4.2. Чи є фотознімок страви «Креветка в темпурі» (додаток №9 до позовної заяви ОСОБА_1 , арк. 19 в додатках, справа №523/26838/25) оригіналом або копією? 4.3. Яка дата та час створення фотознімку (страви «Креветка в темпурі», додаток №9 до позовної заяви ОСОБА_1 , арк. 19 в додатках, справа №523/26838/25)? 4.4. Чи піддавався фотознімок страви «Креветка в темпурі» (додаток №9 до позовної заяви ОСОБА_1 , арк. 19 в додатках, справа №523/26838/25) будь-якої зміні або втручанню? 4.5. Чи зроблений фотознімок страви «Креветка в темпурі» (додаток №12 до позовної заяви ОСОБА_6 , арк. 26 в додатках, справа №521/2967/26) з використанням: смартфону (телефону) – iPhone 13, модель - MLPH3HU/A, IMEI - код 354548729121780 або смартфону (телефону) – iPhone 13, модель - MLPH3ZD/A, IMEI - код 350196694394471 або смартфону (телефону) – Redmi Note 9, модель M2003J15SG, IMEI - код НОМЕР_11 або ноутбуку –Asus VivobooK 15, модель - M1502Y, серійний номер - НОМЕР_12 або ноутбуку – Acer Aspire 5 15 модель - N22Q25, серійний номер NXKQ4EU0024390D9F37600? 4.6. Чи є фотознімок страви «Креветка в темпурі» (додаток №12 до позовної заяви ОСОБА_6 , арк. 26 в додатках, справа №521/2967/26) оригіналом або копією? 4.7. Яка дата та час створення фотознімку (страви «Креветка в темпурі», додаток №12 до позовної заяви ОСОБА_6 , арк. 26 в додатках, справа №521/2967/26)? 4.8. Чи піддавався фотознімок страви «Креветка в темпурі» (додаток №12 до позовної заяви ОСОБА_6 , арк. 26 в додатках, справа №521/2967/26) будь-якої зміні або втручанню? 4.9. Чи є ідентичними між собою фотознімок страви «Креветка в темпурі» (додаток №9 до позовної заяви ОСОБА_1 , арк. 19 в додатках, справа №523/26838/25) та фотознімок страви «Креветка в темпурі» (додаток №12 до позовної заяви ОСОБА_6 , арк. 26 в додатках, справа №521/2967/26)? 5. З метою проведення експертизи витребувати у ОСОБА_1 : – наступні технічні засоби, за допомогою яких міг бути зроблений фотознімок страви «Креветка в темпурі»: смартфон (телефон) – Poco X7 Pro, модель 2412DPC0AG, IMEI - код НОМЕР_8 , IMEI-код 862842078666296; смартфон (телефон) – Redmi Note 8T, модель M1908C3XG, IMEI - код НОМЕР_9 , IMEI-код НОМЕР_13 ; смартфон (телефон) – Iphone 11, модель MHDH3FS/A IMEI - код 35512662603121; ноутбук – Asus TUF Gaming F15, модель FX506H, серійний номер НОМЕР_14 ; ноутбук – Acer Nitro 5, модель N22C1, серійний номер НОМЕР_10 ; – оригінал фотознімку страви «Креветка в темпурі» (додаток №9 до позовної заяви ОСОБА_1 , арк. 19 в додатках, справа №523/26838/25); З метою проведення експертизи витребувати у ОСОБА_6 : – наступні технічні засоби, за допомогою яких міг бути зроблений фотознімок страви «Креветка в темпурі»: смартфон (телефон) – iPhone 13, модель - MLPH3HU/A, IMEI - код 354548729121780; смартфон (телефон) – iPhone 13, модель - MLPH3ZD/A, IMEI - код 350196694394471; смартфон (телефон) – Redmi Note 9, модель M2003J15SG, IMEI - код НОМЕР_11 ; ноутбук – Asus VivobooK 15, модель - M1502Y, серійний номер - НОМЕР_12 ; ноутбук – Acer Aspire 5 15 модель - N22Q25, серійний номер NXKQ4EU0024390D9F37600; – оригінал фотознімку страви «Креветка в темпурі».

24.09.2026 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Тарасенко О.Ю. подала до суду заперечення на клопотання про призначення експертизи. Обґрунтовано заперечення тим, що клопотанням: 1) Грубо порушуються професійні права, гарантії адвокатської діяльності та абсолютного імунітету адвокатської таємниці (ст. 22, 23 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Законодавством встановлена імперативна заборона витребування технічних засобів адвоката. Створена непоправна загроза розкриття конфіденційної інформації необмеженого кола клієнтів. Існує непропорційність втручання в адвокатську діяльність та ознаки зловживання процесуальними правами. 2) Відповідач ОСОБА_3 свідомо маніпулює професійним статусом для виправдання втручання в адвокатську діяльність. 3) Відсутні матеріально-процесуальні підстави для призначення експертизи, недотримано порядок витребування доказів, проігноровано спеціальну процедуру дослідження доказів.

Ухвалою Пересипського районного суду від 29.09.2026 року, постановленою судом без оформлення окремого документа, в порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, поновлено строк на подачу клопотання, та відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_3 про призначення по справі судової експертизи, витребування доказів. Підставою відмови стали встановлені судом обставини необґрунтованості клопотання відповідача ОСОБА_3 , зокрема також не наведено обставини, що мають значення для справи, для яких необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

28.09.2026 року відповідач ОСОБА_3 подав до суду заяву про врахування недобросовісної процесуальної поведінки позивача.

ІІІ. Позиції сторін.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_5 підтримала заявлений позов у повному обсязі, просила його задовольнити, надала суду пояснення аналогічні викладеним у позові, відповіді на відзив.

У судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з`явився, був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний Суд».

У судове засідання відповідач ОСОБА_4 не з`явилась, була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулось на адресу суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що судом розцінюється як належне повідомлення. Така позиція суду відповідає судовій практиці з розгляду аналогічних спорів: Постанови Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі №760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі №760/17314/17). Відзиву від відповідача на позов до суду не надходило, заяв про розгляд справи у її відсутність до суду остання не подавала.

У судове засідання відповідач фізична особа - підприємець ОСОБА_2 не з`явилась, була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулось на адресу суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що судом розцінюється як належне повідомлення. Така позиція суду відповідає судовій практиці з розгляду аналогічних спорів: Постанови Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі №760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі №760/17314/17). Відзиву від відповідача на позов до суду не надходило, заяв про розгляд справи у її відсутність до суду остання не подавала. При цьому суд зазначає, що відповідачу відомо про знаходження в провадженні суду даної справи, оскільки вона подавала протягом розгляду справи клопотання про відкладення розгляду справи, для ознайомлення із матеріалами справи, однак до суду так і не з`явилась, із матеріалами справи не ознайомилась.

Судом здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на виконання ч.1 ст. 247 ЦПК України.

IV. Фактичні обставини встановлені судом. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.

Вивчивши обставини справи, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши представлені докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновків, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, з гостьового рахунку від 25.09.2025 року, виданого офіціантом Юля Вітюк РК «ЯХТА», що за столом №1, зал 2, з 18:51 по 19:36 було здійснено замовлення №435868 на загальну вартість 2032,00 грн., яке включало в себе:

- чорноморська ставрида – 238,00 грн;

- креветка у темпурі – 298,00 грн;

- салат із качиної грудки – 357,00 грн;

- фірмовий рол «Яхта» - 398,00 грн;

- чай авторський зимовий – 169,00 грн;

- шабо ХО 10*40 мл – 99,00 грн;

- кока – кола – 69,00 грн;

- вода в асортименті – 79,00 грн;

- естерхазі – 198,00 грн;

- наполеон – 127,00 грн;

Зазначений рахунок містить написи: «Дякуємо! Чекаємо вас знову! Слава Україні! Віримо в ЗСУ! З повагою родина Зарічанських!

Відповідно до копії чеку: 4134, термінал № 51529732, оплата на суму 2032,00 грн. була здійснена безконтактно 25.09.2025 року, о 19 год. 36 хв. 56 сек., на рахунок ФОП ОСОБА_2 ЯХТА, ЄДРПОУ 2675806824.

Випискою АТ КБ «Приватбанк» по рахунку власника ОСОБА_1 від 23.09.2026 року підтверджується, здійснення 25.09.2026 року о 19:36 оплати в сумі 2 032,00 грн., деталі операції: ресторани, кафе, бари, УКРАЇНА, термінал 51529372.

З відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданої представником позивача вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрована як ФОП 06.08.2025 року, номер запису: 2010350000000846423 за наступними видами діяльності: 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний), 56.21 Постачання готових страв для подій, 56.29 Постачання інших готових страв, 77.21 Прокат товарів для спорту та відпочинку, 77.29 Прокат інших побутових виробів і предметів особистого вжитку, 93.29 Організування інших видів відпочинку та розваг, 93.21 Функціонування атракціонів і тематичних парків.

10.10.2025 року за вих. №2104/ЗПІ/99-00-09-01-01-10 ДПС на запит ГО «Спілка юристів Одеської області повідомила, що вiдповiдно iнформацiйно-комунiкацiйних pecypciв ДПС, зокрема, Єдиного реєстру лiцензiатiв з виробництва та обiгу спирту етилового, спиртових дистилятiв, алкогольних напоів, тютюнових виробiв, тютюнової сировини та рiдин, що використовуються в електронних сигаретах, відсутня iнформацiя щодо надання ФОП лiцензiй на право провадження відповідного виду господарської дiяльностi. Також, вiдомостi про мiсця зберiгання ФОП до Єдиного реєстру місць зберігання не вносилися. Копії запитуваних ліцензій відсутні.

03.11.2025 року за вих. № 11.2-14/28260 Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на запит до публічної інформації від 28.10.2025 року № ПІ/10/18 щодо державної реєстрації потужностей повідомила Спілку юристів Одеської області про те, що згідно інформації державного реєстру операторів ринку та їхніх потужностей, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 15.02.2024 № 431 «Про затвердження Порядку державної реєстрації потужностей та Порядку ведення державного реєстру операторів ринку та їхніх потужностей» та зареєстрований Міністерством юстиції України від 04.04.2024 за № 501/41846 за потужністю зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ФОП ОСОБА_8 , реєстраційний номер потужності r-UA-15-13-388, дата включення до реєстру: наказ ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області від 21.02.2020 № 774 за видом діяльності (заклад громадського харчування: стаціонарна потужність). За адресами: АДРЕСА_2 , та 1/3 потужності не зареєстровані.

Згідно договору суборенди (піднайму) частини ресторанного комплексу від 01.09.2025 укладеного між фізичною особою – підприємцем ОСОБА_3 (орендодавець) та фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 (орендар), орендодавець передає а орендар приймає в суборенду частину ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », площею 100 кв.м., розташованого на території береукріплювальних споруд за адресою: АДРЕСА_2 , за ціною та на умовах встановлених Договором.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно із положеннями ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема, визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; виконавець суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги. Договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Нечесна підприємницька практика - будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції; недолік - будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів, умовам договорів або вимогам, що пред`являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем); послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб; реалізація - діяльність суб`єктів господарювання з продажу товарів (робіт, послуг). При цьому, за ст. 1 вказаного вище Закону, Терміни "розрахунковий документ" та "електронний розрахунковий документ" вживаються в цьому Законі у значенні, наведеному в Законі України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної"; 4-1) обслуговування державною мовою відповідно до Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної"; 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; 7) об`єднання в громадські організації споживачів (об`єднання споживачів).

Згідно із вимогами ч. 3 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту прав споживачів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, місцеві державні адміністрації, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законом, а також суди. Захист прав споживачів у сфері безпечності та якості харчових продуктів, інформування про їх властивості, у тому числі маркування, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та якості харчових продуктів.

Статтею 19 вказаного вище Закону законодавець визначився щодо заборони нечесної підприємницької практики. Так, нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика вважається такою, що вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, шляхом надання йому неправдивої чи неповної інформації або ненадання інформації про: 1) основні характеристики продукції, такі як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; 2) гарантійний строк та гарантійне обслуговування продукції; 3) будь-які застереження щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції; 4) спосіб продажу, ціну або спосіб розрахунку ціни, наявність знижок або інших цінових переваг; 5) умови оплати, доставки, виконання договору купівлі-продажу; 6) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті; 7) місце розташування і повну назву продавця, а в разі потреби - місце розташування і повну назву особи, від імені якої виступає продавець; 8) характер, атрибути та права продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди; 9) небезпеку, що загрожує споживачу у зв`язку з покупкою та/або використанням продукції; 10) права споживача, у тому числі право відмовитися від продукції (для відповідних видів товарів, робіт і послуг), право на заміну продукції або відшкодування збитків. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Матеріальна шкода (збитки) втрата активів чи недоотримання належних доходів об`єктом контролю та/або державою, що сталися внаслідок порушення законодавства об`єктом контролю шляхом дій або бездіяльності його посадових (службових) осіб.

Згідно із ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршенням здібностей потерпілого або позбавленням його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються принципи розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, яка вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч. 3 ст. 12 та ст. 81 ЦПК України.

Згідно із вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Відповідно ст. ст. 76, 77, 78 ЦПК України - доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (постанова Верховного Суду від 01.07.2021 у справі N 917/549/20).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує (в тому числі і як свідок). Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).

За змістом позову ОСОБА_1 , позовні вимоги пред`явлені до трьох відповідачів: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , та двох фізичних осіб - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Порушення свого права відповідачами, позивач ОСОБА_1 вбачає у наступному: 1)споживання не якісних харчових продуктів; 2) за адресою: АДРЕСА_1 взагалі не зареєстровані будь-які потужності; 3) фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 споживачу, не було надано жодного фіскального чека, як розрахункового рахунку, позивач отримав лише квитанцію з платіжного терміналу; 4) порушення установленого порядку ліцензування та обігу підакцизних товарів. Відповідачі не мають ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями; 5) Порушення фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 умови для перебування на спрощеній системі оподаткування.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , суд дійшов наступних висновків.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач ОСОБА_1 був споживачем послуг ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - 25.09.2025 року, наданих фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 . Це підтверджується: гостьовим рахунком від 25.09.2025 року, виданим офіціантом ОСОБА_9 РК «ЯХТА»; копією чеку: 4134, термінал № НОМЕР_15 ; Випискою АТ КБ «Приватбанк» по рахунку власника ОСОБА_1 від 23.09.2026 року, якою підтверджується, здійснення 25.09.2026 року о 19:36 оплати в сумі 2 032,00 грн. на рахунок ФОП ОСОБА_10 .

Разом із тим, суд констатує що позивачем ОСОБА_1 не надано суду жодного належного та/або допустимого доказу в підтвердження споживання у ресторанному комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - 25.09.2025 року неякісних харчових продуктів. Зокрема, відсутні докази звернення ОСОБА_1 до медичної установи з приводу погіршення стану його здоров`я, також не доведено причинно-наслідковий зв`язок. В свою чергу, наявна в матеріалах справи фотографія «Креветка в темпурі» судом не приймається в якості доказу на підтвердження обставин позову, оскільки не містить дати створення фотографії, також неможливо встановити що саме ця «Креветка в темпурі» споживалась ОСОБА_1 25.09.2025 року в ресторанному комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 », та що вона не була належної якості, та що саме її споживання призвело до погіршення стану здоров`я ОСОБА_1 .

Одночасно, щодо доводів позову ОСОБА_1 про не видачу йому 25.09.2025 року фіскального чеку, суд зазначає, що Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій» закріплює для суб`єктів господарювання обов`язок проводити розрахункові операції через РРО та видавати покупцеві розрахунковий документ встановленої форми і змісту.

Відсутність в фіскальному чеку хоча б одного з обов`язкових реквізитів (на відміну від незначного технічного недоліку) позбавляє такий документ статусу розрахункового.

Видача фіскальних чеків невстановленої форми та змісту є порушенням п.п. 1, 2 ст. 3 цього Закону та зумовлює застосування фінансових санкцій, визначених п. 1 ст. 17 цього Закону.

Фіскальний касовий чек має видаватися споживачу або безпосередньо під час здійснення розрахунків, або не пізніше моменту отримання ним товару, за умови проведення розрахунків дистанційно. Це відповідає нормам захисту прав споживачів та ПКУ щодо обов`язків платників податків.

Тому, суд дійшов висновків що позовні вимоги про зобов`язання видати фіскальний чек більш ніж через рік після проведення розрахункової операції, не грунтуються на вимогах чинного законодавства України.

Суд констатує, що доводи позову про не видачу позивачу фіскального чеку встановленого зразка можуть свідчити про наявність адміністративного та податкового правопорушення, проте автоматично не являються безумовною підставою для стягнення моральної шкоди на користь споживача, завдання якої позивачем ОСОБА_1 не доведено жодними належними та/або допустимими доказами.

При цьому, наведені у позові доводи: відсутності за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрованих потужностей; порушення установленого порядку ліцензування та обігу підакцизних товарів; відсутність ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями; порушення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 умов для перебування на спрощеній системі оподаткування, стосуються господарської діяльності, належна оцінка здійснення якої відноситься до виключних дискреційних повноважень компетентних органів.

У постанові Великої Палати ВС від 15 грудня 2020 року № 752/17832/14-ц визначено, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з людьми, які його оточують, інших негативних наслідків морального характеру.

Компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення – право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм законодавства (постанова ВП ВС від 1 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц). Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ (рішення від 22 лютого 2005 року у справі «Новоселецький проти України» (Novoseletskiy v. Ukraine, заява № 47148/99).

У постанові від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 Об`єднана палата КЦС зазначила, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом – моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Також у цій постанові ОП КЦС зазначила, що відбувається такий розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

За обставин даної справи, позивачем ОСОБА_1 не доведено наявності в діях відповідача фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 усіх складових: протиправності, моральної шкоди, причинного зв`язку між ними.

З огляду на викладене, позовні вимог ОСОБА_1 до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 позбавлені нормативного та доказового обґрунтування.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Результат аналізу статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21).

Вирішуючи спір, суд залежно від характеру правовідносин, зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав (схожий за змістом висновок викладено в пункті 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц).

Аналіз заявлених позивачем вимог та матеріалів справи дає підстави для висновку суду, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є неналежними відповідачами по даній справі. Позивачем не доведено, в порядку вимог Закону України «Про захист прав споживачів», що наведеними фізичними особами було порушено його права під час отримання послуг в закладі громадського харчування.

При цьому, суд констатує, що зазначення в гостьовому рахунку, замовлення № 435868 – З повагою ОСОБА_11 , не свідчить що послуги в ресторані Яхта були надані позивачу ОСОБА_1 саме відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Також, наявний в матеріалах справи договір суборенди (піднайму) частини ресторанного комплексу від 01.09.2025 укладений між фізичною особою – підприємцем ОСОБА_3 (орендодавець) та фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 , не свідчить про надання послуг позивачу фізичною особою ОСОБА_3 . Суд також враховує, що даний позов пред`явлений до ОСОБА_3 як до фізичної особи, а не як до фізичної особи- підприємця, з який укладено договір суборенди.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з підстав пред`явлення позовних вимог до неналежних відповідачів.

Керуючись ст.ст 12, 13, 77, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про захист прав споживачів – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 13.10.2026р.

Суддя К.О. Далеко