Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №569/14427/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/14427/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року Рівненський міський суд

Рівненської області

в особі судді – Ковальова І.М.

при секретарі – Білецькій А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнення судових витрат,-

в с т а н о в и в :

В Рівненський міський суд Рівненської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнення судових витрат у якій представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал», ідентифікаційний код 43575686, Україна, 49005, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, буд.21, 5-й поверх, приміщення 68, 69 суму заборгованості в розмірі 44946,92 грн., що складається з: залишок простроченого кредиту в сумі 23826,13 грн., залишок прострочених відсотків в сумі 21120,79 грн. та понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 7200,00 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився, однак просив у позовній заяві розглянути справу у спрощеному провадженні без виклику сторін.

В судове засідання відповідач повторно не з`явився. Про день та час розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином судовими повістками рекомендованими листами за місцем реєстрації. Причин своєї неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань про перенесення судового розгляду справи до суду не подавав, письмовий відзив на позов не надходив.

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або тож кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що 17 лютого 2020 року між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» (банк) та ОСОБА_1 (клієнт) було укладено договір №26209000460358 про встановлення кредитного ліміту (надалі – кредитний договір), який складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» зі змінами та доповненнями, затверджений банком і розміщений на офіційному сайті банку www.creditdnepr.com.ua (далі - УДБО) та індивідуальної частини, якою є вказаний кредитний договір (далі – Кредитний договір). Кредитний договір разом з УДБО та Заявою-згодою складають єдиний договір. Всі вищевказані документи у сукупності складають договірну основу, яка закріплює домовленості банку і клієнта щодо регулювання правовідносин, які виникли між ними, і відповідно до приписів ст. 634 ЦК України є за своєю суттю договором приєднання, що укладений шляхом прийняття клієнтом пропозиції банку згідно ст.641, 644 ЦК України.

Кредитний договір та документи до нього укладено в паперовій формі у відділенні банку шляхом підписання з боку клієнта власноручним підписом, а з боку банку, відповідно до п.2.6. УДБО, шляхом нанесення на нього типографськими засобами відбитка печатки банку та підпису уповноваженої особи банку (факсиміле), зокрема, з цим погодився відповідач, про що вказано в пункті 4.6.3 або 4.6.5. кредитного договору.

Відповідно до п.4.1. кредитного договору, він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

Відповідно до умов кредитного договору банк зобов`язується здійснювати кредитне обслуговування поточного рахунку клієнта, відкритого в банку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу (кредитної картки), шляхом встановлення ліміту кредитної лінії у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії без забезпечення (кредит) з метою проведення платежів за товари та послуги понад суми власних коштів Клієнта на рахунку.

Відповідно до Розділу 1 УДБО: кредитна лінія - форма кредитування, за якою, у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту згідно з умовами відповідного Кредитного договору та УДБО. У разі часткового або повного погашення кредиту ліміт кредитної лінії відновлюється до встановленого розміру та клієнт може повторно отримати кредит у межах доступного ліміту протягом строку дії кредитної лінії. Сторони погодили конкретні умови, на яких відбувалось кредитне обслуговування банком рахунку клієнта, зокрема: - п.1.2.1. – ліміт кредитної лінії; - п.1.2.2. – строк дії кредитного ліміту та умови його продовження; - п.1.2.3. – розмір процентної ставки за користування кредитом, зокрема на пільговий період (у разі його наявності); - п.1.2.4. – розмір щомісячної комісії за обслуговування кредитної лінії (за наявності). Умови нарахування банком процентів та комісій (за наявності) за користування кредитом та порядок і строки їх оплати клієнтом визначені розділом 2 кредитного договору та розділом 6 УДБО. Зокрема встановлено наступне: Проведення клієнтом операцій за рахунком за рахунок кредиту є його безумовною згодою з умовами надання кредиту – пункт 6.11. УДБО; Кредит вважається використаним з дати відображення на рахунку суми операції, що була здійснена (повністю або частково) за рахунок ліміту кредитної лінії – пункт 6.11. УДБО.

У разі використання кредиту за кредитним договором, на підставі якого встановлено ліміт кредитної лінії, клієнт зобов`язаний щомісячно здійснювати оплату процентів, нарахованих за користування кредитом у попередньому календарному місяці, комісій, нарахованих наприкінці попереднього календарного місяця (у разі наявності), частини заборгованості за кредитом та іншої заборгованості за кредитним договором, далі – обов`язковий платіж, розмір та порядок погашення (з урахуванням погашень за кредитом до дати формування обов`язкового платежу) якого визначений в кредитному договорі та УДБО – пункт 6.11. УДБО.

Банк нараховує проценти за користування кредитом на суму фактичної заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. Базою нарахування процентів є фактична заборгованість за кредитом станом на кінець кожного операційного дня банку – пункт 2.2. Кредитного договору. Заборгованість погашається клієнтом шляхом зарахування обов`язкового платежу на рахунок, визначений у п.1.1. кредитного договору, в узгоджений сторонами строк. Розмір обов`язкового платежу становить певний, передбачений кредитним договором відсоток, від суми фактичної заборгованості за кредитним договором та суми нарахованих процентів та комісій за користування кредитом станом на останній банківський день місяця, за який сплачується обов`язковий платіж – пункт 2.3. кредитного договору; Згідно розділу 1 УДБО обов`язковий платіж - щомісячний платіж клієнта з погашення заборгованості, що зобов`язаний сплачувати клієнт у разі використання кредитних коштів. Мінімальна сума обов`язкового платежу визначається умовами кредитного договору. Заборгованість за кредитним договором (у тому числі, заборгованість за Кредитом, процентами, комісіями, неустойкою та іншими платежами) повинна бути погашена Клієнтом у повному обсязі не пізніше кінцевої дати строку користування кредитом, визначений у кредитному договорі. У випадку порушення клієнтом встановлених термінів/строків погашення заборгованості за кредитним договором банк має право нараховувати проценти на суму заборгованості за кредитом за ставкою встановленою для простроченої заборгованості за кредитом (якщо це передбачено кредитним договором) з дати виникнення до дати повного погашення простроченої заборгованості за кредитним договором – пункт 6.11. УДБО.

Тобто, сторони при укладенні кредитного договору погодили всі істотні умови, що є необхідними для цього виду договорів.

Банк свої зобов`язання перед клієнтом за кредитним договором виконав у повному обсязі, встановивши ліміт кредитної лінії на рахунку клієнта і надавши йому можливість користуватись кредитними коштами в межах кредитного ліміту, визначеного кредитним договором.

Клієнт здійснював користування грошовими коштами кредитного ліміту, що відображено у виписках з його рахунку. Однак, свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків та комісії (за наявності за користування кредитною лінією) виконав не в повному обсязі.

Відповідно до розділу 6 УДБО клієнт, у разі неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за Кредитом, зобов`язується протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня пред`явлення банком письмової вимоги, сплатити банку штрафні санкції у випадках та розмірі, передбачених умовами кредитного договору та УДБО, повернути кредит, сплатити проценти за його використання, та іншу заборгованість у повному обсязі. Крім того даним розділом встановлено що банк має право вимагати достроково погасити всю заборгованість за кредитним договором у випадку порушення клієнтом строку погашення обов`язкового платежу та/або його частини на один календарний місяць, шляхом повідомлення клієнта про це шляхом відправки SMS-повідомлення на основний номер телефону та/або іншим способом з дотриманням вимог п. 2.7.4. УДБО. При цьому, клієнт зобов`язаний в строк не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання відповідного повідомлення банку про дострокове припинення подальшого надання кредитних коштів та закриття кредитного ліміту, погасити у повному обсязі заборгованість за кредитним договором.

Банк належним чином виконав зобов`язання передбачені кредитним договором, а саме зарахував на банківський поточний рахунок клієнта грошові кошти в розмірі, передбаченому кредитним договором, що підтверджується випискою з банківського рахунку позичальника.

Натомість позичальник, свої зобов`язання за кредитним договором виконала частково.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором загальний розмір заборгованості відповідача становить 44 946,92 грн. та складається з наступного: залишок простроченого кредиту в розмірі 23826,13 грн., залишок прострочених відсотків в розмірі 21120,79 грн.

Вказаний розмір заборгованості підтверджується дослідженим в судовому засіданні розрахунком заборгованості за кредитним договором №26209000460358 від 17.02.2020 р. ( ОСОБА_1 ), станом на 10 квітня 2024 року.

11 квітня 2024 року між акціонерним товариством «Банк кредит Дніпро» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» (фактор) було укладено договір факторингу №11/04/24 відповідно до умов якого до позивача ер йшло право вимоги клієнта за кредитними договорами, зокрема і за кредитним договором договір №26209000460358 від 17 лютого 2020 року.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст.515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Запропоновані банком умови публічного договору повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома. Аналіз положень ст.ст.633, 634 ЦК України дає підстави для висновку, що споживач послуг банку (особа, яка підписує Анкету-заяву) приєднується до тих умов, з якими ця особа ознайомлена.

Аналіз положень ст.ст.549, 551,1048,1049,1050,1056-1 ЦК України дають підстави для висновку, що у разі укладення договору кредитного договору, проценти за користування кредитом та неустойка може встановлюватись законом та договором.

Суд також бере до уваги, що Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту укладання. Однак, відповідач своїм правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористалася та продовжувала користуватись кредитом на погоджених між сторонами умовах.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє повне підтвердження, є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем, який в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином судовою повісткою рекомендованим листом за місцем реєстрації, письмовий відзив на позов не подав, грошові кошти отримав та використав на власні потреби, однак свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, тому заявлені вимоги в цій частині підлягають до повного задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст.141 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частинами 1-6 ст.137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послузі виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витратна оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Уразі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 суд дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Аналогічний висновок зроблено у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження №61- 21442св 19), від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження № 61-2213 Ісв 19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61 -44217св 18).

При цьому, постанова Верховного Суду від 01.11.2022 року по справі №757/24445/21-ц передбачає, що відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не може виступати самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 квітня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал» (клієнт) та адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС» (об`єднання) було укладено договір про надання правничої допомоги № 1/04 (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору за цим договором клієнт доручає, а адвокатське об`єднання зобов`язується надавати йому на довгостроковій основі, відповідно до умов даного договору, правничу допомогу, у відповідності до завдання клієнта, а клієнт зі свого боку зобов`язується прийняти зазначені послуги і сплатити винагороду.

Пунктом 3 договору передбачено умови винагороди об`єднання та порядок розрахунків.

Відповідно до п.4.3.1. договору клієнт зобов`язується оплачувати винагороду в порядку, в розмірі та в строки, передбачені умовами даного договору або зазначені в додаткових угодах до даного договору, а також в актах приймання-передачі наданих послуг.

До вказаного договору долучено вартість послуг (прейскурант), у якому детально розписано види послуг та їх вартість.

Згідно акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги від 09 січня 2026 року, укладеного між ТзОВ «Санфорд капітал» та адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС» вбачається, що підписанням цього акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги сторони підтверджують, що об`єднання надало клієнту наступні послуги: (боржник ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) проведення юридичного та фінансового аналізу 1 боржника – 1200 грн., складання, підписання та подання до суду позовної заяви щодо стягнення заборгованості з 1 боржника 6000,00 грн. Загальна сума 7200,00 грн.

У позовній заяві міститься попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого, витрати на професійну правничу допомогу складатимуть 7200,00 гривень.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, а також те, що вказана категорія справи відноситься до малозначних справи, суд вважає, що до стягнення з відповідачки на користь позивача підлягає 6000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки така сума, відповідає критерію розумності, співмірності та ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки при подачі позову до суду представником позивача було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн. згідно платіжного доручення, рішення прийнято на користь позивача, тому дані судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,141,263-265,268,273, 280,282-289,353,354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнення судових витрат – задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал», Україна, 49005, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, буд.21, 5-й поверх, приміщення 68, 69, ідентифікаційний код 43575686 заборгованість за кредитним договором від 17 лютого 2020 року в розмірі 44946,92 грн. та понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 6000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал», Україна, 49005, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, буд.21, 5-й поверх, приміщення 68, 69, ідентифікаційний код 43575686

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Суддя Рівненського

міського суду І.М.Ковальов