Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №523/7005/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/7005/26

Провадження №2-о/523/291/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Бокова О.М.

за участю секретаря судових засідань - Шаріпової Ю.М.

представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Павленко А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 7 в м. Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області, Міністерство оборони України, про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні,

В С Т А Н О В И В:

Від імені та в інтересах ОСОБА_1 до Пересипського районного суду м. Одеси з заявою про встановлення факту перебування заявника на утриманні онука звернулась адвокат Павленко Альона Леонідівна.

В обґрунтування заяви представник зазначила, що заявник ОСОБА_1 є рідною бабусею загиблого ОСОБА_2 . Заявник зазначає, що бабуся та онук залишились єдиними близькими людьми один для одного, вони проживали разом в одній квартири, дбали один про одного. Пенсійне забезпечення заявника не було достатнім для забезпечення її нормальних умов проживання, а тому витрати на оплату комунальних послуг, забезпечення продуктами та ліками ніс онук, матеріальна допомога онука була життєво необхідною.

Після загибелі онука заявник втратила найріднішу людину, а разом з ним й допомогу. Представник зазначає, що заявник звернулась до Пенсійного фонду для оформлення пенсії по втраті годувальника, однак, отримала роз`яснення щодо необхідності встановлення факту перебування на утриманні в судовому порядку.

З урахуванням викладеного представник заявника просить: встановити факт того, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні свого онука ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та отримувала від нього допомогу, яка була постійним і основним джерелом засобів до існування.

Ухвалою суду від 30 квітня 2026 року заяву прийнято до розгляду та призначено слухання справи в судове засідання.

На адресу суду 20.05.2026 року (вх. № 24220) за підписом представника заявника адвоката Павленко А.Л. надійшло клопотання про долучення доказів на підтвердження обставин викладених у заяві про встановлення факту (а.с.80-101). До клопотання надано докази на підтвердження їх направлення учасникам провадження.

В подальшому, ухвалою суду від 20 травня 2026 року було залучено до участі в справі в якості заінтересованої особи Міністерство оборони України (а.с.109).

Також, 04.06.2026 року (вх. №27464) за підписом представника заявника надійшло клопотання про долучення доказів на підтвердження обставин заяви (а.с.112-176).

На адресу суду 25.06.2026 року (вх. №313000 за підписом представника заінтересованої особи Міністерство оборони України ОСОБА_14 надійшли письмові заперечення.

Згідно яких представник зазначив, що питання визначення особи, що перебувала на утриманні визначено у законодавстві: так, у статті 30, 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні.

Члени сім`ї загиблого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається:

-непрацездатним дітям;

- непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Відповідно до Постанови КЦС ВС від 30.08.2023 №332/1267/23 законодавством встановлено позасудовий порядок отримання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, що є підставою для відмови у відкритті провадження за заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Порядок надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України визначається Кабінетом Міністрів України.

Підставою для надання особам, зазначеним в абзаці п`ятому цієї статті, статусу сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України є (але не виключно):

а) клопотання про надання статусу сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України керівника добровольчого формування, до складу якого входила особа, яка загинула (пропала безвісти) чи померла.

До клопотання додаються документи або письмові свідчення не менш як двох свідків з числа осіб, які спільно з такою особою брали участь в антитерористичній операції та отримали статус учасника бойових дій, або особи з інвалідністю внаслідок війни, або учасника війни відповідно до цього Закону, що підтверджують участь загиблої (пропалої безвісти), померлої особи в антитерористичній операції;

б) витяг з наказу керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Генерального штабу Збройних Сил України про виконання добровольчими формуваннями завдань антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною гвардією України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення; в) висновок судово-медичної експертизи.

До членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначених у цій статті, належать: батьки; один із подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти; утриманці загиблого (померлого), яким у зв`язку з цим виплачується пенсія.

Члени сімей осіб, зазначених у пункті 5 частини першої цієї статті, або їх представники мають право відповідно до Закону України "Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг" подати заяву про надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, у тому числі засобами Реєстру та/або Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони, та/або Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, до органу, уповноваженого встановлювати статус сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.

У такій заяві зазначаються відомості, необхідні для встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, а також додаються копії відповідних документів, засвідчені підписом суб`єкта звернення (за наявності).

Якщо особа, яка подає заяву про надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, не володіє такими відомостями (документами), орган, уповноважений встановлювати статус сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, витребовує такі відомості (документи) за запитом в уповноваженого органу або особи в рамках міжвідомчої взаємодії суб`єктів владних повноважень, але не пізніше ніж через п`ять календарних днів від дати надходження такої заяви. Уповноважений орган або особа зобов`язані надати запитувані відомості (документи) або обґрунтувати причину відмови у наданні не пізніше ніж через 15 календарних днів від дати надходження такого запиту.

Не пізніше ніж через 10 календарних днів після отримання відомостей (документів) орган, уповноважений встановлювати статус сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, приймає рішення про надання відповідного статусу.

Отже, заявник не скористалась правом позасудового порядку встановлення статусу члена сім`ї загиблого військовослужбовця.

З урахуванням викладеного представник заявника просить: заяву ОСОБА_1 про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні - залишити без задоволення (а.с.178-184).

Також, 30.07.20206 року (вх. №37821) за підписом представника заявника надійшли додаткові пояснення у справі, що за своєю суттю є відповіддю на заперечення МОУ щодо заяви.

Згідно пояснень представник зазначила, що представником заінтересованої особи - Міністерство оборони України (МОУ), в тексті заперечення зазначається, що питання визначення особи, що перебувала на утриманні визначено у законодавстві та посилається на статті 30, 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

При цьому, представник МОУ вказує, що «Відповідно до Постанови КЦС ВС від 30.08.2023 №332/1267/23 законодавством встановлено позасудовий порядок отримання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, що є підставою для відмови у відкритті провадження за заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.», а рішення про відмову у наданні вказаного статусу може бути оскаржене у встановленому законом порядку, зокрема у порядку адміністративного судочинства.

Представник зазначає, що описані у постанові КЦС ВС від 30.08.2023 №332/1267/23 обставини стосуються встановлення матір`ю, відносно свого сина юридичного факту його загибелі у зв`язку із прийняттям ним участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з метою отримання нею статусу члена сім`ї загиблого (померлого) захисника України.

У вказаній справі загиблий син був членом добровольчого формування - Громадської організації «Загін народної самооборони Гуляйпільської громади» та не мав підтвердження про прийняттям ним участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Таким чином, обставини даної справи не є тотожними до обставин справи №332/1267/23 оскільки у справах різний предмет спору, а тому вказана правова позиція не може бути застосована при ухваленні рішення у даній справі.

Представник зазначає, що ОСОБА_1 не встановлює статус члена сім`ї загиблого військовослужбовця, а тому доводи представника МОУ, наведені в обґрунтування своїх заперечень, не можуть бути прийняті, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права.

В подальшому, представник МОУ все ж таки повертається до суті справи і вказує, що заявником не доведено та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про утримання Заявника ОСОБА_2 .

Представник заявника зазначає, що дане твердження є неприпустимим та таким, що не заслуговує на увагу, оскільки до матеріалів заяви додано значну кількість прямих доказів, які детально підтверджують факт перебування ОСОБА_1 на утриманні свого онука, до моменту його загибелі:

- дані рівня пенсії заявниці, суми нарахованих та сплачених витрат на комунальні послуги,

- медичні дані стану здоров`я заявниці та виписки з рахунків, з яких вбачається зарахування системно протягом останніх років грошових коштів від загиблого онука для своєї бабусі.

Дані про рівень пенсії пані ОСОБА_3 вказує на те, що остання фізично не змогла би прожити на такі кошти, витрачаючи левову частку на оплату комунальних послуг, ліки для підтримки свого життя (важка форма діабету, серцево-судинні захворювання тощо).

Систематична фінансова допомога онука, адресована бабусі була для неї життєво необхідною.

ОСОБА_1 - єдиний член родини ОСОБА_4 , яка була для нього і опікуном з дитинства.

Бабуся та онук проживали разом, що підтверджується даними Єдиного державного демографічного реєстру та Актом про спільне проживання. Крім цього, приватним нотаріусом Бежан А.В. надана Довідка від 28.07.2026 р. № 288/01-16 про те, що ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 , що у свою чергу вказує на відсутність інших осіб, яких за законом зобов`язаний був утримувати загиблий.

Також заявниця повідомляє, що подання заперечення Міністерством оборони України не може створювати спір про право. Незгода Міністерства оборони України із заявленими вимогами, то такий суб`єкт не є учасником, який з врахуванням релевантної судової практики можуть її висловлювати, що впливатиме на можливість встановлення факту, про який просить заявниця в порядку окремого провадження (Постанова Великої палати Верховного суду в справі №308/17634/23 від 11.02.2026 року п.149, а саме: між заявником і державою в особі відповідного органу військового управління не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги).

З урахуванням викладеного представник заявника просить: врахувати вказані пояснення при ухваленні рішення по справі (а.с.203-206).

В подальшому, на адресу суду надійшло клопотання за підписом представника заявника про долучення доказів на підтвердження обставин заяви (а.с.211-212).

В судовому засіданні представник заявника адвокат Павленко Альона Леонідівна заяву про встановлення факту перебування на утриманні підтримала в повному обсязі та просила її задовольнити, зазначила, що в матеріалах справи міститься достатня кількість доказів на підтвердження факту, який заявник просить встановити, допитані в судовому засіданні свідки також підтвердили обставини перебування заявника на утриманні онука.

Заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області, Міністерство оборони України до суду не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлені, на адресу суду 29.09.2026 року (вх. №47471) за підписом представника Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області Звірянської І.С. надійшла заява про слухання справи за відсутності представника (а.с.232-233).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що підстав для відкладення слухання справи передбачених ст. 223 ЦПК України, не встановлено.

Звертаючись до суду з заявою про встановлення факту перебування на утримання онука, заявник зазначила, що з 2008 року вона була опікуном онука, вони проживали разом з одній квартирі, розмір пенсії заявника малий та є таким, що не забезпечує належного утримання, онук забезпечував матеріально заявника, сплачував комунальні послуги, з урахуванням викладеного просить встановити факт її перебування на утриманні онука, що необхідно для оформлення соціальних виплат.

Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану, оскільки в порядку окремого провадження може вирішуватися питання про факт, але не спір про цивільне право. Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про цивільне право. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спором є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Тому виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі N 320/948/18 (провадження N 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що: за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були на його утриманні; для встановлення факту перебування на утриманні з метою оформлення права на спадщину необхідно, щоб утриманець був непрацездатним на день смерті спадкодавця і перебував на утриманні останнього незалежно від родинних чи шлюбних відносин з ним не менше одного року; для встановлення факту перебування на утриманні при відшкодуванні шкоди в разі втрати годувальника не має значення чи знаходився непрацездатний утриманець в родинних чи шлюбних відносинах з годувальником.

В листі Верховного Суду України від 01.01.2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що факт перебування фізичної особи на утриманні померлого встановлюється судом, зокрема, для призначення пенсії чи відшкодування шкоди за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю була постійним і основним джерелом засобів до існування, навіть коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалась систематично, протягом певного періоду часу, і що померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у вигляді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо. Ні отримання непрацездатною особою пенсії, ні її окреме проживання від спадкодавця не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування на утриманні.

Таким чином, для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц, від 13 січня 2021 року у справі №592/17552/18.

Згідно копії свідоцтва про смерть, судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 28 років, актовий запис № 1559. Свідоцтво про смерть видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (а.с.122).

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 627 від 28.01.2026 року встановлено, що ОСОБА_2 помер у стаціонарі КНП «МЛШМД».

Згідно довідки про причину смерті № 627 причина смерті ОСОБА_2 - вибухова травма (а.с.123-124).

Відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_1 від 17.03.20026 року МОУ виданої на ім`я ОСОБА_1 встановлено, що померлий солдат ОСОБА_2 дійсно в період з 22.05.2025 року по 25.07.2025 року з 28.11.2025 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 брав участь безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів у зв`язку з військовою агресією РФ проти України. Ця довідка є підставою для надання особі статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України (а.с.213).

Отже, з досліджених документів, судом встановлено, що онук заявника, ОСОБА_2 помер внаслідок отримання вибухової травми при здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Щодо обставин перебування на утримання, судом досліджуються наступні документи.

Так, судом встановлено, що згідно рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04.10.2007 року (справа № 2-4636/07) позов ОСОБА_1 було задоволено.

Позбавлено батьківських прав ОСОБА_5 , 1978 р.н. та ОСОБА_6 , 1980 р.н. щодо малолітніх ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення суду набрало законної сили 15.04.2007 року (а.с.136-138).

Також, встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 04.02.2008 року (справа № 2-1714/08) подання органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради було задоволено.

Призначено ОСОБА_1 , 1946 року народження, опікуном над малолітніми ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення суду набрало законної сили 15.02.2008 року. (а.с.139-140).

Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_8 розірвали шлюб, про що 04.07.2025 року складено актовий запис № 125 (а.с.15).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть встановлено, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 3335 (а.с.20).

Так, згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб судом встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 дата реєстрації: 16.08.2019 року та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата реєстрації: 05.08.2020 року (а.с.11,12).

Відповідно до довідки про доходи № 0220 6628 8957 3200 виданої пенсіонеру ОСОБА_1 встановлено, що остання перебуває на обліку в Суворовському об`єднаному управлінні ПФУ у м. Одесі в одеській області і отримує пенсію за віком, розмір якої з березня 2024 року по лютий 2026 року (24 місяці) становить - 99 662, 88 гривень (а.с.23).

Відповідно до роздруківки з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» встановлено, що ОСОБА_2 здійснював переказ грошових коштів на картку заявника ОСОБА_1 регулярно з 2024 року по 2026 рік (а.с.31-33), що також підтверджується випискою по рахунку ОСОБА_1 .

Факт перебування на утримання онука також підтверджується роздруківкою особистого листування між заявником як бабусею та онуком ОСОБА_2 (а.с.58-61). З даного листування встановлено, що протягом всього часу перебування онука в ЗСУ бабуся та онук весь час були на зв`язку, запитували один одного про стан здоров`я, заявник підтримувала онука, просила берегти себе, хвилювалась за нього, онук в свою чергу також просив бабусю берегти себе, висловлював хвилювання з приводу того, що не міг декілька днів до неї додзвонитися. Обговорювали питання щодо наявності заборгованості, та погашення боргів, запевняв бабусю в тому, що з усіма боргами розрахуються.

З листування між ОСОБА_2 та ОСОБА_10 (сестра) встановлено, що ОСОБА_2 здійснював перерахування коштів й на рахунок ОСОБА_10 , якій остання знімала з рахунку та передавала бабусі. Також, ОСОБА_10 надавала ОСОБА_2 показники за рахунками, які останній сплачував, та сплачував наявні борги. Також, з листування встановлено, що ОСОБА_2 оплачував не лише комунальні послуги за квартиру а й здійснював переказ коштів на ліки для бабусі. Такі перекази та оплата послуг за комунальні послуги були регулярними (а.с.62-65).

З наданих суду документів щодо хвороби заявника, встановлено, що заявник хворіла потребувала медичного огляду та лікування.

З наданих до суду доказів щодо утримання квартири АДРЕСА_2 встановлено, що з 01.04.2024 року по 01.04.2026 року було здійснено оплату на суму 13 089, 43 грн.

За даними ТОВ «ООЕК» встановлено, що за період з січня 2024 року по березень 2026 року сплачено заборгованість.

Житлову субсидію ОСОБА_1 не отримує.

Відповідно до довідки виданої Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бежан А.В. встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем до майна померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , який постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.208).

Допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_11 ОСОБА_12 та ОСОБА_13 суду пояснила наступне.

Так, свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що заявника ОСОБА_1 знає з 2019 року, вони разом проживали в квартирі, їх відносини були дуже добрими, онук пішов служити по контракту, після завершення контракту був мобілізованим, зазначила, що онук заявника матеріально допомагав бабусі.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що заявник проживала в квартирі з онуком, після мобілізації ОСОБА_4 останній продовжував сплачувати комунальні платежі та надсилати кошти бабусі. На пенсії заявник перебуває 20 років, весь цей час онук матеріально допомагав їй, зазначила, що ОСОБА_4 також пересилав кошти й на її рахунок, які вона в подальшому передавала заявнику. Протягом всього часу саме ОСОБА_4 сплачував комунальні послуги, надсилав кошти на купівлі продуктів харчування та ліків. Заявник в силу свого пенсійного забезпечення не могла б утримувати житло та забезпечувати себе мінімальними необхідними продуктами.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що заявник та онук проживали разом в одній квартирі, онук працював та забезпечував заявника, та сплачував послуги.

Таким чином, з урахуванням розміру пенсійного забезпечення та повсякденних витрат на проживання та утримання житла, встановлено, що заявник не могла самостійно забезпечити своє життя без регулярної матеріальної допомоги, яка надавалась їй онуком, що безпосередньо підтверджується письмовими доказами щодо перерахування коштів та також поясненнями свідків наданими в судовому засіданні.

Отже, судом встановлено, що онук заявниці помер ІНФОРМАЦІЯ_6 внаслідок отриманих поранень, встановлено, що заявник та онук проживали та були прописані за однією адресою, встановлено, що заявник згідно рішення суду була визнана опікуном над онуком, та встановлено, що померлий ОСОБА_2 був для заявника єдиною близькою людиною.

Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у виді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, які підлягають встановленню в судовому порядку визначено ч. 1 ст. ст. 315 ЦПК України.

Разом з тим, частиною другою статті 315 ЦПК України встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення.

Заявник зазначила, що метою її звернення до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні загиблого онука, є потреба у вчиненні подальших дій щодо оформлення соціальних виплат та призначення пенсії по втраті годувальника.

Факт перебування фізичної особи на утриманні встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника.

Таким чином, заявник скористалася своїм правом на звернення до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні онука та на думку суду надала про це відповідні докази, які є достатніми на підтвердження даного факту.

Згідно з п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику по справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

В листі Верховного Суду України від 01.01.2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що факт перебування фізичної особи на утриманні померлого встановлюється судом, зокрема, для призначення пенсії чи відшкодування шкоди за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю була постійним і основним джерелом засобів до існування, навіть коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалась систематично, протягом певного періоду часу, і що померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у вигляді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо. Ні отримання непрацездатною особою пенсії, ні її окреме проживання від спадкодавця не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування на утриманні.

Таким чином, для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Отже, з огляду на зазначене, та відповідно до досліджених доказів судом беззаперечно встановлено, допомога, яку отримувала заявник від онука, полягала в тому, що останній систематично надав заявнику, тобто бабусі кошти (перекази на картку) для здійснення оплат житлово-комунальних послуг та безпосереднього її утримання.

Судом не приймаються до уваги заперечення на заяву викладені представником заінтересованої особи МОУ, які такі, що не мають значення при розгляді даної справи щодо встановлення факту перебування на утриманні.

Крім іншого, судом встановлено, що заявник є членом сім`ї загиблого захисника, що підтверджується довідкою ВЧА0751 від 17.03.2026 року.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Одночасно, суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, беручи до уваги, що в судовому засіданні встановлено факт перебування заявника на утриманні свого онука до моменту смерті останнього, те, що встановлення вказаного факту необхідне заявнику для оформлення соціальних виплат по втраті годувальника, суд приходить до висновку, що вимоги заявника підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 258-259, 263, 265, 268, 273, 293, 294, 315, 319, 353-355, пп.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень розділу ХІІІ ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області, Міністерство оборони України, про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні - задовольнити частково.

Встановити факт перебування ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) на утриманні онука ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 19 червня 2023 року по день його смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

В решті заяви - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 07.10.2026р.

Суддя: О.М.Боков