Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №570/4116/26 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/4116/26

Номер провадження 2/570/3065/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Сидоренка С.М.

за участю секретаря судового засідання Дзюбишиної І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Рівненського районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 в якому просить розірвати шлюб, укладений між сторонами, дитину просить залишити проживати з нею.

Позовну заяву мотивує тим, що спільне життя між сторонами не склалося, між ними відсутнє взаєморозуміння, вони мають різні погляди на життя. Позивач вважає, що шлюб з відповідачем фактично припинив існування, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечитиме її інтересам. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Від позивачки надійшла заява в якій вона просить справу розглянути у її відсутність, позовні вимоги підтримує повінстю та просить шлюб розірвати.

Відповідач подав до суду заяву, в якій просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги визнає та просить їх задовольнити повністю.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази вважає, що позов про розірвання шлюбу слід задовольнити з наступних підстав.

14.02.2009 року Оржівською селищною радою Рівненського району Рівненської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №2.

Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд встановив, що сторони не підтримують подружніх стосунків та не ведуть спільного господарства. Їх шлюб існує формально. Відповідач проти розірвання шлюбу не заперечує, визнає позов. Збереження шлюбу не відповідає інтересам сторін.

Згідно ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення для справи.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд робить висновок, що збереження шлюбу не відповідає інтересам сторін, позов про його розірвання підлягає до задоволення.

Згідно ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

Частиною 3 ст. 115 СК України передбачено, що документ, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Щодо решти заявлених позовних вимог.

Статтею 160 СК України закріплено право батьків на визначення місця проживання дитини.

У зв`язку з цим постає питання про допустимість втручання суду у вирішення питання про місце проживання малолітньої дитини, визначене за згодою батьків дитини.

Чинним законодавством України розгляд питання про місце проживання дитини, визначене за згодою батьків, в судовому порядку не передбачено.

Згідно з п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 р. № 11, у випадку, коли при розірванні шлюбу в судовому порядку встановлено, що подружжя не досягло згоди про те, з ким із них будуть проживати неповнолітні діти, суд вирішує це питання по суті одночасно з вимогою про розірвання шлюбу з дотриманням закону, який регулює ці правовідносини.

В позовній заяві позивачка зазначила, що залишення неповнолітньої доньки ОСОБА_5 проживати з нею, позитивно впливатиме на її виховання та розвиток, та не заперечується відповідачем, а тому після розірвання шлюбу доньку доцільно залишити проживати з нею.

При розгляді справи суд не мав можливості перевірити, чи дійсно донька сторін - ОСОБА_4 перебуває на повному утриманні позивачки, чи вона з нею постійно проживає, та чи лише матір дитини займається її вихованням, оскільки такі докази не були надані суду.

Також суд зазначає, що в ході розгляду справи позивачка не надала суду доказів того, що між сторонами існує спір щодо місце проживання дитини після постановлення рішення суду про розірвання шлюбу.

Якби при розгляді справи суд встановив, що між сторонами існує такий спір, то розгляд справи мав би відбуватися з дотриманням закону, який регулює ці правовідносини.

У такому порядку суд мав би підстави для подальшого розгляду справи в загальному позовному провадженні, із залученням представників органу опіки та піклування, та з наданням останнім висновку щодо визначення місця проживання дітей. Також при цьому судом мала б бути заслухана думка дитини щодо спору, який розглядає суд.

За таких обставин, суд вважає, що на даний час, при ухваленні рішення, у суду відсутні підстави для визначення місця проживання дитини з кимось із батьків після розірвання між ними шлюбу, тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Щодо судових витрат.

За змістом ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Позивачка не заявила про те, щоб понесені нею судові витрати були стягнуті з відповідача на її користь. Адже кожна із сторін має право розпоряджатися своїми правами на власний розсуд. І в даному випадку позивачка не бажає відшкодовувати понесені нею судові витрати. А суд не може прийняти рішення, вийшовши за межі волі позивачки.

Таким чином понесені позивачкою судові витрати залишаються покладеними на неї.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 258, 259, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 14.02.2009 року Оржівською селищною радою Рівненського району Рівненської області, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №2.

У задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного текста рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони справи:

позивач - ОСОБА_6 , АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт: НОМЕР_1 виданий Рівненським РІЗ УМВС України в Рівненській області 16.03.2009, РНОКПП: НОМЕР_2 ;

відповідач - ОСОБА_7 , АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт: НОМЕР_3 виданий Рівненським РВ УМВС України в Рівненській області 14.06.2001 РНОКПП: НОМЕР_4 .

Суддя Сидоренко С.М.