Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №571/1652/26 — Рокитнівський районний суд Рівненської області

Справа №571/1652/26

Провадження №2/571/785/2026

УХВАЛА

13 жовтня 2026 року с-ще Рокитне

Рокитнівський районний суд Рівненської області в складі головуючої судді Верзун О.П., за участю секретаря судового засідання Шупрудько І.М., представника відповідача Тумак О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, третя особа відділення поліції № 2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області про відшкодування моральної шкоди,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача держави в особі ГУ НП в Рівненській області, третя особа ВП № 2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області із позовом про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 16.01.2021 Рокитнівський суд задоволив його вимогу про відшкодування йому моральної шкоди через тривале та неефективне слідство у справі № 571/1529/20. 05.10.2021 Рівненський апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції з тих підстав, що тривале слідство та численні порушення не можуть бути підставою для відшкодування моральної шкоди. Причиною затримки завершення слідства називалась відсутність допиту ОСОБА_2 , з чим дійсно були складнощі, оскільки місце перебування свідка тривалий час не можливо було встановити. В решті свідка вдалося знайти і 24.01.2024 допитати. Після того, слідчий ОСОБА_3 повторно викликав його для допиту, на який він прибув 05.03.2025. Слідство мало би бути завершено. Однак, на думку позивача, з висуванням підозри ОСОБА_2 затягують, ухвала суду від 30.06.2016 залишається невиконаною. Підставою для позову вважає не занадто велику тривалість розслідування, як це було в попередньому позові від 2021 року, а відсутність будь-яких дій протягом півтора роки після останньої слідчої дії ї його допиту. Моральну шкоду вбачає в тому, що ОСОБА_2 не притягується до кримінальної відповідальності за ст. 388 КК України, адже боржник багато років користується його коштами, порушує закон України «Про виконавче провадження», наносить чималі збитки. Посилаючись на положення ст. 23 ЦК України, просить стягнути на його користь 15000 грн. Разом з тим зазначає, що у разі передання справи до суду, від позову відмовляється, оскільки для нього важливіше справедливе застосування закону порушнику закону протягом усього виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 20.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

У судове засідання на 01.09.2026 позивач не з`явився, надіслав заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату, яку мотивував необхідністю отримати відзив, так як безпосередньо зацікавлений в поясненнях відповідача і у випадку оголошення підозри ОСОБА_2 може відмовитися від позову, крім того, планує в майбутньому відпустку, зазначивши дату (додатково). У зв`язку з цим судом розгляд справи відкладався.

У судове засідання на 07.10.2026 позивач повторно не з`явився. Про час та дату розгляду справи повідомлявся згідно закону, крім того, зважаючи на воєнний стан, наявність перешкод із зв`язком, віддаленість місця проживання, за клопотанням позивача, виклик до суду продубльовано на зазначену ним одну з електронних адрес (згідно звіту про доставку - повідомлення доставлено). Проте, у судове засідання позивач не з`явився, відповідь на відзив не подав, клопотань про розгляд справи без його участі чи відкладення судового засідання не подав, про причини неявки суд не повідомив.

Вказана обставина дає суду підстави вважати неявку з неповажних причин.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97- ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника.

Так, суд покладає на заявника обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак, в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Відповідно до п. 2, 6 ч. 2 ст. 43, ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники справи та їх представники зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії встановлені судом та добросовісно користуватися своїми процесуальними правами.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною п`ятою ст. 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позов підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ч. 5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257, 259, 260 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Цивільний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, третя особа відділення поліції № 2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області про відшкодування моральної шкоди, залишити без розгляду.

Роз`яснити, що залишення позову без розгляду не перешкоджає повторному зверненню до суду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: