Вирок від 06 жовтня 2026 р. у справі №523/21960/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/21960/26

Провадження №1-кп/523/2005/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , вивчивши в порядку ст.ст.381-382 КПК України у спрощеному провадженні в приміщенні суду обвинувальний акт й додані до нього матеріали кримінального провадження №12026167490000215, внесеного до ЄРДР 22.09.2026 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Фонтанка Комінтернівського району Одеської області, громадянки України, зі середньою освітою, незаміжньої та офіційно не працевлаштованої, фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На адресу Пересипського районного суду м.Одеси із Пересипської окружної прокуратури м.Одеси одночасно із означеним обвинувальним актом щодо вчинення кримінального проступку, в якому викладено клопотання прокурора ОСОБА_3 про розгляд акта у спрощеному порядку, також для розгляду надійшли матеріали кримінального провадження, відповідні заяви потерпілої та сторони захисту.

Приписи ч.1 ст.382 КПК України встановлюють, що у разі розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку у спрощеному провадженні, суд у п`ятиденний строк з дня отримання такого обвинувального акта, вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок.

На виконання наведених вимог закону, вивчивши в порядку ст.ст.381-382 КПК України надані для судового розгляду у спрощеному провадженні обвинувальний акт й додані до нього матеріали кримінального провадження, суд доходить наступних висновків.

Згідно з обвинувальним актом та матеріалами кримінального провадження, досудовим розслідуванням встановлено, що 22.09.2026 року приблизно о 13:00 годині, обвинувачена ОСОБА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння та знаходячись на кухні будинку АДРЕСА_1 , разом зі співмешканцем - потерпілим ОСОБА_4 , з яким вела спільний побут, проживаючи однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин вирішила заподіяти останньому тілесні ушкодження.

Переслідуючи мету заподіяння потерпілому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень з мотивів раптової неприязності, обвинувачена ОСОБА_2 , усвідомлюючи кримінально-протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи при цьому їх настання, а саме шкоди здоров`ю потерпілому, взяла у праву руку алюмінієву кухонну каструлю, якою умисно нанесла три удари в обличчя потерпілому, тим самим заподіяла йому тілесні ушкодження у вигляді синця в лобній ділянці зліва, садна в лівій виличній ділянці із синцем на його фоні та синця на спинці носу у середній третині, які згідно з висновком експерта №1080 від 22.09.2026 року та відповідно до п.п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України за №6 від 17.01.1995 року, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

До того ж, пунктом 17 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» №2229-VIII, визначено, що фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Згідно висновків Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду, викладених у постанові від 12.02.2020 року (справа №453/225/19, провадження №51- 4000кмо19) злочином, пов`язаним із домашнім насильством слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого свідчать про наявність у діянні хоча б одного з елементів (ознак), перелічених у ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 №2229-VІІI, незалежно від того, чи вказано їх в інкримінованій статті (частині статті) КК України як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину.

Отже, за обвинувальним актом, ОСОБА_2 висунуто обвинувачення у спричиненні потерпілому ОСОБА_4 умисного легкого тілесного ушкодження, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, пов`язаного з вчиненням домашнього насильства у формі фізичного насильства.

Відповідно до означених вище заяв, потерпілий ОСОБА_4 та обвинувачена ОСОБА_2 , за участю захисника останньої - адвоката ОСОБА_5 погодились зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомилися з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку суду, виявивши згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, а обвинувачена при цьому повністю й беззаперечно визнала свою винуватість.

З огляду на матеріали кримінального провадження, обвинувачена ОСОБА_2 під час досудового розслідування повністю визнала свою провину за висунутою підозрою, що ідентична викладеному в акті обвинуваченню, а будучи допитаною дізнавачем в якості підозрюваної, надала зізнавальні покази про час, місце, спосіб і мотиви вчиненого нею при вказаних вище обставинах, не оспорюючи при цьому докази, які містяться у матеріалах кримінального провадження та фактичні обставини скоєного кримінального проступку.

Втім, суд вважає, що винність обвинуваченої ОСОБА_2 у вчиненні нею кримінального проступку, фактичні обставини якого нею та ніким із учасників провадження не оспорюються, об`єктивно та повністю підтверджуються наявними у матеріалах досудового розслідування доказами, дослідження яких не здійснювалось в судовому засіданні, відповідно до ч.1 ст.382 КПК України.

Приймаючи до уваги наведені обставини, судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_2 своїми умисними діями завдала потерпілому ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження, а відтак дії зазначеної обвинуваченої вірно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.1 ст.125 КК України.

Так, з огляду на ч.1 ст.125 КК України, кримінальна відповідальність за цією нормою закону настає за умисне легке тілесне ушкодження, що карається штрафом до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.65, ч.2 ст.50 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, та при призначенні покарання суду слід врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також слід виходити з того, що покарання має бути призначене відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу і у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яке передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Внаслідок означених вимог закону, при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_2 , суд приймає до уваги характер і обставини вчиненого нею, спосіб, кількість і наслідки заподіяних нею потерпілому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень та те, що в силу ст.12 КК України скоєне вказаною обвинуваченою відноситься до категорії кримінальних проступків та мало місце під час дії воєнного стану в Україні, а також судом враховується стан здоров`я зазначеної обвинуваченої та характеризуючі її особу дані.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, обвинувачена ОСОБА_2 свою провину в інкримінованому діянні визнала повністю; раніше не судима; на обліку в Одеській філії Одеського обласного центру зайнятості з приводу працевлаштування не перебуває; на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 не значиться; на диспансерному обліку КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» ООР не перебуває; забезпечена місцем проживання в м.Одесі; неодноразово протягом 2026 року притягалась до адміністративної відповідальності (ст.ст.181-1, 183 КУпАП); незаміжня та офіційно непрацевлаштована, проте добровільно перерахувала 1000 гривень благодійної допомоги на підтримку військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (квитанція від 01.10.2026 року).

Комплексність викладених обставин свідчить про певну схильність обвинуваченої ОСОБА_2 до кримінально-протиправних діянь, про відсутність у обвинуваченої легальних джерел доходу та небажання займатися суспільно-корисною працею в умовах складного для держави часу - воєнного стану, сукупність чого обумовлює неможливість призначення їй покарання у виді штрафу чи виправних робіт, але одночасно вказує на доцільність її виправлення в умовах суспільства.

При цьому, оцінюючи добровільне перерахування обвинуваченою ОСОБА_2 благодійної допомоги на підтримку Збройних Сил України, суд виходить із правової позиції Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.07.2023 у справі № 442/2407/22 (провадження № 51-2963км23) та водночас, зважаючи на поведінку обвинуваченої після вчинення кримінального проступку, зокрема ненадання нею домедичної допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення діяння або допомоги на його лікування, суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання означеної благодійної допомоги такою, що доводить щире каяття обвинуваченої, але вважає за можливе віднесення добровільного перерахування обвинуваченою коштів на підтримку Збройних Сил України до обставин, що пом`якшують її покарання.

Отже, за приписами ст.ст.66, 67 КК України, до обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_2 , слід віднести визнання нею своєї провини в межах висунутого обвинувачення та добровільне перерахування коштів на підтримку Збройних Сил України, а до обставин, що обтяжують її покарання, як зазначено в обвинувальному акті, вчинення кримінального проступку в стані алкогольного сп`яніння та щодо особи, з якою винна перебувала у сімейних або близьких відносинах.

На підставі сукупності викладеного, дотримуючись принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, при визначенні виду та міри покарання у розглядуваному кримінальному провадженні, зважаючи на характер, обставини, спосіб заподіяння тілесних ушкоджень, їх кількісний склад і наслідки вчиненого обвинуваченою ОСОБА_2 кримінального проступку (відносно особи, з якою перебувала у сімейних або близьких відносинах), його суспільної небезпечності, ураховуючи наявність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обвинуваченої обставин, а також беручи до уваги наявні в матеріалах справи характеризуючі дані про особу обвинуваченої (зокрема, її непрацевлаштованість та відсутність легальних джерел доходів), суд за приписами ст.ст.50, 53, 57, 65 КК України доходить висновку про необхідність призначення вказаній обвинуваченій покарання у виді громадських робіт у визначених санкцією ч.1 ст.125 цього Кодексу межах, що за переконанням суду є необхідним й достатнім для виправлення вказаної обвинуваченої і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

При цьому, суд виходить з того, що матеріали кримінального провадження не містять відомостей щодо випадків неможливості призначення обвинуваченій ОСОБА_2 такого виду покарання, як громадські роботи, у визначених в ч.3 ст.56 КК України випадках, а згідно з ч.ч.1, 2 цієї ж норми закону громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування, та такий вид покарання призначається на строк від шестидесяти до двохсот сорока годин.

Згідно зі ст.36 Кримінально-виконавчого кодексу (КВК) України, покарання у виді громадських робіт відбувається за місцем проживання засудженого та контроль за виконанням покарання покладається на уповноважений орган з питань пробації.

Крім того, з огляду на ч.1 ст.91-1 КК України, в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов`язки: заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; направлення для проходження програми для кривдників.

Такі заходи застосовуються до особи, яка на момент вчинення домашнього насильства досягла 18-річного віку на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.

Програма для кривдників - комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків (ст.1 Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству»).

Метою корекційної програми є допомога особі, яка вчинила насильство, в осмисленні власної насильницької поведінки, усвідомленні її витоків, проявів, наслідків для особистого життя та життя оточуючих, налагодженні гармонійного життя з родиною та в суспільстві, а також в усвідомленні того, що домашнє насильство - це порушення прав людини, яке карається відповідно до чинного законодавства.

Враховуючи, що вчинений обвинуваченою ОСОБА_2 кримінальний проступок, пов`язаний з домашнім насильством, суд доходить висновку про необхідність застосування до вказаної обвинуваченої обмежувального заходу у виді направлення для проходження програми для кривдників строком на 3 місяці.

Водночас, роз`яснити обвинуваченій ОСОБА_2 , що відповідно до ст.390-1 КК України, умисне невиконання обмежувальних заходів або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, карається пробаційним наглядом на строк до двох років або обмеженням волі на той самий строк.

Притягнення кривдника до відповідальності за не проходження програми для кривдників не звільняє його від обов`язку пройти таку програму.

Керуючись ст.ст.369-371, 373-374, 381-382 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, призначивши покарання у виді громадських робіт на строк двісті годин.

На підставі п.5 ч.1 ст.91-1 КК України, застосувати до ОСОБА_2 обмежувальний захід у вигляді направлення для проходження програми для кривдників на строк три місяці.

Згідно зі ст.56 КК України, ст.ст.36-38 Кримінально-виконавчого кодексу України, строк відбуття покарання засудженій ОСОБА_2 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Відповідно до ст.36 Кримінально-виконавчого кодексу України, виконання вироку та контроль за виконанням засудженою ОСОБА_2 призначеного покарання, - покласти на Пересипський районний відділ філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України, а в частині виконання обмежувального заходу - на Центр соціальних Служб Одеської міської ради.

Копії вироку направити прокуророві та ОСОБА_2 , спрямувати до Пересипського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України та до Центру соціальних Служб Одеської міської ради (м.Одеса, вул.Іцхака Рабіна 7), - для виконання в межах їх відповідних повноважень, а також надати для відома іншим заінтересованим особам.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Пересипський районний суд міста Одеси до Одеського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня ухвалення, а для обвинуваченої, - у той же строк з дня отримання його копії.

Суддя: ОСОБА_1